Рішення № 106984661, 26.10.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2022 року Чернігів Справа № 620/5889/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у не нарахуванні та не виплаті компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 02 доби, частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2016 рік у кількості 21 добу, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 36 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 37 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 38 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2020 рік кількості 39 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 40 діб, а також невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2017 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2020 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2021 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб;

- зобов`язати відповідача нарахувати та ОСОБА_1 компенсацію за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 02 доби, частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2016 рік у кількості 21 добу, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 36 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 37 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 38 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2020 рік кількості 39 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 40 діб, а також невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2017 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2020 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2021 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним усіх розрахунків, зокрема, щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки та компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки, що є порушенням вимог чинного законодавства України.

Ухвалою судді від 05.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення йому даної ухвали на надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк, відповідач надав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що відповідно до Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану основну відпустку в році звільнення поліцейського, тому підстави для нарахування компенсації за 2015 рік відсутні. Позивач звільнений зі служби в поліції 28.06.2022 та в 2022 році набув права на відпустку тривалістю 17 діб. Відповідач зазначив, що не відмовляв ОСОБА_1 у виплаті компенсації за вказаний період, а пояснив затримку її оформлення відсутністю документів кадрового і бухгалтерського обліку, які евакуйовані за межі області.

Щодо виплати нарахування та виплати позивачеві компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, зазначив, що оскільки така відпустка не належить до щорічних відпусток, то на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток, у тому числі щодо виплати компенсації під час звільнення. За наведених обставин, ГУНП в Чернігівській області зазначає, що додаткові відпустки цієї категорії за 2015-2018 роки не підлягають грошовій компенсації. Крім того, відповідач вважає передчасною вимогу позивача про виплату компенсації за 2022 рік, оскільки додаткова відпустка має бути використана працівником протягом календарного року (31.12.2022). Додатково ГУНП в Чернігівській області зазначило про порушення позивачем строків звернення до суду з вимогою про виплату компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 по 29.06.2022 проходив службу в Національній поліції України. Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 28.06.2022 № 343 о/с позивача звільнено зі служби в поліції.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 02.02.2017, позивач є ветераном війни-учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для даної категорії осіб.

Відповідно до матеріалів справи, в період проходження служби позивач не використав щорічну відпустку за фактично відпрацьований час: за 2015 рік - 02 доби, 2016 - 21 доба, 2017 рік - 36 діб, 2018 - 37 діб, 2019 - 38 діб, 2020 - 39 діб, 2021 - 40 діб, 2022 - 17 діб. Також ОСОБА_1 не використовував додаткову оплачувану відпустку як учасник бойових дій у 2015-2022 роки.

У зв`язку із наведеним, 05.08.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсацій за невикористані основну та додаткову відпустки.

Листом від 15.08.2022 за №21/К-245аз ГУНП в Чернігівській області повідомило, що додаткова відпустка учасника бойових дій не належить до щорічних основних відпусток, тому виплата грошової компенсації за невикористану відпустку не проводилась. За невикористану відпустку ОСОБА_1 в ГУНП в Чернігівській області за 2022 рік було проведено нарахування компенсації в сумі 4505,11 грн.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Статтею 4 Закону №504/96-ВР передбачено такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.

В силу вимог частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за невикористані дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію".

Так, відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Частиною першою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено перелік підстав для звільнення поліцейського зі служби в поліції та припинення служби в поліції.

Частиною першою статті 92 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина друга статті 93 Закону України "Про Національну поліцію").

Згідно із частинами п`ятою-сьомою статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

У відповідності до пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із абзацами сьомим, восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Отже, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України "Про Національну поліцію".

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, в наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 по справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на не врегулювання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання мають застосовуватись приписи КЗпП України та Закону України "Про відпустки".

Суд відхиляє посилання відповідача на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 по справі №808/2122/18, враховуючи таке.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 по справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у зазначеному вище рішенні суду та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в постановах від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20 та від 11.11.2021 у справі № 360/1874/20, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач має право на компенсацію за невикористані дні відпустки у 2015 - 2021 роках.

Що стосується компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2022 роки, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Приписами статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" установлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій у постановах від 14.04.2021 по справі №620/1487/20, від 29.04.2021 по справі №200/602/20-а.

Так, Верховний Суд зазначив, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про виплату вищевказаної компенсації за 2022 рік у кількості 14 діб, суд звертає увагу, що, як було зазначено вище, така кількість днів додаткової відпустки надається на рік. У свою чергу, ОСОБА_1 звільнений зі служби в Національній поліції 29.06.2022, тому в силу вимог чинного законодавства не набув права на компенсацію за невикористану додаткову відпустку у кількості 14 днів.

З урахуванням зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації за невикористані: щорічні відпустки за 2015 рік у кількості 02 доби, частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2016 рік у кількості 21 добу, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 36 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 37 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 38 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2020 рік кількості 39 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 40 діб, а також невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2017 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2020 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2021 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2022 рік у кількості, пропорційній кількості відпрацьованого часу і зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсації за невикористані: щорічні відпустки за 2015 рік у кількості 02 доби, частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2016 рік у кількості 21 добу, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 36 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 37 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 38 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2020 рік кількості 39 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 40 діб, а також невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2017 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2020 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2021 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2022 рік у кількості, пропорційній кількості відпрацьованого часу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 02 доби, частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2016 рік у кількості 21 добу, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 36 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 37 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 38 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2020 рік кількості 39 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 40 діб, а також невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2017 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2020 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2021 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості, пропорційній кількості відпрацьованого часу.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 02 доби, частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2016 рік у кількості 21 добу, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 36 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 37 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 38 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2020 рік кількості 39 діб, невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 40 діб, а також невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2017 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учасника бойових дій за 2020 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2021 рік у кількості 14 діб, невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості, пропорційній кількості відпрацьованого часу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, просп.Перемоги, буд.74,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ: 40108651.

Повний текст рішення суду виготовлено 26 жовтня 2022 року.

Суддя О.В. Заяць