Рішення № 106906637, 22.08.2022, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5326/20

Категорія 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2022 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ларіонової Н. М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна власником із чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В :

В червні 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій стягнути з відповідача ОСОБА_3 кошти в розмірі 2 101 946,99 грн.

Позов мотивований тим, що позивач знає відповідача більше 30 років як ресторатора, який володіє мережою ресторанів "SV" по усій країні, яка складається з 37 підприємств. Після початку (2014 р.) Антитерористичной операції на сході України (АТО), він переїхав з Донецьку до АДРЕСА_1 з сім`єю, де і зараз проживає. Зі слів ОСОБА_4 , за цією адресою він зареєстрован як внутрішньо переміщена особа. Також за цією адресою він зареєстрован як ФОП з 29.05.2019 р., номер запису: 2 071 000 0000 028234, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація та як засновник ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВ - СВ». В вересні 2018 року ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 купити 10% долі в кафе-ресторані VV- 22 за суму гривень еквівалентну 50 тис. доларів США та повідомив, що йому належить майже 30 % ТОВ «ФІДЖІ 22». Підприємство взяло в оренду приміщення більше 600 м. кв. у ТОВ «ЛАДОЛ», на п`ять років, для організації діяльності ресторану «VV-22". Крім того, зазначив, що завдяки його великому досвіту у розбудові подібних ресторанів він, як досвідчений ресторатор гарантує, що кошті повернуться майже через три роки, а дохід від діяльності закладу в місяць буде складати більше 2 тис. доларів США. Враховуючи, що розмір отриманої спадщини надавав позивачу таку фінансову можливість, позивач погодився на його пропозицію. 29 вересня 2018 року знаходячись в приміщенні ресторану за адресою: АДРЕСА_2 , позивач надав ОСОБА_3 кошти у розмірі еквівалентні 50 000 доларів США за 10% долі в кафе - ресторані VV-22, що підтверджується оригіналом розписки. Оригінал розписки від 29.09.2018 р. виконай та підписаний власноручно ОСОБА_3 ОСОБА_4 в розписки, зобов`язався офіційне оформлення договору купівлі - продажу долі здійснити до кінця жовтня 2018 року. В жовтні 2018 р. позивачу стало відомо, що особисто ОСОБА_4 не є засновником ТОВ. Засновником ТОВ «ФІДЖІ-22» є його мати ОСОБА_5 . На запитання про порядок оформлення договору купівлі-продажу долі у зв`язку з такими обставинами, він повідомив, щоб позивач не хвилювався, обману не буде. Свою долю позивач отримаю вчасно. Час сплив, але ОСОБА_4 договір не оформив. На неодноразові нагадування про офіційне укладення договору купівлі-продажу долі, постійно вигадував причини, щоб його не оформляти. Так продовжувалось до осені 2019 р. На початку жовтня 2019 року позивачу стало відомо, що фактично договір оренди приміщення для ресторану укладено лише на 3 роки. Під час спілкування з ОСОБА_4 , позивач з`ясував, що він отримав великі фінансові збитки від захоплення Донецька сепаратистами, де у нього було багато ресторанів і кошти йому були потрібні лише для вирішення фінансових зобов`язань його матері в цьому ресторані, його особистого бізнесу в Києві, Маріуполі, для оформлення землі в Запоріжжі і під Києвом, для закриття іпотечного кредиту, тому що банки наклали арешт на його майно та для відпочинку сім`ї за кордоном. Він це вчинив тому, що кредит чи позику йому ніхто не наддасть у зв`язку з арештом його майна та проблемами неповернення кредитів банкам. ОСОБА_4 наказав позивачу більше до ресторану не ходити та запропонував трохи почекати з поверненням коштів. З огляду на викладене, ОСОБА_4 вів позивача в оману, надавши інформацію, яка не відповідає дійсності та свої зобов`язання не виконав і кошти не повернув. 19.02.2020 р. позивачем ОСОБА_6 була надіслано рекомендованим листом № 0421018002006 письмова вимога про повернення коштів в повному обсязі у зв`язку з невиконанням зобов`язання на адресу місця проживання: АДРЕСА_3 , котру він також вказав під час реєстрації, ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВ - СВ» як засновник. Згідно повідомлення ПАТ "УКРПОШТА» ОСОБА_6 особисто отримав вимогу 21.02.2020 р. про, що свідчить його підпис, але проігнорував його вимоги, щодо повернення коштів. 01.03.2020 р. позивач був на зборах засновников ТОВ «ФІДЖІ-22», де ОСОБА_3 підтвердив, що отримав вимогу про повернення коштів, але грошей, щоб віддати не має. Відповідно до акту вручення повторної вимоги про повернення коштів у зв`язку з невиконанням зобов`язання у присутні засновників ТОВ «ФІДЖІ 22» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . ОСОБА_4 позивачем вручена повторна вимога про повернення коштів. Однак і цю вимогу ОСОБА_6 також проігнорував. Вважає, що ОСОБА_3 шляхом обману, заволодів коштами позивача (50 тис. дол США х 28,29 грн. курс НБУ на день платежу - 29.09.2018 р. = 1 414 500 грн.) 1 млн. 414 тис 500 грн., які використав на свої потреби. Оскільки, срок заключення договору купівлі-продажу 10% долі в ТОВ «ФІДЖІ-22» був визначен в розписки - жовтень 2018 р. то слід вважати, що Відповідач користується майном позивача - грішми без достатньої правової підстави з 01.11.2018 року.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 12.08.2020 р. з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає про те, що ОСОБА_3 дійсно є засновником у багатьох підприємствах, але часткою в розмірі 32 % у ТОВ «ФІДЖІ 22» володіє дружина Відповідача - ОСОБА_5 . У вересні 2018 року ОСОБА_2 , дізнався, що я та моя дружина інвестували кошти у ТОВ «ФІДЖИ 22» для розвитку ресторанна. І для цього підприємство ТОВ «ФІДЖИ 22» орендувало приміщення під організацію своєї діяльності за адресою АДРЕСА_2 . У вересні -грудні 2018 року тривав ремонт орендованого приміщення, придбавалось обладнання для організації діяльності ресторану. Підтримуючі дружні відносини із Відповідачем, Позивач звернувся до Відповідача із пропозицією інвестувати кошти в ту ж діяльність і таким чином прийняти участь в розвитку бізнесу, а саме ресторану «VV-22». Відповідач в свою чергу разом із дружиною порадився із всіма засновниками про можливість прийняти цю пропозицію. Засновники погодились за умови зменшення частки ОСОБА_5 тобто за рахунок дружини Відповідача. 29.09.2018 року Позивач, Відповідач, директор який в той час керував підприємством - ОСОБА_10 та засновник ОСОБА_7 зустрілися разом і Позивач передав кошти в розмірі 50 000.00 доларів США Відповідачу, в свою чергу Відповідач передав ці кошти ОСОБА_7 І Де бачив Позивач. Відповідач надав Позивачу розписку про отримання коштів. Кошти були вкладені в ремонт приміщення для ресторану. Відповідач декілька разів пропонував надати документи Позивача для внесення змін у склад засновників. Але позивач бачив, що є багато проблем для відкриття ресторану і були деякі труднощі у проведення організаційних зборів засновників, і не наполягав на оформлення. В той же час з цього моменту Позивач завжди приймав участь в діяльності підприємства ТОВ «ФІДЖИ 22», тобто йому завжди повідомлялось, як проходять підготовка до відкриття ресторану, повідомлялись всі питання пов`язанні із роботою вже працюючого ресторану. В 2019 році бізнес був «важкий» ресторан не приносив прибуток, і декілька разів змінювались концепції з роботи ресторану. Про це було відомо Позивачу і він навіть залучався до роботи, як юрист (адвокат) підприємства. Вирішував питання документального оформлення дозволів та інші юридичні питання. Тобто фактично Позивач використовував своє право, як засновника по організації діяльності підприємства. Позивач знав і бачив, що бізнес дуже фінансово «ємкий», для того щоб отримати прибуток від діяльності потрібно, щоб було налагоджено процес діяльності та були відвідувачі ресторану. І більше ніж рік приймаючи участь в організації роботи ресторану Позивач фактично зрозумів, що прибуток буде лише через декілька років (підприємство окупить інвестовані коши приблизно через 3-5 років). Мабуть це не влаштувало Позивача і він почав вимагати кошти від Відповідача назад. Хоча фактично він знав, що ці кошти при ньому були передані засновнику і вкладені в ремонт ресторану. Відповідач та засновники ТОВ «ФІДЖИ 22» не відмовляються від оформлення частки в розмірі 10% на користь Позивача, але наразі його це не влаштовує, тому що він розуміє, що фактично ресторанний бізнес знищений карантинними заходами і зараз вести бізнес не має сенсу. Позивача неодноразова викликали навіть в 2020 році на загальні збори засновників, і повідомили, що ресторан «VV-22» не працює, що всі засновники несуть збитки , і тому прийнято рішення про розірвання договору оренди, та про продаж всього майна для повернення інвестованих коштів. Всі розуміли що всі кошти не будуть повернуто, і Відповідач повідомив, що його дружина, яка є засновником підприємства повністю віддає всі кошти отримані від реалізації майна, за для погашення розміру інвестованих грошей, які Відповідач отримав від Позивача. Позивач на це не погодися і зазначав, що буде подавати до суду. Відповідно до наданих документів до позовної заяви -кошти які повертає Позивач, не є коштами отриманими у борг, тобто це не є борговим зобов`язанням Відповідача. Сам Позивач зазначає, що він бажав придбати частку у розмірі 10% від ТОВ «ФІДЖИ 22». Тобто Позивач розраховував отримувати 10-ти відсотковий прибуток від діяльності ресторану. Розпискою не передбачено будь-яких процентів за користування.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що зі змісту відзиву Відповідача свідчить, що Відповідач повністю визнає отримання від Позивача попередньої оплати в розмірі 50 тис. доларів США, власне написання розписки про це, а також, що договір купівлі-продажу 10% уставного фонду ТОВ «ФІДЖІ 22» сторонами укладено не було. Зміст розписки свідчить, що фактично між сторонами був укладений попередній договір, відповідно до якого сторони зобов`язалися у майбутньому не пізніше жовтня 2018 року укласти договір купівлі-продажу частини статутного капіталу ТОВ «ФІДЖИ 22» в розмірі 10%, але цього не сталося з вини Відповідача. Водночас, Відповідач на момент укладення попереднього договору приховав, що він не є учасником ТОВ «ФІДЖІ 22», що доведено в позові.

Під час підготовчого провадження позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4 825 847,69 грн., яка складається з: 1) майно-кошти в розмірі 1 млн. 414 тис.500 грн. еквівалент 50 тис. доларам США; 2) збитки у подвійному розмірі, відповідно до ст.230 ЦК України, а саме 2 млн. 829 тис. грн.; 3) можливий дохід 14,85% річних в розмірі: 483 410,2 грн.; 4) 3% річних в розмірі 98 937,49 грн.

Відповідачем подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому вказав, що, підтримуючі дружні відносини із Відповідачем, Позивач звернувся до Відповідача із пропозицією інвестувати кошти в ту ж діяльність і таким чином прийняти участь в розвитку бізнесу, а саме ресторану «VV-22». Відповідач в свою чергу разом із дружиною порадився із всіма засновниками про можливість прийняти цю пропозицію. Засновники погодились за умови зменшення частки ОСОБА_5 тобто за рахунок дружини Відповідача. 29.09.2018 року позивач, відповідач, директор який в той час керував підприємством - ОСОБА_10 та засновник ОСОБА_7 зустрілися разом і Позивач передав кошти в розмірі 50 000,00 доларів США Відповідачу, в свою чергу Відповідач передав, ці кошти ОСОБА_7 . І це бачив Позивач. Відповідач надав Позивачу розписку про отримання коштів. Кошти були вкладені в ремонт приміщення для ресторану і на розвиток ресторану. Жодного обману по відношенню до позивача не було. Позивач, як і зазначалось раніше приймав активну участь в організації діяльності ТОВ «ФІДЖИ 22» та в організації ресторану. Саме документи які надані Позивачем (рахунок на придбання меблів-обладнання, укладений договір про надання правої допомоги ТОВ «ФІДЖИ 22») є підтвердженням того факту, Позивач приймав активну діяльність у організації діяльності ресторану «VV-22». І це якраз підтверджує, що фактично Позивач намагається повернути кошти, які були витрачені на діяльність ТОВ «ФІДЖИ 22».

Позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача на заяву про збільшення позовних вимог, в яких зазначив, що 29.09.2018 р. позивач, відповідач, директор який в той час керував підприємством- ОСОБА_10 та засновник ОСОБА_7 зустрілися разом і Позивач передав кошти в розмірі 50 000,00 доларів США відповідачу, в свою чергу відповідач передав ці кошти ОСОБА_7 і це бачив Позивач. Відповідач надав Позивачу розписку про отримання коштів. Позивач, зазначає наступне, що такі заперечення вже Відповідач наголошував у відзиві на позовну заяву. Позивач досить ретельно пояснив суду, як все було насправді у відповіді на відзив від 21.01.2021р. Водночас, Позивач хоче звернути увагу суду, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 не могли бачити передачу 50 тис. доларів США. З огляду на викладене, вочевидь слідує, що ОСОБА_10 і ОСОБА_11 не могли бачити передачу 50 тис. доларів США. Відповідач, намагаючись уникнути відповідальності, надає суду інформацію яка в повній мірі не відповідає обставинам справи. Разом з тим, директор ТОВ "ФІДЖІ 22" ОСОБА_7 у відповіді на адвокатський запит теж підтвердив, що Позивач сплачував кошти за Відповідача у т.ч. за меблі та посуд.

Також позивачем подані письмові пояснення, в яких вказав, що 29.09 2018 року між сторонами був укладений попередній договір у письмовій формі під впливом обману, відповідно до якого сторони зобов`язалися у майбутньому не пізніше жовтня 2018 року укласти договір купівлі-продажу 10% статутного капіталу ТОВ «ФІДЖИ 22» за ціною, що у гривневому еквіваленті дорівнює 50 тис. доларів США. Водночас, Відповідач не був учасником ТОВ «ФІДЖІ 22» та не мав згоди від учасников товариства на відчуждення частки статутного капіталу третім особам, але це приховав від Позивача. Учасником ТОВ була його дружина, але і вона не мала згоди від учасников товариства на продаж частки корпоративного права, оскільки між засновниками виник конфлікт, щодо організації роботи ресторану, що визнає у відзиві і сам Відповідач. Окрім того, Позивачу було повідомлено, що строк аренди приміщення - 5 років, а фактично лише 3 роки. Не був сформован і статутний капітал ТОВ «ФІДЖІ 22», тому розподіл часток між засновниками не відбувся, що призвело до неможливості встановити, хто і якою часткою володіє. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що кошти Відповідачем набуті, шляхом навмисного введення Позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення для погодження на укладення попереднього договору для заключения в майбутньому угоди купівлі- продажу частки корпоративного права, з метою отримати та витратити гроші на задоволення своїх потреб. Водночас, якщо б Позивачу було відомо про зазначені обставини, він ніколи би не погодився на пропозицію Відповідача купити у нього частку корпоративних прав. 05.02.2021 р. на адвокатський запит від 27.01.2021 р. №1 адвоката Позивача, від директора і засновника ТОВ «ФІДЖІ 22» ОСОБА_7 отримана відповідь, яка повністю підтверджує доводи Позивача про те, що ОСОБА_3 не є учасником ТОВ «ФІДЖІ 22», статутний фонд ТОВ «ФІДЖІ 22» не був сформован та згоди на відчуждення корпоративного права ні йому, ні жінки Відповідача, не надавалось. Окрім того, керівник будівельників ОСОБА_12 надав показання про відомі обставини, у яких повідомив, що ОСОБА_3 найняв його і його бригаду для ремонту приміщення ресторану і намагався продати йому 10% ТОВ «ФІДЖІ 22», але він відмовився у зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 умов оплати за ремонт приміщення, а коли роботи були виконені, повністю не розрахувався. Борг за виконані роботи складає 500 тис. гри. Всі переговори про остаточний разрахунок результату не дали, а лише зводились до обіцянок сплатити кошти пізніше. Отже, зазначення Відповідача у відзиві, що він гроші витратив на оплату ремонту приміщення ресторану не відповідають дійсності. На виконання умов попереднього договору, в якості авансового платежу (попередня оплата), Позивачем передано Відповідачу грошову суму у розмірі 1 млн. 414 тис. 500 грн., що на момент передачі складала еквівалент 50 тис. дол. США і становила повну суму вартості зазначеної вище частки корпоративного права. Відповідач визнає, що кошти отримав, але свої зобов`язання за попереднім договором не виконав, 10% ТОВ «ФІДЖІ 22» Позивачу у строки визначенні попереднім договором не оформив, тому і підстави, на яких аванс був набут Відповідачем - відпали. Отже, Відповідач з 01.11.2018 р. зобов`язаний повернути безпідставне набуте їм майно - кошти в розмірі 1 млн. 414 тис.500 грн. На сьогодні, строк безпідставного утримання коштів, вже складає більше 28 місяців. Наявність оригіналу розписки у Позивача свідчить про існування зобов`язання.

В підготовчому засіданні 27.10.2021 р. протокольною ухвалою закрито підготовче провадження з призначенням судового розгляду справи.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в заявах по суті обставинам.

Відповідач та його представник, будучи повідомленими про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з`явились, представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду в зв`язку з перебуванням одного зі свідків за межеми України, а другого - на лікуванні.

Враховуючи повторність неявки належним чином повідомленої сторони відповідача, відсутність поважної причини неявки відповідача та/або його представника, беручи до уваги наявний в матеріалах справи поданий представником відповідача відзив, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності сторони відповідача.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно матеріалів справи, у вересні 2018 року ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 купити 10% долі в кафе-ресторані «VV-22», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за суму еквівалентну 50 тис. доларів США та повідомив, що ОСОБА_3 належить майже 30% ТОВ «ФІДЖІ 22».

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство ТОВ «ФІДЖІ 22» орендувало приміщення більше 600 м. кв. у ТОВ «ЛАДОЛ» на п`ять, для організації діяльності ресторану «VV-22».

Судом встановлено, що 29.09.2018 року позивач ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_3 кошти у розмірі 1 млн. 414 тис. 500 грн., що на момент передачі складала еквівалент 50 000 доларів США за 10% долі в кафе - ресторані «VV-22», що підтверджується копією розписки, яка наявна в матеріалах справи та засвідчена в установленому законом порядку.

Як встановлено судом, оригінал розписки від 29.09.2018 р. виконано та підписано власноручно ОСОБА_3 , про що не заперечував сам відповідач.

З розписки вбачається, що ОСОБА_3 зобов`язався здійснити до кінця жовтня 2018 року офіційне оформлення частки в кафе-ресторані «VV-22».

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «ФІДЖІ-22» ОСОБА_3 не є засновником ТОВ «ФІДЖІ-22», а засновником є його дружина ОСОБА_5 .

З огляду на викладене, відповідач ОСОБА_3 свої зобов`язання перед позивачем не виконав.

19.02.2020 року позивачем було надіслано рекомендованим листом № 0421018002006 письмову вимогу до відповідача про повернення коштів в повному обсязі у зв`язку з невиконанням зобов`язання на адресу місця проживання відповідача, котру відповідач вказав під час реєстрації ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВ-СВ» як засновник.

Згідно повідомлення ПАТ «УКРПОШТА» ОСОБА_3 особисто отримав вимогу 21.02.2020 р. про що свідчить його підпис.

01.03.2020 р. відповідно до акту вручення повторної вимоги про повернення коштів у зв`язку з невиконанням зобов`язань у присутності засновників ТОВ «ФІДЖІ 22» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , відповідачу ОСОБА_3 позивачем повторно вручена вимога про повернення коштів, проте вказані вимоги залишилися без реагування.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2021 р. на адвокатський запит від 27.01.2021 р. №1 адвоката Позивача, від директора і засновника ТОВ «ФІДЖІ 22» ОСОБА_7 отримана відповідь, яка повністю підтверджує доводи Позивача про те, що ОСОБА_3 не є учасником ТОВ «ФІДЖІ 22», статутний фонд ТОВ «ФІДЖІ 22» не був сформован та згоди на відчуждення корпоративного права ні йому, ні жінки Відповідача, не надавалось.

Окрім того, керівник будівельників ОСОБА_12 надав показання про відомі обставини, у яких повідомив, що ОСОБА_3 найняв його і його бригаду для ремонту приміщення ресторану і намагався продати йому 10% ТОВ «ФІДЖІ 22», але він відмовився у зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 умов оплати за ремонт приміщення, а коли роботи були виконені, повністю не розрахувався. Борг за виконані роботи складає 500 тис. грн. Всі переговори про остаточний разрахунок результату не дали, а лише зводились до обіцянок сплатити кошти пізніше.

Між тим, судом достеменно встановлено, що передача коштів позивачем відповідачу за розпискою здійснювалась за переоформлення частки в кафе-ресторані «VV-22» (тобто таке було їх цільове призначення).

Отже, зазначене Відповідачем у відзиві, що він гроші витратив на оплату ремонту приміщення ресторану, суд не приймає до уваги.

На виконання умов попереднього договору, в якості авансового платежу (попередня оплата), Позивачем передано Відповідачу грошову суму у розмірі 1 млн. 414 тис. 500 грн., що на момент передачі складала еквівалент 50 тис. дол. США і становила повну суму вартості зазначеної вище частки корпоративного права.

Однак, Відповідач не був учасником ТОВ «ФІДЖІ 22» та не мав згоди від учасников товариства на відчуження частки статутного капіталу третім особам, але це приховав від Позивача. Учасником ТОВ була його дружина, але і вона не мала згоди від учасників товариства на продаж частки корпоративного права.

Окрім того, не був сформован і статутний капітал ТОВ «ФІДЖІ 22», тому розподіл часток між засновниками не відбувся, що призвело до неможливості встановити, хто і якою часткою володіє.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що кошти Відповідачем набуті, шляхом навмисного введення Позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення для погодження на укладення попереднього договору для заключения в майбутньому угоди купівлі-продажу частки корпоративного права, з метою отримати та витратити гроші на задоволення своїх потреб .

Отже, Відповідач з 01.11.2018 р. зобов`язаний повернути безпідставне набуте їм майно - кошти в розмірі 1 млн. 414 тис.500 грн.

На момент подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, строк безпідставного утримання коштів, вже складає 28 місяців.

Наявність оригіналу розписки у Позивача свідчить про існування зобов`язання.

Відповідач свої дії фактично визнав у відзиві, зазначивши, що труднощі у проведенні організаційних зборів засновників не дали йому можливості оформити відчуження корпоративних прав.

Згідно до ч. 1 ст. 82 ЦК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У суду відсутні підстави ставити під сумнів докази, надані позивачем.

