Ухвала суду № 106951182, 25.10.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23657/22

Провадження 2/127/3081/22

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

25 жовтня 2022 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою Першого та Другого відділів державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зняття арешту з майна.

Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.133ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з 01.01.2022 ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднаного дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Аналогічні роз`яснення містить і постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10.

З поданої позовної заяви слідує, що позивачем пред`явлено до суду одночасно чотири об`єднані позовні вимоги немайнового характеру (зняття чотирьох арештів з майна), кожна з яких підлягає оплаті судовим збором за визначеною законом ставкою.

Натомість, в порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позивачем не додано до позовної заяви документу, що підтверджує сплату судового збору, або документу, що підтверджує підставу звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону.

Щодо посиланняпозивача направову позиціюВерховного Судуу постановівід 14.02.2018по справі№589/6044/2013 та особисте тлумачення ним ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» про відсутністьобов`язку сплатисудового збору,то судзаважує,що такетвердження незаслуговує наувагу,адже вінзвертається досуду самез позовом,а нев порядкускарги,передбаченої ст.447ЦПК України,відповідно підлягаєоплаті на загальних підставах.

Отже,позивачу слідсплатити судовийзбір у встановленому законом розмірі, з врахуванням заявлених вимог.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні:

отримувач коштів: ГУК у Вінн.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA318999980313181206000002856.

При цьому, слід звернути увагу позивача, що за практикою ЄСПЛ вимога про сплату зборів судам у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland), заява №28249/95, п. 60).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З наведених норм слідує, що звертаючись із позовною заявою до суду, позивач визначає в останній, зокрема і спосіб захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отже, зверненню до суду із позовною заявою передує наявність обставин щодо порушення права позивача.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Під порушенням цивільного права слід розуміти наслідок протиправної поведінки контрагента (правопорушника), діями якого завдано шкоду суб`єктивним правам та інтересам правомочної сторони.

Наразі, визначаючись із способом захисту в частині обґрунтування позовних вимог до відповідачів, враховуючи предмет позову та категорію справи, позивачу слід звернути увагу на виниклі правовідносини та коло осіб, як процесуальних учасників за даним видом позову (як відповідача, так і третьої особи), роз`яснення щодо яких містяться в п.2 постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 №5 «Про судову практику про зняття арешту з майна».

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позивач зобов`язанийдодати допозовної заявивсі наявнів ньогодокази,що підтверджуютьобставини,на якихґрунтуються позовнівимоги (ч.5ст.177ЦПК України).Обов`язок поданнядоказів разомз поданнямпозовної заяви передбачений ч.2 ст. 83 ЦПК України.

З поданої позовної заяви слідує, що позивач з посиланням на положення ст. 391 ЦК України просить скасувати арешти, які були накладені органом ДВС в різний період часу на належний йому на праві власності автомобіль «Ssang Young Kyron M 2.0 XDI», д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому вказує, що про наявність вказаних арештів та виконавчих проваджень позивачу не було нічого відомо та дізнався лише в регіональному сервісному центрі МВС України, про що надає в матеріали позову роздруківку фотокопій з його баз даних про заборону вчинення реєстраційних операцій на спірний транспортний засіб, які містять вказівку про стягнення заборгованості на користь банку «Раффайзен Банк Аваль», у т.ч. і за виконавчим листом №2-6569-2010.

Разом з тим, враховуючи наведені вище обставини, позивач не зазначає про те, чи був він дійсноборжником у зобов`язаннях перед банком «Раффайзен Банк Аваль», по яким саме, в межах якого правочину та чи виконані ці зобов`язання у повному обсязі належним чином на даний час, чи можливо боржником є інша особа, яка має аналогічне прізвище,ім`я тапо-батькові. Не надає позивач і доказів щодо цього. Не містить позовна заява також і зазначення доказів по обставинам неможливості отримання позивачем в регіональному сервісному центрі МВС України копій постанов державного виконавця про арешт майна боржника, на підставі яких вчинено відповідні реєстраційні обмеження (заборони) відносно спірного автомобіля.

Окремо слід звернути увагу позивача на те, що виконавчий лист за своєю процесуальною формою є різновидом виконавчого документу, виданого на виконання судового рішення, ухваленого по конкретній справі у судовому провадженні. Процесуальні ж питання, пов`язані з виконанням судового рішення та контролем його виконання врегульовані положеннями розділів VI, VII ЦПК України. Відповідно, якщо позивач (ане іншаособа)все жтаки єборжником у виконавчому провадженні, в межах якого накладався арешт на його майно, він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Відповідні правові висновки неодноразово зазначались Верховним Судом, зокрема у справах № 712/12136/18 та № 577/4541/20.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зняття арешту з майна - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з дня її підписання суддею.

Суддя