Ухвала суду № 106930063, 24.10.2022, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/5517/22

провадження № 2-н/0285/189/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року м. Новоград-Волинський

Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області

Сташків Т.Г., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, інфляційні витрати та 3 % річних,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2022 року ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 8021,96 грн, інфляційні витрати в сумі 43,59 грн, 3% річних в сумі 16,40 грн та судовий збір.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Однак, до заяви не додано договору, укладеного між заявником та боржником, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Крім того, заявником не надано підписаної боржником заяви-приєднання до Типового договору постачання газу побутовим споживачам в паперовому чи електронному варіанті.

Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України «Практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні» поняття та характеристика письмової форми правочину регламентується нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК). Суди по-різному розуміють зміст поняття «правочин, вчинений у письмовій формі». Деякі суди помилково вважають достатнім доказом наявності правочину будь-які письмові дані про наявність боргу. Правильною вбачається практика тих судів, що, передусім, вимагають надання заявником власне договору, підписаного сторонами. Трапляються випадки, коли власник (наймач) квартири або будинку фактично проживає у квартирі або будинку, споживає послуги з тепло-, водопостачання, водовідведення тощо, але письмового договору з ним постачальники цих послуг не укладали. Фактично заборгованість утворюється, але її не можна вважати такою, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Її розміри та підстави виникнення повинні встановлюватися судом у позовному провадженні. Тому суди в таких випадках правильно відмовляють у видачі судового наказу.

Таким чином, оскільки до заяви про видачу судового наказу не долучено договору, укладеного у письмовій формі між заявником та боржником, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, то у видачі судового наказу необхідно відмовити на підставі п. 3 ч. 3 ст. 163 та п. 1 ч. 1 ст.165 ЦПК України.

Аналогічні висновки висловлені у постановах Житомирського апеляційного суду по справах № 285/2581/22, 287/2214/21, 293/884/21 за результатами апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції про відмову у видачі судового наказу за заявами ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ».

Отже, факт отримання послуг боржником та розмір визначеної заявником заборгованості не є безспірним і має доводитись в порядку позовного провадження, а тому у видачі судового наказу необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 163, 165, 167, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 8021,96 грн, інфляційні витрати в сумі 43,59 грн, 3% річних в сумі 16,40 грн.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.Г. Сташків