Рішення № 106890201, 21.10.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2022 р. Справа № 911/1301/22

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком»

до Фурсівської сільської ради

про стягнення 28317,38 грн

без участі (виклику) представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» (надалі- позивач) з позовом до Фурсівської сільської ради (надалі - відповідач) про стягнення 28317,38 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не відшкодовано витрати, які понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2021 по 31.12.2021. Враховуючи вищенаведене, позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення 22 885,11 грн. основного боргу, 4758, 71 грн. інфляційних втрат та 673,56 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.08.2022 відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через канцелярію суду 25.08.2022 від позивача надійшло клопотання № 11/116 від 25.08.2022, в якому заявлено про приєднання до матеріалів справи копії акта звіряння заборгованості за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (станом на 04.08.2022) на суму 22885,11 грн та листа № 11/101 від 04.08.2022 з доказом надсилання відповідачу, копії конверта та інформації з сайту Укрпошти. Мотивуючи клопотання, позивач зазначає, що на момент подання позовної заяви вказані докази у позивача були відсутні.

За приписами ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як вбачається з поданих документів, які просить долучити позивач, останні датовані 04.08.2022, як і подана позовна заява № 11/100 від 04.08.2022. При цьому, в клопотанні про приєднання не зазначено обґрунтованих підстав неможливості їх подання разом з позовною заявою та доказів їх відсутності на момент подачі позову.

Таким чином, оскільки дані докази подано до суду з порушенням встановленого законом строку без обґрунтування неможливості його подання у такий строк, а саме неможливості подати зазначені документи разом із позовною заявою, враховуючи положення ст. 80 ГПК України, судом до розгляду вказані докази не приймаються.

30.08.2022 на адресу суду від Фурсівської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву № 785/02-14 від 26.08.2022 (вх. номер 11338/22), в якому відповідач вказує, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана ним 11.08.2022 року. Як свідчить дата проставлення відмітки установи поштового зв`язку на конверті, відзив разом з поданими до нього додатками було надіслано на адресу суду 26.08.2022 за номером поштового відправлення 0915000015944.

Дослідивши подані документи, судом встановлено, що відповідачем подано відзив, у встановлений ухвалою суду процесуальний строк.

Як вбачається з поданого відзиву, Фурсівська сільська рада проти позову заперечує та зазначає, що у переліку наданому позивачем вказані особи, яким послуги зв`язку фактично не надаються, або послуги зв`язку надаються особі, яка не проживає за вказаною позивачем адресою. Відтак, ціна позову не відповідає дійсності разом із нарахованими штрафними санкціями.

Також відповідач посилається, що у зв`язку з тим, що у нього не має доступу до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, він не має змоги звірити інформацію надану позивачем в повній мірі, та скласти акт звірки.

Окрім цього, відповідач повідомляє, що на адресу Фурсівської сільської ради надійшов лист Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації від 22 листопада 2021 року № 4966/02-14 яким повідомляється, що відповідно до рішень Господарського суду Київської області, виникло питання щодо відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги з місцевого бюджету жителям Фурсівської сільської територіальної громади. Беручи до уваги даний лист, відповідачем ставиться питання стосовно доцільності поданого позову за надані телекомунікаційні послуги саме із Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації, а не Фурсівської сільської ради.

06.09.2022 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вказує на те, що посилання Фурсівської сільської ради на відсутність у нього доступу до Реєстру обліку пільговиків є проявом ухилення останнього від виконання функцій встановлених законодавством, оскільки відповідач є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які надаються підприємствами та організаціями, що надають послуги. Таким чином, саме на відповідача покладений обов`язок в межах його компетенції щомісячно звіряти надану інформацію позивачем.

Стосовно посилання відповідача щодо звернення до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської РДА, позивач вказує на те, що у зв`язку із зміною адміністративно-територіального устрою України (децентралізацією) з 01.01.2021 органом уповноваженим державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах на території Фурсівської сільської територіальної громади є Фурсівська сільська рада, тобто відповідач у справі, а відтак останній є належним відповідачем у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» № 1280-IV від 18.11.2003 телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Загальні засади фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг, визначено, зокрема:

- у статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», де вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у частині 6 статті 6 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», де вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», де вказано, що витрати, пов`язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ;

- у частинах 1, 4 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», де зазначено, що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання; розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, у період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року Акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» (позивач) були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям осіб, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги з їх оплати, встановлені законодавством України, зокрема, згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 22885,11 грн.

Відповідно до положень вказаних законів фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією законів про соціальний захист, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а не за власні кошти позивача.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги тощо. Зазначена норма законодавства є спеціальною щодо джерела фінансування для відшкодування вартості наданих телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Згідно статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування самостійно затверджують і виконують місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області", постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 №807-ІХ змінено адміністративно-територіальний устрій субрегіонального рівня (районів) в Україні.

Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 17.09.2020 №907-ІХ, який введено в дію з 01.01.2021, внесено зміни до Бюджетного кодексу України, відповідно до яких розмежовано дохідні і видаткові джерела надходжень між районними бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, закріплено фінансову базу за новоутвореними громадами для забезпечення виконання визначеного законодавством повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" №1009-ІХ від 17.11.2020 з 01.01.2021 до внесення відповідних змін до законів виконавчі органи новообраних сільських, селищних, міських рад набувають додаткових повноважень, віднесених законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад.

З наведених правових норм випливає, що бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків, які здійснюються з бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад).

Таким чином, з 01.01.2021 у зв`язку із зміною адміністративно-територіального устрою України (з децентралізацією) змінено розподіл обсягу повноважень і фінансових ресурсів між районами і громадами, в тому числі і підхід щодо реалізації права на соціальний захист мешканців територіальних громад.

Більшість повноважень, в тому числі реалізація державної політики у сфері соціального захисту населення перейшли до громади.

Для забезпечення єдиного підходу до виконання повноважень з питань соціального захисту населення та захисту прав дітей територіальними громадами, наказом Міністерства соціальної політики України від 30.12.2020 № 868 затверджено методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей (далі- Рекомендації Мінсоцполітики).

Відповідно до п. 1.3. Рекомендацій Мінсоцполітки для виконання цієї функції у структурі виконавчого органу територіальної громади має бути утворений структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або визначені відповідні уповноважені посадові особи.

З огляду на наведене, органом уповноваженим державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах є Фурсівська сільська рада - відповідач у справі, що спростовує викладені у відзиві відповідача твердження стосовно права на стягнення спірної в даній справі суми саме з Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (включно) Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Київської міської філії акціонерного товариства "Укртелеком" було надано послуги, щодо надання пільговим категоріям громадян телекомунікаційних послуг населенню Фурсівської сільської ради, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати на суму 22885,11 грн, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, за спірний період та актами звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства, а саме: за січень 2021 на суму 1 908,97 грн, за лютий 2021 на суму 2021,65 грн, за березень 2021 на суму 1 891,25 грн, за квітень 2021 на суму 1 869,73 грн, за травень 2021 на суму 2 508,51 грн, за червень 2021 на суму 1 769,45 грн, за липень 2021 на суму 2 265,92 грн, за серпень 2021 на суму 1681,05 грн, за вересень 2021 на суму 1 390,39 грн, за жовтень 2021 на суму 1 877,25 грн, за листопад 2021 на суму 1 847,27 грн, за грудень 2021 на суму 1 853,67 грн.

За вказаний період з 01.01.2021 по 31.12.2021 позивачем щомісячно надсилались на адресу Фурсівської сільської ради листи №82і250/58-190 від 06.02.2021, 82і250/58-513 від 06.03.2021, 82і250/58-800 від 06.04.2021, №82і250/58-1102 від 06.05.2021, № 82і250/58-1457 від 04.06.2021, № 82і250/58-1821 від 06.07.2021, №82і250/58-3002 від 06.08.2021, № 82і250/58-2377 від 06.09.2021, № 82і250/58-2689 від 06.10.2021, №82і250/58-2932 від 06.11.2021, № 82і250/58-3432 від 06.12.2021, № 82і250/58-13 від 06.01.2022 з розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку (відомості про витрати, понесені в наслідок надання пільг окремим категоріям громадян у минулому місяці) та актами звіряння розрахунків за надані послуги на пільгових умовах.

Вказані акти, листи та розрахунки були надіслані відповідачу, та отримувались останнім, що підтверджується описами вкладення у цінний лист, вищевказані докази долучені до матеріалів справи. Також зазначені акти були направлені на електронну пошту Фурсівської сільської ради (sr-fursy@ukr.net).

У вказаних листах позивач просив відповідача провести звіряння інформації, що міститься в Реєстрі, у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику направити їх позивачу га оформити акт звіряння.

Однак, як зазначає позивач, Фурсівська сільська рада не відшкодувала вартість витрат по наданню пільг за вказаний період та не надала інформацію, щодо розбіжностей в частині загальної кількості пільговиків або розміру пільг, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 22885,11 грн. по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

У поданому відзиві на позов, заперечення Фурсівської сільської ради зводяться до того, що у відповідача не має доступу до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги,у зв`язку з чим він не мав змоги звірити інформацію надану позивачем в повній мірі.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 30.12.2020 № 868 «Деякі питання адміністрування надання місцевими державними адміністраціями і територіальними громадами соціальної підтримки у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей» затверджено Методичні рекомендації з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій та Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей, якими здійснено розподіл обсягу повноважень у сфері соціального захисту населення між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій (органами соціального захисту населення районної державної адміністрації) і територіальними громадами.

Відповідно до п.2.1 Методичних рекомендацій щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей, роботу з питань соціального захисту населення, розроблення та реалізації місцевих цільових програм соціальної підтримки та розвитку соціальних послуг, виконання завдань і функцій, передбачених нормативно-правовими актами, рекомендовано проводити структурному підрозділу з питань соціального захисту населення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.

Структурному підрозділу з питань соціального захисту населення у своїй діяльності рекомендовано взаємодіяти з органом соціального захисту населення районної державної адміністрації, територіальним органом Нацсоцслужби, управліннями Пенсійного фонду України, територіальними органами Фонду соціального страхування, регіональними центрами зайнятості та їхніми філіями, базовими центрами зайнятості.

В свою чергу, відповідно до п.4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 29.01.2003 № 117 та п.4.7. Методичні рекомендації з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій орган соціального захисту населення районної державної адміністрації з дотриманням вимог Законів України «Про інформацію» і «Про захист персональних даних» має право надавати інформацію, яка міститься в Реєстрі органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з метою надання пільг, передбачених законодавчими актами.

При цьому, кожна територіальна громада, враховуючи особливості своєї структури розробляє власну ефективну форму взаємодії з органом соціального захисту населення районної державної адміністрації.

Відповідно до частин 1,5 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, компетенцію виконавчих органів (відділів, управлінь) сільської, селищної, міської ради, що можуть створюватися у межах затверджених радами структур та штатів для здійснення повноважень, що належать до їх відання, в тому числі, з питань щодо надання окремим категоріям громадян встановлених законодавством пільг встановлено ст.ст. 25, 34, 54 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Отже, посилання відповідача на відсутність у нього доступу до Реєстру обліку пільговиків не заслуговує на увагу та є проявом ухилення відповідача від виконання функцій встановлених законодавством, оскільки вирішення даних питань знаходиться в межах компетенції самого відповідача.

З приводу складених відповідачем актів, які подані до відзиву та які на думку відповідача свідчать про наявність в переліку пільгових категорій осіб, які були надані позивачем, людей, яким послуги фактично не надавались або надавались особі, яка фактично не проживала за вказаною адресою, суд зазначає, що оскільки вказані акти складені в січні 2022 року, тобто поза межами періоду, за який стягується спірна сума та в межах якого були надані пільги, зазначені документи не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази, які б спростовували викладені в позові обставини.

До того ж, з метою досудового врегулювання спору листом № 11/303 від 24.12.2021 позивачем надіслано відповідачеві претензію № 40 щодо відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за спірний період у добровільному порядку до 07.01.2022. У відповідь на претензію листом за № 93/02-14 від 24.01.2022 відповідач повідомив про неможливість перерахування зазначеної суми, тому що не є користувачем Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Поряд з цим відповідач вказав щодо здійснення перевірки інформації, здійсненої ним та існування розбіжності стосовно осіб, які мають право на пільги.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, інформацію щодо розбіжностей в частині загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику за спірний період 2021 року відповідач не надав, акти звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги за спірний період не підписав, на отримані від позивача листи не відреагував та витрати понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за спірний період в розмірі 22 885,11 не відшкодував.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на наведені норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити із позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 Цивільного кодексу України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2019 у справі № 904/10316/17 та від 15.05.2019 №922/1401/18.

