Ухвала суду № 106985139, 20.10.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/25035/13-ц

Провадження № 6/202/53/2022

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря судового засідання Калантаєнка Д.В.

представника заявника Омельченко Є.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі штрафів за договором іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі штрафів за договором іпотеки.

В обґрунтування поданої заяви посилалось на те, що АТ КБ «Приватбанк» реалізував своє право та виконав рішення суду за рахунок майнового поручителя, у зв`язку із чим була припинена дія іпотеки на підставі ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», та договір поруки як похідний.

За таких обставин, у зв`язку із реалізацією предмета що є підставою для припинення іпотечного договору, поведінки АТ КБ «ПриватБанк» який задовольнив за договором всі свої вимоги, включаючи штрафи, заявник вважав, що стягнення з заявника, як з поручителя, штрафів, за відповідним судовим рішенням, є незаконним.

Представник заявника у судовому засіданні заяву підтримав, просив задовольнити.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши представника заявника, оцінивши надані докази, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

В силу ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.

Відповідно до ст.432 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015, наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами, за роз`ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Таким чином, до підстав дляневиконання рішеннясуду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Так, у травні 2013 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі АТ «Акцент-Банк»), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі штрафів за договором іпотеки.

Позов мотивовано тим, що 28 січня 2008 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніти Дніпра» (далі ТОВ «Граніти Дніпра») укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ТОВ «Граніти Дніпра» отримало кредит у розмірі 540 000,00 доларів США, зі сплатою 12,6 % річних за користування кредитними коштами, з кінцевим терміном повернення 28 липня 2008 року.

Додатковою угодою від 28 липня 2008 року № 1 встановлено плату за користування кредитом у розмірі 15,6 % річних з кінцевою датою повернення суми кредиту 28 січня 2009 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 30 січня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач надав в іпотеку земельну ділянку, площею 0,1399 га, в межах згідно з планом, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд та ведення особистого підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 20.1 договору іпотеки іпотекодавець зобов`язувався застрахувати предмет іпотеки на повну його вартість, однак ОСОБА_1 порушив вимоги вказаного пункту договору, предмет іпотеки не застрахував, тому зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 30 % від договірної ціни вартості предмета іпотеки у розмірі 529 871,10 грн.

Крім того, пунктом 20.3 договору іпотеки передбачено, що ОСОБА_1 взяв на себе обов`язок не здійснювати будівництво на земельній ділянці будь-яких об`єктів нерухомості без отримання письмового дозволу іпотекодержателя. На земельній ділянці знаходився будинок площею 77,3 кв. м. Відповідач порушив умови договору та здійснив будівництво будинку площею 477,7 кв. м. Відповідно до пункту 22 договору іпотекиу випадку порушення цієї умови договору іпотеки іпотекодавець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від договірної вартості предмета іпотеки, а саме 441 559,25 грн.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за штрафами у зв`язку з невиконанням умов договору іпотеки склав 971 430,35 грн.

Виконання зобов`язань за договором іпотеки забезпечено договором поруки, який 16 січня 2012 року укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Акцент-Банк», відповідно до умов якого АТ «Акцент-Банк» відповідає перед АТ КБ «ПриватБанк» за виконання зобов`язань за договором іпотеки, у тому числі винагород, штрафів, пені та інших платежів.

Ураховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість зі штрафів за договором іпотеки від 30 січня 2008 року у розмірі 971 430,35 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до АТ «Акцент-Банк» про стягнення суми заборгованості зі штрафів за договором іпотеки закрито.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення штрафів за договором іпотеки з останнього було стягнуто на користь банку штраф за договором іпотеки від 30 січня 2008 року у розмірі 529 871,10 грн, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2016 року. Тому з урахуванням вимог статті 61 ЦПК України 2004 року не підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача штраф у розмірі 529 871,10 грн. за порушення вимог пункту 20.1 договору іпотеки.

Крім того, відсутні підстави для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь банку штрафу у розмірі 441 559,25 грн, оскільки з технічного паспорта на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 2006 рік на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, знаходився житловий будинок літ. «А-2», загальною площею 477,7 кв. м. Тобто на дату укладання договору іпотеки 30 січня 2008 року на земельній ділянці знаходився житловий будинок загальною площею 477,7 кв. м, а не 77,3 кв. м. АТ КБ «ПриватБанк» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у договорі іпотеки було зазначено площу житлового будинку, який знаходиться на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, 77,3 кв. м. Таким чином, не було встановлено порушення відповідачем ОСОБА_1 вимог пункту 22 договору іпотеки.

Провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк» підлягає закриттю, оскільки вказані вимоги віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-18560св18).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з АТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість зі штрафів за договором іпотеки від 30 січня 2008 року № ДІ-252 у розмірі 971 430,35 грн.

Стягнуто з АТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 613,05 грн. з кожного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 порушив пункти 20.1, 22 договору іпотеки, а саме: штраф, нарахований за невиконання пункту 12 договору іпотеки (обов`язок застрахувати предмет іпотеки та не пізніше чим за місяць до закінчення строку дії договору страхування продовжити строк його дії), оскільки вказану суму штрафу позивачем нараховано через рік після звернення позивача до Самарського районного суду м. Дніпропетровська і такий штраф не було стягнуто рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року; порушено вимоги пункту 20.3 договору іпотеки, оскільки вчинено будівництво об`єкта без відповідного письмового дозволу іпотекодержателя.

Крім того, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в частині вимог до АТ «Акцент Банк», виходив з того, що ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливий за умови розгляду цього спору в межах однієї справи, одним судом.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2020 року залишено без змін.

18 лютого 2022 року АТ «А-Банк» подало заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2020 року.

Заява мотивована тим, що АТ КБ «ПриватБанк» приховав інформацію, яка б суттєво змінила висновок суду по даній справі, а саме те, що іпотека на час розгляду справи була припинена, і те що власником предмета іпотеки є саме АТ КБ «ПриватБанк». Окрім цього, заявнику не було відомо про існування судових рішень про стягнення заборгованості, про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення штрафів. У зв`язку з тим, що іпотека була припинена, як похідний договір поруки теж був припинений.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2022 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства Акцент-Банк про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2020 року відмовлено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2020 року залишено в силі.

Ухвала мотивована тим, що обставина на яку, як на нововиявлену посилається заявник, про те, що з 07.07.2017 року власником предмета іпотеки став АТ КБ «ПриватБанк», що на думкузаявника єпідставою дляприпиненням іпотечногодоговору впорядку ЗУ«Про іпотеку»,була встановлена під час розгляду у суді апеляційної інстанції при перегляді рішення місцевого суду від 26 вересня 2016 року та не існувала на час ухвалення оскаржуваного рішення, що підтверджується матеріалами справи (т.2 а.с.63-65), та беручи до уваги те, що відповідно до проаналізованих положень діючого цивільного процесуального законодавства України, це не є нововиявленою обставиною, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність підстав для перегляду постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2020 року в порядку вимог ст. 423 ЦПК України.

Також, судом встановлено, що 11 липня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Авторговим Андрієм Миколайовичем було відкрито виконавче провадження №69386908 з виконання виконавчого листа Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2022 року про солідарне стягнення з АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість зі штрафів за договором іпотеки від 30 січня 2008 року № ДІ-252 у розмірі 971 430,35 грн.

14 липня 2022 року з АТ «Акцент-Банк» було примусово стягнуто кошти за платіжною вимогою направленою у межах виконавчого провадження № 69386908.

Так, пунктом 9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Вказаного висновку суд дійшов з огляду на те, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2020 року, як вже зазначалось раніше, було досліджено та встановлено обставини щодо припинення іпотечного договору, а саме те, що власником предмета іпотеки став АТ КБ «ПриватБанк», в той же час Дніпровський апеляційний суд у своїй постанові постанови від 05 березня 2020 року дійшов висновку про наявність підстав для стягнення у солідарному порядку з АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості зі штрафів за договором іпотеки від 30 січня 2008 року № ДІ-252 у розмірі 971 430,35 грн.

А тому, задоволення заяви Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по своїй суті, буде суперечити рішенням ухваленим у даній справі, в тому числі постанові Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2020 року, що є недопустимим.

Керуючись статтями 260, 261, 431, 432 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі штрафів за договором іпотеки

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали виготовлений 27 жовтня 2022 року.

Суддя Г.О. Кухтін