Постанова № 106966266, 11.07.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40967/21

Провадження № 2-а/761/266/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в м. Києві в особі Управління поліції в метрополітені про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 03.11.2021 р. позивач скористався послугами громадського транспорту, а саме - метрополітену у власних особистих справах. Натомість, на платформі станції метро «Житомирська» до позивача підійшов патруль поліції та склав постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. Про незгоду з трактуванням дій позивача як таких, що складають адміністративне правопорушення було заявлено під час складання постанови, проте такі заперечення враховано не було, а протокол про адміністративне правопорушення не складався. Оскаржувана постанова є необгрунтованою, посадовою особою відповідача було порушено вимоги ст. 256 КУпАП. Постанова не містить належним чином зафіксованої події та складу адміністративного правопорушення та посилання на відповідні докази. Крім того, обмеження встановлені карантинними заходами порушують права позивача, передбачені Конституцією України. Зважаючи н викладене ОСОБА_1 просить суд постанову від 03.11.2021 р. ЕГА № 489607 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП у вигляді штрафу визнати протиправною та скасувати, провадження по справі припинити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Провадження у справі відкрито 17.01.2022 р., відповідно до вимог ст.ст. 12, 260 КАС України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

ОСОБА_1 просив розглядати справу за його відсутності та задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив Надав відзив на позов де зазначив наступне. Позивач ОСОБА_1 після складання постанови відмовився її отримати у наслідок чого в присутності двох понятих було складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.11.2021 р. та відібрані пояснення понятих. Всі наведені в позові доводи містять лише формальні міркування про його небажання носити захисну маску . Наведене свідчить про намагання позивача уникнути відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Дослідивши наявні докази та надавши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Встановлено, і не заперечується сторонами, що 03.11.2021 р. посадовою особою відповідача було винесено постанову ЕГА № 489607 по справі про адміністративне правопорушення відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. 00 коп.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 03.11.2021 р. в м. Києві платформі на станції метро Житомирська о 14 год. 30 хв. перебував без засобів індивідуального захисту, під час дії карантинних заходів, а саме респіратору та захисної маски, що закриває ніс та рот, в тому числі виготовлених самостійно.

Так, ч. 2 ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Позивач вказує в позові, що при складані постанови не було прийнято до уваги його заперечення щодо притягнення до адміністративної відповідальності та порушення його прав.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час розгляду адміністративної справи № 337/3389/16-а в постанові від 30.05.2018р. зазначив, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного Верховний Суд відмітив, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року у справі №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Разом з тим, як вбачається з відзиву представника відповідача, складання протоколу про адміністративне правопорушення та опитування свідків відбулось після винесення рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і його відмови від отримання оскаржуваного процесуального рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності збір та перевірка доказів, передбачених ст. 251 КУпАП відбувалась.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, відповідно до положень ст. 247 КУпАП, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування постанови ЕГА № 489607 від 03.11.2021 р. у зв`язку із відсутністю доказів, які достовірно свідчать про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

За приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, Верховний Суд у справі №490/843/15-а у постанові від 01.03.2021 р. зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинний на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. До правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб`єктами владних повноважень (крім суду).

Згідно з статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Статтею 221 глави 17 КУпАП "Підвідомчість справ про адміністративне правопорушення" закріплено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Системний аналіз норм КУпАП та КАС України (у вказаній вище редакції) щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення дозволяє суду касаційної інстанції дійти висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених статті 221 КУпАП випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб`єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на викладене, вимога ОСОБА_1 в частині закриття провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не можуть бути задоволені.

Щодо відшкодування судових витрат, суд доходить до висновку, що оскільки адміністративний позов було задоволено, то відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України необхідно стягнути з Головного управління національної поліції у м. Києві (ГУНП у м. Києві) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9,33,44-3,251,254,258,268, КУпАП, ст. ст. 6, 9, 72-77,286, 297 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в м. Києві в особі Управління поліції в метрополітені про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати від 03.11.2021 р. ЕГА № 489607 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя