Рішення № 106891576, 13.10.2022, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6151/22

Провадження № 2/161/2713/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Крупінської С.С.,

за участю секретаря судового засідання Лесько Б.Я.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Іщика В.А. ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

19 травня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Луцької міської ради (далі - відповідач) про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року в адміністративній справі №140/2782/19, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, визнано протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 за рахунок місцевого бюджету компенсації понесених ним додаткових витрат, громадянам яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" від 06.08.2014 № 409, а саме: для користування послугами з централізованого постачання холодної води, для користування послугами з централізованого постачання гарячої води та для користування послугами з централізованого водовідведення за період з червня 2018 року по листопад 2018 року.

Зобов`язано Луцьку міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію понесених ним додаткових витрат, громадянам яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" від 06.08.2014 № 409, а саме: для користування послугами з централізованого постачання холодної води, для користування послугами з централізованого постачання гарячої води та для користування послугами з централізованого водовідведення за період з червня 2018 року по листопад 2018 року.

Позивач зазначає, що вказаним незаконним діянням відповідача йому було завдано моральну шкоду у вигляді душевних переживань та погіршення стану його здоров`я. Посилаючись на вищевикладене та приписи глави 82 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 50 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві та його представник у судовому засіданні позовні вимоги заперечили.

Заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року в адміністративній справі №140/2782/19, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, визнано протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 за рахунок місцевого бюджету компенсації понесених ним додаткових витрат, громадянам яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" від 06.08.2014 № 409, а саме: для користування послугами з централізованого постачання холодної води, для користування послугами з централізованого постачання гарячої води та для користування послугами з централізованого водовідведення за період з червня 2018 року по листопад 2018 року.

Зобов`язано Луцьку міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію понесених ним додаткових витрат, громадянам яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" від 06.08.2014 № 409, а саме: для користування послугами з централізованого постачання холодної води, для користування послугами з централізованого постачання гарячої води та для користування послугами з централізованого водовідведення за період з червня 2018 року по листопад 2018 року.

Вказане рішення суду було мотивоване тим, що 20.12.2018 позивач звернувся із заявою до відповідача про виплату компенсації за переплату по сплаті житлово -комунальних послуг за 2014-2018 роки. Відповідач листом 17.01.2019 повідомив позивачу про відсутність в місцевому бюджеті коштів на виплату даної компенсації. Адміністративний суд вважав що відповідач не провів нарахування та виплату позивачу компенсації додаткових витрат по сплаті комунальних послуг громадянам яким призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" від 06.08.2014 № 409 за період червень - листопад 2018 всупереч вимогам вищезазначених нормативних актів, а відтак Луцькою міською радою допущено протиправну бездіяльність.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з вищенаведеного обставини протиправності діяння відповідача не підлягають повторному доказуванню, оскільки цей факт встановлений рішенням суду в адміністративній справі, яке набрало законної сили.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У частині першій статті 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від: характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Суд вважає доведеним, що діяння відповідача у даному випадку було неправомірним і ним позивачу було завдано моральну шкоду; між діями відповідача, що призвели до порушення законних прав позивача, та наслідками у вигляді завдання моральної шкоди, яка виразилася у зміні звичайного способу життя, моральних стражданнях та психологічного дискомфорту у зв`язку з цим, необхідності докладання зусиль для поновлення своїх порушених прав - є причинно-наслідковий зв`язок.

Однак суд відхиляє доводи позивача, що у зв`язку із діянням відповідача в нього погіршився стан здоров`я, оскільки вказане належними та допустимими доказами, зокрема висновком судово-медичної експертизи, не підтверджено.

Також позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, які він оцінив заявленим розміром у 50 000,00 грн.

Виходячи з принципів розумності й справедливості, суд вважає, що вимога про стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення, а саме в розмірі 1 000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, адже відшкодування моральної шкоди не повинно призводити до безпідставного збагачення потерпілого за рахунок особи, яка їй завдала шкоди.

Що стосується зроблених заяв позивач про відшкодування йому судових витрат, суд зазначає, що позивач, всупереч положення ч.1 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору - позовній заяві, не навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

В такому випадку діють правила ч.2 ст.134 ЦПК України, які передбачають, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Оскільки позивач у встановлений процесуальним законом спосіб та строк не подав попереднього розрахунку суми судових витрат, йому слід відмовити у відшкодуванні таких витрат.

Керуючись ст.265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Луцької міської ради за рахунок місцевого бюджету Луцької міської територіальної громади на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн. (одну тисячу гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відмовити ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачем у справі є Луцька міська рада, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204.

Повний текст рішення складений та підписаний 24 жовтня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області С.С. Крупінська