Рішення № 106884172, 20.10.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року Справа № 160/10229/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вище зазначеною позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 26.04.2022 року звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до наданих документів. Проте, отримала рішення №046850009805 від 27.04.2022 року, яким їй було відмовлено у призначені пенсії, оскільки не були зараховані до її страхового стажу періоди роботи з 09.12.1988 р. по 30.09.1994 р., з 25.12.1995 р. по 07.08.1996 р. з підстав того, що печатка при звільненні УРСР суперечить п.п.3.1, 3.2 п.3, п.п.4.1, 4.5 п.4 Інструкції «Про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів», затвердженої Міністерством внутрішніх справ України 18.10.1993 року №643. За таких обставин, позивач просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №046850009805 від 27.04.2022 року про відмову у призначенні їй пенсії;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до її загального страхового стажу періоди її роботи з 09.12.1988 р. по 30.09.1994 р., та з 25.12.1995 р. по 07.08.1996 р. в Дніпропетровському тресті хлібопекарної промисловості (Дніпропетровській хлібозавод №8);

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву від 26.04.2022 р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року суду було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 25.08.2022 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву. В даному відзиві відповідач-1 зокрема зазначає, що ОСОБА_1 звернулась 26.04.2022 року до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Заява позивача про призначення пенсії за віком та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням ПФУ в Житомирській області. Так, рішенням Головного управління ПФУ в Житомирській області від 27.04.2022 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 29 років. З огляду на вищезазначене, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії. Зважаючи на викладене, відповідач-1 просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до наказу №507-в, у період з 08.08.2022 року по 11.09.2022 року,суддя Кучма К.С. перебував у щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 12.09.2022 року було залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

На виконання вимог ухвали суду 13.10.2022 року Головне управління ПФУ в Житомирській області подало відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при розгляді наданих позивачем документів було виявлено відсутність необхідного страхового стажу 29 років. Так, загальний страховий стаж позивача склав - 27 років 08 місяців 22 дня. Одночасно було повідомлено, що не були зараховані до її страхового стажу періоди роботи з 09.12.1988 р. по 30.09.1994 р., з 25.12.1995 р. по 07.08.1996 р. через те, що печатка при звільненні УРСР суперечить п.п.3.1, 3.2 п.3, п.п.4.1, 4.5 п.4 Інструкції «Про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів», затвердженої Міністерством внутрішніх справ України 18.10.1993 року №643. Позивачу було запропоновано надати уточнюючу довідку вище вказаних періодів трудової діяльності, оскільки врахувати вказані періоди роботи до загального трудового стажу немає підстав. Враховуючи викладене, відповідач-2 також просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідачів, викладену у відзивах на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.04.2022 року звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Заява опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.

Рішенням №046850009805 від 27.04.2022 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вказаним рішенням встановлено, що загальний стаж роботи позивача становить - 27 років 08 місяців 22 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в Дніпропетровському тресті хлібопекарної промисловості (Дніпропетровський хлібозавод №8) з 09.12.1988 р. по 30.09.1994 р., з 25.12.1995 р. по 07.08.1996 р. оскільки печатка при звільненні УРСР суперечить п.п.3.1, 3.2 п.3, п.п.4.1, 4.5 п.4 Інструкції «Про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів», затвердженої Міністерством внутрішніх справ України 18.10.1993 року №643.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування до її загального страхового стажу періодів роботи, позивач звернулася до суду з позовом.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За правилами частини 1 статті 46Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст.24 Закону 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно з статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова КМУ №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови КМУ №637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

З трудової книжки позивача НОМЕР_1 встановлено, що остання містить всі записи позивача на підтвердження страхового стажу, а саме:

- запис №8 - 09 грудня 1988 року прийнята на роботу на посаду «грузчика» хлібу у Дніпропетровському тресті хлібопекарної промисловості (Дніпропетровській хлібозавод №8), в подальшому ВАТ «Хліб»;

- запис №9 - 10 вересня 1994 року звільнена із даної посади з Дніпропетровського тресту хлібопекарної промисловості (Дніпропетровській хлібозавод №8), в подальшому ВАТ «Хліб»;

- запис №10 - 25 грудня 1995 року прийнята на роботу на посаду продавця на виїзну торгівлю у Дніпропетровському тресті хлібопекарної промисловості (Дніпропетровській хлібозавод №8), в подальшому ВАТ «Хліб»,

- запис №11 - 07 серпня 1996 року звільнена із даної посади з Дніпропетровського тресту хлібопекарної промисловості (Дніпропетровській хлібозавод №8), в подальшому ВАТ «Хліб».

Відповідачем також не заперечується записи трудового стажу позивача. Відповідач зазначає, що звільнення з Дніпропетровському тресті хлібопекарної промисловості (Дніпропетровський хлібозавод №8) завірена печаткою старого зразка(Української РСР).

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.

Судом також встановлено, що записи в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 засвідчені печаткою старого зразка(Української РСР). Тобто назва підприємства в трудовій книжці відповідає назві підприємстві на печатці.

В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим печатка підприємства зразка радянського союзу, на якому працювала позивач, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Питання виготовлення, обміну, знищення печаток і штампів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у 1994-2000 роках були врегульовані Інструкцією про порядок відкриття штемпельно-гравіювальних підприємств (майстерень), виготовлення печаток та штампів, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ СРСР від 13.02.1978 р. №34, Положенням про дозвільну систему, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р. №576та Інструкцією про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (далі -Інструкція №643), що затвердженанаказом Міністерства внутрішніх справ України 18.10.1993 р. №643.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 пункту 3, підпунктами 4.1, 4.5 пункту 4Інструкції №643опис печаток і штампів складався із зображення Державного герба, напису "Україна", назви міністерства чи іншого центрального органу державної виконавчої влади, підприємства, установи і організації.

Дозвіл на виготовлення нових печаток надавався тільки після здавання старих печаток до органів внутрішніх справ на знищення.

Водночас,постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечатьКонституціїі законам України.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відсутність будь-якої інформації від підприємства не може бути наслідком позбавлення позивача права на призначення їй пенсії за віком, враховуючи, що остання має необхідний стаж, який підтверджується записами у трудовій книжці.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем-2 неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи, а тому порушені права позивача підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Житомирській області №046850009805 від 27.04.2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Як наслідок підлягає задоволенню вимога про зобов`язання відповідача-1 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Дніпропетровському тресті хлібопекарної промисловості (Дніпропетровський хлібозавод №8) з 09.12.1988 р. по 30.09.1994 р., з 25.12.1995 р. по 07.08.1996 р. та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком від 26.04.2022 р. з урахуванням висновків суду.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії №046850009805 від 27.04.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 09.12.1988 р. по 30.09.1994 р., та з 25.12.1995 р. по 07.08.1996 р. в Дніпропетровському тресті хлібопекарної промисловості (Дніпропетровській хлібозавод №8).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 26.04.2022 року, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, б.7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма