Рішення № 10688873, 27.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2009 р. Справа № 57/127-09

вх. № 4414/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - позивача - Кукаркін О.О., дов. від 01.06.09р.

Представник 1-го відповідача - не з"явився;

Представник 2-го відповідача - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС Імпорт", м.Харків

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рунатрейд", м.Дніпропетровськ

2) овариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС ЛТД", м.Харків

про стягнення 475813,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ „Компанія НС Імпорт” звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів –ТОВ „Рунатрейд” (1-й відповідач) та ТОВ „Компанія НС ЛТД” (2-й відповідач), в якій просить суд стягнути з першого відповідача 472813,74 грн. та з другого відповідача 3000 грн. по договору поруки № 29/1 від 29.04.2009 року, а також віднести на відповідачів свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням першим відповідачем договорів постачання обладнання № 91 від 11.07.2008 р., № 96 від 29.07.2008 р., № 104 від 14.08.2008 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 червня 2009 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15 червня 2009 року) прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.06.2009 року об 11:00 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області розгляд від 30 червня 2009 року, 14 липня 2009 року, у зв’язку з неявкою відповідачів у судове засідання та невиконання вимог суду щодо подання додаткових доказів, розгляд справи відкладався.

У призначеному судовому засіданні 27 липня 2009 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду позивач надав додаткові документи (вх. № 18950 від 27.07.2009 року), які долучені до матеріалів справи. Також позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій, посилаючись на арифметичну помилку, уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з першого відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 472813,74 грн., та з другого відповідача 3000 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Перший відповідач в судове засідання 27 липня 2009 року не з’явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірена адреса відповідача: відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (станом на 20.05.2009 року, відповідач зареєстрований за адресою: 4900, Дніпропетровська обл., Жовтневий район, вул. Академіка Чекмарьова, буд. 3, саме на цю адресу позивачем надіслано позовну заяву а судом процесуальні документи, проте, ухвали суду повертались на адресу суду з позначкою „фірма не зареєстрована”.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач –ТОВ „Рунатрейд”, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Другий відповідач у призначене судове засідання свого представника не направив, проте, через канцелярію суду надав відзив (вх. № 17248 від 30.06.2009 р.), в якому позовні вимоги визнає, просить їх задовольнити, та розглядати справи без участі його представника.

Присутній в судовому засіданні 27 липня 2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідачів.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

11 липня 2008 року між ТОВ „МД Рітейл” (далі покупець) та ТОВ „Рунатрейд” (далі – другий відповідач) укладено договір постачання обладнання № 91 (далі – договір), у відповідності до умов якого, постачальник (перший відповідач), протягом 20 днів з моменту отримання від покупця - ТОВ „МД Рітейл” першої частини платежу (п.3.2), зобов’язався поставити покупцю (ТОВ „МД Рітейл”) обладнання, зазначене у специфікації (додатку № 1 до договору), яке поставляється на умовах DDP згідно „Інкотермс-2000” за адресою : м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. № 190/1; м. Донецьк, проспект Київський, 20-А. У відповідності до п. 3.2 договору розмір передплати складає 50% від загальної ціни договору, що складає 132000,30 грн.(п. 3.2 договору). Обладнання вважається належним чином поставленим після підписання Сторонами товарно-касової накладної (п. 4.3 договору). У відповідності до п. 3.3. договору покупець перераховує грошові кошти у розмірі 50% від загальної ціни договору, що складає 17227,83 грн. перед відвантаженням обладнання протягом 5 днів з моменту письмового повідомлення постачальником про готовність обладнання до відвантаження зі складу.

Покупцем (ТОВ „МД Рітейл”) на виконання умов договору № 91 від 11.07.2008 року перераховано першу та другу частини оплат у загальному розмірі 34455,66 грн., про що свідчать платіжні документи та виписки з банку.

29 липня 2008 року між ТОВ „МД Рітейл” (покупцем) та ТОВ „Рунатрейд” (перший відповідач) укладено договір постачання обладнання № 96 (далі – договір № 96), у відповідності до умов якого, постачальник (перший відповідач), протягом 70 днів з моменту отримання від покупця - ТОВ „МД Рітейл” першої частини платежу (відповідно до п.3.2), зобов’язався поставити покупцю (ТОВ „МД Рітейл”) обладнання, зазначене у специфікації (додатку № 1 до договору № 96), яке поставляється на умовах EXW згідно „Інкотермс-2000” (пункт 4.1договору № 96) У відповідності до п. 3.2 договору розмір передплати складає 50% від загальної ціни договору, що складає 132000,30 грн.(п. 3.2 договору № 96). Обладнання вважається належним чином поставленим після підписання Сторонами товарно-касової накладної (п. 4.3 договору № 96).

Покупцем (ТОВ „МД Рітейл”) на виконання умов договору № 96 від 29.07.2008 року перераховано першу частину оплати у розмірі 132000,30 грн., про що свідчать платіжні документи від 13.08.2008 р. та виписки з банку.

14 серпня 2008 року між ТОВ „МД Рітейл” (покупцем) та ТОВ „Рунатрейд” (першим відповідачем) укладено договір постачання обладнання № 104 (далі договір № 104), у відповідності до умов якого, постачальник (перший відповідач), зобов’язався поставити покупцю (ТОВ „МД Рітейл”) обладнання, зазначене у специфікації (додатку № 1 до договору № 104), яке поставляється на умовах DDP згідно „Інкотермс-2000”, які застосовуються в частині, що не суперечить цьому договору та додаткам до нього, за адресами, в строки, що зазначені в додатку № 2 (перелік об’єктів), згідно додатку № 3 (перелік обладнання на 1 магазин), але не раніше 14 днів з дати передплати. У відповідності до п. 3.2 договору розмір передплати складає 40% від загальної ціни договору та складає 226067,04 грн.(п. 3.2 договору № 104). Обладнання вважається належним чином поставленим після підписання Сторонами товарно-касової накладної (п. 4.2 договору № 104). У відповідності до додатку № 2 (перелік об’єктів) до договору постачання обладнання № 104 від 14.08.2008 року встановлені строки поставки обладнання: починаючи з 01.09.2008 року по 14.11.2008 року.

У відповідності до умов зазначених договорів кількість, асортимент, ціни на обладнання визначається у відповідності до специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід’ємною частиною договорів.

Розділом 13 договорів постачання обладнання № 91 від 11.07.2008 року, № 96 від 29.07.2008 року, № 104 від 14.08.2008 року (далі договори) сторонами по договору було погоджено строк дії договорів, а саме договори діють з моменту підписання та до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

Таким чином, покупець свої зобов’язання виконав належним чином, здійснивши першому відповідачу вказану в п. 3.2 договорів передплату, проте, перший відповідач свої зобов’язання щодо поставки обладнання не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2009 року між ТОВ «Компанія НС ЛТД» (другий відповідач) та ТОВ «МД Рітейл»(кредитор), укладено договір поруки № 03/3 (далі –договір поруки), у відповідності до умов якого, ТОВ «Компанія НС ЛТД» (другий відповідач) зобов’язався відповідати перед кредитором (ТОВ «МД Рітейл») за виконання всіх зобов’язань ТОВ «РУНАТРЕЙД» (першого відповідача), що виникли за наступних господарських договорів: договору постачання обладнання № 91 від 11.07.2008 року, договору постачання обладнання № 96 від 29.07.2008 року, договору постачання обладнання № 104 від 14.08.2008 року.

Пунктом 4.1 договору поруки, сторони договору визначили, що поручитель (другий відповідач) відповідає перед кредитором за виконання зобов’язання боржником, згідно основних договорів у сумі, що дорівнює 1000,00 грн. по кожному з основних договорів окремо, а загалом 3000,00 грн.

У відповідності до п. 5.4 договору поруки, у разі невиконання боржником своїх зобов’язань за Основними договорами, кредитор має право у 10-ти денний строк звернутися до Поручителя з вимогою про виконання таких.