Суд сприяв стороні позивача в забезпеченні явки свідків, які були заявлені до допиту представником відповідача, оголошуючи перерву. Але їх неявка в судове засідання не свідчить про неповноту судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Однією з встановлених ч. 2 ст. 11 ЦК України підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Так, із матеріалів справи вбачається що між сторонами виникли зобов`язання, які врегульовані ст. 635 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що передані Позивачем у справі грошові кошти отримані Відповідачем, а основний договір купівлі-продажу частки корпоративного права між сторонами не укладався, тому сплачені грошові кошти є авансом (попередньою оплатою) та підлягають поверненню Відповідачем у тому ж самому розмірі.

Такий самий правовий висновок міститься у Постановах Верховного суду України у справі №6-82цс13 від 25 вересня 2013 року та №6-176цс12 від 13 лютого 2016 року.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цей час дії Відповідача звелися до незаконного утримання та безоплатного використання коштів Позивача.

Наведене дозволяє стверджувати, що у Відповідача безпосередньо з закону виникли зобов`язання перед Позивачем. Крім того зобов`язання Відповідача виникли і у зв`язку з заподіяною Позивачу шкодою, оскільки поведінка Відповідача не дає Позивачу змоги, відповідно до ст. 317 ЦК України здійснювати права володіння, використання та розпорядження грошовими коштами - майном, що йому належать.

З огляду на викладене та відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Таким чином, Відповідач повинен відшкодувати збитки у подвійному розмірі Позивачу (1 млн. 414 тис. 500 грн. х 2 = 2829000) 2 млн. 829 тис. грн.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із статтею 1212 ЦК України: 1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. 3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Згідно ч.1 ст.1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти, які були надані позивачем за 10% частки в кафе-ресторані «VV-22», відповідно до Договору № 176/10/18/0052 від 19.10.2018 р. знаходилися на депозитному рахунку в АБ «Укргазбанк», під процентною ставкою 14,85 % річних.

Тож, Відповідач зобов`язаний відшкодувати всі доходи, які б позивач міг би одержати, якби поклав би ці гроші на депозит в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» під 14,85% річних, який він мав на той час, то отримав би дохід (1млн. 414 тис. 500 грн х 14,85% = 210 тис. 053,25 грн.: 365 днів =575,48 грн. х 30 днів= 17 тис. 264,40 грн. х 28 місяців = 483 тис 410,2 грн. ) 483 тис 410,2 грн.

Додатково, окрім зазначеного, Відповідач на користь Позивача зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми.

Аналогічна правова позиція викладена 07 липня 2020 року у постанові Великою Палатою Верховного Суду у справі № 296/10217/15 - ц -. "Установивши, що свій обов`язок повернути аванс позивачці відповідачка не виконала, апеляційний суд обґрунтовано стягнув з останньої 3 % річних від простроченої суми».

Відповідно до розрахунку ціни позову 3% річних за цей же період складають - 98 937.49 грн.

Відтак, ціна позову становить ( 1 млн. 414 тис. 500 грн.+ 483 тис 410,2 грн . + 2 млн. 829 тис. грн. + 98 937.49 грн. = 4 млн. 825 тис. 847,69 грн. ) 4 млн. 825 тис. 847,69 грн.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні та доведено зібраними по справі доказами, позивач надав кошти, а відповідач свої зобов`язання не виконав, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі й з відповідача на користь позивача підлягає стягненню кошти в розмірі 4 825 847,69 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачений позивачем при подачі позову та до заяви про збільшення позовних вимог судовий збір в загальній сумі 11 350,0 грн. (10 510,0 грн. + 840,0 грн.).

На підставі викладеного, ст.ст.11, 82, 190, 229, 230, 317,387,509, 526, 625, 626, 635, 1212, 1213, 1214 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна власником із чужого незаконного володіння- задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в розмірі 4 825 847,69 грн. (чотири мільйона вісімсот двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок сім грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 11 350,0 грн. (одинадцять тисяч триста п`ятдесят грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_3 (зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Н. М. Ларіонова