Рішення № 106994514, 27.10.2022, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2354/22 Провадження № 2/450/1436/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просить визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0877 га, кадастровий № 4623681600:01:002:0102, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , а також визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаної земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_2 .

Мотивувала своїй позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло згадане майно. Повідомила, що на випадок своєї смерті він склав заповіт, яким заповів їй належне йому майно. Вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим заведено спадкову справу. Для отримання свідоцтва про право на спадщину вона подала нотаріусу державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 551807 від 19 грудня 2007 року. Однак, листом нотаріуса, яким заведено спадкову справу, їй рекомендовано звернутись до суду з огляду на те, що у державному акті зазначено двох власників земельної ділянки, а саме її та ОСОБА_2 , без визначення часток у праві власності. Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 04 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, описаних в ній.

10 серпня 2022 року від представника позивача ОСОБА_3 до суду надійшла заява, якою вона усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 12 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою від 20 вересня 2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, однак остання 27 жовтня 2022 року подала до суду клопотання, у якому просила судовий розгляд проводити за відсутності сторони позивача, не заперечила проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності або про відкладення судового розгляду не подав.

З письмової згоди представника позивача суд постановляє ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зіст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 11 січня 2021 року Виконавчим комітетом Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, стверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За правиламистатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

З заповіту від 12 січня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Копійчак Є.В., вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповів все його майно дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 551807, виданим 19 грудня 2007 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0877 га, кадастровий № 4623681600:01:002:0102, розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповіддю приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Копійчак Є.В. позивачу рекомендовано звернутися до суду у зв`язку з тим, що в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 551807, виданому 19 грудня 2007 року, зазначено двох власників земельної ділянки площею 0,0877 га, кадастровий № 4623681600:01:002:0102, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , без визначення розміру часток.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власності двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч.1, ч.2 ст.369 ЦК).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічні положення містить і стаття 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Частинами 4, 5 ст. 89 ЗК України передбачено, що співвласники земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або виділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачене законом або не встановлено судом. Відповідні роз`яснення містять положення п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності від 22 грудня 1995 року №20.

Згідно з ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

При цьому, суд враховує, роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в п. 3.4. Інформаційного листа № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, де зазначено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права шляхом визнання права власності на спірну земельну ділянку, частина якої належить їй на праві власності, оскільки належним способом захисту у даному спорі є визначення часток у майні.

Так, при усуненні невизначеності щодо розміру часток позивача та спадкодавця у праві власності на спірну земельну ділянку, позивач матиме можливість отримати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими позивач мотивувала свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82,89,141, 259,263-265,268, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 368, 369, 370, 372, 1223, 1268 ЦК України, ст.ст. 86, 89, 158 ЗК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.