Рішення № 106897480, 26.09.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8257/21

(2/199/1355/22)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 вересня 2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Маляренко В.О.,

представника позивача Гущиної М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про стягнення збитків (упущеної вигоди), -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про стягнення збитків (упущеної вигоди).

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 01.06.2017 року ОСОБА_1 є власником 18/100 частин будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані 18/100 частин нерухомого майна складаються з літ. И - навіс.

Відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 18.04.2018 року ОСОБА_1 здійснював саме реконструкцію навісу під гараж.

Із декларації про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 07.08.2018 року №ДП 141182191294 вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено реконструкцію навісу під гараж загальною площею 712,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

До прийняття об`єкта в експлуатацію договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між Дніпровською міською радою та відповідачем не укладався. Замовник будівництва (відповідач) до прийняття об`єкта в експлуатацію не звертався до міської ради щодо укладення відповідного договору, обов`язок укладення, якого був визначений ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі вказаного та з метою виконання вимог зазначеного вище законодавства, Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради 22.12.2018 року направлено на адресу відповідача два примірники проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра по об`єкту «Реконструкція ознайомлення та підписання навісу під гараж» за адресою: АДРЕСА_1 , для ознайомлення та підписання.

Вказані примірники проекту договору були отримані відповідачем 11.02.2019 року, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту «Укрпошта», однак договір не було укладено, кошти пайової участі не сплачено. Зазначений об`єкт експлуатується без укладеного договору пайової участі, що призвело до неотримання міським бюджетом коштів.

У червні 2019 року Дніпровська міська рада звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про визнання договору пайової участі укладеним.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.11.2019 по справі №199/4590/19 у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.03.2020 року вказане рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про визнання договору укладеним.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15.02.2021 постанову Дніпровського апеляційного суду від 24.03.2020 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.08.2021 року по справі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.11.2019 року - залишено без змін.

Позивач зазначив, що ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра до прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням обов`язку, який було прямо передбачено законодавством станом на 07.08.2018 року.

Вказаний об`єкт було прийнято в експлуатацію, але пайовий внесок у розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра не був сплачений відповідачем, що призвело до неотримання міським бюджетом коштів. Відповідно до п. 2.7 «Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська», затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 21.07.2011 №5/14, - кошти пайової участі зараховуються до цільового фонду Дніпровської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Дніпровської міської ради збитки (упущену вигоду) у сумі 315583,56 грн. та судовий збір в розмірі 4733,75 грн.

Представник позивача Гущина М.С. у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надавав, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 29 липня 2011 року №5/14 затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська, зі змінами.

Порядок №5/14 містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску.

Вказаний Порядок був прийнятий та оприлюднений Дніпровською міською радою на виконання вимог ст.22 Закону України «Про інформацію» у встановленому порядку, а саме на офіційному веб-сайті Дніпровської міської ради (https://dniprorada.gov.ua) та у газеті "Наше місто", тому відповідно до норм ч.1 ст.144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є нормативно-правовим актом, обов`язковим до виконання на території м.Дніпро.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 01.06.2017 року ОСОБА_1 є власником 18/100 частин будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені 18/100 частин нерухомого майна складається із - літ.И - навіс.

Відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 18.04.2018 ОСОБА_1 здійснював саме реконструкцію навісу під гараж.

Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта - реконструкція навісу під гараж за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 712,7 кв.м., визнано готовність об`єкту до експлуатації.

До прийняття зазначеного об`єкта в експлуатацію відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідач із позивачем не уклав.

У червні 2019 року Дніпровська міська рада звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про визнання договору пайової участі укладеним.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.11.2019 року у справі №199/4590/19 у задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , де третя особа Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про визнання договору укладеним, - відмовлено.

Вказане рішення постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.08.2021 року залишено без змін.

Відповідно до розрахунку позивача величина пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра (розмір збитків) по об`єкту складає: 315583,56 гривень.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Упущена вигода це доход або прибуток, який міг би одержати суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

Враховуючи норми ч.4 ст.623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не лише точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Частина 2 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначає зобов`язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з наведеними в ст.1 вказаного Закону термінами, замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси; об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

У силу ст.26 зазначеного Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Відповідно забудова земельної ділянки полягає у створенні на земельній ділянці об`єктів будівництва, тобто розташування на певній території, яка відноситься до відання органу місцевого самоврядування, будівель чи споруд. Здійснення ж капітального ремонту чи реконструкції об`єкту будівництва, що не пов`язано зі зміною площі чи конфігурації об`єкту по відношенню до земельної ділянки, не свідчить про забудову земельної ділянки, оскільки об`єкт будівництва вже створений.

Орган місцевого самоврядування або його виконавчий орган, який наділений відповідними повноваженнями, відповідно до встановленого згідно з Законом порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту, у своєму рішенні щодо надання замовнику будівництва містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, що перебуває у володінні чи користуванні такого замовника, або у рішенні про відведення замовнику будівництва відповідної земельної ділянки під забудову в обов`язковому порядку обумовлює питання відносно зобов`язань такого замовника щодо пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту. Обумовлення органом місцевого самоврядування або його виконавчим органом у своєму рішенні щодо надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки чи відведення земельної ділянки під забудову є офіційним повідомленням замовника будівництва про настання у нього зобов`язання фінансового характеру в частині сплати відповідної величини коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та договірних зобов`язань в частині дотримання визначених у рішенні строків укладення договору пайової участі.

Слід зазначити, що позивачем не викладено обставин щодо надання відповідачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки чи відведення земельної ділянки під забудову і чи існує необхідність в цьому у разі здійснення капітального ремонту, що не пов`язаний із зайняттям земельної ділянки.

Також, позивачем не обґрунтовано ні наміру забудови, ні фактичної забудови земельної ділянки внаслідок спірного капітального ремонту, зокрема, із посиланням на фактичні обставини.

Із досліджених доказів вбачається, що відповідачем здійснено реконструкцію навісу під гараж, а тому враховуючи Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007 № 6/11, з подальшими змінами затвердженими рішенням міської ради від 29.07.2011 № 5/14, підстав для укладання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра в даному випадку не вбачається.

Як уже зазначалося, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.11.2019 року у справі №199/4590/19, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.08.2021 року, у задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про визнання договору укладеним, - відмовлено.

Отже, звернувшись до суду у 2021 році із вказаними позовними вимогами до відповідача, позивач Дніпровська міська рада посилалася на те, що об`єкт було введено в експлуатацію, але пайовий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра не був сплачений, що призвело до неотримання міським бюджетом коштів, та просила суд стягнути з відповідача на користь Дніпровської міської ради збитки (упущену вигоду) у сумі 315583,56 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід зазначити, що позивач, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки відповідача; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Також позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Оскільки договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури між сторонами укладено не було, тому відповідних обов`язків на сплату внесків у відповідача не виникло.

Таким чином, позивачем не доведено того, що кошти у розмірі 315583,56 грн. є збитками, що спричинив відповідач Дніпровській міській раді. Не доведено також і неправомірність дій відповідача, що призвели до позбавлення можливості отримати прибуток.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає Дніпровській міській раді у задоволенні позову до ОСОБА_1 , третя особа Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про стягнення збитків (упущеної вигоди), - відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України витрати по справі не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 31, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Дніпровській міській раді у задоволенні позову до ОСОБА_1 , третя особа Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про стягнення збитків (упущеної вигоди), - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя