Постанова № 10695549, 04.03.2010, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

№33- 394/2010р. м.Київ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 року суддя Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29 січня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови судді Соломянського районного суду м. Києва від 29 січня 2010 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого директором ТОВ «Торговий Дім «Італ Кераміка», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП та накладено на нього адмінстягнення у вигляді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) грн. з конфіскацією на користь держави вилученої продукції, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 менеджера ТОВ « Торговий Дім « Італ Кераміка» відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27.02.2010 року та розписки.

Згідно постанови суду, гр.ОСОБА_2 - директор ТОВ «Торговий Дім «Італ Кераміка», код ЕДРПОУ 36303609, скоїв триваюче адміністративне правопорушення, а саме: 07.07.2009р. та 19.08.2009р. в магазині «Н2О», за адресою м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 33/2, здійснював розрахункові операції за готівкові кошти без придбання торгового патенту. Зазначене триваюче адмінправопорушення було виявлено співробітниками ДПІ у Печерському районі м.Києва, про що складено акт перевірки від 14.01.2010р. №2655/0122/2308. Таким чином, ОСОБА_2 порушив п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів діяльності» від 23.03.1996р. №98/96-ВР зі змінами та доповненнями.

Не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи її незаконною, винесеною з порушенням матеріального та процесуального права, 08.02.2010р. ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду щодо нього скасувати, провадження у справі відносно нього закрити, повернути конфісковане майно відповідно до переліку зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення №20 від 27.01.2010р.

На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що він не здійснював розрахункові операції за готівкові кошти без придбання торгового патенту, більш того, акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 14.01.2010р. №2655/0122/2308, договори №07/09/09 та №19/08/09 від 19.08.2009р. а також специфікації до них не підтверджують здійснення оплати товарів. Також апелянт вказує, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що вчинення правопорушення припинилось 19.08.2009р., а тому суд повинен був керуватись нормами ст.38 КУпАП і не мав права накладати адмінстягнення на нього, оскільки пройшло більше трьох місяців з дня вчинення правопорушення. Крім того, апелянт зазначає, що судовий розгляд справи було призначено на 29.01.2010р., при цьому протокол про адміністративне правопорушення був складений 27.01.2009р., а про призначений судовий розгляд справи його повідомили працівники податкової міліції 29.01.2009р. о 12:00 год., тобто за 30 хвилин до початку слухання справи. Офіційної повістки з суду про день і час розгляду справи він не отримував, а тому апелянт вважає, що були порушені його права, передбачені ст.268 КУпАП.

Крім того, апелянт стверджує, що рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва про застосування штрафних санкцій від 22.01.2010р. за №00842308 та №00852308, що були прийнятті на підставі зазначеного Акту перевірки, було оскаржено ним до ДПА у м.Києві, а тому Акт перевірки не може вважатись доказом по даній справі.

Також, апелянт звертає увагу на те, що всупереч вимогам п.2.3 Інструкції з оформлення органами державної податкової служби матеріалів про адмінправопорушення, яка набрала чинності з 11.01.2010р., ст. о/у ВБНОПТ УПМ ДПА у м.Києві ОСОБА_4 склав протокол на незатвердженому бланку, який не відповідає формі та реквізитам дійсного протоколу. А тому, на думку апелянта, судом невиконанні вимоги ст.278 КУпАП, тому що при підготовці справи не вирішино питання про те, чи правильно складено протокол та ін. матеріали про адмінправопорушеня.

І крім того, апелянт, заперечуючи факт вчинення ним адміністративного правопорушення, вказує й на порушення судом вимог ст.33 КУпАП, оскільки на його думку, судом безпідставно і невмотивовано було накладено на нього максимальне адмінстягнення, що передбачене санкцією ч.1 ст.164 КУпАП. А також зазначає, що всупереч ще й вимогам ст.29 ч.1 КУпАП, суд незаконно та необгрунтовано конфіскував майно, оскільки не було зясовано чи перебуває дане майно у його власності і чи має це майно будь-яке відношення до вчиненого правопорушення.

Вислухавши доводи на обґрунтування апеляції ОСОБА_2, який повністю підтримав апеляцію та просив її задовольнити, вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи апеляції, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказом в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих , свідків та інше.

Тому, правильно судом в постанові, як докази вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП зазначено: протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою на те особою; акт (довідку) перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 14.01.2010 р., а також пояснення ОСОБА_2

В апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів про те, що інформація, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідає дійсності, таким чином не спростовані висновки суду про вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Посилання ОСОБА_2 на те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений на незатвердженому бланку, а тому не є дійсним судом не приймаються, оскільки зі змісту протоколу вбачається, що він відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

З наведеного вбачається, що суд повно та всебічно дослідив обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, а тому висновок, викладений в постанові суду про його винність у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, за викладених у постанові обставин, є правильним. А доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи доказів про його винність у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Посилання апелянта на порушення судом його прав, передбачених ст. 268 КУпАП також не знайшли свого підтвердження, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_2 приймав участь при розгляді судом першої інстанції справи, і клопотань про відкладення справи в звязку з неявкою його захисників чи іншого роду клопотань не заявляв.

Разом з тим, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 двічі, а саме 07.07.2009 р. та 19.08.2009 р. здійснив розрахункові операції за готівкові кошти без придбання торгового патенту. Характер вчиненого ОСОБА_2 правопорушення не свідчить про те, що ним вчинене триваюче правопорушення, як про це вказав у своїй постанові суд першої інстанції. А тому, оскільки правопорушення вчинене 07.07.2009 р. та 19.08.2009 р., то на день розгляду справи судом першої інстанції 29.01.2010 р. сплили строки накладення адміністративного стягнення, а саме три місяці з дня його вчинення, а тому провадження по справі слід було закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, проте судом помилково накладено як основне так і додаткове адміністративне стягнення.

Саме тому, постанова суду підлягає скасуванню в частині накладення адміністративного стягнення, з постановленням в цій частині нової постанови, якою слід провадження по справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто в зв'язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Соломянського районного суду м. Києва від 29 січня 2010 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП скасувати в частині накладеного адміністративного стягнення.

Провадження по справі закрити у звязку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного

суду м. Києва Л.І. Кепкал