10 квітня 2009 року між ТОВ „МД Рітейл” (покупець) та ТОВ „Компанія НС Імпорт” (позивачем) укладено договір про відступлення права вимоги № 10/4 від 10.04.2009 р., у відповідності до умов якого первісний кредитор - ТОВ „МД Рітейл” (покупець) передав, а новий кредитор ТОВ „Компанія НС Імпорт” (позивач по справі) прийняв належні йому права вимоги за наступними господарськими договорами: договору постачання обладнання № 91 від 11.07.2008 року, договору постачання обладнання № 96 від 29.07.2008 року, договору постачання обладнання № 104 від 14.08.2008 року (основні договори). Таким чином, новий кредитор (позивач) зайняв місце первісного кредитора в зобов’язаннях щодо отримання первісним кредитором повернення грошових коштів , що виникли з основних договорів , в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору (п. 1.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, перший відповідач в порушення домовленості сторін по договору обладнання, зазначене в специфікаціях (додатки № 1 до договорів) у встановлені договорами постачання обладнання строки, не поставив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві вимоги. У зв’язку чим, покупець по договорам постачання обладнання № 91 від 11.07.2008 року, № 96 від 29.07.2008 року, № 104 від 14.08.2008 року ТОВ „МД Рітейл” направив на адресу першого відповідача вимоги від 16 березня 2009 року, в яких вимагав повернути йому отримані грошові кошти за договорами.

Проте, перший відповідач на вимогу ТОВ „МД Рітейл” (покупця) не відреагував, перераховані по договорам постачання обладнання грошові кошти не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання своїх зобов’язань по договорам в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, .

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 264 Господарського кодексу України передбачено, що основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ч.2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Матеріали справи підтверджують наявність у діях обох сторін волевиявлення на встановлення правовідносин, у тому числі безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закон), інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, якщо строк виконання зобов'язання не вказаний, чи визначений моментом пред'явлення вимоги, боржнику надається пільговий семиденний термін для виконання зобов'язання від дня пред'явлення вимоги. Закон не містить визначення самої форми пред'явлення вимоги щодо виконання зобов'язання: чи це повинна бути претензія, чи лист, чи інформація, чи письмова вимога, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, перший відповідач в порушення домовленості сторін по договору обладнання, зазначене в специфікаціях (додатки № 1 до договорів) у встановлені договорами постачання обладнання строки, не поставив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві вимоги. У зв’язку чим, покупець по договорам постачання обладнання № 91 від 11.07.2008 року, № 96 від 29.07.2008 року, № 104 від 14.08.2008 року ТОВ „МД Рітейл”, у відповідності до ст.. 530 Цивільного кодексу України, направив на адресу першого відповідача вимоги від 16 березня 2009 року, в яких вимагав повернути йому отримані грошові кошти за договорами.

Проте, перший відповідач на вимогу ТОВ „МД Рітейл” (покупця) не відреагував, перераховані по договорам постачання обладнання грошові кошти не повернув.

Станом на момент розгляду справи, відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання вищевказаного зобов'язання.

Отже, враховуючи вищевикладене, перший відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання щодо поставки обладнання по договорам постачання обладнання № 91 від 11 липня 2008 року, № 96 від 29 липня 2008 року, № 104 від 14 серпня 2008 року, які були укладені між продавцем (ТОВ „МД „Рітейл”) та першим відповідачем по справі, у зв'язку з чим у нього виникло зобов'язання повернути кошти, перераховані позивачем в якості передоплати за поставку обладнання.

03 березня 2009 року між ТОВ «Компанія НС ЛТД» (другий відповідач) та ТОВ «МД Рітейл» (кредитор), укладено договір поруки № 03/3 (далі – договір поруки, у відповідності до умов якого, ТОВ «Компанія НС ЛТД» зобов’язався відповідати перед кредитором (ТОВ «МД Рітейл») за виконання всіх зобов’язань ТОВ «РУНАТРЕЙД», що виникли за наступних господарських договорів: договору постачання обладнання № 91 від 11.07.2008 року, договору постачання обладнання № 96 від 29.07.2008 року, договору постачання обладнання № 104 від 14.08.2008 року.

Пунктом 4.1 договору поруки, сторони договору визначили, що поручитель (другий відповідач) відповідає перед кредитором за виконання зобов’язання боржником, згідно основних договорів у сумі, що дорівнює 1000,00 грн. по кожному з основних договорів окремо, а загалом 3000,00 грн.

У відповідності до п. 5.4 договору поруки, у разі невиконання боржником своїх зобов’язань за Основними договорами, кредитор має право у 10-ти денний строк звернутися до Поручителя з вимогою про виконання таких.

Згідно п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, метою договору поруки, як способу забезпечення виконання зобов'язання є залучення додаткового боржника, який поряд з основним нестиме відповідальність перед кредитором за належне виконання зобов'язання.

10 квітня 2009 року між ТОВ „МД Рітейл” (покупцем) та ТОВ „Компанія НС Імпорт” (позивачем) укладено договір про відступлення права вимоги № 10/4 від 10.04.2009 р., у відповідності до умов якого первісний кредитор - ТОВ „МД Рітейл” передав, а новий кредитор ТОВ „Компанія НС Імпорт” (позивач по справі) прийняв належні йому права вимоги за наступними господарськими договорами: договору постачання обладнання № 91 від 11.07.2008 року, договору постачання обладнання № 96 від 29.07.2008 року, договору постачання обладнання № 104 від 14.08.2008 року (основні договори). Таким чином, новий кредитор (позивач) зайняв місце первісного кредитора в зобов’язаннях щодо отримання первісним кредитором повернення грошових коштів , що виникли з основних договорів , в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору (п. 1.2 договору).

У відповідності до ст.. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст..517 Цивільного коедексу України , первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Пунктом 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Положення чинного законодавства, які регулюють правовідносини поруки (параграф 3 глави 49 Цивільного кодексу України) не встановлюють обов'язку одержання згоди боржника на укладення договору поруки.

Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, позивач по справі – „ТОВ Компанія НС Імпорт” є кредитором по договорам постачання обладнання № 91 від 11.07.2008 року, договору постачання обладнання № 96 від 29.07.2008 року, договору постачання обладнання № 104 від 14.08.2008 року.

          Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищевказане, приймаючи до уваги викладені обставини, та те, що перший відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував повернення грошових коштів, перерахованих йому грошових коштів по договорам постачання обладнання № 91 від 11.07.2008 року, № 96 від 29.07.2008 року, № 104 від 14.08.2008 року, документів, що спростовували викладене у позові, приймаючи до уваги, що другий відповідач повністю визнав позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення з першого відповідача грошових коштів всього у сумі 389523,00 грн., а з другого відповідача 3000 грн. правомірна та обґрунтована, підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Посилаючись на те, що п. 8.1 договорів постачання обладнання № 91 від 11.07.2008 року, № 96 від 29.07.2008 року, № 104 від 14.08.2008 року, встановлено відповідальність за несвоєчасне виконання зобов’язань у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від ціни договорів, Позивач, за невиконанням першим відповідачем своїх зобов’язань по договорам, нарахував пеню у загальному розмірі 83290,78 грн.

Проте, враховуючи, що покупець (первісний кредитор – ТОВ „МД Рітейл”) відмовився від договорів постачання обладнання № 91 від 11.07.2008 року, № 96 від 29.07.2008 року, № 104 від 14.08.2008 року ТОВ „МД Рітейл”, надіславши 17 березня 2009 року першому відповідачу вимоги, у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем пені у відповідності до п. 8.1 договорів постачання обладнання № 91 від 11.07.2008 року, № 96 від 29.07.2008 року, № 104 від 14.08.2008 року, а тому відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення 83290,78 грн. пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене,керуючись ст. ст.124, 129 Конституції України, статтями 11, 509, 512, 513, 514, 516, 517, 525, 526, ч.1 ст.530, 536, 543, 546, 547, 548, 553, 554, 598, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 629, ст. 712 ЦК України, 173, 174, 179, 193,Господарського кодексу України ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РУНАТРЕЙД” (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Академіка Чекмарьова, 3) код ЄДРПОУ 35809483 п/р № 26000060199222 в КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія НС ІМПОРТ” код ЄДРПОУ 35809483 (61036, м. Харків, вул.. Морозова, 11; р/р 26007074211901 в ВАТ „Сведбанк” м. Київ, МФО 300164) грошові кошти у розмірі 389523,00 грн., а також 3895,23 грн. держмита та 255,82 грн. витрат на інформаційно-судове забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія НС ЛТД” код ЄДРПОУ 33206076 (61036, м. Харків, вул.. Морозова, 11; р/р 26001300201223 в ХФ ВАТ „ВіЕйБі Банк”, МФО 350620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія НС ІМПОРТ” код ЄДРПОУ 35809483 (61036, м. Харків, вул.. Морозова, 11; р/р 26007074211901 в ВАТ „Сведбанк” м. Київ, МФО 300164)грошові кошти у розмірі 3000 грн., а також 30 грн. держмита та 1,96 грн. витрат на інформаційно-судове забезпечення судового процесу.

В частині стягнення пені в сумі 83290,78 грн. в задоволенні позову відмовити.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

справа № 57/127-09

Повний текст рішення підписано 03.08.2009 року