Ухвала суду № 106996310, 28.10.2022, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 347/1254/22

Судове провадження № 1-кс/938/132/22

УХВАЛА

за результатами розгляду скарги на дії та бездіяльність прокурора

28 жовтня 2022 року селище Верховина

Слідчий суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на дії заступника керівника Косівської окружної прокуратури ОСОБА_4 щодо направлення повідомлення про злочин до відділення поліції замість внесення відомостей до ЄРДР та зобов`язання внести їх до ЄРДР,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся 27.07.2022 року до Косівського районного суду зі скаргою на дії заступника керівника Косівської окружної прокуратури ОСОБА_4 щодо направлення повідомлення про злочин до відділення поліції замість внесення відомостей до ЄРДР та зобов`язання уповноваженої особи Косівської окружної прокуратури внести відомості до ЄРДР щодо слідчого судді Косівського районного суду ОСОБА_5 за ст.366 КК України.

У подальшому в задоволенні цієї скарги ОСОБА_3 відмовлено ухвалою слідчого судді Косівського районного суду ОСОБА_6 від 29.08.2022 року.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.09.2022 року скасовано ухвалу слідчого судді Косівського районного суду ОСОБА_6 від 29.08.2022 року з мотивів, що, оскільки скаржник ОСОБА_3 оскаржує не внесення відомостей до ЄРДР щодо судді Косівського районного суду ОСОБА_5 , то розгляд цього питання не могло здійснюватися суддями цього суду.

Надалі ухвалою голови Івано-Франківського апеляційного суду від 14.10.2022 року вирішено скаргу ОСОБА_3 від 27.07.2022 року щодо не внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, єдиний унікальний номер судової справи №347/1254/2, направити для судового розгляду у Верховинський районний суд Івано-Франківської області, куди вона поступила 24.10.2022 року.

Судове засідання в цій справі 26.10.2022 року у приміщенні Верховинського районного суду розпочато з участю скаржника ОСОБА_3 , проте в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги розгляд даної справи відкладено на 28.10.2022 року о 10.00 год.

У судове засідання 28.10.2022 року з`явився скаржник ОСОБА_3 .

Особа, дії якої оскаржуються, - заступник керівника Косівської окружної прокуратури ОСОБА_4 в судове зсідання не з`явився ні 26.10.2022 року, ні 28.10.2022 року, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку (а.с.93-94, 98-99), про причини неявки суд не повідомив. Його неявка відповідно до ч. 3 ст.306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 повідомив, що 20.07.2022 року ним було подано керівнику Косівської окружної прокуратури повідомлення про злочин щодо слідчого судді Косівського районного суду ОСОБА_5 за ст. 366 КК України в порядку ст. 214 КПК України. Надалі 26.07.2022 року він, тобто скаржник ОСОБА_3 , отримав через Укрпошту лист від заступника керівника Косівської окружної прокуратури ОСОБА_4 від 21.07.2022 року про направлення вищевказаного повідомлення про злочин, вчинений суддею ОСОБА_5 , до Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області. Скаржник вважає, що лист заступника керівника прокуратури ОСОБА_4 від 21.07.2022 року надана йому «заднім числом». Також скаржник вважає, що заступник керівника прокуратури всупереч вимог КПК України перетворив його повідомлення про злочин у заяву, яка розглядається на підставі Закону України «Про звернення громадян». Крім того, скаржник ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що слідчим суддею ОСОБА_5 внесено завідомо неправдиві відомості до ухвал від 06.04.2022 року та 07.06.2022 року (справа №347/2251/20), оскільки у Косівському районному суді до нього застосовуються подвійні стандарти та виносяться діаметрально протилежні судові рішення.

Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення скаржника, слідчий суддя дійшов до такого висновку.

Розглядаючи подану скаргу ОСОБА_3 , встановлено, що 20.07.2022 року він звернувся до Косівської окружної прокуратури зі заявою про скоєння кримінального правопорушення, в якій просить внести відповідні відомості в ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК України, відносно слідчого судді Косівського районного суду ОСОБА_5 .

Відповідно до листа Косівської окружної прокуратури від 21.07.2022 року №09.54-57-583 вих-22 (а.с.7), вищевказане повідомлення заступником керівника цієї прокуратури ОСОБА_4 направлено до Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області для розгляду, відомості за цим повідомленням до ЄРДР внесені не були.

Зі змісту вищезазначеної заяви-повідомлення ОСОБА_3 вбачається, що заявник просить внести відомості до ЄРДР щодо вчинення кримінального правопорушення суддею ОСОБА_5 в результаті його незгоди з її процесуальними рішеннями (ухвалами), постановленими нею, як слідчим суддею, 06.04.2022 року в справі №347/2251/20 та 07.06.2022 року в справі №347/2251/20.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч.1,2 ст.126 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 01.12.2004 року № 19-рп/2004, Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Воно не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Незалежність і недоторканність суддів є невід`ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

У ст.129-1 Конституції України закріплено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, у межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається .

Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в п.57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 року в справі № 21-319во07 зазначив, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю; намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».

Згідно зі ч.ч.1,6 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Відповідно до Рішення Ради суддів України від 21.06.2013 року № 27, незгода учасника судового процесу у справі з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінальне правопорушення. Рада суддів України переконана, що ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд.

Водночас слід звернути увагу на те, що на сьогоднішній день у судовій практиці одночасно є 2 абсолютно різні підходи щодо трактування обов`язку правоохоронних органів реєструвати кримінальні провадження на підставі отриманої заяви про вчинення кримінального правопорушення:

1)правоохоронці зобов`язані реєструвати кримінальні провадження на підставі всіх заяв і повідомлень, що надходять до органу досудового розслідування чи прокуратури

2)правоохоронці зобов`язані реєструвати кримінальні провадження лише на підставі тих заяв, які, на їхню думку, є достатньо обґрунтованими.

Прихильниками вищезазначеного другого підходу є судді Верховного Суду та Вищого антикорупційного суду. Наприклад, у постанові від 16.05.2019 року Верховний Суд у справі № 761/20985/18, провадження №51-8007км18 вказав: "...положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо небуло подіїкримінального правопорушенняабо вдіях особинемає складукримінального правопорушення,то затаких обставинкримінальне провадженняне можебути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин....".

Також Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 року в справі № 556/450/18, провадження №51-4229км20 зазначив, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевіритидостатність даних,що можутьсвідчити провчинення кримінальногоправопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Аналогічно Вищий антикорупційний суд у своїх ухвалах від 07.10.2022 року в справі № 991/4166/22, провадження № 1-кс/991/4185/22 та від 13.10.2022 року в справі № 991/4442/22, провадження № 1-кс/991/4459/22 також акцентував свою увагу на тому, що у разі ж відсутності даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор з метою недопущення вказаних негативних наслідків не повинні вносити такі відомості до ЄРДР.

Заява-повідомлення ОСОБА_3 , адресована 20.07.2022 року до Косівської окружної прокуратури, яка фактично зводиться до незгоди з процесуальними рішеннями (ухвалами) судді ОСОБА_5 , постановленими нею, як слідчим суддею, 06.04.2022 року та 07.06.2022 року в справі №347/2251/20, не містить будь-яких інших конкретних даних, які б вказували на наявність в діях вищевказаного судді Косівського районного суду ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК України. Враховуючи це, з метою недопущення незаконного впливу, тиску або втручання в здійснення правосуддя слід відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 щодо зобов`язання уповноваженої особи Косівської окружної прокуратури внести відомості до ЄРДР щодо слідчого судді Косівського районного суду ОСОБА_5 за ст.366 КК України.

Крім того, необхідно звернути увагу, що у ч.1 та ч.2 ст.307 КПК України закріплено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала, яка може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора, 2) скасування повідомлення про підозру, 3) зобов`язання припинити дію, 4) зобов`язання вчинити певну дію, 5) відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, визнання дій прокурора незаконними, як просить скаржник ОСОБА_3 у п.2 резолютивної частини своєї скарги, не належить до повноважень слідчого судді.

Крім того, у рішенні від 17.06.2020 року №4-р (ІІ)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що заборона оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, є обмеженням конституційного права на судовий захист стосовно гарантій на апеляційний перегляд, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає, що дана ухвала, постановлена за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 , підлягає оскарженню до апеляційного суду.

Керуючись вимогами ст. ст. 303-307, 309, 372,395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність заступника керівника Косівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , яка полягає у не внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст.366 КК України, - відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Наталія ЧЕКАН