Рішення № 106907545, 21.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року Справа № 160/25063/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 20.07.2021 року за листом від 20.07.2021 року №0400-010303-8/96426 ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного трудового (страхового) стажу;

- зобов`язання відповідача включити період роботи з 01.09.1976 року по 26.07.1979 року, з 26.07.1979 року по 28.05.1981 року, з 05.06.1981 року по 02.03.1982 року, з 02.03.1982 року по 13.11.1982 року, з 01.01.1990 року по 27.08.1990 року, з 25.09.1990 року по 20.06.1994 року, з 25.01.1995 року по 03.04.1995 року, з 05.04.1995 року по 25.02.1996 року, з 01.03.1996 року по 04.08.1997 року, з 17.01.2006 року по 21.04.2006 року, з 21.02.2006 року, з 21.04.2006 року по 22.04.2006 року, з 24.05.2006 року, з 14.04.2009 року по 30.06.2009 року, з 02.07.2010 року по 26.02.2019 року за цивільно-правовими договорами, з 01.02.2016 по 15.12.2016 року, з 17.12.2019 року по сьогоднішній момент, ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу;

- зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком з 24.01.2016 року ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 07.12.2016 та 25.02.2021 зверталась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявами про призначення пенсії за віком відповідно до Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, надавши всі необхідні документи, передбаченні Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.11.2005 №22-1. На обидва звернення позивачкою отримано відмову відповідача у призначенні їй пенсії за віком. Зокрема, листом від 20.07.2021 року №0400-010303-8/96426 позивачку повідомлено про те, що їй вдруге відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відмова обґрунтована тим, що загальний стаж роботи позивачки становить 23 роки 11 місяців 22 дні, а відтак право на призначення пенсії відсутнє.

Ухвалою суду від 14.12.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи надані позивачем документи, загальний страховий стаж складає 23 роки 9 місяців 22 дні при необхідних 27 роках. Відповідач зазначає, що до загального стажу роботи позивача він не може зарахувати: догляд до трьох років дитини 1988 року народження - оскільки відсутні підтверджуючі документи; з 25.01.1995 по 03.04.1995 - оскільки печатку підприємства не можливо прочитати; періоди отримання допомоги по безробіттю з 21.02.2006 по 21.04.2006 та 22.04.2006 по 24.05.2006 - оскільки в записі у трудовій книжці наявні виправлення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент першого звернення до відповідача щодо призначення пенсії за віком (07.12.2016) набула 55-тирічного віку, на момент другого звернення (25.02.2021) набула 60-тирічного віку), що підтверджується копією його паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим ВДМУУМВС України в Дніпропетровській області 15 травня 1997 року.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , якою визначено трудовий шлях останньої. Згідно записів трудової книжки, свою трудову діяльність позивачка розпочала 01.09.1976 та по сьогоднішній день продовжує працювати, а саме:

- з 01.09.1976 по 26.07.1979 навчалась в Горпрофтехучилищі №12 м.Дніпропетровська (запис №1);

- з 26.07.1976 по 28.05.1981 працювала в Будівельно-монтажному тресті №17 Будівельного управління №17 Монтажбуд УССР на посаді маляра 3 розряду (запис №2);

- з 28.05.1981 направлена по переводу в трест СМП «Укртюменжитлобуд» (запис №3);

- з 05.06.1981 по 02.03.1982 - працювала в Будівельно-монтажному поїзді «Укртюменжитлобуд» (район Крайньої Півночі) на посаді маляра 3 розряду (записи №4,5);

- з 02.03.1982 по 13.11.1982 - працювала в Будівельно-монтажному поїзді «Укртюменжитлобуд» (район Крайньої Півночі) на посаді маляра-штукатурника 3 розряду (запис №6);

- з 13.11.1982 по 01.01.1990 - працювала в Будівельно-монтажному поїзді «Укртюменжитлобуд» (район Крайньої Півночі) на посаді маляра-штукатурника 4 розряду (запис №7);

- з 01.01.1990 по 27.08.1990 - працювала в Будівельно-монтажному поїзді «Укртюменжитлобуд» (район Крайньої Півночі) на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій 3 розряду на дільниці №2 (записи №8,9);

- 25.09.1990 по 20.06.1994 працювала в Будівельно-монтажному тресті №17 Будівельного управління №17 Монтажбуд УССР на посаді машиніста штукатурної станції 4 розряду (запис №10,11);

З 25.01.1995 по 03.04.1995 працювала в Український інвестиційний банк АТ «Укрімбанк» Дніпропетровська філія на посаді касира пункту обміну валют (записи №12,13);

- з 05.04.1995 по 25.02.1996 працювала у ВКП «Ліна» на посаді головного бухгалтера (записи №14,15);

- з 01.03.1996 по 04.08.1997 працювала в МЧП «Маир» на посаді товарознавця-менеджера (записи №16,17);

- з 17.01.2006 по 21.04.2006 навчалася в Дніпропетровському Державному аграрному університеті за професією «Оператор комп`ютерного набору» (записи №18,19);

- з 21.02.2006 по 24.05.2006 перебувала на обліку в Жовтневому районному центрі зайнятості м.Дніпропетровська (записи №20,21,22,23);

- з 14.04.2009 30.06.2009 працювала в Дніпропетровському міському закладі культури «Централізована система публічних бібліотек для дорослих» на посаді підсобного робочого по бібліотечному фонду на період виконання громадських робіт (записи № 24,25);

- з 01.02.2016 по 15.12.2016 працювала в КПНЗ «ДЮЦ «Штурм» ДМР на посаді ПСП (записи №26,27);

- з 17.12.2019 по сьогоднішній момент працює в КП «Соціально-аналітичний центр сприяння розвитку міста» ДМР на посаді фахівця відділу збору та обробки інформації (записи №28,29,30,31).

В період з 02.07.2010 року по 26.02.2019 року позивачка працювала за цивільно-правовими договорами про надання послуг:

- договір №034 від 02.07.2010;

- договір №034/1 від 23.01.2013 строком дії до 14.02.2013;

- договір №034/2 від 23.02.2013 строком дії до 14.03.2013;

- договір №034/3 від 23.03.2013 строком дії до 14.04.2013;

- договір №034/4 від 23.04.2013 строком дії до 14.05.2013;

- договір №034/5 від 23.05.2013 строком дії до 14.06.2013;

- договір №034/6 від 23.06.2013 строком дії до 14.07.2013;

- договір №034/7 від 23.07.2013 строком дії до 14.08.2013;

- договір №034/8 від 23.08.2013 строком дії до 14.09.2013;

- договір №034/9 від 23.09.2013 строком дії до 31.12.2013;

- додаткова угода №1 до договору №034/9 від 24.09.2013 від 25.09.2013;

- договір №034/1 від 24.12.2013 строком дії до 14.01.2014;

- додаткова угода №1 до договору №034/1 від 24.12.2013 від 25.12.2013;

- договір від 01.01.2014 строком дії до 31.12.2015;

- договір №034/2 від 24.01.2014 строком дії до 14.02.2014;

- додаткова угода №1 до договору №034/2 від 24.01.2014 від 25.01.2014;

- договір №034/3 від 24.02.2014 строком дії до 31.12.2014;

- додаткова угода №1 до договору №034/3 від 24.02.2014 від 25.02.2014;

- договір №034 від 01.01.2015 строком дії до 31.12.2015;

- договір №034 від 01.01.2016 строком дії до 31.12.2016;

- договір №034 від 01.01.2017 строком дії до 31.12.2017;

- додаткова угода №1 до договору №034 від 01.01.2017 від 20.03.2017;

- договір №034 від 28.12.2017 строком дії до 31.12.2018;

- договір №034 від 28.12.2018 строком дії до 31.12.2019;

- додаткова угода №1 до договору №034 від 28.12.2018 від 25.07.2018;

- договір №14407 про провадження волонтерської діяльності від 26.02.2019.

