Рішення № 107001687, 03.08.2022, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/164/21

провадження № 2/197/29/22

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2022 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

Позивач 29.01.2021 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором № б/н від 17.03.2010 станом на 29.12.2020 у сумі 12403,73 грн, з яких:

-9663,49 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту,

-2740,24 грн заборгованість за простроченими відсотками;

та 2270 грн судовий збір.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № б/н від 17.03.2010, за яким відповідачеві було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, який надалі збільшився до 6990 грн, позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та у межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, своєчасно не надавав позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, унаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 12403,73 грн.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 11.02.2021 позовна заява залишена без руху.

01.04.2021 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою судді від 26.04.2021 постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 03.08.2022 постановлено провести заочний розгляд справи.

Позивач, представник позивача повідомлені у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання представник не з`явився, в п.2 прохальної частини позовної заяви та у клопотанні про розгляд справи за відсутності позивача просив справу розглянути за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував.

Відповідач повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч. ч. 7, 11ст. 128 ЦПК України, у судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила (тобто не з`явилася без поважних причин), відзив до суду не подала. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.

За письмової згоди позивача суд вважає можливим розглянути цю справу в порядку ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що сторони, їхні представники не прибули в судове засідання і представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

17.03.2011 відповідач, якклієнт банку, підписала з ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, Анкету-заяву, згідно з якою просить відкрити їй платіжну карту кредитку «Універсальна», зазначає, що погоджується з тим, що ця Анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між сторонами договір про надання банківських послуг. Вказано, що відповідач ознайомилась і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді (арк.с. 3).

Відповідно до абз. 3 п. 1 Статуту АТ КБ «ПриватБанк», затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 594, на підставі рішення установчих зборів акціонерів від 06.07.2000 Комерційний банк «ПриватБанк» був реорганізований шляхом зміни організаційно-правової форми у закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (арк.с. 96).

Згідно забз.4п.1Статуту АТКБ «ПриватБанк» рішенням загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 було змінено тип Банку на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідно до абз. 5 п. 1 Статуту АТ КБ «ПриватБанк», Наказом Мінфіну від 21.05.2018 № 519 (рішенням єдиного акціонера Банку) було змінено тип Банку на приватне та його найменування на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (арк.с. 60).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 17.03.2010, укладеного між сторонами, станом на 29.12.2020 відповідачем:

-погашено заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 1266,97 грн,

-погашено заборгованості за простроченими відсотками 3158,58 грн;

станом на 29.12.2020 у відповідача є заборгованість:

-за простроченим тілом кредиту у розмірі 9663, 49 грн,

-за нарахованими відсотками у розмірі 2740,24 грн.

Згідно з довідкою про надання кредитних карток відповідачеві за кредитним договором № б/н (без зазначення дати укладення договору) картку під номером НОМЕР_1 відкрито 24.10.2012 з терміном дії 08/16.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача згідно з договором « б/н (без зазначення дати укладення договору) кредитний ліміт у розмірі 3000 грн було встановлено 24.10.2012.

Витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.032010 № СП-2010-256 не містять дати ознайомлення та підпису відповідача.

ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.

Відповідно до ст.17Закону Українивід 23.02.2006N3477-IV«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Приписами ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі змістомст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.

Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, у яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Звертаючись до суду із позовом, позивач надав копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 17.03.2011, яка підписана відповідачем, розрахунки заборгованості за договором № б/н від 17.03.2010, виписку за договором № б/н (без зазначення дати укладення договору) станом на 31.12.2020, довідки про надання відповідачеві кредитних карток та про зміну умов та обслуговування кредитної картки за договором № б/н (без зазначення дати укладення договору), витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256» (без зазначення дати ознайомлення та підпису відповідача).

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з відповідача за договором № б/н від 17.03.2010, проте не довів, що цей договір дійсно було укладено, крім того, згідно з випискою за договором № б/н, кредитний ліміт на картці відповідача також не було встановлено 17.03.2010.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторонамає довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог тазаперечень,тому нарахована заборгованість за договором про надання банківських послуг № б/н від 17.03.2010 не підлягає стягненню.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Як встановлено п.1ч.1 ст. 176 ЦПК України, цінапозову визначається упозовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить 2270 грн з 01.01.2021.

Згідно зі ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сторони не звільнені від сплати судового збору. Позивачем правильно сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.207, 525, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 640, 1046, 1054 ЦК України, ст. ст. 81, 141, 247, 263, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи (дані):

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код: 14360570.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

СУДДЯ О.В.ШЕВЧЕНКО