Рішення № 106998684, 27.10.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2022Справа № 910/6529/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 10250,40 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 10250,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було допущено прострочення поставки вантажу, що підтверджується залізничною накладною №23279308 від 22.10.2021, чим порушено положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, на підставі чого позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 10250,40 грн.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що позивачем невірно застосовано норми УМВС та методологію для розрахунку неустойки, хоча зазначене не впливає на розмір нарахованої позивачем неустойки в сумі 10250,40 грн. При цьому позивач вказує на те, що строк доставки вантажу порушено не з вини відповідача та він був продовжений на 3 доби згідно актів №14183 від 24.10.2021, №14238 від 25.10.2022, №54702 від 26.10.2021. Окрім того, відповідач у своєму відзиві просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та посилається на підстави для зменшення розміру неустойки до 0 грн з огляду на надскрутне матеріальне становище АТ «Українська залізниця» спричинене військовою агресією російської федерації на території України, починаючи з 24.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до ст. 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалося залізницями України та республіки білорусь, а отже регулюється Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС, Угода).

Відповідно до § 3 статті 14 УМВС укладення договору перевезення підтверджується накладною.

Як вбачається із залізничної накладної №23279308 вантаж був відправлений 22.10.2021 зі станції Барбаров білоруської залізниці, який прибув на станцію призначення Кременець Львівської залізниці через 27 діб, а саме 18.11.2021. Загальна відстань перевезення становить 506 км (по території білорусії 272 км + по території України 234 км)

Згідно зі статтею 24 УМВС:

§ 1. Якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.

§ 2. Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:

- для контейнері - 1 доба на кожні початі 150 км;

- для інших відправок -1 доба на кожну почату 200 км.

§ 3. Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

§ 4. Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з причин, що не залежать від перевізника.

§ 5. Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну.

Як вбачається з накладної №23279308, на станції Сарни Львівської залізниці було складено акти загальної форми №14183 від 24.10.2021 та №14238 від 25.10.2021.

Таким чином, відповідно до вищевказаних актів, вантаж був затриманий на 2 доби.

Твердження відповідача щодо подовження строку доставки вантажу на 3 доби згідно актів №14183 від 24.10.2021 та №14238 від 25.10.2021 та №54702 від 26.10.2021, судом відхиляється, з огляду на наступне.

Відповідно до розділу ІІ «Накладна» статті 8 додатку 1 до УМВС, у графі 32 вказується найменування станції та скорочене найменування залізниці, на якій затримано вантаж, а також тривалість затримки та код причини затримки, що дає право на подовження терміну доставки, та проставляється відбиток штемпеля перевізника.

Відповідно до ст.7.4. розділу ІІ «Накладна» додатку 1 до УМВС, перевізник, вносячи передбачені цими Правилами зміни та доповнення відомостей до накладної, засвідчує їх штемпелем.

Згідно з § 3 статті 41 УМВС тягар доведення того, що перевищення терміну доставки вантажу сталося не з вини перевізника, покладається на перевізника.

Судом встановлено, що наявна в матеріалах справи накладна №23279308 містить відбиток штемпеля перевізника лише до акту №14183 від 24.10.2021 та акту №14238 від 25.10.2021, інших відбитків штемпеля перевізника щодо затримки вантажу на інший період часу (строк) накладна №23279308 та не містить.

Будь-яких інших актів загальної форми на підтвердження подовження строк доставки вантажу на 3 доби, в тому числі акту №54702 від 26.10.2021 матеріали справи не містять.

Так, оскільки фактичний строк доставки вантажу становить 27 діб, а загальний строк доставки вантажу не повинен був перевищувати 6 діб, відповідачем прострочено доставку вантажу на 21 добу.

Відповідно до § 1 статті 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 «Термін доставки вантажу», перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.

Так, згідно § 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:

6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;

18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;

30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.

З урахуванням викладеного, позивачем у зв`язку з тим, що за накладною №23279308 відбулося перевищення терміну доставки, здійснено обґрунтований розрахунок неустойки у розмірі 30% провізної плати (34168 грн, що зазначена у графі 51 електронної накладної), що становить 10250,40 грн.

Згідно § 1 статті 47 УМВС позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення претензії.

Згідно § 3 статті 46 УМВС претензія пред`являється щодо кожної відправки окремо.

Судом встановлено, що Позивач 14.01.2022 звернувся до Відповідача з претензією №98 від 14.01.2022 про сплату неустойки за прострочення доставки вантажу за залізничною накладною №23279308, яка була отримана відповідачем 18.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №0505055397354.

Проте, відповідачем вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, відповідачем не доведено відсутність його вини у перевищенні терміну доставки вантажу за залізничною накладною №23279308, претензія позивача залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, перевіривши розрахунок за спірною залізничною накладною, дати приймання вантажу до відправлення та дати прибуття вантажу на станцію призначення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки в частині суми 10250,40 грн є обґрунтованими, доведеними та документально підтвердженими.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки до 0 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що 24.02.2022 розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим з 24.02.2022 згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, та Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, та Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-9IX ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» є стратегічним підприємством залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей.

Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.

Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії проти України основним джерелом доходу Відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, Відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Суд враховує, що порушення Відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки

З огляду на викладене, суд дійшов висновку частково задовольнити подане відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, зменшивши неустойку на 99% та стягнути з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 102,50 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями відповідача, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки, суд дійшов висновку про покладення витрат по сплаті судового збору на Акціонерне товариство «Українська залізниця» у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68; ідентифікаційний код 30603572) неустойку за порушення строку доставки вантажу у розмірі 102 (сто дві) грн 50 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 27.10.2022

Суддя Я.В. Маринченко