Рішення № 10688255, 01.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.10                                                                                 Справа № 11/32

За позовом Державного територіально - галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ

до Приватного підприємства "Топаз-2000", м. Антрацит Луганської області

про стягнення 71 565 грн. 00 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача –Соболєв А.Л., дов. № 883-НЮ від 22.03.2010; Майданік В.В., дов. № 2979-НЮ від 17.12.09.;

від відповідача - Брехунова І.І., дов. б/н від 20.02.2010, Лапко Л.Г., дов. б/н від 15.03.2010;

          В судовому засіданні 16.03.2010 на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 25.03.2010, 11 годин 40 хвилин, в судовому засіданні 25.03.2010 оголошено перерву до 01.04.2010, 14 годин 30 хвилин.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 71565 грн. 00 коп. штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній № 51487581 адресу одержувача вантажу.

          Позов позивачем мотивований фактом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 51487581 під час здійснення перевезення вантажу у вагонах № 67656488, № 66226721, № 65400921, відправником яких є відповідач у справі. За вказане порушення позивачем у справі заявлено до стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення, а саме у сумі 71565 грн. 00 коп.

          Письмовим відзивом № 51 від 15.03.2010 (а.с. 70) на позовну заяву відповідач визнав факт допущення порушення встановлених Статутом залізниць України вимог щодо точного зазначення у залізничній накладній адреси одержувача вантажу, проте заявив клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення позивачем неустойки (штрафу) до 4771 грн. 00 коп.

          Клопотання позивача мотивоване відсутністю спричинення позивачеві збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення, а також важким фінансовим становищем відповідача.

В процесі судового розгляду справи відповідачем суду надане письмове доповнення від 18.03.2010 до відзиву на позовну заяву (а.с. 114), в якому викладене клопотання про зменшення суми штрафу до однієї провізної плати, яка, виходячи з ціни позову та розміру вказаної провізної плати, складає 14313 грн. 00 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши представників сторін, суд встановив таке.

За залізничною накладною № 51487581 (а.с. 10) на станцію Чернігів Південно-Західної залізниці зі станції Щотове Донецької залізниці 02.01.2010 прибули вагони № 67656488, № 66226721, № 65400921, відправником яких є відповідач у справі, та було встановлено невідповідність поштової адреси одержувача вантажу, зазначеної у перевізних документах, фактичній адресі підприємства – одержувача. Так, у графі «одержувач»вказаної залізничної накладної зазначено товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТехНова», код 3191, його поштова адреса –03151, м. Київ, вул. Димитрова, кор. 5, 10а, в той час як відповідно до Договору № 2036127 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 01.08.2008 фактичною адресою товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТехНова» є: м. Київ, вул. Димитрова, 5, корпус 10а.

За фактом виявленого порушення складений загальної форми від 02.01.2010 № 102 та відповідачеві направлене оперативне повідомлення на станцію Щотове від 02.01.2010 № 6.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх часткового задоволення з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України (далі за текстом – Статут) накладна - основний документ встановленої форми, оформлений відповідно до вимог Статуту, який надається залізниці відправником разом з вантажем при відправленні. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статутом залізниць України (далі за текстом –Статут), а саме ст. 24, передбачене право залізниць перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у накладній.

Відповідно до п. 1.1 «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі –Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Відповідно до п. 2.1 Правил перевезення вантажів графа „Одержувач (повне найменування)” та „Його поштова адреса” заповнюються вантажовідправником.

Згідно п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Статутом, а саме ст. 24, передбачене право залізниць перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у накладній.

Відповідно до пункту 1 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.08.2002 за № 567/6855, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

В перевізних документах на вантаж, що був відправлений відповідачем у справі, а саме у залізничній накладній № 51487581, відправником вантажу (відповідачем у справі) було невірно зазначено адресу одержувача, що відповідачем не спростовується. Вказана обставина підтверджена, зокрема, вказаною залізничною накладною, актом загальною форми від 02.01.2010 № 102.

Таким чином, матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт порушення відповідачем під час оформлення перевізних документів правил Статуту залізниць України щодо правильного зазначення поштової адреси одержувача вантажу.

Згідно ст. 129 Статуту акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Акт загальної форми № 102 від 02.01.2010 складений з дотриманням вимог чинного законодавства та підписаний уповноваженими на це посадовими особами.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Пунктом 5.5 Розділу 4 Правил перевезень вантажів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлене неправильне зазначення у накладній відомостей про масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту, а саме у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата за перевезення вантажу у вагонах № 67656488, № 66226721, № 65400921визначена у залізничній накладній № 51487581 та складає 14313 грн. 00 коп. З її розміру позивачем у справі визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу у вказаному вище вагоні, що складає 71565 грн. 00 коп.

          У письмовому клопотанні про зменшення суми штрафу, належного до стягнення, відповідач послався на своє важке фінансове становище, а також на те, що діями відповідача позивачеві не спричинені збитки.

Викладені у клопотанні доводи відповідач підтвердив, зокрема, наданими до матеріалів справи фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва (а.с. 71-73), розшифровкою кредиторської заборгованості по ПП «Топаз-2000»станом на 01.01.2010 (а.с. 74).

Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Як зазначено у пункті 22 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.07 № 01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства”, у застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України судам слід враховувати, що у відповідності до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності з приписами пункту 21 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.07 № 01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” у застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв’язку з цим збитки”. Разом з цим у п. 22 вищезазначеного Оглядового листа вказано, що «у відповідності до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення».

Приписами ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Луганського апеляційного господарського суду від 14.08.2008 у справі № 11/101, а також у постановах Вищого господарського суду України від 21.01.2010 у справі № 17/115/09, від 24.09.2009 у справі № 23/15-09-612, від 11.08.2009 у справі № 17/52.

Судом приймається до уваги важке фінансове становище відповідача у справі, а також те, що позивач не надав ніяких доказів понесення ним конкретних збитків від того, що відповідач невірно вказав масу вантажу у залізничній накладній, у зв’язку з чим є можливим застосування до правовідносин сторін п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.На підставі викладеного вище клопотання відповідача про зменшення суми належного до стягнення штрафу є обґрунтованим та судом задовольняється, розмір нарахованого позивачем штрафу з урахуванням відсутності у позивача доведених збитків від правопорушення відповідача є занадто великою порівняно з відсутніми збитками кредитора та підлягає зменшенню до 14313 грн. 00 коп.

          За таких обставин з відповідача на користь позивача у справі підлягає стягненню штраф у розмірі 14313 грн. 00 коп.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з обґрунтованістю вимоги позивача про стягнення суми штрафу.

Керуючись ст.ст. 193, 223, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з приватного підприємства «Топаз –2000», Луганська область, м. Антрацит, 16/35, код 31572525, на користь державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033, штраф у розмірі 14313 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 715 грн. 65 коп., а також на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позову відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення – 01.04.2010.

Суддя                                         М.О. Москаленко