Рішення № 106906446, 26.09.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/72963/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Шило А.М.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: Куценка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, ПАТ КБ «ПриватБанк»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. та зобов`язати відповідача видалити позивача та його дані зі списків поручителів за Договором поруки №МКМП-304/2 від 07.03.2008.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем на його адресу надсилаються листи про зобов`язання погасити заборгованість. Однак, позивач вважає, що такі дії є незаконними, оскільки, рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19.04.2011 року у справі №2-34/2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач зазначає про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк», з урахуванням зазначеного рішення, мало закрити кредитну справу відносно нього, однак, відповідач продовжує надсилати листи позивачу, наслідком чого стало те, що ОСОБА_1 пережив стрес, що змусило його пройти курс лікування та реабілітації.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме у зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам, викладеним у ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

21.03.2018 року на адресу суду від позивача надійшла позовна заява з урахуванням усунених недоліків, визначених судом в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2017 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.03.2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди відкрито провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами на 09 год. 30 хв. 27.04.2018 року.

24.04.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив проти позову в якому останній просив в позові відмовити, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не порушувало прав позивача та ОСОБА_1 не доведено спричинення йому моральної шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між письмовим повідомленням у 2017 році та гіпертонічним кризом у 2015 році.

Також, 24.04.2018 року на адресу суду від ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшло клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) представника відповідача.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2018 року постановлено здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.06.2019 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 1.06.2019 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи в судовому засіданні було відкладено до 26.09.2019 року.

В судовому засіданні 26.09.2019 року представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з викладених у ній підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.09.2019 року щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав та просив в позові відмовити.

Вислухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_1 повідомлення від 03.12.2015 року № 30.1.0.0/2-630 в якому зазначило на необхідність виконання зобов`язань за договором поруки №МКМП-304/2№МКМП-304 від 07.03.2008 року, за яким останній виступив поручителем за виконання зобов`язання за кредитною угодою №МКМП-304 від 07.03.2008 року.

18.12.2015 ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою про відсутність боргових зобов`язань перед ПАТ КБ «ПриватБанк» та просив відповідача припинити надсилати йому листи.

Проте, ПАТ КБ «ПриватБанк» знову було направлено позивачу повідомлення №30.1.0.0/2-837VILES0T630 від 13.07.2017 року про сплату заборгованості, яка виникла на підставі Кредитного договору №МКМП-304.

У листі № 20.1.0.0.0/7-20170808/5373 від 12.09.2017 ПАТ КБ «ПриватБанк» повторно вказало позивачу на необхідність погашення заборгованості.

Так, 07.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено Кредитну угоду №МКМП-304, за умовами якої Позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 10 000,00 доларів США.

У п. 7.1 кредитної угоди сторони погодили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитною угодою №МКМП-304 між ОСОБА_1 (Поручитель) та ПАТ КБ «ПриватБанк» (Кредитор) 07.03.2008 року було укладено Договір поруки №МКМП-304/2, відповідно до п. 10 якого визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за Кредитним договором №МКМП-304.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Як визначено у ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19.04.2011 року у справі №2-34/20 у задоволенні позовних вимог в частині позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку суми кредиту, відсотків за користування кредитом та неустойки в сумі 11 070,97 доларів США відмовлено.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», заявлених до ОСОБА_1 , послугував висновок судово-почеркознавчої експертизи від 01.02.2011 року №521-П, в якому вказано, що підпис від імені ОСОБА_1 у Договорі поруки №МКМП-304/2 від 07.03.2008 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що Договір поруки №МКМП-304/2 від 07.03.2008 року з ОСОБА_1 не укладався.

Разом з тим, Договір поруки №МКМП-304/2 від 07.03.2008 року недійсним в судовому порядку не визнавався та діє до повного виконання зобов`язань.

Оскільки ОСОБА_2 зобов`язання за кредитною угодою №МКМП-304 д 07.03.2008 року не виконані, то вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 як поручителя є правомірними.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, відтак, позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Доказів понесення витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач суду не надав.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а відповідачем не надано доказів на підтвердження витрат, пов`язаних з розглядом справи, то питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 204 ЦК України; ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 280-289, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 14.11.2019 року.

Суддя І.В. Григоренко