Згідно з довідкою №01/1824 від 20.12.2004 ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Будівельно-монтажному потязі «Укртюменжилстрой» (м.Ноябрськ, ЯНАО, Тюменська область, район Крайньої Півночі, районний коефіцієнт складав 1,7) на посаді маляра-штукатура, монтажника з/б конструкцій з 05.06.1981 (наказ №64-к від 05.06.1981 року) по 27.08.1990 року (наказ №128-к від 24.08.1990). Відповідно до Наказу Призидіуму Верховної Ради СССР «Про упорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі», ст.5 від 10.02.1960 та інструкції Держкомпраці та Президіуму ВЦСПС від 11.03.1960 №342/47-7 п.п.2,3,4 трудовий стаж ОСОБА_1 рахується рік за 1 рік і 6 місяців.

24.11.2016 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.

07.12.2016 листом №С-222 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для призначення пенсії за віком. Відмова обґрунтована тим, що відповідно до статті 3 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації (надалі іменовані Сторонами) про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення, право на пенсію по старості (за віком) мають громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав:

- чоловіки по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років;

- жінки по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до наданих позивачем документів, які можливо врахувати при призначенні пенсії, загальний стаж роботи становить 22 роки 10 місяців 4 дня (розрахований по 31.10.2016) з них на роботах в районах Крайньої Півночі - 9 років 2 місяці 23 дні.

25.02.2021 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

20.07.2021 листом №0400-010303-8/9/96426 відповідач повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років. Право на пенсію за віком за наявності відповідного трудового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року. Згідно наданих позивачкою документів та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж складає 23 роки 11 місяців 22 дні, що не достатньо для призначення пенсії.

Відповідно до Форми РС-право від 15.04.2021 сформованої ППВП ПФУ, загальний стаж для розрахунку права ОСОБА_1 на пенсію за віком (відповідно до ЗУ №1058) на дату звернення 25.02.2021 складає 23 роки 11 місяців 22 дні, в тому числі за періоди: з 01.09.1976 по 25.07.1979 2 роки 10 місяців 25 днів; з 26.07.1979 по 28.05.1981 1 рік 10 місяців 3 дні; з 05.06.1981 по 01.03.1982 8 місяців 27 днів; з 02.03.1982 по 27.08.1990 8 років 5 місяців 26 днів; з 25.09.1990 по 20.06.1994 3 роки 8 місяців 26 днів; з 01.03.1996 по 04.08.1997 1 рік 5 місяців 4 дні; з 14.04.2009 по 30.06.2009 2 місяці 2 дні; з 01.08.2010 по 31.08.2010 не зараховано; з 01.10.2010 по 30.11.2010 2 дні; з 01.01.2011 по 31.01.2011 2 дні; з 01.03.2011 по 37.07.2011 2 дні; з 01.09.2011 по 31.01.2012 3 дні; з 01.03.2012 по 30.11.2012 25 днів; з 01.12.2012 по 31.01.2013 2 місяці; з 01.02.2013 по 31.05.2013 24 дні; з 01.06.2013 по 30.06.2013 29 днів; з 01.07.2013 по 31.08.2013 22 дні; з 01.09.2013 по 30.09.2013 1 місяць; з 01.10.2013 по 31.12.2013 22 дні; з 01.01.2014 по 31.01.2014 1 місяць; з 01.02.2014 по 31.03.2014 1 день; з 01.04.2014 по 31.05.2014 1 місяць 10 днів; з 01.06.2014 по 31.07.2014 23 дні; з 01.08.2014 по 31.08.2014 19 днів; з 01.09.2014 по 31.10.2014 1 місяць 2 дні; з 01.11.2014 по 30.11.2014 10 днів; з 01.12.2014 по 28.02.2015 24 дні; з 01.03.2015 по

31.03.2015 10 днів; з 01.04.2015 по 31.05.2015 1 місяць 4 дні; з 01.06.2015 по 30.06.2015 10 днів; з 01.07.2015 по 31.01.2016 2 місяці 11 днів; з 01.02.2016 по 30.11.2016 10 місяців; з 01.12.2016 по 31.07.2019 11 місяців 15 днів; з 15.08.2019 по 31.01.2021 1 рік 4 місяці 29 днів.

Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (надалі - Закон №1058-ІV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу 1 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відтак, страховий стаж набутий до 01.01.2004 р. (моменту набрання чинності Закону №1058-IV), підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з пунктом 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII та ч.1 ст.48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1) визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до пункту 7 параграфу «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).

Згідно з п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Крім того, відповідно до п.20 зазначеного Порядку для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

При цьому відповідно до підпункту «б» пункту 7 Порядку №22-1 за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районі Крайньої Півночі колишнього Союзу СРС, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року і від 26.09.1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967 року.

Пунктом «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01 березня 1960 року за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Пунктом 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967р. «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» встановлено скоротити тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, які передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з п`яти до трьох років».

За змістом пункту 7 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року №530/П-28, трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент першого звернення до відповідача щодо призначення пенсії за віком (07.12.2016) досягла 55-тирічного віку, на момент другого звернення (25.02.2021) досягла 60-тирічного віку). Також встановлено, що в період з 05.06.1981 по 27.08.1990 позивачка працювала в районах Крайньої Півночі на підприємстві СМП «Укртюменжилстрой». Вказане підтверджується записами в трудовій книжці №4, 5, 6, 7, 8, 9, а також довідкою №01/1824 від 20.12.2004, відповідно до якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Будівельно-монтажному потязі «Укртюменжилстрой» (м. Ноябрськ, ЯНАО, Тюменська область, район Крайньої Півночі. Районний коефіцієнт складав 1,7) на посаді маляра-штукатура, монтажника з/б конструкцій з 05.06.1981 (наказ №64-к від 05.06.1981 року) по 27.08.1990 року (наказ №128-к від 24.08.1990) та відповідно до Наказу Призидіуму Верховної Ради СССР «Про упорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі», ст.5 від 10.02.1960 та інструкції Держкомпраці та Президіуму ВЦСПС від 11.03.1960 №342/47-7 п.п.2,3,4 трудовий стаж ОСОБА_1 рахується рік за 1 рік і 6 місяців.

Згідно листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 07.12.2016 №С-222 за результатами розгляду звернення позивачки від 07.12.2016, відповідно до наданих останньою документів, які можливо врахувати при призначенні пенсії, до загального стажу включено період її роботи в районах Крайньої Півночі - 9 років 2 місяці 23 дні. Вказане також підтверджується формою РС-право «Алгоритм розрахунку: Пенсія за віком (Закон України №1058), сформованою на дату другого звернення 25.02.2021, відповідно до якої позивачці до загального стажу зараховано 23 роки 11 місяців 22 дні, в тому числі за період з 05.06.1981 по 27.08.1990 9 років 2 місяці 3 дні.

Разом з тим, позивачка просить суд зобов`язати відповідача включити до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи з 05.06.1981 року по 02.03.1982 року, з 02.03.1982 року по 13.11.1982 року, з 01.01.1990 року по 27.08.1990 року, які фактично визнані відповідачем та включені до її загального трудового стажу.

Але з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, згідно з пунктом 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Таким чином, при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі після 01 березня 1960 року, зараховується за один рік і шість місяців роботи відповідно до пункту 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Отже, станом на 25.02.2021 відповідачем зараховано позивачці загальний стаж, що складає 23 роки 11 місяців 22 дні, в тому числі за період роботи з 05.06.1981 по 27.08.1990 в районах Крайньої Півночі 9 років 2 місяці 3 дні. Таким чином, кожний рік роботи позивачки в районах Крайньої Півночі зараховується за 1 рік і 6 місяців, а значить 9 повних років роботи в районах Крайньої Півночі прирівнюється до 13 років і 6 місяців роботи загального стажу.

У відзиві на позов відповідач вказував на те, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону №1058-IV, оскільки враховуючи надані позивачем документи, загальний страховий стаж складає 23 роки 9 місяців 22 дні при необхідних 27 роках, отже вбачається, що робота позивачки в районах Крайньої Півночі не була врахована у розмірі, що передбачений законодавством.

Так, відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з урахуванням кратності трудового стажу роботи у районах Крайньої Півночі з 05.06.1981 по 01.03.1982, з 02.03.1982 по 27.08.1990 є протиправними, а висновки зроблені відповідачем без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням висновку суду, порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком викладену у листі №0400-010303-8/96426 від 20.07.2021 року.

Також слід відзначити, що у відзиві на адміністративний позов відповідач вказував на

неможливість зарахування до загального стажу роботи позивача періоду роботи з 25.01.1995 по 03.04.1995 оскільки печатку підприємства неможливо прочитати та періодів отримання допомоги по безробіттю з 21.02.2006 по 21.04.2006 та 22.04.2006 по 24.05.2006 оскільки в записі у трудовій книжці наявні виправлення, суд зазначає наступне. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо вказаних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу. Вказані записи не містять недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.

Отже, відповідач, приймаючи рішення про відмову у зарахуванні даного періоду роботи позивача до загального страхового стажу не врахував, що недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, позивач відповідно до чинного законодавства, не несе відповідальність за недотримання порядку ведення трудової книжки. А це означає, що порушення встановленого порядку, допущенного відповідальними особами щодо ведення трудової книжки позивача, не повинні впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним судом в постанові від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29.06.2010р. №1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, право позивача на встановлені Законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язати відповідача включити період роботи з 01.09.1976 року по 26.07.1979 року, з 26.07.1979 року по 28.05.1981 року, з 05.06.1981 року по 02.03.1982 року, з 02.03.1982 року по 13.11.1982 року, з 01.01.1990 року по 27.08.1990 року, з 25.09.1990 року по 20.06.1994 року, з 25.01.1995 року по 03.04.1995 року, з 05.04.1995 року по 25.02.1996 року, з 01.03.1996 року по 04.08.1997 року, з 17.01.2006 року по 21.04.2006 року, з 21.02.2006 року, з 21.04.2006 року по 22.04.2006 року, з 24.05.2006 року, з 14.04.2009 року по 30.06.2009 року, з 02.07.2010 року по 26.02.2019 року за цивільно-правовими договорами, з 01.02.2016 по 15.12.2016 року, з 17.12.2019 року по сьогоднішній момент, ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу, суд виходить з наступного.

Страховий стаж обчислюється в місяцях, починаючи з 01.01.2004 (моменту набрання чинності Закону №1058-IV ).

Відтак, страховий стаж набутий позивачем з 01.01.2004, а саме: періоди роботи з 17.01.2006 року по 21.04.2006 року, з 21.02.2006 року, з 21.04.2006 року по 22.04.2006 року, з 24.05.2006 року, з 14.04.2009 року по 30.06.2009 року, з 02.07.2010 року по 26.02.2019 року за цивільно-правовими договорами, з 01.02.2016 по 15.12.2016 року, з 17.12.2019 року по сьогоднішній момент, обчислюється органами ПФУ відповідно до норм Закону №1058-IV.

Так, відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від:

державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

роботодавців;

застрахованих осіб;

фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру;

податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією;

державної служби зайнятості;

інших підприємств, установ, організацій та військових частин;

компаній з управління активами;

зберігачів;

інших джерел, передбачених законодавством.

Частиною 2 ст.21 Закону №1058-IV визначено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Персональна електронна облікова картка застрахованої особи окрім іншого повинна містити й такі відомості як частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат (частина 3 статті 21).

Персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа (частина 4 статті 21).

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства (частина 5 статті 21).

З аналізу наведених норм вбачається, що страховий стаж позивача за вказаний період має обчислюватися територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, включення до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.01.2006 року по 21.04.2006 року, з 21.02.2006 року, з 21.04.2006 року по 22.04.2006 року, з 24.05.2006 року, з 14.04.2009 року по 30.06.2009 року, з 02.07.2010 року по 26.02.2019 року за цивільно-правовими договорами, з 01.02.2016 по 15.12.2016 року, з 17.12.2019 року по дату звернення має відбуватися без підтвердження додатковими документами, а на підставі персоніфікованих відомостей, внесених до персональної електронної облікової картки.

Проте, з листа ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 20.07.2021 року №0400-010303-8/96426 не вбачається, що відмова відповідача у призначенні пенсії заснована на незарахуванні саме цих періодів до трудового (страхового) стажу. Також суду не надано лист ГУ ПФУ у Дніпропетровській області №0400-010303-8/115409 від 03.12.2020, в якому за змістом відповіді відповідач зазначав про необхідність та умови документального підтвердження періодів роботи незарахованих до загального трудового (страхового) стажу. З урахуванням наведеного, суд не може надати оцінку діям та рішенням відповідача у цій частин позовних вимог.

Щодо обрахування страхового стажу позивача набутого до 01.01.2004, тобто за періоди роботи з 01.09.1976 року по 26.07.1979 року, з 26.07.1979 року по 28.05.1981 року, з 05.06.1981 року по 02.03.1982 року, з 02.03.1982 року по 13.11.1982 року, з 01.01.1990 року по 27.08.1990 року, з 25.09.1990 року по 20.06.1994 року, з 25.01.1995 року по 03.04.1995 року, з 05.04.1995 року по 25.02.1996 року, з 01.03.1996 року по 04.08.1997 року суд виходить з наступного.

Відповідно до Форми РС-право від 15.04.2021 сформованої ППВП ПФУ, загальний стаж для розрахунку права ОСОБА_1 на пенсію за віком (відповідно до Закону України №1058) на дату звернення 25.02.2021 складає 23 роки 11 місяців 22 дні, в тому числі частково зараховано вище зазначені періоди роботи позивачки.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком з 24.01.2016 року ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 99 КАС України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Листом №С-222 від 07.12.2016 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком з 24.01.2016 відповідно до статті 3 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації (надалі іменовані Сторонами) про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення, право на пенсію по старості (за віком) мають громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав: чоловіки по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років; жінки по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.Відповідно до наданих позивачем документів, які можливо врахувати при призначенні пенсії, загальний стаж роботи становить 22 роки 10 місяців 4 дня (розрахований по 31.10.2016) з них на роботах в районах Крайньої Півночі - 9 років 2 місяці 23 дні.

Рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області оформлене листом від 07.12.2016 №С-222, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком з 24.01.2016 судом не розглядається, оскільки вказане рішення не оскаржувалось та не оскаржується позивачем до суду та не є предметом спору у даній справі.

Крім того, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому, завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до абзацу 2 ч.4 ст.245 у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи встановлення судом факту протиправності дій відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні в страховий стаж періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з урахуванням кратності трудового стажу роботи у районах Крайньої Півночі з 05.06.1981 по 01.03.1982, з 02.03.1982 по 27.08.1990; періодів, що зараховуються відповідно до розмірів страхових внесків: з 17.01.2006 року по 21.04.2006 року, з 21.02.2006 року, з 21.04.2006 року по 22.04.2006 року, з 24.05.2006 року, з 14.04.2009 року по 30.06.2009 року, з 02.07.2010 року по 26.02.2019 року за цивільно-правовими договорами, з 01.02.2016 по 15.12.2016 року, з 17.12.2019 року по дату звернення; та з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення/перерахунок пенсії та визначення підстав, за яких призначається/перераховується пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні/перерахунку, суд дійшов висновку про необхідність для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача щодо зарахування ОСОБА_1 , до страхового стажу вказані періоди трудової діяльності з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 454грн. 00коп.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком викладену у листі №0400-010303-8/96426 від 20.07.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву щодо зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності з урахуванням кратності трудового стажу роботи у районах Крайньої Півночі з 05.06.1981 року по 01.03.1982 року, з 02.03.1982 року по 27.08.1990 року та періодів роботи з 17.01.2006 року по 21.04.2006 року, з 21.02.2006 року, з 21.04.2006 року по 22.04.2006 року, з 24.05.2006 року, з 14.04.2009 року по 30.06.2009 року, з 02.07.2010 року по 26.02.2019 року за цивільно-правовими договорами, з 01.02.2016 по 15.12.2016 року, з 17.12.2019 року по дату звернення та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 454грн. 00коп. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова