Ухвала суду № 106992645, 14.10.2022, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа № 233/1650/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2022 року

Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Левчук О.О., розглянувши матеріали адміністративної справи №233/1650/22 за позовною заявою:

ОСОБА_1 , що мешкає за адресом: АДРЕСА_1

до

Головного управління Національної поліції в Донецькій області, юридична адреса: Донецька область м. Маріуполь пр. Нахімова, буд.86

про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2022 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Скрипченко Дмитро Віталійович з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, а саме:

- визнати дії поліцейського СРПП ВП №2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області Сосницького А.Г. щодо здійснення адміністративного затримання ОСОБА_1 та відсторонення його від керування транспортним засобом 07.07.2022 року протиправними;

- скасувати акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів складений 07.07.2022 року поліцейським СРПП ВП №2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області Сосницьким А.Г. відносно ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання можливості відкриття провадження у справі, дістаю такого висновку:

У статті 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18Закону України «Про судоустрійі статуссуддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції. Згідно п.1.10, 1.12 розділу VII перехідних положень справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодекс.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пунктами 1, 2, 7 частини 1 статті 4Кодексу адміністративногосудочинства України адміністративна справа - передана на вирішення адміністративного суду є публічно-правовим спором.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 19Кодексу адміністративногосудочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

При цьому розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів зазначено в статті 20 КАС України.

Частиною 1 ст.20 КАС України, визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, в переліку справ, які розглядаються місцевими загальними судами, як адміністративними судами.

Відповідно ч.2 ст.20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Предмет спору в заявленій позовній заяві не охоплюється приписами частини 1 статті 20 КАС України.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування (частина 6статті 7 КАС України).

Загальними положеннями КАС України не передбачено вирішення питання про повернення позовної заяви позивачеві для звернення до належного суду чи передачу справи до належного адміністративного суду у разі встановлення, що справа належить до предметної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частини 1статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративногосудочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарженняйого рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Так, позивач вважає дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо його адміністративного затримання тавідсторонення від керування транспортним засобом протиправними, та просить скасувати складений акт огляду на стан алкогольного сп`яніння (доданий до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №316479).

Відповідно до вимог статті 1Закону України«Про Національнуполіцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Так, відповідно до статті 23Закону України«Про Національнуполіцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, правопорушень, припиняє виявлені кримінальні правопорушення, здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону.

Судом встановлено, що в Костянтинівському міськрайонному суді Донецької області в провадженні судді Міросєді А.І. перебуває справа №233/1193/22, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП, судом по справі ще не постановлено рішення, не надано оцінку складеному відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №316479 та доданих до нього матеріалів і доказів (одним з яких є акт огляду на стан алкогольного сп`яніння).

В даному випадку, позивач не просить про визнання протиправними дій відповідача зі складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №316479, як суб`єкта владних повноважень на складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Обставини, на які вказує позивач в позовній заяві, а саме дії відповідача щодо затримання та відсторонення, є підставою та предметом розгляду і відносяться до компетенції ДБР.

Акт огляду на стан сп`яніння, є доказом в сукупності з іншими матеріалам в іншій справі, який ще не досліджено та йому не надано відповідну оцінку.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

В рішенні ЄСПЛ від 19.02.2009 року по справі «Хистов проти України» зазначено, що принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Хоча позивач не просить переглянути рішення суду, проте обраний позивачем спосіб захисту фактично свідчить про спробу надати нову оцінку доказам вже дослідженим в іншій справі, що є порушенням принципу юридичної визначеності.

Суд звертає увагу, що метою судового захисту прав, свобод або інтересів особи є їх повне відновлення, а у випадку, якщо таке відновлення неможливе встановлення компенсації за їх порушення, основою легітимних очікувань може бути тільки безумовне право, яке має чітко визначену законну підставу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.01.2020 року по справі №2-а/489/7/2016 зазначила, що розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства. При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи №712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки відповідач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Окрім того слід зазначити, що оскарження дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та й скасування його в судах взагалі не оскаржується окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 року по справі №553/2145/16-а вказав, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таким чином, вимоги позивача не підлягають окремому розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Вказане узгоджується з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 року по справі №643/8023/20, за якою у спорах щодо оскарження дій при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та/або такого протоколу, такі спори не є адміністративними, оскільки відповідач при складанні протоколу здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким має бути надана під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо затримання та відсторонення, скасування акту огляду на стан алкогольного сп`яніння не підлягають окремому розгляду, як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду в позовному провадженні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: 1) позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, вважаю, що законних підстав для відкриття провадження у справі не.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.19, 20, 170, 248, 294 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнати дії поліцейського СРПП ВП №2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області Сосницького А.Г. щодо здійснення адміністративного затримання ОСОБА_1 та відсторонення його від керування транспортним засобом 07.07.2022 року протиправними; скасувати акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів складений 07.07.2022 року поліцейським СРПП ВП №2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області Сосницьким А.Г. відносно ОСОБА_1 .

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, разом із доданими до неї матеріалами, повернути позивачу.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Костянтинівського

міськрайонного суду: О.О. Левчук