Рішення № 106922839, 25.10.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4052/22

2/212/3000/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Пустовіт О.Г., за участю секретаря судового засідання Голуб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я через професійні захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до АТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення моральної шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я через професійні захворювання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 07.02.2006 р. по 14.01.2014 р. він працював підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування на дільниці №9 на шахті «Родіна». З 14.01.2014 р. по 12.11.2018р. працював підземним механіком дільниці №9 ш. «Родіна» у шахтобудівельнрму управлінні. З 12.11.2018 р. по 22.04.2019 р. інженером - конструктором, а потім комірником складу. 22.04.2019 р. я звільнився з підприємства за угодою сторін.

Позивач вказує, що внаслідок недосконалості робочих місць, порушень режиму експлуатації технологічного устаткування, він підпадав під вплив концентрації аерозолю у повітрі робочої зони та постійної незручної робочої пози, що перевищувала нормативні значення, почав часто хворіти. ОСОБА_1 було направлено в Український науково-дослідний інститут промислової медицини, який 18.01.2022р. встановив йому професійне захворювання за діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група ОСОБА_2 недостатність другого ступеня. Висновком МСЕК від 26.07.2022 року Позивачу встановлено 30% по ХОЗЛ втрати працездатності та третя група інвалідності.

Позивач зазначає, що у зв`язку з отриманим професійним захворюванням йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає у забороні виконання важкої фізичної праці та праці в умовах виробничого пилу, через що ОСОБА_1 змушений був перейти на більш легку працю. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичний образ життя, забезпечувати себе і свою родину належним чином, вимушений постійно проходити курси лікування та не має можливості приділяти належної уваги своїй родині, часто відчуває задишку навіть при незначному фізичному навантаженні та ходьбі, напади утрудненого дихання до двох разів на добу, які в основному виникають при фізичному навантаженні або спонтанно вранці, почав турбувати кашель, від чого з`являється біль у грудях та у між лопатковій ділянці. З`явилась слабкість, швидко втомлюється, важко виконувати фізичну чоловічу роботу в квартирі, важко нахилятись. Якщо виникає потреба в напруженні, то починає задихатись, а потім посилено кашляти, від чого виникає сильна слабкість. Через стан здоров`я позивач звертається за допомогою до інших людей, що його, як чоловіка, морально пригнічує.

Тому, позивач просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на його користь 280 тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Представник відповідача скористався правом надання відзиву, який надійшов на адресу суду 13.09.2022, в якому просив розглянути цивільну справу з повідомлення осіб та визнати позовні вимоги частково, надавши заяву про часткове визнання позовних вимог, в яких зазначив, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є недоведеним та значно завищеним.

Відповідач, дослідивши об`єктивно всі обставини настання у Позивача втрати професійної працездатності (акт від 28.03.2022), враховуючи ступінь вини Позивача у настанні професійного захворювання, загального стажу роботи працівника на підприємстві, в умовах впливу шкідливих факторів (12 років), розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється компенсаційна виплата (станом на 01.01.2022 6500,00 грн.), а також відсоток втрати працездатності внаслідок професійного захворювання, що підтверджується відповідним висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) (30%), беручи до уваги той факт, що відсоток втрати працездатності підлягає перегляду (тобто виключає сталість і може бути зменшено), розрахунковим засобом визначив суму в розмірі 29 250,00 грн., яку погоджується відшкодувати як компенсацію моральної шкоди Позивачеві. Дана сума визнана уповноваженими особами Товариства (заява додається). Відповідач зазначив, що на підприємстві діє порядок відшкодування моральної шкоди в досудовому порядку, в якому наведено формулу, по якій відшкодовуватиметься моральна шкода у випадку її визнання Товариством. Проте ОСОБА_1 не надав згоду на відшкодування йому шкоди в досудовому порядку.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 протягом тривалого періоду працював в шкідливих умовах на підприємстві Відповідача АТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», а саме з 07.02.2006 року по 22.04.2019 рік (13 років 02 місяці 15 днів).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 28.03.2022 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,6 разів, згідно "Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони", затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 14.07.2020 №1596, і складала 3,2 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 13 років 02 місяців в шкідливих умовах та неодноразову зміну керівництва, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, неможливо.

Відповідно до Висновку МСЕК серія 12ААВ №130433 від 26.07.2022 року Позивачу встановлено 30% по ХОЗЛ втрати працездатності та третя група інвалідності через професійне захворювання з 27.06.2022 року по 01.07.2024 року.

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання нею трудових обов`язків значний період на підприємстві Відповідача, а отже наявні підстави, передбачені ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Статтею 3 Конституції Українивстановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті43, частина 1 статті46 Конституції Українипередбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно достатті 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП Українизакріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частинами 1, 3статті 13Закону України«Про охоронупраці» визначено: роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України, відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакціїЗакону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскількистаттею 237-1 КЗпП України їмнадано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди Позивачу підприємством - Відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Велика Палата Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, у своїй постанові від 05 грудня 2018 року по справі №210/5258/16-ц (провадження №14-463 цс 18) зазначила: «Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Оцінюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, відсутності наявності динаміки покращення стану Позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 30 %, значний період роботи (більше 13років) у Відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 100 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Позивача, згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1000,00 гривень.

Керуючись ст. ст.153, 2371 КЗпП України, Законом України « Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я через професійні захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 100 000,00 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, без урахування податку, зборів та інших платежів платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ»на користь держави судовий збір в розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00191307, що знаходиться за адресою: 50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Симбірцева, будинок 1А.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 25 жовтня 2022 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт