Ухвала суду № 106896862, 14.10.2022, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/384/22

Провадження № 2/700/179/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2022 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого-судді: Пічкур С.Д., за участю секретаря судового засідання: Кравець І.О., відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , адвоката: Бабенка Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 700/384/22, провадження № 2/700/179/22 за позовною заявою Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Лисянської селищної ради (місцезнаходження: пл.. Миру, 30 смт. Лисянка Черкаської області) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради ( місцезнаходження: (пл. Миру, 30 смт. Лисянка Черкаської області) про позбавлення батьківських прав,

установив:

Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Лисянської селищної ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьками дітей: неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Діти усиновлені у 2013 році згідно рішення Лисянського районного суду від 11.06.2013 справа № 700/595/13-ц. Згідно п.74 Постанови КМУ від 08.10.2008 р. № 905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей»: «Роз`єднання братів і сестер, що перебувають на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, не допускається», тому усиновлювачі взяли в сім`ю і рідного брата ОСОБА_4 (дитини, яку обрали та з якою було відразу встановлено емоційний контакт) - ОСОБА_3 .

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Зі слів постраждалого підлітка батько постійно погрожував йому фізичним покаранням за незроблену роботу, невиконання домашніх завдань, тощо, чинив моральний та емоційний тиск на дитину. З початком сімейного життя і до останнього часу стосунки у сім`ї були напруженими. ОСОБА_1 часто називав ОСОБА_3 образливими словами і жорстоко поводився з дитиною, не дозволяючи проводити дозвілля з однолітками, примушуючи допомагати по господарству. Ставлення батьків до дітей різне, позитивне - до доньки ОСОБА_4 . ОСОБА_3 скаржиться, що рідко ночував у хаті, переважно спав у дровнику на мішках з тирсою; їв 1 раз на день, або ходив їсти до сусіда; ніколи не мав кишенькових грошей, навіть коли їздив на тимчасові сезонні підробітки з батьками. З означеної причини і чинив дрібні крадіжки, перебуваючи у школі-інтернаті м. Корсунь-Шевченківський.

Відповідно до Пояснювальної записки директора Журжинецької філії КОЗ «Лисянський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-гімназія-ДНЗ» ОСОБА_8 щодо виховання дітей у сім`ї ОСОБА_1: «Мати з самого початку говорила хлопчику, що він їм не потрібний. Дитина навчалась в силу своїх можливостей, не агресивна, спокійна. Діти в школі на нього ніколи не скаржилися. Дитина у школі не харчувалася, батьки їжу в школу ніколи не давали, його «підгодовували» учні класу. Проте батьки приймали участь у житті класу (відвідували батьківські збори)». У зв`язку з жорстоким поводженням, зокрема фактом нанесення батьками тілесних ушкоджень (побої) дитини ОСОБА_3 , який зафіксовано 22.05.2022 року згідно Подання Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 25.05.2022 року № 5394/55/04/06-2022, підліток був тимчасово вилучений з сім`ї та перебував у лікарні з 22.05.2022 року. Батьки не відвідували дитину та не цікавились його станом здоров`я, відсутній прояв щонайменшої батьківської турботи, відсутнє спілкування з дитиною, намір забрати хлопчика також відсутній. Повернення дитини у сім`ю ускладнюється упередженим ставленням батька до дитини та небажанням самого ОСОБА_3 надалі проживати з батьками та побоюваннями, що він зазнаватиме жорстокого поводження, якщо його залишать під опікою батьків. З 10.06.2022 діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 влаштовані на стаціонарне перебування до КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» м. Умань за згодою батьків на період розгляду справи у суді з метою уникнення психологічного тиску на дітей.

Враховуючи наведене представник позивача просить позбавити відповідачів батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов, просила його задовольнити.

Відповідачі та його представник в судовому засіданні в судовому засіданні позов не визнали і просили відмовити в його задоволенні оскільки позовні вимоги позивача не обґрунтовані належними та допустими доказами. Позивачем не обґрунтовано та не доведено, чому суд повинен задовольнити його вимоги про позбавлення батьківськи прав- відсутнє посилання на докази та значення поданих до суду доказів. Фактично доводи позивача зводяться посилалися на те, що має місце порушення ст.150 Сімейного кодексу України та узагальнене посилання на ст.164 Сімейного кодексу України, як на підставу позбавлення батьківських прав. Разом з цим, позивач жодним чином не обгрунтоває підставу позовних вимог з посланням на докази. Докази надані позивачем до позовної заяви містять неактуальну інформацію, крім того, надані докази не доводять та не обґрунтовують правомірність вимог позивача, є спірними та не обґрунтованим.

Представник третьої особи - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Лисянської селищної ради в судовому засіданні просила задовольнити позов понвістю згідно висновку комісії, оскільки дитині небезпечно проживати з батьком.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав необхідно відмовити.

Судом встановлено що, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьками дітей: неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Діти усиновлені у 2013 році згідно рішення Лисянського районного суду черкаської області від 11.06.2013 справа № 700/595/13-ц.

Згідно висновку виконавчого комітету Лисянської селищної ради служби у справах дітей від 10 червня 2022 року №117/01-20, сім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має на вихованні двох неповнолітніх дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зі слів постраждалого підлітка, стосунки у сім`і завжди були напруженими. ОСОБА_1 часто називав хлопця образливими словами і жорстоко поводився з дитиною, не дозволяючи проводити дозвілля з однолітками, примушуючи по господарству. Ставлення батьків до дітей різне, більш позитивне до доньки ОСОБА_4 . ОСОБА_3 скаржився, що рідко ночував у хаті, переважно спав у дровнику на мішках із тирсою, їв один раз на день або ходив їсти до сусіда, ніколи не мав кишенькових грошей, навіть коли їздив на тимчасові сезонні підробітки із батьками. Батько погрожував йому фізичним покаранням та незроблену роботу, невиконання домашніх завдань, тощо, чинив моральний та емоційний тис на дитину. Підліток зауважив, що ніяких «жорстких мір» не застосувалося по відношенню до ОСОБА_4 .

Згідно доповідної записки Журжинецької філії КОЗ «Лисянський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 - гімназія-ДНЗ», вказано що виховання дітей у сім`ї ОСОБА_1, батьки неодноразово наголошували ОСОБА_3 , що він небажана дитина в їх сім`ї і що його взяли заради ОСОБА_4 , часто карали дитину фізично, про що свідчили невеликі синці на тілі та обличчі дитини, батьки «не виділяли кошти на шкільні обіди для ОСОБА_3 ». Стосовно ОСОБА_4 , за спостереженням педагогів та виходячи із спілкування із дівчиною, поблем із батьками у неї не було. Позитивним є факт, що батьки приймають участь у житті класа ( відвідували батьківські збори).

Згідно характеристики на жителів с.Журжинціі на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стосовно виховання дітей у сім`ї виданою Журжинецьким старостинським округом від 08.06.2022 року №31 вказано, що за зовнішньоми спостереженнями ставлення батьків до дітей різняться, ОСОБА_3 допомагав батькам по господарству та їздив з ними на сезонні роботи, прте зі слів сусідів кишенькових грошей не мав, був весь час голодним та просив їсти, мав неохайний огляд, був пригнічений, ле боявся скаржитись на батьків та дуже берено висловлювався паро них. Щодо ОСОБА_4 , навпаки- дівчинка завжди доглянута, має вільний час для проведення дозвілля з однолітками, про батьків висловлюється завжди з любов`ю.

Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_5 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у зв`язку з жорстоким поводженням з дитиною зокрема фактом домашнього насильства (побої) дитини, який зафіксовано 22.05.2022 року; наявним економічним насиллям (сварки, образи, залякування, погрози, навіювання відчуття страху, позбавлення їжі, обмеження спілкування з друзями, приниження людської гідності дитини). Влаштування дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до КЗ «обласний міжрегіональний цент соціально- пихологічної реабілітації дітей» м.Умань за загодою батьків на період розгляду справи у суді.

Згідно акта обстеження умов проживання від 22.05.2022 року №20 батькіські стосунки з ОСОБА_3 не склалися з самого початку мати достатнього впливу на дитину підліткового віку не має. Жорстоке поводження з дитиною. Мати відповідальність усвідомлює не повністю.

Відповідно характеристики Журжинської філії КОЗ «Лисянський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.№1 гімназія -ДНЗ- дошкільний навчальний заклад» Лисянськох селищної ради Черкаської області від 06.06.2022 року №25 ОСОБА_3 навчається в даній школі в першому класі та поновив навчання в закладі з вересня 2021 рокує. За час навчання показав середній рівень знань, Програмовий матеріал засвоює повільно. На уроках часто посивний, неуважний. Не виявляє належного інтересу до навчання, розкриває свої навички під контролем педагогів. Учень дисциплінований, не порушує норм та правил поведінки. Комунікабельний, охоче контактує із оточуючими. Старається підтримувати дружні стосунки з однокласниками та іншими учнями. Мати підтримує зв`язок зі школою та класним керівником.

Згідно характеристики Журжинської філії КОЗ «Лисянський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.№1 гімназія -ДНЗ- дошкільний навчальний заклад» Лисянськох селищної ради Черкаської області ОСОБА_4 навчається у Журжинецькій філії з першого класу. За час навчання зарекомендувала себе як старанна і дисциплінована учениця. Володіє навчальним матеріалом на високом та достатньом рівнях навчальних досягнень. Має хорошу пам`ять. Гарно і швидко запам`ятовує навчальний матеріал . Виявляє логічне мислення . На уроках уважна. Рівень розумового та фізичного розвитку дитини відповідає її віковим особливостям. Протягом навчання показала гарні знання з усіх предметів. Батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 забезпечують належний рівень навчання , виховання та розвиток дитини, привчаючи її до корисної праці.

Відповідно до психолого - педагогічної характеристики КЗ «Корсунь - Шевченківського багатопрофільний навчально - реабілітаційний центр «Надія» Черкаської обласної ради» на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , навчався в НРЦ «Надія» з 2 -го класу (01.09.2009 року) і по закінченню 2020-2021 навчального року за заявою матері був відрахований із складу учнів у зв`язку з переходом на навчання за місцем проживання. Учень мав особливі потреби, які виражалась порушенням інтелектуального розвитку легкого ступеня у поєднанні з системним недорозвиненням мовлення. У ОСОБА_3 спостерігалися порушення емоційно- віолевої сфер, він не вмів регулювати свої емоції і бажання, діяв імпульсивно. У дитини відсутнє відчуття обов`язку й відповідальності, схильний до надмірної вразливості, образливості, дратівливості, яскравого вираження ознаки тривожності. У разі невдачі чи небажаного результату в поведінці учня проявлялися онаки агресії (міг розкидати предмети, що знаходяь поблизу, кричати ображати оточуючих). Зовсів відсутнє відчуття дистанції, нецензурно звертався до педагогів та персоналу. Розвиток особистості відбувався у складній системі його взаємен з батьками, ровесниками та іншими дітьми, що призводило до частої зміни настрою порушень норм і правил поведінки. Стосунки в родині важко було назвати доброзичливими. Батьки намаглися приділити увагу вихованню та навчанню сина, ознак недбалого чи агресивного поводження з їхнього боку не помічалося, підтримували тісний зв`язок з педагогами, але ОСОБА_3 зневажливо ставився до них і їхнього піклування.

Згідно пояснення ОСОБА_3 , дядя ОСОБА_1 , ( так він називав батька) бив його часто. Від моменту коли він приїхав у сім`ю до останього часу стосунки у сім`ї були дуже напружені. Дядя ОСОБА_1 часто називав його образливими словами, з яких найбільше образливим для нього було «вишкребок». Ставлення до нього та до сестри різне, ОСОБА_4 називає їх папа, мама, а його вони сказали відразу як привезли, що нехотіли його брати і не хотять його взагалі. Він на них зразу говорив папа, мама, але вони його часто били , за те що він говорив це не щиро, і він перестав їх так називати. Дуже сердило тьоту ОСОБА_2 та дядю ОСОБА_1 коли він просив ізсти, а їсти він просив щодня під вечір і їв один раз в день. Йому часто пересилала речі його хрещена із Льова (тьотя ОСОБА_2 ) а сусід дядя ОСОБА_6 давав їсти.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019р. у справі № 631/2406/15-ц, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, зазначено, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57. 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789- ХЦ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та вплив, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про таке попередження відповідача.

Суду не надано жодних доказів, що саме обоє батьків ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків щодо обох дітей. При цьому, комісія з питань захисту прав дитини рекомендувала позбавити обох відповідачів батьківських парв лише щодо сина - ОСОБА_3 , тоді як відносно його сестри ОСОБА_4 , питання про позбавлення прав не стоїть.

В ході розгляду справи встановлено, що обоє дітей є усиновленими відповідачами. За весь період усиновлення сім`я постійно перебувала під контролем соціальних служб, де не було виявлено жодного факту нехтування батьками своїх обов`язків, до адміністративної відповідальності батьки не притягувались. Рекомендування щодо позбавлення батьківських прав базується на поясненнях самої дитини та факту порушення кримінального провадження відносно відповідача ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України, яке не може бути покладено в основу рішення враховуючи принцим прзумкції невинуватості.

Згідно висписки з історії хороби від 18 серпня 2020 року дитина страждає на розслади психіки та проходила стаціонарне лікування, яке ініційоване батьками у зв`язку з вираженими конфліктами у родині та дитячому колективі.

З огляду на викладене, вбачаються підстави для скасування усиновлення згідно ст. 238 СК України, тоді як позов про позбавлення батьківських прав наразі є передчасним.

Підстави для скасування усиновлення є відмінними від підстав для позбавлення батьківських прав, окреслених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30.03.2007 р.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивачі не довели та не надали суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, а також, що неналежне виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їх батьківських обов`язків створило загрожу життю дитини.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачем та її передставником не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позивачем та її передставником не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками та наявність в його діях вини.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259, 263, 265, 273, ЦПК України, суд ,

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позову Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Лисянської селищної ради (місцезнаходження: пл. Миру, 30 смт. Лисянка Черкаської області) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради ( місцезнаходження: (пл. Миру, 30 смт. Лисянка Черкаської області) про позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21 жовтня 2022 року.

Суддя С. Д. Пічкур