Ухвала суду № 106975329, 27.10.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" жовтня 2022 р. Справа № 911/1504/22

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

за позовом ОСОБА_1

до Компанії Кінтас Лімітед

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Рось

про витребування частки у статутному капіталі товариства

встановив:

У загальному позовному провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/1504/22 за позовом ОСОБА_1 до Компанії Кінтас Лімітед про витребування з незаконного володіння останнього частки в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Рось в розмірі 14,21% на користь ОСОБА_1 .

Заявлену вище вимогу обґрунтовано обставинами відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю Талан Абсолют на користь Компанії Кінтас Лімітед поза волею позивача належної їй частки в статутному капіталі товариства, після розірвання в судовому порядку договору, за яким позивачка відчужила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Талан Абсолют 14,21% частки в статутному капіталі товариства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2022 у справі №911/1504/22 призначено підготовче засідання на 24.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2022 у справі №911/1504/22 відкладено підготовче засідання на 15.11.2022 та залучено до участі в справі №911/1504/22 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Рось (09571, Київська область, Білоцерківський район, село Медвин, вулиця Василенка Олександра, будинок 1, ідентифікаційний код 03753603).

Водночас 24.10.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на частку в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Рось (ідентифікаційний код 03753603) в розмірі 14,21 %;

- заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції у сфері державної реєстрації, проводити реєстраційні зміни засновників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Рось (ідентифікаційний код 03753603).

В обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач зауважила, що станом на сьогодні відповідач - Компанія Кінтас Лімітед є 100% власником корпоративних прав Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Рось (ідентифікаційний код 03753603) і якщо відбудуться зміни у складі засновників вказаного товариства частки позивача на користь третіх осіб, це ускладнить та унеможливить виконання рішення суду, у випадку задоволення позовної заяви.

З огляду на вказане, на переконання позивача, існує необхідність вжиття заходів щодо забезпечення позовної заяви.

Приписами ст. ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Так, з огляду на викладені вище норми процесуального законодавства, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

В немайнових спорах має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №921/40/20.

Поряд з тим приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а тому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №910/13208/19.

Однак позивачем доказово не підтверджено обставин вчинення відповідачем будь-яких дій щодо відчуження та/або іншого розпорядження часткою у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Рось (ідентифікаційний код 03753603), у тому числі у розмірі 14,21 %, зокрема, з метою вчинення дій щодо зміни складу учасників товариства.

Доводи ж позивача про можливу зміну складу учасників товариства визнаються судом такими, що носять характер ймовірних припущень та є доказово непідтвердженими, тоді як саме лише подання позову про витребування частки у статутному капіталі товариства, як і ймовірність вільного розпорядження відповідачем статутним капіталом з огляду на заволодіння 100% його розміру не можуть бути безумовними підставами для накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства, позаяк обставини вибуття 14,21% частки в статутному капіталі товариства з володіння позивача є спірними та підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не свідчить ані про вчинення будь-яких дій щодо відчуження частки ані про проведення державної реєстрації змін про товариство станом на момент звернення позивачки до суду із відповідною заявою про забезпечення позову.

Отже, вказані вище посилання позивача не свідчить про наявність підстав для застосування обраних заявником заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства.

Стосовно ж необхідності вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9, ч. 1-3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: відповідних заяв про державну реєстрацію; документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Поряд з тим, згідно пункту 14 статі 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначено таких суб`єктів державної реєстрації:

- Міністерство юстиції України - у разі державної реєстрації політичних партій, всеукраїнських професійних спілок, їх об`єднань, всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців; відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань;

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації - у разі державної реєстрації юридичних осіб - релігійних організацій;

- територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об`єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об`єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об`єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання;

- виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб - підприємців.

Тобто вказаними вище приписами визначено суб`єктів державної реєстрації в залежності від їх прав щодо реєстрації тих чи інших юридичних осіб.

Водночас згідно підпункту 3-2 ч. 1 ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підставою для відмови у державній реєстрації є те, що документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації.

Однак обрані позивачем заходи забезпечення позову шляхом заборони, зокрема, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам проводити реєстраційні зміни засновників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Рось (ідентифікаційний код 03753603) не відповідає приписам ч. 5 ст. 137 ГПК України, які презюмуть можливість заборони відповідним органам вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Так, заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших учасників господарського товариства, крім випадків, коли заборона вчиняти дії має стосуватися лише корпоративних прав заявника, тобто безпосередньо пов`язаних з предметом спору частки, що не складає 100% всього статутного капіталу, тоді як позивач просить заборонити проводити реєстраційні дії в частині засновників, що спрямовано загалом на невизначений розмір частки/часток і може охоплювати усі 100% статутного капіталу.

До того ж позивачем не доведено, що обрані нею заходи забезпечення позову в частині заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо товариства спрямовано на ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких вона звернулась до суду в розрізі заявленої нею вимоги про витребування частки, оскільки державна реєстрація змін про юридичну особу є офіційним визнанням та підтвердженням відповідних змін, що первинно виникли внаслідок певних юридичних фактів та жодним чином не підтверджує ймовірних припущень позивача про вчинення товариством будь-яких дій щодо реєстрації змін про юридичну особу.

Отже, позивач не довела наявність підстав для застосування обраних нею заходів забезпечення позову.

Крім того, позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо юридичної особи - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Рось (ідентифікаційний код 03753603), Міністерству юстиції України та його територіальним органам, іншим органам чи особам, які виконують функції у сфері державної реєстрації в розрізі приписів пункту 14 статі 1 Закону України, 3-2 ч. 1 ст. 28 Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тоді як зазначених позивачем комісій та технічного адміністратора не віднесено до суб`єктів державної реєстрації в розумінні Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, оскільки обрані позивачем заходи забезпечення позову доказово не обгрунтовано, у тому числі щодо спрямування таких заходів на ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду із відповідним позовом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала складена та підписана 27.10.2022, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема