Ухвала суду № 106973289, 27.10.2022, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1230/21

Провадження № 1-кп/147/26/22

УХВАЛА

27 жовтня 2022 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020300000145 від 08.07.2020 р., про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України.

Ухвалою судді від 29.11.2021 кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

02.12.2021 призначено судовий розгляд у даному кримінальному провадженні.

27.10.2022 начальником Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_3 до суду було подано клопотання про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів. Санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. У зв`язку із тривалим вчиненням злочину, обвинувачений має стійкі зв`язки у злочинному колі, займається протиправною злочинною діяльністю, з метою покращення свого майнового стану з дуже обмеженим колом осіб, як на території Тростянецької територіальної громади, так і за її межами, а тому може незаконно впливати на свідків даного правопорушення та інших його учасників, які можуть дати свідчення проти ОСОБА_4 . Окрім того, він може покинути територію громади та переховуватися від суду.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого строком на 2 місяці, оскільки ризики встановлені під час зміни та обрання запобіжного заходу не зменшились. Клопотання просила задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечивпроти продовженнястроку запобіжногозаходу відноснонього. Також не заперечив проти розгляду клопотання прокурора без участі його захисника.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши надані матеріали, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 статті 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Окрім того, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Тобто, домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного шляхом його ізоляції за місцем проживання.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2011 від 11 жовтня 2011 року).

З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою суду від 07.09.2022 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому залишати з 22-00 години до 06-00 години наступного дня житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до06.11.2022 включно. Зобов`язано обвинуваченого прибувати за викликом до суду невідкладно; повідомляти прокурора, суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування з свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Відповідно до п.9 листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», виключно (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладеним на нього процесуальних обов`язків.

Так, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст.12 КК України, є тяжкими злочинами.

У своїх рішеннях ЄСПЛ також звертає увагу на те, що тяжкість злочину, вчиненого обвинуваченим та ризик його ухилення від слідства чи суду залишається єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення. Проте згідно з п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, а тому прокурор у своєму клопотанні має навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою, які мають бути чітко сформульовані ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1998 року у справі « І.А. проти Франції)

Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд погоджується з доводами прокурора про наявність на час розгляду кримінального провадження ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались судом при продовженні запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний час доби відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Окрім того, судове провадження на даний час триває, судом не допитувалися ні свідки, ні сам обвинувачений, а тому є всі підстави вважати, що останній може незаконного впливатинасвідківз метоюперешкоджанняоб`єктивномурозглядукримінальногопровадження.

Враховуючи стадію судового провадження, суд констатує, що такі обставини у своїй сукупності свідчать про те, що і надалі продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу і його продовження, а саме, що обвинувачений ОСОБА_4 , з огляду на інкриміновані йому кримінальні правопорушення, перебуваючи на волі зможе переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.

Доказів про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу суду не надано.

За таких обставин, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити.

Таким чином, на даному етапі судового провадження такий запобіжний захід забезпечить високі стандарти не лише права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Керуючись ст. ст.176-178, 181, 194, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому залишати з 22-00 години до 06-00 години наступного дня житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до26.12.2022 включно.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 прибувати за викликом до суду невідкладно; повідомляти прокурора, суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування з свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Виконання ухвали доручити органам Національної поліції.

Контроль за виконанням ухвали покласти на групу прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Ухвалу може бути оскаржено протягом семи днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 27.10.2022 о 15.30 год.

Суддя ОСОБА_1