Рішення № 106890109, 19.10.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2022Справа № 910/7833/22Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Труд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт Склад»

про стягнення 4275708,81 грн.

Представники сторін:

від позивача: Коваленко І.Д.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Труд» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт Склад» про стягнення 4402090,33 грн, з яких 2247209,83 грн основного боргу, 221839,76 грн пені, 224720,98 грн штрафу, 886570,45 грн 15% річних та 821749,31 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №23/12П від 23.12.2019 не у повному обсязі оплатив одержаний від позивача за видатковою накладною №549 від 24.12.2019 товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2247209,83 грн. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 221839,76 грн пені, 224720,98 грн штрафу, 886570,45 грн 15% річних та 821749,31 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2022 відкрито провадження у справі №910/7833/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.09.2022, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 21.09.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 05.10.2022.

23.09.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 2166082,55 грн, пеню у розмірі 213831,05 грн, штраф у розмірі 216608,26 грн, 15% річних у розмірі 854564,07 грн та інфляційні втрати у розмірі 824622,88 грн., що разом становить 4275708,81 грн.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим справа розглядається з новою ціною позову - 4275708,81 грн.

У підготовчому засіданні 05.10.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.10.2022.

Представник позивача у судовому засіданні 19.10.2022 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 19.10.2022 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвали суду на електронну адресу відповідача zenit sklad@ukr.net, яка була вказана ним у Договорі поставки №23/12п від 23.12.2019.

При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 19.10.2022 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Труд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зеніт Склад» (покупець) укладено Договір поставки №23/12П, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначними цим договором, щебінь, пісок, а покупець зобов`язується приймати продукцію та оплачувати її на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки №23/12П від 23.12.2019 продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних або у специфікаціях (за домовленістю сторін), які є невід`ємною частиною даного договору.

Загальна вартість продукції визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії цього договору (п. 2.4 Договору поставки №23/12П від 23.12.2019).

Відповідно до п. 2.5 Договору поставки №23/12П від 23.12.2019 розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції. Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього договору.

Згідно з п. 3.4 Договору поставки №23/12П від 23.12.2019 постачальник зобов`язується здійснити поставку узгодженої продукції за умови оплати 100% її вартості протягом 5-ти робочих днів з дати надходження коштів.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №23/12П від 23.12.2019, не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар за видатковою накладною №549 від 24.12.2019, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2166082,55 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 213831,05 грн, штраф у розмірі 216608,26 грн, 15% річних у розмірі 854564,07 грн та інфляційні втрати у розмірі 824622,88 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору поставки №23/12П від 23.12.2019, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки №23/12П від 23.12.2019 позивач 24.12.2019 поставив відповідачу продукцію на суму 8700480,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №549 від 24.12.2019, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відбитками печаток Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Труд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт Склад».

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У випадку поставки продукції на умовах п. 3.5 цього договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3-х банківських днів з дати поставки (п. 2.6 Договору поставки №23/12П від 23.12.2019).

Відповідно до п. 3.5 Договору поставки №23/12П від 23.12.2019 постачальник має право не очікуючи надходження на свій рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції поставити її покупцю.

Отже, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №549 від 24.12.2019, у строк до 28.12.2019 включно.

Як вбачається з банківських виписок з рахунку позивача, відповідач не у повному обсязі здійснив оплату товару, одержаного від позивача за видатковою накладною №549 від 24.12.2019, сплативши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 6534397,45 грн.

Таким чином, оскільки позивачем відповідно до видаткової накладної №549 від 24.12.2019 було поставлено відповідачу товар на суму 8700480,00 грн, а відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 6534397,45 грн, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2166082,55 грн.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 2166082,55 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт Склад» за Договором поставки №23/12П від 23.12.2019 (за видатковою накладною №549 від 24.12.2019) у сумі 2166082,55 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Труд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт Склад» суми основного боргу у розмірі 2166082,55 грн підлягають задоволенню у повному обсязі (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 213831,05 грн за період з 31.12.2019 по 30.06.2020.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.6 Договору поставки №23/12П від 23.12.2019 у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку.

Крім того, у п. 5.9 Договору поставки №23/12П від 23.12.2019 сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 5 років від дня, коли зобов`язання мало бути виконане (ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України).

Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Труд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт Склад» пені у розмірі 213831,05 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 216608,26 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 5.6 Договору поставки №23/12П від 23.12.2019 у разі прострочення оплати понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок штрафу, долучений позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Труд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт Склад» штрафу у розмірі 216608,26 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15% річних у розмірі 854564,07 грн за період з 31.12.2019 по 17.08.2022 та інфляційні втрати у розмірі 824622,88 грн за період з січня 2020 року по серпень 2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.7 Договору поставки №23/12П від 23.12.2019 покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню, а також 15% річних від простроченої суми.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 15% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Труд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт Склад» 15% річних у сумі 854564,07 грн та інфляційних втрат у розмірі 824622,88 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом, з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Труд» підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1895,72 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт Склад» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код: 39344192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Труд» (04071, м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. 10-А, офіс 2; ідентифікаційний код: 41769742) суму основного боргу у розмірі 2166082 (два мільйони сто шістдесят шість тисяч вісімдесят дві) грн 55 коп., пеню у розмірі 213831 (двісті тринадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн 05 коп., штраф у розмірі 216608 (двісті шістнадцять тисяч шістсот вісім) грн 26 коп., 15% річних у розмірі 854564 (вісімсот п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят чотири) грн 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 824622 (вісімсот двадцять чотири тисячі шістсот двадцять дві) грн 88 коп та судовий збір у розмірі 64135 (шістдесят чотири тисячі сто тридцять п`ять) грн 63 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Труд» (04071, м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. 10-А, офіс 2; ідентифікаційний код: 41769742) судовий збір у розмірі 1895 (одна тисяча вісімсот дев`яносто п`ять) грн 72 коп., сплачений за платіжним дорученням №1709 від 18.08.2022.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 21.10.2022.

Суддя О.М. Спичак