Рішення № 106995281, 28.10.2022, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1758/22

провадження №2/176/703/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2022 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кучми В.В.,

з участю секретаря с/з Петренко Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє його представник адвокат Повалій Олени Василівни до державного підприємства «Cхідний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, де просить стягнути з відповідача в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим,що має12років 10місяців 24дні стажув умовахвпливу шкідливихфакторів,а самез 21.11.2006р. 31.05.2019р.з повнимробочим днему шахті«Інгульська» ВиробничогоСтруктурного ПідрозділуДП «СхідГЗК»на посадіпідземного прохідникачетвертого розряду,підземним машиністом,підземним гірником.31травня 2019року позивачазвільнено зроботи напідставі п.2ст.40КЗпП Україниу зв`язкуз виявленоюневідповідністю виконуванійроботі внаслідокстану здоров`я,що перешкоджаєпродовженню даноїроботи. Всівказані вищеобставини пророботу позивачата йогозвільнення підтверджуютьсяйого трудовоюкнижкою.Під часроботи напідприємстві відповідача,позивач отримавпрофесійні захворювання,що підтверджуєтьсяАктом розслідуванняпричин виникненняхронічного професійного захворюваннявід 13грудня 2020року,затвердженим т.в.о.начальника УправлінняДержпраці уКіровоградській області встановлено наявність у нього професійних захворювань: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група «В». Легенева недостатність першого-другого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеню (з легким зниженням слуху). Відповідно до п. 13 зазначеного акту міститься висновок про наявність шкідливих умов праці позивача: фізичного перенавантаження, пилу, шуму, що перевищували ГДР. Згідно п. 17 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: робота в шкідливих та важких умовах праці на Ігульській шахті ДП «Схід ГЗК», недосконалість технологічного процесу та обладнання, що призводить до перевищення ГДК пилу, шуму при виконанні професійних обв`язків. Незабезпечення з боку ДЗ «СМСЧ №19 МОЗ України» своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних профзахворювань та ненадання роботодавцю відповідних рекомендацій щодо подальшої роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК». Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання визначені наступні: рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає до 69,4 % при нормі до 25 %, перебування у вимушеній робочій позі складає до 66,4% при нормі до 10%, кількість вимушених (більше 30°) нахилів корпусу за зміну становить до 194 при нормі 51-100 відносяться до III класу 1 ступеню важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну III клас 2 ступінь напруженості трудового процесу. Запиленість повітря робочої зони: пил (кремнію діоксид кристалічний (SiО2) при вмісті до 2,5 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3. Рівень виробничого шуму до 107 дБА при нормі 80 дБА. Мікроклімат : температура повітря робочої зони +10,9 0 С при нормі + 17 + 26° С. Рівень відносної вологості повітря до 99 % при нормі < 75 %. Швидкість руху повітря до 1,45 при нормі 0,5 м/с.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 03 березня 2020 року серії 12 ААА № 085543 позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60%, при цьому зазначено про потребу позивача в забезпеченні амбулаторним лікуванням, стаціонарним, санаторно-курортним лікуванням.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 03 березня 2020 року серія 12 ААБ №571097 позивачу встановлено третю групу інвалідності та зазначено про протипоказання роботи в умовах тяжкої фізичної праці, вимушеної робочої пози, пилу, шуму.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 23 лютого 2021 року серії 12ААА №012474 позивачу повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% при цьому зазначено про потребу позивача в забезпеченні амбулаторним лікуванням, стаціонарним, санаторно-курортним лікуванням.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 23 лютого 2021 року серії 12 ААБ №575228 позивачу встановлено третю групу інвалідності та зазначено про протипоказання роботи в умовах важкої фізичної праці, вимушеної робочої пози, пилу,шуму.

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про наявність професійного захворювання, підтверджуються діагнози професійних захворювань позивача.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Окрім того, внаслідок отриманих ушкоджень, що супроводжується втратою працездатності, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило зникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Розмір моральної шкоди відповідач визначив у 245 000,00 грн.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року по справі було відкрито провадження та вирішено проводити розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін.

15 вересня 2022 року судом отримано відзив на позов ДП «СхідГЗК», в якому відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вважає заявлені позивачем вимоги необґрунтованими нормами трудового законодавства і такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що дійсно, позивач вперіод з21.11.2006по 31.05.2019працював наІнтульській шахтіДП «СхідГЗК»за професієюпідземний гірник.Наказом від31.05.2019 №281о/с ОСОБА_1 звільнено завласним бажанняму зв`язкуіз виявленоюневідповідністю виконуванійроботі внаслідокстану здоров`я,який перешкоджаєпродовженню даноїроботи,п.2ст.40КЗпП України.ДП «СхідГЗК»заперечує протидоводів Позивача,що самеВідповідачем Позивачузавдано моральнушкоду тавважає щоПозивачем недоведено винувідповідача узаподіянні шкодиПозивачу,наявність протиправнихдій Відповідача,причинного зв`язкуміж шкодоюі протиправнимидіями Відповідача.Більше того,ДП «СхідГЗК»вважає,що навітьвстановлення причинногозв`язку виникненняпрофесійного захворюванняз умовамипраці щене єпідставою наявностіпротиправних дійвідповідача.Наявність наробочому місціпозивача шкідливихта небезпечнихфакторів зумовленеспецифікою діяльностіпідприємства таможуть бутилише мінімізовані,у томучислі,шляхом запровадженнямодернізованої технологіївиробництва.Роботодавець маєправо встановлюватибільш жорстківимоги добезпеки тазахисту здоров`япрацівників,якщо цене суперечитьчинному законодавству.Однак,це неозначає,що діючітехнологічні процесине відповідаютьдіючим технологічнимнормам.Відповідачем вповному обсязівиконувались обов`язки,визначені вимогамищодо безпекита захистуздоров`я працівниківвидобувних підприємствз підземнимі відкритимспособами видобування,колективного договоруна 2021рік,що всвою чергуі єналежним виконаннямвимог ст.43Конституції Українита статей153,158Кодексу законівпро працюУкраїни.Так,відповідачем,як привлаштуванні позивачана роботу,так ів процесійого трудовоїдіяльності,було ознайомленоз умовамипраці тадоведено довідома наявністьшкідливих виробничихфакторів,ризик професійногозахворювання наякі позивачсвідомо погодивсята добровільновласноруч написавзаяву проприйняття нароботу завідповідними професіями.Крім того,відповідно довимог чинногозаконодавства тазабезпечення правапрацівника наздорові йбезпечні умовипраці принаявності найого робочомумісці несприятливихфакторів виробничогосередовища відповідачемкомпенсувалося наданнямщорічної додатковоїоплачуваної відпустки,було встановленопідвищений рівеньоплати праціза роботуу важкихта шкідливихумовах,скороченою тривалістюробочого часу,забезпеченням засобамиіндивідуального захисту,спецодягом,забезпеченням безплатнимлікувально-профілактичнимхарчуванням,а збоку державнихгарантій призначенням пенсіїза вікомна пільговихумовах,що підтвердженоСанітарно-гігієнічноюхарактеристикою умовпраці №72від 29.11.2013року. Відповідач звертаєувагу судуна те,що уотриманні професійногозахворювання неможна виключатиі винусамого позивача,адже яквбачається змедичного висновкулікарсько-експертноїкомісії першіознаки погіршеннясамопочуття у ОСОБА_1 згідно наданіймедичній документаціїзафіксовано у2016році.Але позивачна власнийрозсуд продовжувавпрацювати вумовах шкідливихфакторів,погіршуючи стансвого здоров`я.Позивач щорічнопроходив медичнийогляд іза висновкомкомісії бувпридатним працюватиза професією«підземний гірник».А тому,відповідач вважає,що власнідії позивачаі сталинаслідком погіршеннястану йогоздоров`я,що призвелодо втратипрофесійної працездатностіта інвалідності.

Також ДП «СхідГЗК» заперечує та вважає, що заявлена позивачем сума моральної шкоди не відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості, та визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості і співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020, справа №752/17832/14-ц). Відповідач вважає, що при визначенні розміру позовних вимог у даній справі позивач мав навести обґрунтування розмір і суми моральної шкоди виходячи з роз`яснень наданих в абзаці 1 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та положень ст.. 237-1 КЗпПУ.

Також, відповідач звертає увагу суду на те, що у зв`язку з фінансово-економічною кризою, нестабільним державним (бюджетним) фінансуванням та затримками взаєморозрахунках, а також введеним воєнним станом в Україні відповідач знаходиться у складному фінансовому становищі, що значно ускладнює виконання рішень суду і не надає можливості співпрацювати з іншими підприємствами та вчасно проводити з ними розрахунки. Запровадження заходів примусового стягнення вищезазначеної суми, яка для відповідача є дуже суттєвою, призведе до тривалого блокування рахунків підприємства, що в свою чергу стане причиною виплати заробітної плати, сплати податків та інших обов`язкових платежів, закупки виробничо-господарської продукції та зупинення виробництва, а також до неможливості виконання підприємством своїх договірних зобов`язань та у свою чергу, накладення штрафних санкцій.

Враховуючи всі вище викладені обставини ДП «СхідГЗК» просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши подані сторонами докази, на підтвердження обставин, на які посилаються, матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 період з 21.11.2006 по 31.05.2019 працював на Інтульській шахті ДП «СхідГЗК» за професією підземний гірник. (а.с.9-14)

Наказом від 31.05.2019 № 281 о/с ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням у зв`язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Актом розслідуванняпричин виникненняхронічного професійного захворюваннявід 13грудня 2020року,затвердженим т.в.о.начальника УправлінняДержпраці уКіровоградській області встановлено наявність у нього професійних захворювань: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група «В». Легенева недостатність першого-другого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеню (з легким зниженням слуху). Відповідно до п. 13 зазначеного акту міститься висновок про наявність шкідливих умов праці позивача: фізичного перенавантаження, пилу, шуму, що перевищували ГДР. Згідно п. 17 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: робота в шкідливих та важких умовах праці на Ігульській шахті ДП «Схід ГЗК», недосконалість технологічного процесу та обладнання, що призводить до перевищення ГДК пилу, шуму при виконанні професійних обв`язків. Незабезпечення з боку ДЗ «СМСЧ №19 МОЗ України» своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних профзахворювань та ненадання роботодавцю відповідних рекомендацій щодо подальшої роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК». Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання визначені наступні: рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає до 69,4 % при нормі до 25 %, перебування у вимушеній робочій позі складає до 66,4% при нормі до 10%, кількість вимушених (більше 30°) нахилів корпусу за зміну становить до 194 при нормі 51-100 відносяться до III класу 1 ступеню важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну III клас 2 ступінь напруженості трудового процесу. Запиленість повітря робочої зони: пил (кремнію діоксид кристалічний (SiО2) при вмісті до 2,5 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3. Рівень виробничого шуму до 107 дБА при нормі 80 дБА. Мікроклімат : температура повітря робочої зони +10,9 0 С при нормі + 17 + 26° С. Рівень відносної вологості повітря до 99 % при нормі < 75 %. Швидкість руху повітря до 1,45 при нормі 0,5 м/с. (а.с.15-16)

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 03 березня 2020 року серії 12 ААА № 085543 позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60%, при цьому зазначено про потребу позивача в забезпеченні амбулаторним лікуванням, стаціонарним, санаторно-курортним лікуванням. (а.с.17)

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 03 березня 2020 року серія 12 ААБ №571097 позивачу встановлено третю групу інвалідності та зазначено про протипоказання роботи в умовах тяжкої фізичної праці, вимушеної робочої пози, пилу, шуму. (а.с.17 зворот)

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 23 лютого 2021 року серії 12ААА №012474 позивачу повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% при цьому зазначено про потребу позивача в забезпеченні амбулаторним лікуванням, стаціонарним, санаторно-курортним лікуванням. (а.с.18)

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 23 лютого 2021 року серії 12 ААБ №575228 позивачу встановлено третю групу інвалідності та зазначено про протипоказання роботи в умовах важкої фізичної праці, вимушеної робочої пози, пилу,шуму. (а.с.18)

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» №12 від 09.01.2020 року «про наявність професійного захворювання», підтверджуються діагнози професійних захворювань позивача, встановлені дослідженим судом актом. (а.с.19-20)

Стан позивача, його діагнози та лікування підтверджується також доданими до матеріалів справи виписками з медичної картки, епікризами ОСОБА_1 та дослідженими судом. (а.с. 21-29)

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Висновки суду.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, дослідивши медичні документи про лікування позивача, приходить до висновку, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок узгоджується з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в пункті 13 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 з подальшими змінами та доповненнями.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті професійних захворювань, суд враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили з врахуванням того, що позивачу висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у загальному розмірі 60 % та приймаючи до уваги, що позивач працював в шкідливих умовах праці понад дванадцять років, виходячи з медичних висновків, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 120 000 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до Закону України №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Доводи відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позову про стягнення моральної школи не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки наявність спричиненої позивачу моральної шкоди встановлена дослідженими доказами, які додані до матеріалів справи.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Перебування підприємства у тяжкому фінансово-екномічному становищі також не може слугувати підставою для відмови у задоволені даних позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подачу даного позову до суду та у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1225 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст.ст. 1, 38 Гірничого Закону України, ст.ст. 1, ст.ст. 6, 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 4, 10, 12, 13,19, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє його представник адвокат Повалій Олени Василівни до державного підприємства «Cхідний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути зДержавного підприємства«Східний гірничо-збагачувальнийкомбінат» (кодЄДРПОУ 14309787,Дніпропетровська область,м.Жовті Води,вул.Горького,2)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 в рахуноквідшкодування моральноїшкоди узв`язку зотриманим професійнимзахворюванням 120000(стодвадцять тисяч)гривень,з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судовий збір в розмірі 1225 (одна тисяча двісті двадцять п`ять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області В.В. КУЧМА