Рішення № 106865245, 06.10.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3298/21

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи

За позовом Malag & Soultau GmbH

до Фізичної особи-підприємця Хлистової Іни Володимирівни

про стягнення 1 604 883,35 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Malag&Soultau GmbH звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Хлистової Іни Володимирівни про стягнення 1 604 883,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як постачальником, умов договору контракту № 0710-20 від 07.10.2020 в частині здійснення поставки за оплачений товар. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 61 076,29 доларів США основного боргу, що станом на дату складання позовної заяви (01.11.2021) за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 604 883,35 грн.

10.11.2021 через електронний суд від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/3298/21 від 11.11.2021 заява Malag & Soultau GmbH повернута заявнику з доданими до неї документами без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/3298/21 від 15.11.2021 позовну заяву Malag & Soultau GmbH залишено без руху.

22.11.2021 через електронний суд від Malag &Soultau GmbH надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 15.11.2021 та заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/3298/21 від 23.11.2021 у задоволенні заяви Malag&Soultau GmbH про забезпечення позову від 22.11.2021 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2021 вирішено здійснювати розгляд справи № 911/3298/21 за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив; призначено підготовче судове засідання у справі на 16.12.2021.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.11.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, пров. Тургенєва, буд. 12.

Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто поштовою установою до господарського суду із поміткою працівника поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.11.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

16.12.2021 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 16.12.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 26.01.2022.

З метою повідомлення позивача та відповідача про дату та час судового засідання, судом складено 20.12.2021 ухвалу-повідомлення та направлено на адреси-місцезнаходження сторін.

29.12.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутність особи, яка бере участь у справі.

26.01.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 26.01.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 24.02.2022.

З метою повідомлення позивача та відповідача про дату та час судового засідання, судом складено 01.02.2022 ухвалу-повідомлення та направлено на адреси-місцезнаходження сторін.

24.02.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку із тим, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Поряд з тим, у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», наказом голови Господарського суду Київської області № 3 від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану», зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено з 04.03.2022 роботу у Господарському суді Київської області в віддаленому режимі.

Наказом голови Господарського суду Київської області № 4 від 01.04.2022 «Про припинення здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно», керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, припинено здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 03.03.2022 по 15.04.2022 перебувала у відпустці, то розгляд зазначеної позовної заяви був здійснений після виходу судді на роботу.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.04.2022, зокрема, повідомив учасників справи про те, що судовий розгляд справи № 911/3298/21 у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження 24.02.2022 не відбувся.

Ухвалою суду від 25.04.2022 було призначено підготовче судове засідання у справі № 911/3298/21 на 25.05.2022.

25.05.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/3298/21 від 25.05.2022 вирішено відкласти підготовче судове засідання у справі № 911/3298/21 на 16.06.2022, а також зобов`язано Malag & Soultau GmbH надати до суду наступні документи: - нотаріально завірений переклад контракту № 0710-20 від 07.10.2020 на українську мову; - копії виставлених рахунків за період з 07.10.2020 по 20.01.2021 рік; - докази здійснення позивачем переплати в загальній сумі 257 850,34 дол. США; - докази здійснення відповідачем поставок у період з 09.03.2021 по 23.04.2021 рік.

30.05.2022 через електронний суд від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду від 25.05.2022, у якій позивач додає копії виставлених рахунків за період з 07.10.2020 по 20.01.2021 рік та докази здійснення відповідачем поставок у період з 09.03.2021 по 23.04.2021 рік (п. п. 2.2 та 2.4 ухвали суду від 25.05.2022). У заяві також повідомлено, що нотаріально завірений переклад контракту № 0710-20 від 07.10.2020 на українську мову та докази здійснення позивачем переплати в загальній сумі 257 850,34 дол. США будуть надані суду завчасно до 16.06.2022.

16.06.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/3298/21 від 16.06.2022 вирішено відкласти підготовче судове засідання у справі № 911/3298/21 на 07.07.2022, а також повторно зобов`язано Malag & Soultau GmbH надати до суду нотаріально завірений переклад контракту № 0710-20 від 07.10.2020 на українську мову та докази здійснення позивачем переплати в загальній сумі 257 850,34 дол. США.

06.07.2022 від відповідача до суду надійшло клопотання про перенесення судового засідання, яке призначене на 07.07.2022 по справі № 911/3298/21.

07.07.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 07.07.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання відповідача задоволено та відкладено підготовче судове засідання на 28.07.2022.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, 08.07.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу сторін. Однак, з метою належного повідомлення, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронні адреси позивача та відповідача.

11.07.2022 через електронний суд від позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

28.07.2022 через електронний суд від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду від 16.06.2022.

28.07.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/3298/21 від 28.07.2022 вирішено відкласти підготовче судове засідання у справі № 911/3298/21 на 08.09.2022, а також зобов`язано Malag & Soultau GmbH надати до суду письмові пояснення щодо суми у розмірі 61 076,29 доларів США, що еквівалентно 1 604 883,35 грн. основного боргу з посиланням на первинні бухгалтерські документи.

08.09.2022 через електронний суд від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 28.07.2022.

08.09.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 08.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження у справі № 911/3298/21 та призначити справу до судового розгляду по суті на 06.10.2022.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, 09.09.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу сторін. Однак, з метою належного повідомлення, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронні адреси позивача та відповідача.

06.10.2022 у судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Щодо неявки представників у судове засідання, суд зазначає наступне.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Крім того, відповідач не був позбавлений права приймати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, однак таким правом не скористався.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 вказаного Кодексу, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.10.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2020 між Фізичною особою-підприємцем Хлистовою Іною Володимирівною (далі продавець, відповідач) та Malag & Soultau GmbH (далі покупець, позивач) укладено контракт № 0710-20 (далі контракт), умовами п. 1.1 якого сторони погодили, що продавець передає, а покупець купує обрізні пиломатеріали хвойних порід, іменовані надалі «товар».

Одночасно, 07.10.2020 сторонами укладено Додаток № 1 до контракту, що є специфікацією на пиломатеріали.

Відповідно до п. п. 1.2 та 2.1 контракту, номенклатура, розміри, ціна та кількість визначається у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Ціна товару визначена відповідно до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс-2010» та встановлюється у доларах США.

Згідно п. п. 2.2-2.4 контракту, ціна за 1 мі вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. У разі зміни ціноутворення на товар на території продавця ціна за одиницю товару може змінюватися, що фіксується в новій специфікації. Загальна вартість контракту становить суму всіх специфікації (інвойсів) у доларах США.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, на виконання умов контакту, було виставлено позивачу рахунки (інвойси) на загальну суму 396 590,60 доларів США, що підтверджується рахунком-фактурою проформи № 1 від 07.10.2020 на суму 4 600,00 дол. США, № 2 від 14.10.2020 на суму 23 000,00 дол. США, № 3 від 20.10.2020 на суму 18 400,00 дол. США, № 4 від 28.10.2020 на суму 18 400,00 дол. США, № 7 від 11.11.2020 на суму 27 500,00 дол. США, № 8 від 23.11.2020 на суму 32 200,00 дол. США, № 11 від 30.11.2020 на суму 46 000,00 дол. США, № 12 від 03.12.2020 на суму 41 400,00 дол. США, № 13 від 11.12.2020 на суму 75 000,00 дол. США, № 14 від 21.12.2020 на суму 59 500,00 дол. США, № 16 від 14.01.2021 на суму 45 160,00 дол. США та № 45 від 09.03.2021 на суму 5 430,60 дол. США, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. п. 4.1-4.2 контракту, оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування 100% від виставленої специфікації (інвойсу), після 100% готовності вантажу перед завантаженням вантажу на транспортний засіб, що надається покупцем, згідно умов Інкотермс-2010 року. Покупець зобов`язаний в повному обсязі розрахуватись із продавцем. До всіх витрат і зборів, пов`язаних із цим контрактом, застосовується міжнародне позначення SHA покупець сплачує банківські комісійні платежі за міжнародний переказ, а продавець сплачує всі комісійні платежі інших банків.

Позивач у позовній заяві зазначає передоплату на загальну суму 257 850,34 дол. США.

Проте, судом встановлено, що позивач, на виконання умов контракту та на підставі виставлених відповідачем рахунків (інвойсів), сплатив відповідачу грошові кошти за товар на загальну суму 257 875,34 дол. США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 15.10.2020 на суму 9 500,00 дол. США, від 22.10.2020 на суму 18 400,00 дол. США, від 30.10.2020 на суму 18 400,00 дол. США, від 30.10.2020 на суму 4 600,00 дол. США, від 05.11.2020 на суму 15 500,00 дол. США, від 05.11.2020 на суму 4 475,34 дол. США, від 16.11.2020 на суму 27 500,00 дол. США, від 20.11.2020 на суму 5 000,00 дол. США, від 23.11.2020 на суму 26 500,00 дол. США, від 014.12.2020 на суму 28 000,00 дол. США, від 15.12.2020 на суму 50 000,00 дол. США, від 22.12.2020 на суму 25 000,00 дол. США та від 19.01.2021 на суму 25 000,00 дол. США, копії яких наявні в матеріалах справи.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог, господарський суд розглядає позовні вимоги, заявлені позивачем в межах позовних вимог з врахуванням заявлених сум.

Відповідно до п. п. 3.2-3.4 контракту, покупець зобов`язується поставити товар, а покупець оплатити його. При спільній згоді сторони через факсимільний зв`язок або інший зв`язок можуть змінити об`єм місячної поставки. Продавець зобов`язаний інформувати покупця про підготовлений до поставки обсяг товару, так само надати покупцю план поставки товару, а покупець зобов`язаний підтвердити його.

Згідно із п. 3.5 контракту, право власності на товар від продавця до покупця та прийом товару за якістю та кількістю відбувається у місці його завантаження у транспортний засіб, що надається покупцем, згідно з умовами Інкотермс-2010. Після чого товар вважається прийнятим покупцем за якістю та кількістю. А також право власності на товар та всі ризики пов`язані з ним переходять від продавця до покупця.

Умовами п. п. 3.6 та 3.7 контракту, продавець зобов`язаний інформувати покупця у письмовій формі про навантаження товару протягом 1 дня після завантаження. Продавець обов`язаний надати всі документи в оригіналі (згідно Інкотермс-2010) на адресу покупця: митну декларацію, відвантажувальну накладну (специфікацію); торговий рахунок-фактуру 3 оригіналу, 2 копії; пакувальний лист 3 оригінали, 2 копії; фінансовий сертифікат 1 оригінал, 1 копія.

Як зазначає позивач, відповідач лише частково виконав свої зобов`язання за договором, поставивши позивачу товар на загальну суму 196 744,05 дол. США.

Відповідно до п. 6.1 контракту, сторони в рамках цього контракту керуються принципами доброзичливості та взаєморозуміння, вирішуючи при можливості всі суперечки та розбіжності щодо цього контракту шляхом взаємних переговорів.

31.03.2021 позивач направив відповідачу лист-претензію № б/н про повернення попередньої оплати, якою висловив своє невдоволення роботою, у зв`язку із затримкою з відгрузкою продукції на яку отримана попередня оплата та відсутності будь-якої інформації по плану відгрузки . У зв`язку із цим, позивач просив повернути попередню оплату в загальній сумі 66 750,98 дол. США протягом 5 (п`яти) календарних днів.

Як зазначає позивач, після отримання претензії від 31.03.2021, відповідач здійснив часткову поставку товару на загальну суму 5 494,69 дол. США.

Крім того, 27.05.2021 листом вих. № 27/05-2021-1 відповідач повідомив позивача, що, з огляду на наявну заборгованість відповідача перед позивачем, погашення заборгованості шляхом відгрузки товару буде здійснена починаючи з 07.06.2021; у розмірі 2 морських контейнера на тиждень, до повного погашення заборгованості (копія листа наявна в матеріалах справи).

З метою мирного врегулювання спору, 19.07.2021 позивач, на виконання умов п. 6.1 контракту, направив відповідачу претензію щодо неналежного виконання умов контракту № 164 від 19.07.2021, якою вимагав повернути попередню оплату у загальному розмірі 61 076,29 дол. США протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання даної претензії. На підтвердження надсилання вказаної претензії, позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист за № 8960010850447, поштову накладну та фіскальний чек.

Відповіді на претензію відповідач не направив, товар на загальну суму 61 076,29 дол. США позивачу не поставив, попередня оплата у загальному розмірі 61 076,29 дол. США відповідачем не повернута.

Станом на день звернення позивача до суду із даним позовом, відповідачем не виконано свої зобов`язання за контрактом належним чином в частині поставки товару на загальну суму 61 076,29 дол. США. Протилежного суду не доведено. Доказів здійснення поставки товару на вказану суму до суду не надано.

З огляду на вказане, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача 61 076,29 доларів США, що станом на дату складання позовної заяви (09.11.2021) за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 604 883,35 грн.

Відповідно до п. п. 7.6 та 7.7 контракту, цей контракт є дійсним до повного взаєморозрахунку між сторонами. Контракт діє один рік з дня підписання і вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін письмово не заявить про припинення контракту.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов контракту № 0710-20 від 07.10.2020, укладеного між суб`єктами господарської діяльності двох різних держав Федеративною республікою Німеччина та Україна.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Пунктами 6.2. контракту сторони обумовили, що якщо сторони не можуть дійти згоди щодо цього контракту шляхом переговорів, то всі спори, які виникли у зв`язку із цим контрактом, повинні бути вирішені шляхом арбітражу за правилами арбітражного суду або за місцем знаходження позивача відповідно до законодавства сторони відповідача.

Частиною 1 ст. 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» врегульовано, що право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює, зокрема: тлумачення договору; права та обов`язки сторін; виконання договору; наслідки невиконання або неналежного виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у справі № 911/3298/21 є суб`єкт господарської діяльності держави Україна.

Отже до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у зв`язку з неналежним виконанням контракту, мають застосовуватись норми матеріального права України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги контракт № 0710-20 від 07.10.2020, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. п. 4.1-4.2 контракту, оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування 100% від виставленої специфікації (інвойсу), після 100% готовності вантажу перед завантаженням вантажу на транспортний засіб, що надається покупцем, згідно умов Інкотермс-2010 року. Покупець зобов`язаний в повному обсязі розрахуватись із продавцем. До всіх витрат і зборів, пов`язаних із цим контрактом, застосовується міжнародне позначення SHA покупець сплачує банківські комісійні платежі за міжнародний переказ, а продавець сплачує всі комісійні платежі інших банків.

Як було встановлено судом та зазначалося раніше, позивач, на виконання умов контракту та на підставі виставлених відповідачем рахунків (інвойсів), сплатив відповідачу грошові кошти за товар на загальну суму 257 850,34 дол. США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначає позивач, відповідач лише частково виконав свої зобов`язання за договором, поставивши позивачу товар на загальну суму 196 744,05 дол. США.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

З метою мирного врегулювання спору, 31.03.2021 позивач направив відповідачу лист-претензію № б/н про повернення попередньої оплати, якою висловив своє невдоволення роботою, у зв`язку із затримкою відгрузки продукції на яку отримана попередня оплата та відсутності будь-якої інформації по плану відгрузки. У зв`язку із цим, позивач просив повернути попередню оплату в загальній сумі 66 750,98 дол. США протягом 5 (п`яти) календарних днів.

Як зазначає позивач, після отримання претензії від 31.03.2021, відповідач здійснив часткову поставку товару на загальну суму 5 494,69 дол. США.

Крім того, 27.05.2021 листом вих. № 27/05-2021-1 відповідач повідомив позивача, що, з огляду на наявну заборгованість відповідача перед позивачем, погашення заборгованості шляхом відгрузки товару буде здійснена починаючи з 07.06.2021; у розмірі 2 морських контейнера на тиждень, до повного погашення заборгованості (копія наявна в матеріалах справи).

19.07.2021 позивач направив відповідачу претензію № 164 від 19.07.2021 щодо неналежного виконання умов контракту, якою вимагав повернути попередню оплату у загальному розмірі 61 076,29 дол. США протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання даної претензії. На підтвердження надсилання вказаної претензії, позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист за № 8960010850447, поштову накладну та фіскальний чек.

Відповіді на претензію відповідач не направив, товар на загальну суму 61 076,29 дол. США позивачу не поставив, попередня оплата у загальному розмірі 61 076,29 дол. США відповідачем не повернута.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 27.04.2021, відповідно до якого станом на 27.04.2021 заборгованість відповідача перед позивачем складає 61 076,29 дол. США.

Зазначений акт підписаний та скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Наразі, господарський суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Враховуючи претензію позивача від 31.03.2021, лист відповідача № 27/05-2021-1 від 27.05.2021 та претензію позивача № 164 від 19.07.2021, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, станом на дату звернення позивачем із позовом строк виконання відповідачем вимоги щодо повернення грошових коштів позивачу у сумі 61 076,29 доларів США є таким, що настав.

Судом встановлено, що різниця між фактично сплаченими позивачем грошовими коштами та вартістю товару, який поставив відповідач складає 61 106,29 дол. США (257 850,34-196 774,05= 61 106,29 дол. США). Однак, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог, то господарський суд розглядає спір у заявлених позовних межах частині непоставки товару на загальну суму 61 076,29 дол. США.

Враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що станом на день звернення позивача до суду, відповідачем не виконано свої зобов`язання за контрактом належним чином в частині поставки товару на загальну суму 61 076,29 дол. США. Протилежного суду не доведено. Доказів здійснення поставки товару на вказану суму до суду не надано.

Одночасно, судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент звернення із позовом, Хлистова Іна Володимирівна припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець 01.06.2021. З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.

Згідно із частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України, Фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 8 статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у випадку припинення підприємницької діяльності Фізичною особою-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та постанові Верховного Суду від 27.07.2020 у справі № 909/454/19.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як Фізичної особи-підприємця не припинились.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 61 076,29 грн.

Поряд з тим при ухваленні вказаного рішення про стягнення з відповідача суми боргу в іноземній валюті, з урахуванням вимоги позивача про стягнення такої суми із зазначенням її гривневого еквіваленту станом на момент подання позову, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц (провадження №1 4-134цс18), згідно якої у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 19 258,60 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хлистової Іни Володимирівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Malag & Soultau GmbH (місцезнаходження: вул. Каренааллє, 8, м. Хоппегартен, Німеччина, 15366, код в Німеччині 167804364) 61 076,29 доларів США (станом на дату складання позовної заяви (01.11.2021) за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 604 883,35 грн.) основного боргу та 19 258,60 грн. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2022.

Суддя Л.В. Сокуренко