Рішення № 107002750, 27.10.2022, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2400/22

Номер провадження 2/541/807/2022

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 жовтня 2022 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович,

встановив:

03 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л., мотивуючи свої вимоги наступним.

08 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис за №107089 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості в розмірі 57899,15 грн. За вищевказаним виконавчим написом нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. винесено постанову від 07 жовтня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 67053590.

Вважає,що вказанийвиконавчий написвчинено згрубими порушенняминорм законодавства,в томучислі щодо безспірностізаборгованості.Жодних обов`язківщодо виконаннявимог (претензій)відповідача упозивача невиникало якраніше,так іна данийчас. ОСОБА_1 ніколи неотримував відФінансових установ,вказаних увиконавчому написі,будь-якихповідомлень провідступлення праввимоги,жодних претензійпро поверненняпозивачем коштів.Безспірність заборгованостіперед відповідачемпри вчиненнівиконавчого написунотаріусом повиннабула бутивстановлена виключнопри наданнів межахстроку давностіпервинних документівщодо видачіпозивачу Фінансовоюустановою кредитута здійсненняйого погашення.Виконавчий написвчинено назвичайному нотаріальномубланку,а нена оригіналікредитного договору,як тоговимагають положеннянорм законодавства,що регулюютьпорядок вчиненнянотаріусами виконавчихнаписів.Просив визнатитаким,що непідлягає виконанню,виконавчий напис,вчинений 08червня 2021року приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ОстапенкомЄ.М.про стягненняз ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 57899,15 грн на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність.

Інші учасники судового розгляду, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Відповідач надав заяву про визнання позовних вимог, просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 50 % судового збору, поданого позивачем за подання позову, зменшити розмір втрат на оплату правничої допомоги адвоката з 5000 грн до 1000 грн.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається закономна сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Приписами ст. 12 ЦПК Українивстановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положенням ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»від 01 березня 2013 року № 3 право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ч. 2 ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

08червня 2021року приватнимнотаріусом Київськогонотаріального округуОстапенком Є.М.був вчиненийвиконавчий напис№ 107089про стягненняз ОСОБА_1 на користьТОВ «Фінансовакомпанія «ЕлітФінанс»заборгованості в розмірі 57899,15 грн. Вказаний виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору № 009-26524-181113 від 18 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Дельта Банк». У виконавчому написі зазначено про неодноразове відступлення прав вимоги за вказаним договором, востаннє до відповідача.

Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. від 07 жовтня 2021 року виконавцем було відкрито виконавче провадження № 67053590 про примусове виконання вказаного виконавчого напису.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст. 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів вказаної статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок), містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п. 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п/п 2.2 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року (п. 3.1 Глави 16 Порядку).

Крім того, п/п 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, але сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий написяк з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до п. 1 постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, п/п. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однією з ознак безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Відповідачем не було надано доказів про надання нотаріусу для вчинення нотаріальної дії оригіналу кредитного договору, виписки по рахунку боржника чи розрахунку заборгованості.

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» наданий банком розрахунок суми заборгованості не є документом, який підтверджує безспірність вимог банку. Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність». Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що нотаріус вчиняє виконавчі написи лише у випадку, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

Крім зазначеного, суд звертає увагу на той факт, що постановою Київського адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною постанову КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою було визначено стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису, а тому вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.

Ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами, відповідно до якого судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно доч.2ст.142ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при подачі позову до суду був сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Оскільки відповідач звернувся до суду із заявою про визнання позову, у відповідності з вищевказаною нормою закону на користь позивача підлягає поверненню із державного бюджету 50 % сплаченого ним судового збору, що становить 496,20 грн.

Інша частина судового збору в розмірі 496,20 грн підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.

Позивач просить стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

17 жовтня 2022 року від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з 5000 грн до 1000 грн. В обґрунтування клопотання зазначив, що справа є незначної складності, в мережі інтернет є велика практика з аналогічних спорів, нормативно-правове врегулювання спірних правовідносин не змінювалося, розмір витрат не відповідає критерію реальності таких витрат, та розумності їх розміру.

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Встановлено, що представник ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» в установленому законом порядку звернувся до суду з клопотанням про зменшення витрат на правову допомогу, мотивуючи його тим, що розмір гонорару адвоката, визначений стороною, є завищеним з огляду на складність справи та витрачений адвокатом час на надання правничої допомоги.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн не є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та підлягає зменшенню до 3000 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тому необхідно визнати виконавчий напис № 107089, вчинений 08 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., таким, що не підлягає виконанню; стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 496 грн 20 коп, що складає 50% судового збору, іншу частину судового збору, в розмірі 496 грн 20 коп, поверненути позивачу з державного бюджету; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 107089, вчинений 08 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 57899 (п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 15 коп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ЄДРПОУ 40340222, вул. Солом`янська площа, буд. 2, м. Київ, 03035) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп, що складає 50% судового збору, сплаченого ОСОБА_1 , та 3000 (три тисячі) грн витрат на правничу допомогу.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) суму 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп, що складає 50% судового збору, сплаченого ним за квитанцією № 166295472 від 03 жовтня 2022 року, отримувач ГУК у Полт.обл/Миргород р-н/22030101, код отримувача 37959255, р/р UA768999980313181206000016305, Казначейство України (ел. адм. подат).

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. М. Вірченко