Рішення № 106953908, 26.10.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 жовтня 2022 року Справа № 280/1813/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Запорізькій області (вул. Фортечна,65, м. Запоріжжя, 69002 ЄРДПОУ: 38625593) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі позивач) до Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Запорізькій області (відповідач), в якому позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Запорізькій області, які виразились у відмові позивачу нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 10 квітня 2019 року індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців), - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

-зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 10 квітня 2019 року індексацію грошового забезпечення з урахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17 липня 2003 року № 1078;

-встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Запорізькій області про визнанні дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії шляхом зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області подати у строк 30 (тридцять) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили - звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою судувід07 лютого 2022 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогамКАС Українита позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеноїухвали на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 10 травня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до розгляду без участі/виклику представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області та з 10 квітня 2019 року позивач звільнений зі служби в ДСНС України у відставку. При цьому, вказує, що за період 01 січня 2016 року по 10 квітня 2019 року йому не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Представник Позивача звернулась із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити Позивачу за період проходження служби індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, проте Листом від 17 грудня 2021 року №5301-7490/5306 Відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення Позивачу нарахована та виплачена відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення». Такі дії Відповідача вважає, протиправними, оскільки індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами чинних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Вважає, що за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. На думку позивача незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011- XII, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість який не врегульовує питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення військовослужбовців, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ПІ, Закону №1282-ХІІ та Порядку № 1078. Крім того зазначає, що з метою забезпечення ефективного правового захисту прав та інтересів Позивача, та з метою недопущення необхідності наступного звернення до суду з позовом щодо перерахунку індексації у певному відсотковому розмірі, в межах розгляду цієї справи необхідно надати відповідь щодо базового місяця для нарахування спірної індексації. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№23343 від 23 червня 2022 року) та, посилаючись на норми чинного законодавства вважає, що при наявності асигнувань, визначених у кошторисі Головного управління нараховувалося та виплачувалася індексація грошового забезпечення. Так, в зазначеному Позивачем періоді, з 01 січня 2016 року по 01 квітня 2019 року індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалося Головним управлінням, що підтверджується наданими Позивачем копії розрахункових листів. Відповідач не погоджується з вимогами позивача щодо застосування базового місяця січень 2008 року, вважає, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 10 квітня 2019 року, де базовим місяць січень 2008 року відсутні, отже позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , в період з 15 лютого 2003 року по 10 квітня 2019 року проходив службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області.

З 10 квітня 2019 року позивач звільнений зі служби в ДСНС України у відставку.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 13 листопада 2021 року, в якій просив нарахувати та виплатити Позивачу за період проходження служби індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Листом від 17 грудня 2021 року №5301-7490/5306 відповідач повідомив, індексація грошового забезпечення Позивачу нарахована та виплачена відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення».

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991року№2011-XII (далі - «Закон №2011-XII») передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне,грошовета інші видизабезпеченняв обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять увстановленомупорядку пропозиції щодогрошового забезпеченнявійськовослужбовців.

До складугрошового забезпеченнявходять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові видигрошового забезпечення(підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові видигрошового забезпечення.

Грошове забезпеченнявизначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотриманнявстановленихКонституцією України гарантій щодозабезпеченнядостатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексаціюгрошовихдоходів населення» №1282-ХІІ від 3 липня 1991року(надалі - «Закон №1282-ХІІ»).

Положеннями статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексаціягрошовихдоходів населення - цевстановленийзаконами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищеннягрошовихдоходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІіндексаціїпідлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексаціягрошовихдоходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила порігіндексації,який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін дляіндексації грошовихдоходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи змісяцявведення в дію цього Закону.

Для проведення подальшоїіндексації грошовихдоходів населення обчислення індексу споживчих цін починається замісяцем,у якому індекс споживчих цін перевищив порігіндексації,зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищеннягрошовихдоходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числамісяця,що настає замісяцем,у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищеннягрошовихдоходів у зв`язкуізіндексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003року№1078 затверджено Порядок проведенняіндексації грошовихдоходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведенняіндексаціїта суміндексації грошовихдоходів населення (надалі - «Порядок №1078»).

Відповідно до пункту 1 Порядку, цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведенняіндексаціїта суміндексації грошовихдоходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищеннягрошовихдоходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числамісяця,що настає замісяцем,в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексаціягрошовихдоходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила порігіндексації,який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 січня 2016року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числамісяця,що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшоїіндексації грошовихдоходів населення обчислення індексу споживчих цін починається замісяцем,у якому індекс споживчих цін перевищив порігіндексації,зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078індексаціїпідлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема,грошове забезпеченнявійськовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати суміндексації грошовихдоходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічногогрошовогоутримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшоїіндексаціїздійснюється змісяця,наступного замісяцемпідвищення зазначенихгрошовихдоходів населення.

Сумаіндексаціїу місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічногогрошовогоутримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищеннягрошовогодоходу перевищує сумуіндексації,що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищеннягрошовогодоходу не перевищує сумуіндексації,що склалась у місяці підвищення доходу, сумаіндексаціїу цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумоюіндексаціїі розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сумаіндексаціїне зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічногогрошовогоутримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної сумиіндексаціїдодається сумаіндексації,яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогуіндексації,зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

У цій справі спірним є питання визначеннябазового місяця,який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін дляіндексації грошовихдоходів позивача за період з 01 січня 2016рокудо 28 лютого2018 рокувключно, а також питанняіндексації грошового забезпеченняу період з 1 березня2018 рокудо 10 квітня 2019року.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005рокуу справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) засіб захисту повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003року№3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що вирішення питання щодо визначеннябазового місяця,який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін дляіндексації грошовихдоходів позивача за період з 01 січня 2016рокудо 28 лютого2018 року та з 01 березня2018 рокудо 10 квітня 2019року,сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача.

Вказанийвисновоквідповідаєправовійпозиції і підходу, які застосував Верховний Суду постанові від12 травня 2022 року у справі №580/3335/21 зподібнимиправовідносинами(пункти26-34).

У цьому контексті суд зазначає, що з аналізу положень Закону №2011-XII і Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексаціягрошового забезпеченняє однієюізосновних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведенняіндексаціїу зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексаціїпідлягаютьвсігрошові доходи населення,які немаютьразового характеру,механізміндексаціїмаєуніверсальнийхарактер. У свою чергу,правоверегулювання виплати індексаціївизначаєумови(коливеличина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням якихвиникає правона щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) донастанняобставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється доповторногонастанняобставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації(пункти43-44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019рокуу справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019рокуу справі №825/694/17, від 20 листопада 2019рокуу справі №620/1892/19, виплатаіндексації грошового забезпеченняздійснюється за місцем перебування військовослужбовців нагрошовомузабезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексаціюгрошового забезпечення.

Стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд уже зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавствііззастосуванням слова «може».

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13 грудня2018 рокуу справі №802/412/17-а, від 11 квітня2018 рокуу справі №806/2208/17.

Стосовно справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці вказував на те, що повноваження державних органів стосовно визначеннябазового місяця індексації грошового забезпеченняне є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведенняіндексації грошовихдоходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогуіндексації, встановленогов розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29 листопада 2021рокуу справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022рокуу справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022рокуу справі №420/3593/20.

Суд зазначає, що розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку проведенняіндексації грошовихдоходів населення, у згаданих справах №400/1118/21 і 420/3593/20 Верховний Суд вказав, що для визначеннябазового місяцядля проведенняіндексаціїдоходів необхідно обратимісяць,у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, Суд зазначив, що підставою длявстановлення базового місяця індексаціїє підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін ємісяцьпідвищення посадового окладу. З цьогомісяцязначення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступногомісяця.Водночас нарахуванняіндексаціїпроводиться в місяці, наступному замісяцем,у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Зрештою на основі аналізу наведених норм Суд дійшов висновку, щомісяць,у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), єбазовимпри проведеннііндексації.

Правовідносини у наведених справах і справі ОСОБА_1 є подібними, а відтак вказаний висновок є таким, що підлягає застосуванню до цієї справи.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007року№ 1294 «Про упорядкування структури та умовгрошового забезпеченнявійськовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Вказана постанова була чинна з 1 січня2008 рокудо 1 березня2018 року.

З січня2008 рокупосадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні2018 рокуна підставі постанови Кабінету Міністрів України «Прогрошове забезпеченнявійськовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017року№704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі Постанови № 1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність з 01 березня 2018 року у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України".

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Таким чином саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення до березня 2018 року.

Оскільки підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку із прийняттям Постанови № 704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем).

Суд звертає увагу, що відповідно до розрахункових листів позивача, з січня 2016 року по грудень 2016 року індексація грошового забезпечення позивача здійснювалась не в повному обсязі, а з січня 2017 року по квітень (включно) 2019 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась взагалі.

З огляду на вказане та з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязііндексації грошового забезпеченняу період з 01 січня 2016рокудо 28 лютого2018 року, суд дійшов висновку про необхідність визначення січня2008 року базовим місяцемдля обчисленні індексу споживчих цін дляіндексації грошовихдоходів позивача за вказаний період, а у період з 01 березня 2018 року по 10 квітня 2019 року березень 2018 року базовим місяцемдля обчисленні індексу споживчих цін дляіндексації грошовихдоходів позивача.

За таких обставин дії відповідача при вирішенні питання нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2016року по 10 квітня 2019 року порушують гарантії щодо грошового забезпечення позивача, отже є протиправними.

Разом з тим суд звертає увагу, що належним способом захисту порушеного права позивача щодо отримання індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.07.2003 року № 1078: за період з 01 січня 2016рокудо 28 лютого2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 10 квітня 2019 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (Заява №4909/04) від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

У Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача при вирішенні питання нарахування, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, з урахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення, за період з 01 січня 2016рокудо 28 лютого2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, та за період з 01 березня 2018 року 10 квітня 2019 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року

Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати у строк 30 (тридцять) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили - звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду, то суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 382 КАС Українисуд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, законодавством передбачено право суду, а не обов`язок встановлювати судовий контроль про виконання судового рішення.

Суд, перевіривши доводи позивача про встановлення судового контролю та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що така вимога не підлягає задоволенню, з огляду її необґрунтованості.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1статті 132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1статті 143 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із викладеним, судові витрати у розмірі 496,20 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями2,5,9,72,77,132,193,241,243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Запорізькій області (вул. Фортечна,65, м. Запоріжжя, 69002 ЄРДПОУ: 38625593) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Запорізькій області, які виразились у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 10 квітня 2019 року індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців), - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17 липня 2003 року № 1078 за період з 01 січня 2016рокудо 28 лютого2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням сплаченої суми індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17 липня 2003 року № 1078 за період з 01 березня 2018 року по 10 квітня 2019 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Запорізькій області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 496,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 жовтня 2022 року.

Суддя Д.В. Татаринов