Рішення № 10690214, 09.07.2010, Краматорський міський суд Донецької області

Справа 2-3741/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2010 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Нейло І.М.,

при секретарі Калугіній А.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську про визнання дій неправомірними та зобовязання до перерахунку основної та додаткової пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобовязання до перерахунку основної та додаткової пенсії.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому встановлений статус особи, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. У відповідності до ст. 54 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання пенсії по інвалідності. Згідно п.4 ст. 54 вказаного Закону передбачено, що пенсія по інвалідності не може бути нижчою ніж 6 мінімальних пенсій за віком - для інвалідів 3 групи. Згідно ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Просить визнати неправомірною бездіяльність УПФУ у м. Краматорську по відмові у перерахунку пенсії, зобовґязати відповідача перерахувати йому державну пенсію, как учаснику ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії, інваліда 3 групи по ЧАЕС з 08.02.2007 року у відповідності з ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 6 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 67 цього закону. Також просить зобовґязати відповідача провести перерахунок додаткової пенсії йому як учаснику ліквідації наслідків внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи по чАЕС з 08.02.2007 року у відповідності зі ст. 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 50 відсотків прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 67 цього закону.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши вимоги та обґрунтування позову, доводи заперечень, надані докази, встановив, що позивач належить до 1 категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням (а. с. 15).

Останньому встановлена третя група інвалідності на підставі захворювання, повязаного з виконанням обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач знаходиться на обліку у відділі пенсійного забезпечення УПФУ у м. Краматорську та отримує пенсію по інвалідності третьої групи, у звязку з професійним захворюванням, повязаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що не заперечується відповідачем.

З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-4, який, відповідно до його преамбули, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом 2 преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообовязкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 цього Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат, передбачене ст. 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у звязку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзацом 1 пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до ст. 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи катастрофи планетарного масштабу, є обовязком держави, відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоровя довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій, у вигляді: а) державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Як встановлено судом, позивач згідно ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» належить до 1 категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, та його визнано інвалідом 3 групи.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 4 ст.54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлений звязок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.

Зміни, внесені до вказаних норм Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, визнані неконституційними.

Позивач обґрунтовано заявляє про право на призначення та виплату йому пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разу невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовій акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходе до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачу застосуванню підлягають ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії звязку з втратою годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, через що УПФУ у м.Краматорську керувалося вищенаведеними постановами КМУ, суд не приймає, оскільки ототожнювати «порядок» і «розмір» в силу різного правового навантаження цих значень неможна, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивачки, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював іншій розмір, немає.

З огляду на викладене суд не приймає до уваги посилання представника УПФУ на положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача у запереченні на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсії у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань, які встановлені ст.46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинність 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сімям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Відмова відповідача у перерахунку пенсії у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є неправомірною.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правового підґрунтя для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року №2017-III, згідно ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком.

Частиною 3 ст.4 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законах про Державний бюджет України на відповідні роки.

Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було встановлено мінімальний розмір пенсії за віком із 1 січня 2007 року - 380 гривень, із 1 квітня 2007 року - 406 гривень. У 2009 році зазначений прожитковий мінімум (мінімальний розмір пенсії за віком) встановлений в розмірі, що діяв у грудні 2008 року, тобто в сумі 498 грн.

Таким чином, для позивача, як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися виходячи з наведених розмірів.

Згідно копії рішення суду від 11.12.2009 року позов ОСОБА_1 про перерахунок пенсії було задоволено частково з 01.09.2009 року. (а.с. 21)

На підставі наведеного суд вважає, що дії УПФУ у м. Краматорську щодо виплати позивачу державної пенсії у розмірі нижчому ніж 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, в розмірі нижчому ніж 50% мінімальної пенсії за віком, є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Слід заявлений позивачем позов задовольнити частково в межах заявлених вимог, тобто з 27.04.2007 року по 31.08.2009 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у звґязку з обґрунтованістю предґявленого позову, судові витрати, що понесла позивач при зверненні з позовом до суду слід відшкодувати останньому за рахунок держави, оскільки відповідач УПФУ у м. Краматорську на підставі п. 34 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито», ст. 81 ч. 4 п. 5 ЦПК України від сплати судових витрат звільнений.

Керуючись ст. ст. 8, 14, 15, 214, 215 ЦПК України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську про визнання дій неправомірними та зобовязання до перерахунку основної та додаткової пенсії, задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліду 3 групи, державної пенсії в розмірі нижчому ніж 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, в розмірі нижчому ніж 50% мінімальної пенсії за віком.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську провести перерахунок з 27.04.2007 року по 31.08.2009 року призначеної ОСОБА_1 як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліду 3 групи, державної пенсії, розмір якої на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не повинен бути нижчим ніж 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, розмір якої на підставі ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» складає 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з відповідності мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», та виплатити недоотримані суми.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 51 грн. (р/р № 31411537700059, отримувач місцевий бюджет м. Краматорська, ЄДРПОУ 34686652, МФО 834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області), та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (р/р № 31216259700004, отримувач Державний бюджет Ворошиловського району м. Донецька, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ у Донецькій області)

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через суд м. Краматорська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів від дня його проголошення; апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів до Апеляційного суду Донецької області через суд м. Краматорська.

Суддя:

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та надруковано в одному примірнику.

Суддя: