Ухвала суду № 106970687, 26.10.2022, Жашківський районний суд Черкаської області

Справа № 693/507/21

Провадження № 1-кп/693/29/22

У Х В А Л А

іменем України

26.10.2022 Жашківський районний суд Черкаської областіу складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Жашків клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жашків Черкаської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, який перебуває на обліку у лікаря-психіатра, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у зв`язку із вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_6 ,

особа, стосовно якої передбачається застосування примусових

заходів медичного характеру ОСОБА_3 ,

адвокат ОСОБА_7 ,

законний представник ОСОБА_8 .

У с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , діючи спільно з ОСОБА_6 , близько 03 год 30 хв. 03 березня 2021 року, викликавши у останнього уявлення про попередню домовленість щодо вчинюваних у подальшому спільних дій, разом з останнім підійшов до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходився на зупинці громадського транспорту, що розташована по вул. Захисників України в м. Жашкові Черкаської області, поряд з в`їздом до Автовокзалу, що по вул. Одеська, 2 в м. Жашкові Черкаської області, де відкрито завдав ОСОБА_9 удар кулаком в обличчя, та разом з ОСОБА_6 , який дістав предмет, ззовні схожий на ніж та приставив його до тіла потерпілого ОСОБА_9 , почали наказувати останньому віддати майно, яке той мав при собі, тим самим виразили погрозу застосування насильства, небезпечного для здоров`я потерпілого, при цьому ОСОБА_6 за допомогою предмета, ззовні схожого на ніж завдав ОСОБА_9 удар по руці, від якого останній отримав тілесні ушкодження. В свою чергу ОСОБА_9 під впливом погроз ОСОБА_6 з ОСОБА_3 , сприйнявши їх як реальну загрозу своєму здоров`ю, віддав мобільний телефон марки «Huawei» і безпровідні навушники чорного кольору «TWS R3» ОСОБА_6 .

Після чого ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6 маючи при собі вищевказані мобільний телефон марки «Huawei» і безпровідні навушники чорного кольору «TWS R3», які вилучили у ОСОБА_9 , сівши до автомобіля ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 , блакитного кольору, із вказаного місця зникли, тим самим заволодівши вказаним майном та завдавши потерпілому матеріальну шкоду.

Від вчиненого ОСОБА_3 та ОСОБА_6 діяння потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у виді синця в ділянці внутрішньої частини нижньої повіки лівого ока, садна основної фаланги 4-го пальця по долонній поверхні в ділянці основної фаланги, які, відповідно до висновку експерта від 30.03.2021 №05-7-01/116, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та рани в ділянці основної фаланги 5-го пальця правої кисті по дистальній поверхні, які, відповідно до висновку експерта від 30.03.2021 №05-7-01/116, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу та погрозою застосування такого насильства (розбій).

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою провину визнав повністю, зазначив, що щиро кається. Пояснив, що в той день підвозив пасажирів. Потім приїхав на зупинку, де вийшла сварка та він вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_9 . На зупинці ОСОБА_9 був разом з особою, на ім`я ОСОБА_10 , обидва знаходились в середині зупинки. З автомобіля ОСОБА_3 вийшов разом із ОСОБА_6 . Хто саме брав телефон він не бачив, але крім них там нікого не було.

Пояснив, що у ОСОБА_6 не було грошей, тому в подальшому він мав намір здати телефон.

ОСОБА_3 показав, що нікого не бив, а удар в обличчя ОСОБА_9 завдав тому, що він намагався забрати навушники.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що разом із другом ОСОБА_10 та дівчиною перебував на зупинці громадського транспорту. Під`їхав ОСОБА_3 разом з жінкою, запропонував послуги таксі. Він відвіз дівчину додому та повернувся на зупинку. З`ясувавши, що водій не повернув йому решту, він зателефонував ОСОБА_3 та попросив віддати решту. ОСОБА_3 приїхав, погрожував ножем, запитав, які саме гроші винен, після відмови потерпілого від грошей поїхав.

Пізніше приїхав ОСОБА_3 разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_3 вдарив його в обличчя, після чого він сів на лавку. ОСОБА_6 дістав ножа та сказав віддавати все, що є. Вдарив його ножем по руці, якою він закривав шию. В нього не було нічого, крім телефона з навушниками, тому він їх віддав. Забравши речі, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 сіли в автомобіль та поїхали в сторону траси.

Телефон та навушники в подальшому повернули працівники поліції. Шкоду йому відшкодували, претензій він не має. Потерпілий впевнено впізнав ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ..

Аналогічні покази надав свідок ОСОБА_11 , який, зокрема, зазначив, що після того, як відвезли дівчину, вони з ОСОБА_9 з`ясували, що ОСОБА_3 винний решту. Приїхав ОСОБА_3 , почав погрожувати ножем. Потім ОСОБА_3 поїхав, наступного разу, десь через 15 хвилин, повернувся разом із ОСОБА_6 .. Після того, як ОСОБА_12 вдарили, ОСОБА_6 достав ножа та приставив до горла ОСОБА_12 , який віддав телефон та навушники. У свідка при собі нічого не було, крім якихось чеків, які він достав із кишені та віддав ОСОБА_3 .. Після того, як ОСОБА_3 та ОСОБА_6 поїхали, вони з ОСОБА_12 пішли в бік магазину «Комфорт» та зателефонували на 102.

Свідок впевнений, що в той день ножем погрожували і ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , зазначає, що ніж був невеликого розміру. Підтвердив, що в ОСОБА_12 була порізана рука та він бачив кров. Свідок впевнено впізнав ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ..

Крім того, в судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_13 , який показав, що в той день перебував в добовому наряді. Отримали виклик, що невідомі особи погрожували ножем та вкрали телефон. Надали прикмети автомобіля. Приблизно через 2 години затримали автомобіль, в якому знаходились ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ще одна особа. ОСОБА_3 був за кермом.

Вказані покази потерпілого та свідків суд вважає за необхідне покласти в основу рішення, оскільки вони є послідовними, логічними і об`єктивними, підтверджуються іншими перевіреними в судовому засіданні доказами:

1. протокол проведення слідчого експерименту від 07.04.2021 року за участю потерпілого ОСОБА_9 .. В ході даного експерименту потерпілий надав покази, аналогічні тим, які надані ним безпосередньо в залі суду.

2. протокол проведення слідчого експерименту від 07.04.2021 року за участю свідка ОСОБА_11 . В ході даного експерименту свідок надав покази, аналогічні тим, які надані ним безпосередньо в залі суду.

Захисник ОСОБА_6 та законний представник ОСОБА_3 надали суду аналогічні клопотання про визнання недопустимим доказом вказаних протоколів, оскільки згідно з відміткою часу, вказаної на протоколах, проміжок між ними складав 2 хв. На думку заявників, це може свідчити про те, що потерпілий та свідок знаходились поруч під час проведення слідчих експериментів та мали змогу коригувати свої покази.

Суд не погоджується з такими доводами, вважає, що вони ґрунтуються на припущеннях. Безпосередньо в судовому засіданні потерпілий та свідок надали покази, аналогічні викладеним в протоколах. Підтвердили свою участь в слідчих експериментах, при цьому вказали, що слідчий експеримент проводився з кожним окремо.

3. протокол обшуку транспортного засобу, автомобіля ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 , в ході якого, зокрема, під переднім сидінням автомобіля виявлено телефон чорного кольору марки «Huawei», на підлозі виявлено розкладний ніж. Бездротові навушники чорного кольору добровільно видані ОСОБА_3 ..

Після огляду відеозапису обшуку зауважень від учасників судового розгляду не надходило.

4. висновок експерта від 30.03.2021 року №05-7-01/116, згідно з яким у ОСОБА_9 виявлено синець в ділянці внутрішньої частини нижньої повіки лівого ока, рана в ділянці основної фаланги 5-го пальця правої кисті по долонній поверхні, садно основної фаланги 4-го пальця по долонній поверхні в ділянці основної фаланги.

Дані тілесні ушкодження утворились, можливо в час та при обставинах, вказаних в постанові, синець в ділянці внутрішньої частини нижньої повіки лівого ока утворився від дії тупих твердих предметів, рана та садно в ділянці основної фаланги 5-го пальця правої кісті по долонній поверхні утворилися від гострих предметів і відносяться:

- синець в ділянці внутрішньої частини нижньої повіки лівого ока, садно основної фаланги 4-го пальця по долонній поверхні в ділянці основної фаланги до категорії легких тілесних ушкоджень;

- рана в ділянці основної фаланги 5-го пальця правої кисті по долонній поверхні до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Утворення тілесних ушкоджені у гр. ОСОБА_9 при падінні на площину з положення стоячи або близького до нього малоймовірне.