Як вже зазначалось, згідно з п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з приписами ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Положеннями ч. 1 ст. 30 цього ж кодексу визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов`язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено ст. 87 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.

У відповідності до підпункту «б» п. 4 статті 89 Бюджетного кодексу України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.

Відповідно до п. 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці: жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, належать до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Зазначена вище норма передбачає, що пільгове надання послуг зв`язку фінансується за рахунок видатків місцевих бюджетів будь-якого рівня шляхом визначення у відповідному місцевому бюджеті коштів.

Згідно із ст. 70 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов`язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 89-91 цього кодексу.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Пільги, що передбачені ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», належать до загальнодоступних послуг та входять до групи мінімальних соціальних потреб.

При цьому, неналежне фінансування та відсутність механізму проведення такого розрахунку не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов`язання шляхом примусового стягнення.

Зі змісту ст. 617 Цивільного кодексу України випливає, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Законодавством не визначено залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Тобто відповідач, як юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що сума невідшкодованої заборгованості у розмірі 22885,11 грн. документально та нормативно обґрунтована, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивач просить стягнути з відповідача 4758,71 грн. інфляційних втрат (за період квітень 2021-червень 2022), а також 673,56 грн. 3% річних (з 01.04.2021 по 04.08.2022).

Здійснюючи нарахування інфляційних втрат та 3% річних, позивач посилається на надіслані на адресу відповідача та отримані останнім за період січень 2021 - грудень 2021 рік листи з прикріпленими до них розрахунками видатків на відшкодування витрат, а також акти звіряння розрахунків, у зв`язку з чим розрахунок фінансових втрат та річних позивач здійснює від кожного рахунку окремо, з дат отримання зазначених листів відповідачем.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тож приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання з відшкодування збитків.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу на те, що відносини між сторонами не є договірними, а отже строк виконання зобов`язання з компенсації витрат позивача між сторонами не закріплено, у зв`язку з чим суд вважає за можливе застосувати до відносин сторін частину 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До того ж листи щодо надання інформації, яка міститься у Реєстрі, які позивач щомісячно направляв відповідачу із додаванням розрахунку видатків, актів звіряння розрахунків, зведених розрахунків видатків по категоріях пільг, не містять вимоги про оплату та не встановлюють строку такої оплати.

Зокрема, у листах позивач просив відповідача надати інформацію, яка міститься у Реєстрі та направити розбіжності, виявлені за результатами звіряння розрахунку видатків з інформацією, яка міститься у Реєстрі та підписати акт звіряння рахунків. З огляду на викладене, суд вважає помилковим визначення позивачем строку оплати витрат виходячи із дат отримання вказаних листів.

Суд встановив, що претензія від 24.12.2021 №11/303 була отримана відповідачем 24.12.2021, про що свідчить його відповідь № 93/02-14 від 24.01.2022, містила вимогу про оплату в добровільному порядку заборгованості до 07.01.2022. Відтак, суд вважає, що належний строк оплати сплив 07.01.2022, а з 08.01.2022 настало прострочення.

Суд, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення процентів річних з 08.01.2022 по заявлену позивачем дату розрахунку 04.08.2022 та інфляційних втрат за період з 08.01.2022 по 30.06.2022 за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» встановив, що з відповідача на користь позивача належить стягнути інфляційні втрати в сумі 3984,43 грн, 3% річних в розмірі 393,12 грн, у зв`язку з чим вказані вимоги слід задовольнити частково.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, таким чином з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 22885,11 грн основного боргу, 3984,43 грн. інфляційних втрат та 393,12 грн. 3% річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2388,59 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фурсівської сільської ради (09150, Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, 48, код ЄДРПОУ 04363225) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» (01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 40; код ЄДРПОУ 01189910): 22885 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят п`ять) грн 11 коп. основного боргу, 3984 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 43 коп. інфляційних втрат, 393 (триста дев`яносто три) грн 12 коп. 3% річних, 2 388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 59 коп судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін