Рішення № 106925704, 13.10.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4991/18

Провадження № 2/522/2569/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді: Шенцевої О.П.

за участю секретаря Лукашкіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявлять самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Плигіна Жанна Олександрівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання спадщини відумерлою та витребування майна від добросовісного набувача,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернулась Одеська міська рада з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Плигіна Ж.О., про визнання спадщини відумерлою та витребування майна від добросовісного набувача, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після її смерті відкрилась спадщина, що складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Ні заповіти, ні спадкові договори спадкодавцем не складались. Після смерті ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Вовк Наталією Валеріївною заведено спадкову справу.

09.03.2017року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення по справі №522/24391/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , яким позов задоволено, встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме у період з 25.06.2011року по 28.09.2016року; змінено черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4 та надано ОСОБА_2 спадкоємиці четвертої черги спадкування за законом, право на спадкування в першу чергу спадкування за законом; визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

10.05.2017року вищезазначена квартира за договором купівлі-продажу, серія та номер: 570, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О., продана ОСОБА_2 добросовісному набувачу ОСОБА_1 .

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 31.01.2018року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017року в частині Визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволені цих вимог відмолено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить визнати спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з двокімнатної квартири загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 30,4кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відумерлою; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законного сили, це рішення є підставою для Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 34655195 від 06.04.2017року, прийнятого державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Кравчан Мариною Миколаївною; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35092465 від 10.05.2017року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Жанною Олександрівною, а також є підставою для реєстрації за територіальною громадою м.Одеси в особі Одеської міської ради права власності на двокімнатну квартиру загальною площею 51,2кв.м., житловою площею 30,4кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 29.03.2018року позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Плигіна Ж.О., про визнання спадщини відумерлою та витребування майна від добросовісного набувача залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 23.04.2018року вирішено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Плигіна Ж.О., про визнання спадщини відумерлою та витребування майна від добросовісного набувача.

Ухвалою суду від 04.09.2018року заяву представника Одеської міської ради про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на двокімнатну квартиру загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 30, 4кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 19.11.2018року клопотання представника позивача задоволено, витребувано з у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Вовк Наталії Валеріївни, належним чином завірену копію спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 06.02.2019року вирішено зупинити провадження по цивільній справі №522/4991/18 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Плигіна Ж.О., про визнання спадщини відумерлою та витребування майна від добросовісного набувача до вирішення Верховним Судом справи №522/24391/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`ю та визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 03.07.2019року відновлено провадження у справі, та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 09.10.2019року вирішено зупинити провадження по цивільній справі №522/4991/18 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Плигіна Ж.О., про визнання спадщини відумерлою та витребування майна від добросовісного набувача до набрання рішенням законної сили по цивільній справі № 522/24391/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 14.09.2022 року вирішено поновити провадження у справі за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Плигіна Ж.О., про визнання спадщини відумерлою та витребування майна від добросовісного набувача, закрити підготовче провадження у відповідній справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, про дату, час та місце розгляду судової справи сповіщений належним чином.

Третя особа приватний нотаріус Одеської міського нотаріального округу Плигіна Ж.О. в судове засідання не з`явилася, однак від останньої неодноразово надходили заяви про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась про час та місце проведення судового засідання сповіщена належним чином.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась про час та місце проведення судового засідання сповіщена належним чином.

Розглянувши матеріали справи суд з`ясував наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.09.2016року, серія НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_4 Відкрилася спадщина, що складається з двокімнатної квартири загальною площею 51,2кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З 1987 року ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . За життя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 набули на праві спільної часткової власності у рівних частках на підставі розпорядження органу приватизації від 07.06.1996року №79618 двокімнатну квартиру, загальною площею 51,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , про що видано свідоцтво про право власності на житло від 07.06.1996року. Право власності на квартиру було зареєстровано за подружжям 27.08.1996році у Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації за № 80. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, про що відділом РАГС Жовтневого районного управління юстиції м.Одеси було зроблено актовий запис №5513 від 19.06.2002 року. ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_6 успадкувала право власності на належну йому 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , отримавши у Першій одеській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом від 21.01.2003 року.

Дані обставини встановлені судами під час розгляду справи №522/24391/16-ц, а тому в силу ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

06.12.2016 року, після смерті ОСОБА_4 , з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 , в результаті чого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Вовк Наталією Валеріївною заведено спадкову справу №6/2016 (номер у спадковому реєстрі 59929523).

Також 06.12.2016року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Вовк Н.В. надано роз`яснення ОСОБА_2 щодо оформлення спадкових справ після смерті ОСОБА_4 , з якого вбачається що відповідно до ст.1264 ЦПК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, оскільки у нотаріуса немає можливості безспірно встановити такий факт, ці обставини мають бути встановлені виключно судом.

З огляду на що ОСОБА_4 звернулась до Приморського районного суду м.Одеси з відповідною позовною заявою.

09.03.2017року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення по справі №522/24391/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , яким позов задоволено, встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме у період з 25.06.2011року по 28.09.2016року; змінено черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4 та надано ОСОБА_2 спадкоємиці четвертої черги спадкування за законом, право на спадкування в першу чергу спадкування за законом; визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 31.01.2018року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017року в частині Визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволені цих вимог відмолено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 03.04.2019року касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 31.01.2018року скасовано, справу у частині позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання з ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю та зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4 передати на новий розгляд до Приморського районного суду м.Одеси.

Однак, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 11.11.2021року у справі №522/24391/16-ц вирішено закрити провадження у відповідній справу у зв`язку зі смертю позивача, а саме ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис №5239.

Суд приходить до висновку, оскільки ОСОБА_2 належним чином не підтвердила право на спадкування після смерті ОСОБА_4 вона не є спадкоємцем останньої.

Крім того, з матеріалів спадкової справи вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 зверталась ОСОБА_3 , у зв`язку з чим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу їй було надано аналогічне роз`яснення про необхідність звернення до суду, однак жодних дій остання не здійснили задля реалізації свого права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Оскільки рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017року за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , 31.03.2017року на підставі вищезазначеного рішення суду державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Кравчан М.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження (з відкриттям розділу) індексним номер рішення: 34656195 від 06.04.2017року, за яким право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .

10.05.2017року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір-купівлі продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований за номером №570.

10.05.2017року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Жанною Олександрівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35092465 від 10.05.2017року, за яким право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно із ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті на життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до пункту 3.29 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій, яка визначена державним нотаріусом або щодо якої було досягнуто домовленості між приватним нотаріусом та спадкоємцем до заведення спадкової справи. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою.

Відповідно до пункту 4.2. глави 10 вищезазначеного Порядку доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Згідно з пунктом 4.9 глави 10 вищезазначеного Порядку свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно зі ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлою майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 334 ЦПК України, заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Відповідно до статті 335 ЦПК України, у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Відповідно до ст. 338 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що до органу місцевого самоврядування може переходити спадкове майно в силу закону, хоча органу місцевого самоврядування не є спадкоємцем ані за законом, ані за заповітом. Причому частина перша статті 1277ЦК України передбачає власне обов`язок, а не право органу місцевого самоврядування подати відповідну заяву до суду.

Тобто, спадкове майно, яке залишилось без визначеного законом правонаступника (спадкоємця), повинно перейти у власність до певного суб`єкта цивільних правовідносин, і в конкретних обставинах справи, за допомогою правового механізму визнання спадщини відумерлою, суд забезпечує перехід такого права до органу місцевого самоврядування.

Отже, враховуючи, що в даному випадку відсутні спадкоємці після смерті ОСОБА_4 , які в передбачений цивільним законодавством спосіб прийняли спадщину, оскільки Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 03.04.2019року касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 31.01.2018року скасовано, право на спадкування ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 не підтверджено належним чином, а ОСОБА_3 взагалі не здійснила жодних дій щодо підтвердження права на спадкування після смерті ОСОБА_4 суд вважає що спадщина після смерті ОСОБА_4 підлягає визнанню відумерлою.

Отже на момент відкриття спадщини після померлої ОСОБА_4 квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала спадкодавцю на праві власності, тобто, входила до складу спадщини, а тому, враховуючи відсутність у спадкодавця спадкоємців за заповітом та за законом ,вказана квартира є відумерлою спадщиною та власністю територіальної громади міста Одеси.

Щодо позовних вимог Одеської міської ради про витребування майна від добросовісного набувача ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст.330 ЦК України майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається права на витребування майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника, або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею.

Територіальна громада не є власником спірного майна до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою, однак в силу закону на орган місцевого самоврядування покладено обов`язок по захисту прав територіальної громади, що свідчить про наявність законного інтересу який полягає в тому, щоб майно, яке може бути визнане відумерлою спадщиною, не було незаконно виведено зі спадкової маси, оскільки від цього залежить подальша можливість переходу такого майна у власність територіальної громади.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.11.2019року у справі №641/1689/15-ц, від 26.02.2020року у справі №640/17297/15-ц, від .09.02.2022року у справі №640/23065/14.

У випадках незаконної, без відповідної правої підстави заволодіння таким майном, право власності (включаючи право володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речовому-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Власник з дотримання вимог ст.387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Подібний за змістом правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої палати Верховного Суду від 14.11.2018року у справі 183/1617/16, від 21.09.2019року у справі №911/3681/17, від 22.01.2020року у справі 910/12071/18.

Оскільки спірна квартира вибула з комунальної власності на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09.03.2017року у справі №522/24391/16-ц, в якому Одеська міська рада не була залучена як учасник справи, та яке в подальшому скасовано Постановою Апеляційного суду Одеської області від 31.01.2018року в частині визнання права власності за ОСОБА_2 , то відповідна квартира вибула з власності територіальної громади м.Одеси поза її волею, а тому підлягає витребуванню у ОСОБА_1 .

Висновок Верховного Суду України щодо витребування майна, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, також був неодноразово підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18) та від 15 травня 2018 року (провадження № 14-636цс18).

У практиці Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014 року напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним: чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес: чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014 року напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним: чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес: чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки «пропорційності», як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

З огляду на характер спірних правовідносин, обставини справи, правові норми, втручання держави в право відповідачів на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, сформульованим в усталеній практиці ЄСПЛ.

Так, витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності: витребування здійснюється на підставі норм статей 387, 388, 396 ЦК України, у зв`язку з визнанням спірної квартири відумерлою спадщиною (ст.1277ЦК України) та визнанням права власності територіальної громади міста Одеси на спірну квартиру (ст. 392 ЦК України).

Норми ЦК України відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст цього Кодексу є загальнодоступним.

Крім того, з огляду на положення статей 1, 2, 6, 10, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак, первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. При цьому нерухоме майно, що є у комунальній власності територіальних громад, це одна зі складових матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям нерухомого майна, що має бути у власності територіальної громади міста Одеси, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) вибуття майна з власності територіальної громади цьому суспільному інтересу не відповідає.

Крім того, ЄСПЛ визнає за державою право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» при визначенні суспільного інтересу в контексті втручання в право мирного володіння майном. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала заходів втручання. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»).

Разом з тим, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (рішення від 02.11.2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

При цьому стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується, її матеріальний стан та джерела доходів, відповідність заявлених прав власності поданим для державної реєстрації документам на спірну квартиру тощо.

Таким чином суд прийшов до висновку про те, що витребування нерухомого майна у відповідача ОСОБА_1 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

На підставі викладеного, враховуючи, що спірна квартира вибула з володіння позивача на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги Одеської міської ради про витребування спірного майна від добросовісного набувача та встановлення порядку виконання рішення, яке після набрання ним законної сили, буде підставою для реєстрації за територіальною громадою м.Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд доходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь Одеської міської ради суми судового збору, сплаченого позивачем при подачі позовної заяви у розмірі 3063грн.

Керуючись ст.ст.76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 253 ЦПК України та ст.ст.202 , 319, 330, 387, 388, 392, 640, 1220, 1268, 1277, 1301 ЦК України, суд

ВИРШИВ:

Позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявлять самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Плигіна Жанна Олександрівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання спадщини відумерлою та витребування майна від добросовісного набувача задовольнити.

Визнати спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з двокімнатної квартири загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відумерлою.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради двокімнатну квартиру загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили, це рішення є підставою для Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради для реєстрації за територіальною громадою м.Одеси в особі Одеської міської ради права власності на двокімнатну квартиру загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 30,4кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Одеської міської ради судовий збір у розмірі 3063 (три тисячі шістдесят три) грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та регулятивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 24.10.2022 року.

Суддя

13.10.2022