Рішення № 106982379, 18.10.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року справа №380/1544/22

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддяКостецький Н.В.

секретар судового засіданняІваненко В.І.

представник позивачаРісна Ю.Б.

представник відповідачаАракчеєва Ю.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить суд:

-витребувати у ГУ ДПС у Львівській області оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи наступних документів: податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 0430569-1315-1330 від 17.04.2018 на суму 38478,72 грн., податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 0010734-5413-1330 від 15.03.2019 на суму 44767,59 грн., податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 0062626-5706-1311 від 28.04.2020 на суму 71683,79 грн.; розрахунків податкових зобов`язань до вказаних податкових повідомлень-рішень;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0430569-1315-1330 від 17.04.2018 щодо ОСОБА_1 про нарахування податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитловоїнерухомості (18010300)» у сумі 38478,72 грн. за 2017 рік;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010734-5413-1330 від 15.03.2019 щодо ОСОБА_1 про нарахування податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300)» у сумі 44767,59 грн. за 2018 рік;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0062626-5706-1311 від 28.04.2020 р. щодо ОСОБА_1 про нарахування податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300)» у сумі 71 683,79 грн. за 2019 рік.

В обгрунтування позовної заяви зазначає, що Головним управлінням ДПС України у Львівській області прийнято повідомлення-рішення № 0430569-1315-1330, яким ОСОБА_1 ) донараховано податкове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300)» у сумі 38 478,72 грн. за 2017 рік. Також 15.03.2019 року відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 0010734-5413- 1330 про донарахування позивачу податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300)» у сумі 44 767,59 грн. за 2018 рік. 28.04.2020 року відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 0062626-5706-1311 про донарахування позивачу податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300)» у сумі 71 683,79 грн. за 2019 рік. Позивач вказує, що він є сільськогосподарським товаровиробником, а спірна нерухомість є будівлею сільськогосподарського призначення, на яку поширюються пільги підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а тому податковим органом безпідставно здійснено нарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Просить суд задоволити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.02.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі і призначено підготовче засідання.

11.04.2022 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому повідомляє суд, що в реєстрі ЄДР відстуні дані щодо реєстрації ОСОБА_2 суб`єктом підприємницької діяльності, фізична особа (без стату ФОП), яка є власниками ОНМ сільськогосподарського призначення та не займаєть сільськогосподарською діяльністю, зобов`язана сплатити визначені суми у вигценаведеш податкових повідомленні-рішенні від від 17.04.2018 року № 0430569-1315-1330; в 15.03.2019 року № 0010734-1315-1330, від 28.04.2020 року № 0062626-5706-1311. Крім того, тип об`єктів нерухомості визначається в залежності від його коду за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000. Державний класифікатор будівель : споруд ДК 018-2000 був затверджений наказом Державного комітету України стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (ДК 018-2000), відповідь до якого, органом уповноваженим на ведення класифікатора визначено Державі підприємство «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем будівництві» (ДНДІЛСБ).

Документом підтверджуючим приналежність об`єктів нерухомості до певного клас будівель за Класифікатором є експертний висновок, виданий органом, уповноваженим на ведення Класифікатора.

Проте, ОСОБА_2 експертного висновку щодо приналежності об`єктів нерухомості до певного класу будівель, до податкового органу не надавав, а також не звертався щодо проведення звірки по об`єктах нерухомості які перебувають у його власності та правомірності нарахування податку на нерухоме майно.

Виходячи із вищенаведеного, вважає, що наявна відсутність належних та допустимий доказів, які свідчили б про те, що позивач у розумінні законодавства є сільськогосподарським товаровиробником, який використовує свої будівлі та споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

14.04.2022 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, аналогічний відзиву від 11.04.2022 .

04.05.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначає, що застосування до позивача ставок податків на 2017 рік, які встановлені рішенням Долішненської сільської ради Стрийського району Львівської області від 17.02.2017 року № 153 без попереднього його оприлюднення є незаконним. На думку відповідача, у 2018 році до застосування підлягає ставка податку у розмірі 0,7 % МЗП на підставі того ж таки рішення Долішненської сільської ради Стрийського району Львівської області від 17.02.2017 року № 153. Однак відповідачем не представлено, а також Моршинською міською радою у відповідь на адвокатський запит не надано будь-яких рішень про встановлення податків та зборів на 2018 рік. Застосування до позивача ставок податків на 2019 рік іншої ніж встановленої Рішенням Долішненської сільської ради Стрийського району Львівської області № 459 від 01.07.2018 на рівні 0 % від МЗП є незаконною.

Протокольною ухвалою суду від 06.07.2022 підготовче провадження у адміністративній справі закрито та призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, покази свідків, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.02.2010 нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на підставі рішення виконкому від 28.01.2010 №3, перебуває у праві приватної власності ОСОБА_1 , загальна площа об`єкта 1717,8 кв.м., телятник, А-1.

Згідно з технічним паспортом інвентаризаційна справа №97, телятник, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 єоб`єктом незавершеного будівництва, замовник технічної інвентаризації ОСОБА_1 .

Відповідно до державних актів на право приватної власності на землю серія ЛВ № 000882, серія ЯД № 490863, серія ЯД № 490862 ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

17.04.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0430569-1315-1330 щодо ОСОБА_1 про нарахування податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитловоїнерухомості (18010300)» у сумі 38478,72 грн. за 2017рік;

15.03.2019 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010734-5413-1330 щодо ОСОБА_1 про нарахування податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300)» у сумі 44767,59 грн. за 2018 рік;

28.04.2020 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0062626-5706-1311 щодо ОСОБА_1 про нарахування податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300)» у сумі 71 683,79 грн. за 2019 рік.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправнимм, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПКУ контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно із ст.265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Щодо правомірності застосування пільги передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивач вказує, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25.02.2010, він є власником нежитлової будівлі (телятник, позначений літерою А-1), загальною площею 1717,8 м.кв. на підставі рішення виконкому Долішненської сільської ради від 28.01.2010 р. № 3. Вказане приміщення призначено суто для використання у сільськогосподарській діяльності та є відповідно будівлями сільськогосподарського призначення у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд, а тому не є об`єктом оподаткування, виходячи з чого позивач не повинен сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Судом встановлено, що в матеріалах справи знаходяться державні акти на право власності на землю (а.с.22-24) відповідно до яких право власності земельних ділянок належить ОСОБА_1 , цільове призначення (використання) земельних ділянок: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також встановлено, що Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації проведено технічну інвентаризацію об`єкта нерухомого майна та встановлено, що відповідно до інвентаризаційної справи № 97 (а.с.17-20) телятник за адресою АДРЕСА_2 , є об`єктом незавершеного будівництва, замовник технічної інвентаризації ОСОБА_1 .

За приписами п. 30.1 ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).

Визначення сільськогосподарського товаровиробника наведене в п.14.1.235 ст. 14 ПК України: сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно-виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», який визначає правові, організаційні та економічні основи підготовки і проведення сільськогосподарського перепису, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів, а також регулює відносини суб`єктів сільськогосподарського перепису, визначає їх права, обов`язки та відповідальність, установлює гарантії держави щодо захисту конфіденційної інформації, отриманої у процесі проведення сільськогосподарського перепису, виробники сільськогосподарської продукції визначаються як юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Визначення сільськогосподарського товаровиробника, наведене у статті 1 Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», відповідно до якої сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі з власно-виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з постачання.

Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення його від сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Так, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, зазначені будівлі, які належать на праві приватної власності позивачу, відносяться до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127), клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

При цьому, будівлі для тваринництва мають код 1271.1, будівлі для зберігання зерна мають код 1271.3, будівлі сільськогосподарського призначення інші мають код 1271.9.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що будівля, яка належать йому на праві приватної власності, призначена для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Окрім того, як вже зазначалось, перелік будівель, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений у підпункті 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Зокрема, згідно з пунктом «ж» цього підпункту не є об`єктом оподаткування: "будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності".

Буквальний зміст цього пункту свідчить на користь того, що звільняється від оподаткування саме об`єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення.

Тобто, звільняється від оподаткування об`єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. Додатковою обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування є приналежність такого об`єкта сільськогосподарському товаровиробнику.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 року в справах №806/2461/17, №806/2676/17.

Отже, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Разом з тим, під час розгляду справи не представлено будь-яких документів про те, що дійсно такі будівлі та приміщення позивача, які за своїм прямим призначенням призначені для використання в сільськогосподарській діяльності, приймали участь (прямо чи побічно) у виробництві сільськогосподарської продукції.

Будь-яких доказів використання спірних будівель ОСОБА_1 для здійснення сільськогосподарської діяльності суду не надано.

Згідно наданих суду пояснень свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 судом встановлено, що позивач вирощував сільськогосподарські культури, утримував худобу, здійснював продаж вирощених культур на базарі, проте суду свідками не надано пояснень які б встановлювали ознаки сільськогосподарського товаровиробника наведені судом вище. Тому такі поснення свідків не підтверджують доводів ОСОБА_1 , щодо наявності у нього ознак сільськогосподарського товаровиробника.

Щодо посилань представника позивача на те, що податок на нерухоме майно не може бути визнаний обов`язковим до сплати в 2017 році, оскільки Долішненська сільська рада не прийняла та офіційно не оприлюднила до 15 липня 2016 року рішення про встановлення такого податку, то суд зазначає наступне.

Так, статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до ПК України.

Статтею 12 ПК України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів. Відповідно до пункту 12.4. цієї статті до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із пунктом 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Зазначені норми узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, у разі прийняття відповідного рішення місцевою радою у 2017 році податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, міг справлятися не раніше 2018 року.

Як вже зазначалося, судом встановлено те, що рішенням Долішенської сільської ради Стрийського району Львівської області від 17.02.2017 №153 «Про встановлення місцевих податків та зборів із змінами та доповненнями на території Долішненської сільської ради» ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів, що перебувають у власності фізичних осіб у розмірі 0,70 відсотку від розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що у 2018-2019 році позивачу проведено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянка, за ставкою 0,7 % від мінімальної заробітної плати, на підставі рішення Долішнянської сільської ради Стрийського району Львівської області від 17.02.2017 року № 153.

Відтак, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0430569-1315-1330 від 17.04.2018, яким визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості на 2017 рік у сумі 71683,73 грн., є протиправним і підлягає скасуванню.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що оскільки рішенням Долішенської сільської ради Стрийського району Львівської області від 17.02.2017 №153 встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів, що перебувають у власності фізичних осіб у розмірі 0,70 відсотку від розміру мінімальної заробітної плати, таке підлягає застосуванню у 2018 році, а тому повідомлення-рішення №0010734-5413-1330 від 15.03.2019, яким визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості на 2018 рік у сумі 44767,59 грн., є законним і не підлягає скасуванню.

Щодо стягнення ставки податку у 2019 році відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0062626-5706-1311 від 28.04.2020 суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що у 2019 році позивачу проведено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянка, за ставкою 0,7 % МЗП на підставі того ж таки рішення Долішненської сільської ради Стрийського району Львівської області від 17.02.2017 року № 153.

Однак, відповідачем не враховано, що рішенням Долішненської сільської ради Стрийського району Львівської області № 459 від 01.07.2018 р., визначено ставки податку які діють з 01.01.2019 р., а тому рішення № 153 від 17.02.2017 року втратило чинність.

Судом встановлено, що рішенням Долішненської сільської ради № 459 від 01.07.2018 затверджено ставки для будівель сільськогосподарського призначення під кодом 1271.1 на рівні 0 % від мінімальної заробітної плати.

Отже, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, органом місцевого самоврядування на базовий податковий (звітний) період 2019 рік, встановлена ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 0 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Контролюючий орган при визначенні суми податку на нерухоме майно позивачу не врахував вказане рішення сільської ради, так у 2019 році нарахування податку позивачу проведено з врахуванням ставки 0%, що не відповідає ставкам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановленим рішенням Долішненської сільської ради № 459 від 01.07.2018.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0062626-5706-1311 від 28.04.2020 року яким визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості на 2019 рік у сумі 71683,79 грн. прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є належать задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0430569-1315-1330 від 17.04.2018, № 0062626-5706-1311 від 28.04.2020.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 1032 (тисяча тридцять дві) грн. 09 коп. сплаченого судового збору

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 27.10.2022.

Суддя Костецький Н.В.