Рішення № 10699442, 13.07.2010, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-2020/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2010 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань Тіунової Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою прокурора Балаклійського району Харківської області в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Лозівська районна державна адміністрація Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Балаклійського району Харківської області звернувся до суду 10 червня 2010 року з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, посилаючись на те, що до прокуратури району звернулась П»ятигірська сільська рада Балаклійського району Харківської області з листом про соціальний захист ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. У ході перевірки прокуратурою району встановлено, що ОСОБА_4, ухиляється від виконання батьківських обов»язків, не піклується про фізичний та духовний стан дітей, не цікавиться їх здоров»ям. З 26 грудня 2007 року, після розлучення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вихованням дітей займалася їхня мати. Батько переїхав проживати до своєї матері до Лозівського району. Мати дітей померла ІНФОРМАЦІЯ_10, відповідно до свідоцтва про смерть серії від 09.03.2010 року. Відповідно до висновку служби у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації встановлено, що ОСОБА_4, після розлучення з ОСОБА_5, та після її смерті вихованням дітей не займався, матеріальної допомоги на їх утримання не надавав, не відвідував їх, не виявляв батьківської турботи та взагалі усунувся від виконання батьківських обов»язків. Крім того, на засідання комісії з питань захисту прав дітей Лозівської райдежадміністрації ОСОБА_4, не заперечував проти позбавлення батьківських прав стосовно своїх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3. При цьому, після смерті ОСОБА_5, неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тимчасово взяли на виховання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно до часу визначення статусу дітей, про що повідомили П»ятигірську сільську раду Балаклійського району. Відповідно до пунктів 1,2 та 3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов»язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім»ї та родини, свого народу, своєї Батьківщина, піклуватися про здоров»я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан, а також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготувати до самостійного життя, однак ОСОБА_4 тривалий час не виконує свої батьківські обов»язки, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Представник позивача помічник Лозівського міжрайонного прокурора Німко Р.В., до судового засідання не з»явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, але в попередніх судових засіданнях підтримав позов позивача і зазначив за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Представник третьої особи: Служби у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації ОСОБА_8, зазначила, що вважає за доцільне, в інтересах дітей, позбавити відповідача батьківських прав, посилаючись на те, що з відповідачем по справі неодноразово проводили бесіди з приводу невиконання ним своїх батьківських обов»язків відносно виховання та матеріального забезпечення дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, але позитивних результатів дані бесіди, не дали, відповідач після розлучення з матір»ю дітей та після її смерті вихованням дітей не займався, матеріальної допомоги не надавав, не відвідував їх та взагалі усунувся від виконання батьківських обов»язків.

Відповідач ОСОБА_4, у судовому засіданні позов визнав, продав свій відзив на позов та пояснив, що дійсно він з дітьми не проживає та матеріально їх не забезпечує. Він хотів забрати дітей до себе, але рідний брат покійної дружини сказав, щоб він до них не касався. Відповідач пояснив, що йому це було чути неприємно і він більше до дітей не приїздив. На запитання головуючого вказав, що він матеріальної допомоги дітям не надає, знає, що їх утримує брат покійної дружини та їх хрещена. Крім того, вказав, що він як батько, з приводу того, що йому перешкоджають у спілкуванні з дітьми та прийнятті участі в їх вихованні тат забезпеченні, не звертався до жодного державного органу за захистом своїх порушених прав батька, і причину цього пояснити не може. Також відповідач вказав, що він не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, звільнився з роботи за власним бажанням, і зараз проживає зі своєю матір»ю.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про народження (а.с.№11, 18) встановлено, що ОСОБА_4, дійсно є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до запису акта про розірвання шлюбу №355 (а.с.№16) від 26 грудня 2007 року вбачається, що відповідач розірвав шлюб з громадянкою ОСОБА_5, матір»ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть № 06 (а.с. 17) від 09 березня 2010 року вбачається, що мати неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_10.

Позивачем до матеріалів цивільної справи додано висновок служби у справах дітей Лозівської РДА, щодо доцільності позбавлення батьківських прав (а.с.№12) , де зазначено, що оскільки відповідач ОСОБА_4, дітьми не цікавиться, не приділяє їм батьківської уваги і турботи, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, то служба у справах дітей Лозівської РДА вважає доцільним позбавити його батьківських прав стосовно дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

До матеріалів справи додано також письмові заяви ОСОБА_6 (а.с.№14) та ОСОБА_9 (а.с.№15), в яких зазначено, що ОСОБА_2 навчається в ОСШІ «Обдарованість» м. Харків, вихованням та матеріальним забезпеченням сина батько не займається, а тому ОСОБА_6 залишив ОСОБА_2 під своїм наглядом до моменту визначення статусу дитини, щоб не переривати навчання в м. Харків. В письмовій заяві ОСОБА_9 зазначено, ОСОБА_3 навчається у 9 класі П»ятигірської ЗОШ, вихованням та матеріальним забезпеченням сина батько не займається, а тому ОСОБА_9 залишив ОСОБА_3 під своїм наглядом до моменту визначення статусу дитини.

У судове засідання були запрошені самі неповнолітні ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3, для з»ясування їхньої думки по справі. Відповідно до ст.171 СК України «Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім»ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім»ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном».

У присутності ОСОБА_10 голови П»ятигірської сільської ради Балаклійського району Харківської області, у неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у судовому засіданні, було з»ясовано їхню думку по справі. Діти вказали, що відповідач по справі це їхній батько, але останній з ними не спілкується, відносин ніяких між ними не має, зловживає спиртними напоями. Неповнолітній ОСОБА_2 вказав, що одного разу батько забагато випив алкоголю і з ним стався епілептичний напад, і як би він не був поряд, то батько б помер, так як він надав йому першу необхідну медичну допомогу, і батько прийшов до тями, про те як вказав хлопець, це дуже його налякало. Вони з братом не бажають жити з батьком і не проти мешкати у свого рідного дядька. Діти вказали, що вважають доцільним позбавити ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до них, оскільки те, що відповідач по справі є їхнім батьком, свідчить запис у свідоцтвах про народження, адже він не приділяє їм ні якої уваги, не цікавиться їх життям і поряди вони прохають у свого дядька, який фактично замінив їм їхнього власного батька.

Судом оглянуто поданий представником третьої особи: службою у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області надано витяг з протоколу служби у справах дітей Лозівської РДА Харківської області, щодо можливості звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_4 по відношенню до дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 13). В даному витягу вказано, що на засіданні опікунської ради, де був присутній ОСОБА_4, який повідомив про те, що він не проти позбавлення його, батька, батьківських прав.

Всі викладені вище дані свідчать про те, що відповідач упорно, свідомо, не дивлячись на всі міри попередження, продовжує не виконувати своїх батьківських обов»язків по вихованню дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. У судовому засіданні з показів представника позивача, представника служби у справах дітей, самого відповідача та голови П»ятигірської сільської ради, достовірно було встановлено, що відповідачу ніхто не чинить перешкод у спілкуванні з дитиною.

Своїми діями, відповідач порушує свої зобов»язання закріплені в статті №51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобов»язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України.

В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: « Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобов»язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов»язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що «Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею №11 цього ж Закону вказано, що «Сім»я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім»ї разом з батьками або в сім»ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов»язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.»

Згідно статті №12 цього є закону вказано, що « Виховання в сім»ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов»язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров»я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці».

Відповідно до статті №15 цього ж Закону встановлено, що « Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов»язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею». При розгляді даної цивільної справи достовірно було встановленою що відповідач, свідомо не виконує своїх обов»язків по вихованню дітей - неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, не спілкується з ними і перешкод в спілкуванні йому з ними, ніхто не чинив і не чинить.

Статтею №164 Сімейного Кодексу України встановлено підстави позбавлення батьківських прав, а саме п.2 ч.1 ухиляння від виконання своїх обов»язків по вихованню дитини. Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов»язку виконання батьківських обов»язків по вихованню дитини це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено виходячи з поведінки відповідача, не дивлячись на те, що останній має задовільний стан здоров»я, перешкод у спілкуванні з дитиною йому ні хто не чинив і не чинить, і у тривалому відрядженні не знаходився.

Виходячи з вищевикладеного, діючи в інтересах дитини, суд вважає можливим задовольнити позов позивача і позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Необхідно відмітити, що відповідно до ч.2 ст.166 СК України, «Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов»язку щодо утримання дитини».

Суд роз»яснює відповідачу, що відповідно до ст..168 СК України «Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав».

Відповідно до ч.2 ст.165 СК України, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

В судовому засіданні відповідач повідомив, що він не працює і не перебуває на обліку в Лозівському міськрайонному центрі зайнятості та допомогу по безробіттю не отримує.

Дійсно відповідно до довідки від 07 липня 2010 року вбачається, що відповідач не перебуває на обліку в Лозівському міськрайонному центрі зайнятості та допомогу по безробіттю не отримує.

Необхідно відмітити, що відповідно до ч.2 ст.166 СК України, «Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов»язку щодо утримання дитини».

Відповідно до ст.180 СК України Батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров”я та матеріальне положення дитини, стан здоров”я та матеріальне положення відповідача, те, що відповідач не працює , відповідно до ст.ст.182,183 СК України, суд стягує з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 ( Держаний Ощадний Банк України, установа банку №10020/0478 с. П»ятигірське, м. Балаклея, Харківська область, р\р№7844) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 (Держаний Ощадний Банк України, установа банку №10020/0478 с. П»ятигірське, м. Балаклея, Харківська область, р\р 7869) на їх утримання аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивачем до суду.

Згідно із ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред»явлення позову, тобто з 10 червня 2010 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Суд роз»ясніє відповідачу, що відповідно до ст.168 СК України «Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав».

Згідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат повязаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь з відповідача витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у судах на суму в 30 грн. 00 коп.

На підставі ст.ст.81, 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 грн.00 коп., і стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн.00 коп.

Керуючись положенням ст.ст.10, 11, 31, 44, 57, 60, 74, 77, 79, 81, 88, 169, 174, 209, 212, 213-215, 223 ЦПК України; ст. ст.164, 165,166, 169, СК України; ст.ст.8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402; ч.2 ст.3 Конвенції «Про права дитини» від 27 вересня 1991 року; принципу №6 Декларації «Про права дитини», проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; Постанова №3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, - ст.3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 "Про державне мито"; п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву прокурора Балаклійського району Харківської області в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Лозівська районна державна адміністрація Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця сел. Орілька, Лозівського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкаючого: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, непрацюючого, неперебуваючого на обліку в Лозівському міськрайонному центрі зайнятості Харківської області - батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця сел. Орілька, Лозівського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкаючого: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, непрацюючого, неперебуваючого на обліку в Лозівському міськрайонному центрі зайнятості Харківської області на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 ( Держаний Ощадний Банк України, установа банку №10020/0478 с. П»ятигірське, м. Балаклея, Харківська область, р\р№7844) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 (Держаний Ощадний Банк України, установа банку №10020/0478 с. П»ятигірське, м. Балаклея, Харківська область, р\р 7869) на їх утримання аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивачем до суду 10 червня 2010 року і до досягнення старшою дитиною віку повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу як за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави державне мито у розмірі 51 (п»ятдесят одну) гривню 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень ( Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий у судовому

засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд