Рішення № 10687088, 26.07.2010, Печерський районний суд міста Києва

№2-4907 /10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2010 року Печерський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Гримич М.К.

при секретарі Хапанцевій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна” про визнання права власності та спонукання вчинити певні дії та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна” про визнання права власності та спонукання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

В червні 2010 року позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів про визнання права власності та спонукання вчинити певні дії, в якому вона просить визнати право власності за нею на нежитлові приміщення під № 156 площею 152,8 кв.м. та № 155 площею 49,1 кв.м. по АДРЕСА_1 та зобовязати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна ” зареєструвати право власності за нею на нежитлові приміщення під № 156 площею 152,8 кв.м. та № 155 площею 49,1 кв.м. по АДРЕСА_1.

Представник позивача, з»явившись у судове засідання, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач, не погоджуючись з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна”, про визнання права власності та спонукання вчинити певні дії, у якій він просить визнати право власності за ним на нежитлові приміщення № 150 площею 181,1 кв.м., № 153 площею 230,7 кв.м., № 155 площею 49,1 кв.м. по АДРЕСА_1 та зобовязати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна ” зареєструвати право власності на нежитлові приміщення під № 150 площею 181,1 кв.м., № 153 площею 230,7 кв.м., № 155 площею 49,1 кв.м. по АДРЕСА_1. При цьому позивачем по зустрічному позову зазначено, що він погоджується щодо виділення у власність позивачці нежитлове приміщення стоматологічний кабінет під № 156 площею 152,8 кв.м. по АДРЕСА_1, оскільки зазначене приміщення відповідає її частці, зазначеній в Генеральній угоді 15,5/100 .

Представники Комунального підприємства «БТІ м. Києва» у судові засідання не зявились, але надали письмові пояснення, згідно яких проти позовних вимог заперечували у повному обсязі.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 22.09.2006 року укладено шлюб . 12.01.2006 року позивачем було укладено Генеральну угоду про дольову участь у будівництві за № 311-ФН-7-9ЛУВ з ЗАТ «Позняки-Жил-Буд». Предметом даної угоди було прийняття участі у будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на загальну площу 644,24 кв.м., а саме нежитлові приміщення під будівельними номерами 1-2; 4-5; 7-8. Пунктом 6.2. Генеральної угоди про дольову участь у будівництві за № 311-ФН-7-9ЛУВ від 12.01.2006 року визначено, що оформлення права дольової власності буде відбуватись у наступному порядку ОСОБА_1 15,5/100 від загальної площі, ОСОБА_2 84,5/100 від загальної площі.

Крім того, позивачкою 12.01.2006 року було укладено Генеральну угоду про дольову участь у будівництві за № 313-ФН-7-9ЛУВ з ЗАТ «Позняки-Жил-Буд». Предметом даної угоди було прийняття участі у будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на загальну площу 152,80 кв.м., а саме нежитлові приміщення під будівельними номерами 8-а.

На виконання вищезазначених Генеральних угод Відповідачем ОСОБА_2 та позивачкою було укладено Договори за № 311В та 313В від 09.09.2008 року про сплату пайового внеску на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва. Факт сплати відповідачем ОСОБА_2 та позивачкою дольової участі у будівництві підтверджується: згідно Генеральної угоди про дольову участь у будівництві за № 311-ФН-7-9ЛУВ від 12.01.2006 року довідкою ЗАТ «Позняки-Жил-Буд» за № 1607 від 11.07.2006 року та довідкою № 660 від 09.10.2009 року; згідно Генеральної угоди про дольову участь у будівництві за № 313-ФН-7-9ЛУВ від 12.01.2006 року - довідкою ЗАТ «Позняки-Жил-Буд» за № 11 від 27.01.2010 року та акту звіряння взаєморозрахунків від 26.01.2010 року.

Позивачка згідно Акту № 313-ФН-7-9ЛУВ від 26.02.2010 року прийняла, а ЗАТ «Позняки-Жил-Буд» передало: нежитлове приміщення під № 156 площею 152,8 кв.м. по бульвару Лесі Українки, 7-9, секція «В» № 8А в м. Києві. Відповідач ОСОБА_4 згідно Акту № 311-ФН-7-9ЛУВ від 09.10.2009 року прийняв, а ЗАТ «Позняки-Жил-Буд» передало: нежитлові приміщення під № 150 площею 181,1 кв.м., № 153 площею 230,7 кв.м., № 155 площею 49,1 кв.м. по бульвару Лесі Українки, 7-9, секція «В» № № 1-2, 4-5, 7 в м. Києві. Позивачка вважає, що як вбачається з довідок наданих ЗАТ «Позняки-Жил-Буд» вона належним чином виконувала вимоги зазначених Генеральних угод та сплачувала належні платежі, а тому вона правомірно набула права власності на нежитлові приміщення під № 156 площею 152,8 кв.м. та № 155 площею 49,1 кв.м. по АДРЕСА_1, що перебувають в спільній частковій власності подружжя, з розміром частки 15,5/100 в кожному .

Одночасно з цим позивачка звернулась до Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна ” з заявою про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення під № 156 площею 152,8 кв.м. та № 155 площею 49,1 кв.м. по АДРЕСА_1., але отримала відмову в цьому.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Цивільний кодекс України розкриває поняття права власності як сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження. У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З пояснень представника позивачки вбачається, що відповідач ОСОБА_2 відмовляється виконувати вимоги Генеральної угоди про дольову участь у будівництві за № 311-ФН-7-9ЛУВ від 12.01.2006 року та не надає належних документів Позивачці для оформлення права власності на нежитлові приміщення у відповідності до вимог угоди. Представник відповідача ОСОБА_2 мотивує це тим, що він фактично одноособово вносив грошові кошти на розрахункові рахунки ЗАТ «Позняки-Жил-Буд», а позивачка участі в цьому не приймала.

Оцінюючи всі докази в сукупності, суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1 за первинним позовом не доведено факту набуття права власності на нежитлові приміщення під № 155 площею 49,1 кв.м. по бульвару Лесі Українки, 7-9, позивачем же за зустрічним позовом - ОСОБА_2 доведено факт набуття ним права власності на право власності на нежитлові приміщення під № 150 площею 181,1 кв.м., № 153 площею 230,7 кв.м., № 155 площею 49,1 кв.м. по АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 було прийнято у експлуатацію згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта від 15.12.2008 року. Проведено технічну інвентаризацію усіх приміщень.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Цивільний кодекс України розкриває поняття права власності як сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження. У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Статтею 4 цього ж Закону визначено, що право власності на нерухоме майно підлягає обовязковій державній реєстрації.

Відповідно до п. 7, 8 Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, від 20 червня 2002 року № 74/74 підлягає державній реєстрації право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в місті Києві, будівництво або реконструкція яких закінчені, незалежно від форм власності та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку при наявності актів прийняття об'єктів в експлуатацію та матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна.

Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані в місті Києві є обов'язковою для суб'єктів цих прав - фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, держави Україна в особі відповідних органів влади, а також територіальної громади міста Києва, територіальних громад районів у місті Києві в особі органів місцевого самоврядування з одного боку та Бюро з іншого боку.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 169, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України , ст.ст. 321, 331, 376 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна” про визнання права власності та спонукання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати право власності за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на нежитлове приміщення стоматологічний кабінет під № 156 площею 152,8 кв.м. по АДРЕСА_1.

Зобовязати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна ” (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, код ЕДРПОУ 03359836) зареєструвати право власності за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на нежитлове приміщення стоматологічний кабінет під № 156 площею 152,8 кв.м. по АДРЕСА_1.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна” про визнання права власності та спонукання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі

Визнати право власності за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2) на нежитлові офісні приміщення під № 150 площею 181,1 кв.м., № 153 площею 230,7 кв.м., № 155 площею 49,1 кв.м. по АДРЕСА_1

Зобовязати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна ” (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, код ЕДРПОУ 03359836) зареєструвати право власності за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2) на нежитлові офісні приміщення під № 150 площею 181,1 кв.м., № 153 площею 230,7 кв.м., № 155 площею 49,1 кв.м. по АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано апеляційному суду м. Києва через Соломянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Соломянський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя М.К. Гримич