Рішення № 106950648, 25.10.2022, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2022 р. Справа № 924/722/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 305

за позовом приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», м. Хмельницький

про стягнення 24584,15 грн виплаченого страхового відшкодування,

представники сторін: не з`явилися

У судовому засіданні 25.10.2022р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 03.10.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулася з позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача 24584,15 грн виплаченого страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.07.2019р. між позивачем та приватним підприємством «Транс Логістик» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту, згідно з умовами якого були застраховані майнові інтереси страхувальника (ПП «Транс Логістик»), пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, зокрема, автомобілем MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , 2012 р.в. Позивач також зазначає, що 10.09.2020р. у м. Вінниці трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , 2012 р.в. та автомобіля Dacia Solenza, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Офіційним сервіс-партнером MAN в Україні товариством з обмеженою відповідальністю «Аванті Груп» згідно рахунка-фактури СТО вартість ремонту автомобіля після ДТП визначена у розмірі 93679,37 грн. В подальшому на підставі рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2021р. у справі № 910/4550/21, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021р. та постановою Верховного Суду від 06.12.2021р., та виданого наказу позивачем сплачено на рахунок приватного виконавця вищевказану суму страхового відшкодування. Разом з тим, як відзначає позивач, постановою Вінницького міського суду від 08.10.2020р. у справі № 127/21008/20 водія ОСОБА_1 , який під час ДТП керував транспортним засобом Dacia Solenza, д.н.з. НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП. Відповідальність ОСОБА_1 відповідно до бази даних Моторного транспортного страхового бюро України була застрахована у відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» згідно полісу. Таким чином, позивач, сплативши страхове відшкодування приватному підприємству «Транс Логістик», отримав від останнього права кредитора до особи, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Dacia Solenza перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації даного транспортного засобу. Разом з тим, за проведеними позивачем розрахунками із врахуванням коефіцієнта фізичного зносу, а також вирахування суми ПДВ та франшизи відповідач має відшкодувати приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» 24584,15 грн.

Представник позивача у заяві від 25.10.2022р. просив суд розглядати справу без участі представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що сторони повідомлені належним чином про дату та час судового засідання шляхом направлення ухвали суду на електронні пошти сторін, які вказані в матеріалах справи, судом створені усі умови та сторонам наданий достатній час для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч. 1 ст. 178 та ч. 3 ст. Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

16.07.2019р. між приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (страховик) та приватним підприємством «Транс Логістик» (страхувальник) укладено договір (поліс) добровільного страхування наземного транспорту № 078 999/920/190001043, відповідно до якого та додатку № 28 від 28.01.2020р. до нього, були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, зокрема, автомобілем MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , 2012 року випуску.

У розділі 7 ч. 1 договору та п. 4.1.1. ч. 2 договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) передбачено, що застрахованим є, зокрема, ризик пошкодження та/або знищення чи втрати визначеного транспортного засобу (ТЗ) внаслідок ДТП (дорожньо-транспортної пригоди).

Відповідно до п. 5.1. договору страховий випадок - передбачена договором подія (ризик, визначений страхувальником в частині 1 договору), що відбулася в період дії договору, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигодонабувачу на умовах договору.

Згідно п. 5.2. договору страховик в межах страхової суми компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку та пов`язані з компенсацією за втрату або за відновлювальний ремонт ТЗ/ДО, шляхом виплати страхового відшкодування відповідно до умов договору.

У відповідності до п. 7.3. частини 2 договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) лімітом відшкодування по КАСКО та/або ДО за кожним ТЗ є страхова сума за кожним ТЗ, зазначена у додатку до договору страхування. Страхова сума є агрегатним лімітом відшкодування страховика по всіх страхових випадках, що відбулись під час дії договору. Договір вважається виконаним і припиняє свою дію з моменту виплати сумарного страхового відшкодування в розмірі, еквівалентному розміру страхової суми за мінусом франшизи по всіх страхових випадках, що сталися за договором. Договір діє до кінця обумовленого в частині 1 терміну в межах різниці між страховою сумою і розміром виплачених страхових відшкодувань, тобто страхова сума зменшується на розмір виплачених відшкодувань. Страхова сума може бути відновлена до початкового розміру шляхом внесення відповідних змін до договору та сплати додаткового страхового платежу.

Права та обов`язки сторін визначено розділом 11 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей): права страхувальника визначені у підпунктах п. 11.1, його обов`язки - у підпунктах п. 11.2; права страховика визначені у підпунктах п. 11.3, обов`язки страховика - у підпунктах п. 11.4. Зокрема, страхувальник зобов`язаний при укладенні цього договору надати достовірну інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну умов експлуатації, зберігання і т.ін., що може вплинути на ступінь страхового ризику щодо ТЗ, не пізніше 3 робочих днів після виникнення таких фактів (11.2.1).

Страхувальник має право отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку та на умовах, передбачених договором (п. 11.1.1); оскаржити в порядку, передбаченому чинним законодавством України, відмову страховика у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати) або розмір виплаченого страхового відшкодування (страхової виплати) (п. 11.1.8).

Страховик зобов`язаний: протягом 2-х робочих днів, після отримання письмової заяви про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування (п. 11.4.2); після отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку, а в разі ДТП, ще й довідки з ДАІ (або відповідної служби) про реєстрацію ДТП, зробити запит до компетентних органів щодо причин та обставин настання страхового випадку (п. 11.4.4); протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого ТЗ та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи (п. 11.4.6); прийняти рішення про виплату (скласти страховий акт) страхового відшкодування, або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування в термін не пізніше 5 робочих днів від дати отримання страховиком всіх необхідних документів, зазначених у розділі 13 частини II цього договору, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків (п. 11.4.9); у разі відмови у виплаті страхового відшкодування - протягом 10 робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити про це страхувальника та вигодо набувача з обґрунтуванням причин відмови (п. 11.4.10); здійснити виплату страхового відшкодування (страхової виплати) протягом 14 робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (страхової виплати). Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки, від суми страхового відшкодування за кожний день прострочки (п. 11.4.11).

Страховик має право при укладенні цього договору страхування отримати від страхувальника інформацію, необхідну для оцінки ступеню страхового ризику (п. 11.3.1); перевіряти надану страхувальником інформацію і документи стосовно ТЗ, умов його експлуатації та зберігання, факт і обставини настання страхового випадку, розмір завданих збитків, та виконання страхувальником та/або довіреними особами зобов`язань за договором (п. 11.3.2); відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, зазначених у розділі 16 цього договору та Правилах страхування (п. 11.3.7).

У пункті 13.1 договору сторони погодили перелік документів, які страхувальник повинен надати страховику з метою одержання страхового відшкодування.

В підпункті 16.1.11 п. 16.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей) сторони погодили, що підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування, в тому числі, є відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування ТЗ.

Згідно з п.п. 8.1-8.3 договору договір укладається на строк, визначений в частині І договору. Строк дії може поділятися на періоди. Період страхування (період дії договору) - частина строку, протягом якого діє договір. Договір набирає чинності з моменту, вказаного як початок строку дії договору, але не раніше 00 годин 00 хвилин дня наступного за днем надходження страхового платежу (першого платежу) в повному розмірі на поточний рахунок або в касу страховика чи його представника або через інші платіжні системи, дозволені законодавством України і які запроваджені у страховика, якщо інше не погоджено письмово сторонами.

Згідно додатку № 28 від 28.01.2020р. до договору сторонами погоджено страхову суму для транспортного засобу MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 750000,00 грн. Крім того, строк дії цього договору відносно транспортних засобів, зазначених у додатку, становить з 31.01.2020р. по 30.01.2021р.

Згідно наказу приватного підприємства «Транс Логістик» від 20.07.2020р. № П-Т-2020-000115 водія ОСОБА_2 закріплено і призначено відповідальним за збереження, технічний стан, утримання і безпечну експлуатацію транспортного засобу MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до полісу № 004337243, діючого на 10.09.2020р., легковий автомобіль Dacia Solenza, д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований у страховій компанії ПрАТ «СК «Перша».

Приватне підприємство «Транс Логістик» звернулося до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою-повідомленням (автокаско) від 11.09.2020р., у якій повідомлено про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 10.09.2020р. о 09 год. 09 хв. в м. Вінниця по вул. Київська, 104 за участю застрахованого транспортного засобу MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2

11.09.2020р. приватним підприємством «Транс Логістик» також подано до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» заяву про виплату страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування засобів наземного транспорту № 078999/920/190001043/330 від 16.07.2019р.

Згідно відповіді Національної поліції України з Централізованої бази даних Моторно-транспортного страхового бюро України за № 3020255395845243 10.09.2020р. о 09 год. 09 хв. у м. Вінниця по вул. Київська, 104 сталася дорожньо-транспортна пригода (бокове зіткнення) за участю транспортного засобу Dacia Solenza, д.н.з. НОМЕР_2 , застрахованого у ПрАТ «Перша», що належить на праві власності ОСОБА_3 , під керування ОСОБА_1 та транспортного засобу MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахованого в ПрАТ «УАСК АСКА», що належить на праві власності приватному підприємству «Транс Логістик», під керуванням водія ОСОБА_2 . Правопорушником (винуватцем ДТП) за п. 10.2. ПДР визначено ОСОБА_1 .

Працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення № 167800 та схему місяця ДТП, відповідно до якого 10.09.2020р. о 09 год. 50 хв. у м. Вінниця по вул. Київська, 104 громадянин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Dacia Solenza, д.н.з. НОМЕР_2 порушив вимоги п. 10.2 ПДР та вчинив зіткнення з транспортним засобом MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 .

На замовлення приватного підприємства «Транс Логістик» товариством з обмеженою відповідальністю «Аванті Груп» складено рахунок-фактуру № KYV_AVGOK-0008290 від 24.09.2020р. щодо транспортного засобу MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до якого вартість запчастин склала 69969,12 грн, а замовлені роботи - 3710,25 грн. Всього 93679,37 грн.

Згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2020р. у справі 127/21008/20 судом встановлено, що 10.09.2020р. о 09 год. 09 хв. в м. Вінниця по вул. Київська, 104 гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Dacia Solenza, д.н.з. НОМЕР_2 при виїзді з парковки магазину «АТБ» не надав переваги в русі автомобілю засобом MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по вул. Київська, та здійснив зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, порушив вимоги п. 10.2 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Судом постановлено визнати гр. ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Листом № 1961 від 22.12.2020р. приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» повідомлено приватне підприємство «Транс Логістик» про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із відсутністю акту огляду транспортного засобу MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2021р. у справі № 910/4550/21, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021р. та постановою Верховного Суду від 06.12.2021р., позов приватного підприємства «Транс Логістик» до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 93679,37 грн страхового відшкодування задоволено повністю.

Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» 24.09.2021р. складено страховий акт № КАСКО/245/000/21/0007 (аварійний сертифікат), відповідно до якого зроблено висновок вважати пригоду, яка мала місце 10.09.2020р. о 09:09 в м. Вінниця, вул. Київська, 104, страховим випадком та на підставі умов договору страхування виплатити приватному підприємству «Транс Логістик» вартість відновлювального ремонту (страхового відшкодування) транспортного засобу MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 93679,37 грн.

Згідно платіжного доручення № 18974 від 24.09.2021р. приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» виплачено приватному виконавцю Шаркову О. 407362,02 грн.

Згідно постанов від 27.09.2021р. ВП № 66933665 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва у зв`язку фактичним виконанням виконавчого документа, наказу № 910/4550/21 від 22.09.2021р., виведено виконавче провадження № 66933665 з примусового виконання та закінчено виконавче провадження.

Відповідно до висновку приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» № 1043 від 06.09.2022р., складеного стосовно об`єкта оцінки - транспортного засобу MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , значення коефіцієнта фізичного зносу становить 0,7.

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» із претензією (заявою) № 0471/17 від 07.02.2022р., у якій просило перерахувати в добровільному порядку протягом 30 днів з моменту отримання цього листа сплачене страхове відшкодування, що складає 93679,37 грн. Надіслання даної претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0408032730077 від 10.02.2022р.

На вказану претензію приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» листом № 3585/17 від 18.07.2022р. повідомлено про відмову у здійсненні страхового відшкодування у зв`язку з неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілому. Звернуто увагу, що заяву про страхове відшкодування позивачем подано до відповідача 07.02.2022р., тобто більше ніж через рік з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» із претензією (заявою) № 1444/17 від 20.07.2022р., у якій просило переглянути рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021р. у справі № 147/66/17, обставини були пов`язані зі спором про право, тому позивач не міг реалізувати своє право на звернення до відповідача в межах річного строку. Надіслання вказаної претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 408032792153 від 26.07.2022р.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов`язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2018р. у справі № 910/18319/16).

Матеріалами справи стверджується, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2020р. у справі 127/21008/20 судом постановлено гр. ОСОБА_1 , який, керуючи транспортним засобом Dacia Solenza, д.н.з. НОМЕР_2 , при виїзді з парковки магазину «АТБ» не надав переваги в русі автомобілю засобом MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по вул. Київська, та здійснив зіткнення, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.

Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач (страховик) виконав зобов`язання перед своїм страхувальником (приватним підприємством «Транс Логістик») за договором (полісом) добровільного страхування наземного транспорту № 078 999/920/190001043 від 16.07.2019р. та додатку № 28 від 28.01.2020р. до нього та на підставі заяви-повідомлення (автокаско) від 11.09.2020р., заяви про виплату страхового відшкодування від 11.09.2020р., страхового акта № КАСКО/245/000/21/0007 від 24.09.2021р. (аварійний сертифікат), а також рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2021р. у справі № 910/4550/21, що набрало законної сили, здійснив страхову виплату у сумі 93679,37 грн.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку з виплатою коштів за договором страхування наземного транспорту.

Відповідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 18 Закону України «Про страхування» визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018р. у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач, приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», виплативши страхове відшкодування потерпілому (приватному підприємству «Транс Логістик») за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Dacia Solenza, д.н.з. НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу гр. ОСОБА_1 , згідно полісу № 004337243 (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у даному полісі визначений в сумі 130000,00 грн, розмір франшизи - 1000,00 грн).

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № 004337243, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться також у постанові у постанові Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/171/17, постанові Верховного Суду від 25.04.2019р. у справі № 916/2517/17.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно ч. 36.2 ст. 36 даного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Вартість відновлювального ремонту розраховується відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092.

Відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до пп. б п. 7.39. вищезазначеної Методики винятками стосовно використання зазначених вимог є: складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КГЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вмятин без пофарбування складової частини).

При цьому, згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22.03.2017р. у справі № 910/3650/16, від 06.02.2018р. у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018р. у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018р. у справі № 910/5001/17, від 14.05.2018р. № 910/5092/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Отже, виходячи з указаної норми, застосування коефіцієнту зносу на складові частини (деталі) пошкодженого автомобіля є обов`язковим.

Так, за матеріалами справи судом встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 10.09.2020р. строк експлуатації транспортного засобу марки MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , 2012 року випуску згідно додатку № 28 від 28.01.2020р. до договору страхування, перевищував визначені пунктом 7.38 Методики строки (3 роки - для вантажних КТЗ), а тому наявні підстави для вирахування зносу відповідно до вимог вказаної Методики.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, позивачем було здійснено розрахунок страхового відшкодування на підставі рахунку-фактури № KYV_AVGOK-0008290 від 24.09.2020р. щодо транспортного засобу MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до якого вартість запчастин склала 69969,12 грн, а замовлені роботи - 3710,25 грн, а всього на суму 93679,37 грн без врахування коефіцієнту фізичного зносу його складників.

Для визначення коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу марки MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 позивачем було надано висновок № 1043 від 06.09.2022р., відповідно до якого значення коефіцієнта фізичного зносу становить 0,7.

Згідно п. 7.41. Методики значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7.

Заперечень щодо встановленого позивачем коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу марки MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 або його контррозахунок відповідачем в матеріали справи надано не було.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи та наданих доказів, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування у даному випадку коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,7.

Відповідно до п. 8.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ визначається за наступною формулою:

Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез) де: Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу; Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів; Сс - вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Таким чином, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу та без врахування податку на додану вартість (ч. 36.2 Закону) за формулою згідно п. 8.2. Методики складатиме 25584,15 грн (74974,27 грн (вартість запчастин без ПДВ) * (1 - 0,7) + 3091,87 грн (вартість робіт без ПДВ)).

У відповідності п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".

Таким чином, за розрахунком суду, оскільки франшиза згідно полісу № 004337243 складає 1000,00 грн, розмір страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з пошкодженням транспортного засобу, становить 24584,15 грн (25584,15 грн - 1000,00 грн).

Поряд з цим, при ухваленні рішення у даній справі, судом було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.07.2019р. по справі № 740/2334/16-ц, відповідно до якої, оскільки у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, зокрема страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, застосовується загальний строк позовної давності (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Таким чином, загальний (трирічний) строк позовної давності для вимог приватного підприємства «Транс Логістик» до винної у ДТП особи, а відтак і до страхової компанії, яка застрахувала його цивільно-правову відповідальність (відповідач) розпочинається 11.09.2020р. та завершується 11.09.2023р.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 24584,15 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 6000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 21.05.2019р. № 1/05, укладеного між позивачем (клієнт) та адвокатським бюро «Юхименко та партнери» (адвокатське бюро), відповідно до п. 1.1. якого предметом даного є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту спрямованої на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення або невизнання.

Відповідно до п. 1.2. договору адвокатське бюро надає клієнту наступні види правової допомоги, зокрема: надання клієнту правової інформації, консультацій, роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі; складення заяв, претензій, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно п. 3.1. договору гонорар - винагорода адвокатського бюро за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.

У відповідності до п. 3.2. договору розмір гонорару за надання правової допомоги обумовлюється: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатським бюро позитивного результату, якого бажає клієнт.

Як передбачено п. 3.3. договору, для визначення розміру гонорару за надання правової допомоги сторонами складаються акти про надання правової допомоги.

Гонорар сплачується у безготівковій формі на поточний рахунок адвокатського бюро потягом 3-х днів з моменту підписання відповідного акту про надання правової допомоги (п. 3.6. договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців. Строк дії договору може бути продовжено за домовленістю сторін (п. 3.9. договору).

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 21.05.2022р. сторонами продовжено дію договору № 1/05 про надання правової допомоги від 21.05.2019р. на підставі п. 3.9. договору на наступні 12 календарних місяців.

Згідно акта від 12.09.2022р. про надання правової допомоги № 148 до договору про надання правової допомоги № 1/05 від 21.05.2019р. адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв правничі послуги у вигляді підготовки та складання позовної заяви до ПрАТ «СК «Перша» по договору № 078999/920/190001043 від 16.07.2019р. Загальна вартість послуг за цим актом складає 6000,0 грн. Загальна кількість часу, витраченого на надання правових послуг складає 6 годин, що складається з: 1) правовий аналіз наявних доказів (документів) по справі, аналіз судової практики: вартість однієї години - 1000,00 грн, кількість витрачених годин - 1,5, загальна вартість 1500,00 грн; 2) формування та узгодження правової позиції з клієнтом: вартість однієї години - 1000,0 грн, кількість витрачених годин - 1, загальна вартість - 1000,00 грн; 3) підготовка позовної заяви з додатками до суду та стороні: вартість однієї години - 1000,00 грн, кількість витрачених годин - 3,5, загальна вартість - 3500,00 грн. Всього вартість становить 6000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 153753042 від 15.09.2022р. позивачем сплачено адвокатському бюро 6000,00 грн надання правової допомоги згідно акту № 148 від 12.09.2022р.

Судом враховується, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься у ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тобто діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/92/15/15-ц, об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021р. у справі № 925/1137/19).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/92/15/15-ц, постанові Верховного Суду у складі КГС від 24.11.2020р. у справі № 911/4242/15).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо не співмірності заявлених іншою стороною витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат (правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/92/15/15-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019р. у справі № 910/906/18, постановах Касаційного господарського суду від 04.02.2021р. у справі № 922/743/20, від 16.07.2020р. у справі № 909/452/19, від 02.11.2020р. у справі № 922/3548/19, від 18.11.2019р. у справі № 923/1121/17).

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020р. у справі № 910/13071/19).

Відповідач заперечень щодо відшкодування заявлених позивачем та фактично понесених у зв`язку із розглядом справи витрат на правову допомогу чи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надав.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням ціни позову у справі, беручи до уваги фактичне надання позивачу йому послуг професійної правничої допомоги за укладеним договором про надання правової допомоги, відсутність клопотання відповідача про їх зменшення та результат вирішення спору у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 гривень.

Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», м. Хмельницький про 24584,15 грн виплаченого страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 28, ідентифікаційний код 31681672) на користь приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (м. Київ, вул. Кирилівська, 40, ідентифікаційний код 20602681) 24584,15 грн (двадцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят чотири гривні 15 коп.) виплаченого страхового відшкодування, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) судового збору, 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.10.2022р.

Суддя С.В. Заверуха

Відрук.: 3 примір.

1 - до справи;

2, 3 - відповідачу: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 28; м. Київ, вул. Є. Коновальця, 11.

Електронні адреси:

позивача: info@upsk/com.ua, 20602681@mail.gov.ua

представника позивача: lawfirm.yp@gmail.com

відповідача: office@persha.ua