В ділянку обличчя ОСОБА_9 було нанесено не менше 1-ї травматичної дії (удару), в ділянку правої руки було нанесено не менше 2-х травматичних дій (ударів).

Суд не приймає до уваги заяву законного представника ОСОБА_3 про неприйнятність вказаного висновку, з огляду на те, що в розділі «обставини справи», в першому реченні другого абзацу зазначена інша особа, замість ОСОБА_9 ..

Експерт зазначає, що дані особи викладені у «Висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи» № 109 від 04.03.2021 року, який наявній в матеріалах справи.

Висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 109 від 04.03.2021 року складено відносно ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На запит начальника Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури № 53/1-1974 від 22.09.2022 року завідуючий Уманським міжрайвідділенням СМЕ повідомив, що мала місце описка, вірною слід вважати наступну частину тексту «… на підставі самозвернення проводилось судово-медичне освідування гр. ОСОБА_9 , дані якого викладені…».

Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку мала місце технічна помилка, яка не вплинула на зміст документа, що не приводить до визнання доказу недопустимим.

5. протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.03.2021 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 впевнено визнає чоловіка, що зображений на фотознімку № 4 ( ОСОБА_3 ), який разом з іншою людиною ромської національності вчинив відносно нього розбійний напад.

6. протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.03.2021 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 впевнено визнає чоловіка, що зображений на фотознімку № 1 ( ОСОБА_6 ), який разом з іншою людиною української національності вчинив відносно нього розбійний напад.

7. аналогічні протоколи складені за участю свідка ОСОБА_14 .

Згідно з висновком судово психіатричного експерта № 132 від 14.04.2021 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час підозрюваний ОСОБА_3 , виявляв і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання на шизофренію параноїдну з безперервним типом перебігу, актуальною параноїчною (галюцинаторно-маячною) симптоматикою, проявами виражених негативно дефіцитарних, переважно психопатоподібних, змін особистості, що позбавляло його на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, перешкоджає йому правильно сприймати обставини, що мають значення у справі та давати про них покази під час проведення з ним слідчих дій та в судовому засіданні.

З огляду на виявлені у ОСОБА_3 психопатологічні феномени психотичного рівня, а саме наявність актуальної параноїчної симптоматики, виявлені прояви негативних дефіцитарних особистісних змін, переважно психопатоподібного типу, враховуючи порушення продуктивності мислення, розлади критичних і прогностичних функцій, з урахуванням низької ефективності протирецидивного лікування в амбулаторних умовах, можна прийти до висновку, що ОСОБА_3 виявляє клінічні ознаки активного типу суспільної небезпеки, у зв`язку з чим відносно нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 512 КПК України у разі об`єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Враховуючи викладене судом ухвалюється вирок щодо ОСОБА_6 , а щодо

ОСОБА_3 - ухвала щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Суд, дослідивши письмові докази, вислухавши особу, щодо якої розглядається клопотання, потерпілого та свідків, дійшов висновку, що ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке відповідає ознакам, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України злочину, та це підтверджуються описаними вище належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, які узгоджуються між собою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

З урахуванням викладеного, суд визнає доведеним, що ОСОБА_3 , будучи неосудною особою, за наведених вище обставин, вчинив суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Статтею 92 КК України передбачено, що примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати, зокрема, госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом.

Частина 4 статті 94 КК України передбачає, що госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов`язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду.

Обираючи вид примусових заходів медичного характеру, які необхідно застосувати до ОСОБА_3 , суд враховує висновок судової психіатричної експертизи, а також враховує характер і тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, а також те, що з урахуванням викладених вище обставин ОСОБА_3 не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та до ОСОБА_3 необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Враховуючи положення п. 15 Пленуму Верховного Суду України, які викладені у постанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строку, на який ці заходи призначені.

Застосований відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, слід продовжити до набрання цією ухвалою законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ч. 2 ст. 19 ст. ст. 92 - 94 КК України, ст. ст. 372, 512 - 513 КПК України, суд

У х в а л и в:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 задовольнити.

Застосувати до неосудного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Жашків Черкаської області, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом.

До набрання ухвалою законної сили запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Жашків Черкаської області, у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Жашківський районний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1