Ухвала суду № 106865149, 20.10.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

20.10.2022Справа № 910/3544/22

Господарський суд міста Київ у складі судді Коткова О.В., розглянувши без виклику представників сторін заяву № 2781 від 14.10.2022 року "Про забезпечення позову" Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг»

у справі № 910/3544/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротериторія»

2. ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2022 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 06.05.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротериторія» (відповідача-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2) про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 1 839 136,60 грн., з них: простроченої заборгованості за лізинговими платежами - 1 365 997,38 грн. (один мільйон триста шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім гривень 38 копійок), процентів річних - 71 085,47 грн. (сімдесят одна тисяча вісімдесят п`ять гривень 47 копійок), штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна - 222 775,00 грн. (двісті двадцять дві тисячі сімсот сімдесят п`ять гривень), інфляційних втрат - 50 074,92 грн. (п`ятдесят тисяч сімдесят чотири гривні 92 копійки), пені - 17 816,33 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 33 копійки) та штрафу за ненадання об`єкту лізингу для огляду - 111 387,50 грн. (сто одинадцять тисяч триста вісімдесят сім гривень 50 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 не були виконані у повному обсязі взяті на себе зобов`язання за договором фінансового лізингу № 210623-4/ФЛ-Ю-С від 23.06.2021 року, виконання якого забезпечене договором поруки № 210624-8/П від 24.06.2021 року, внаслідок чого у відповідачів утворилася заборгованість перед позивачем.

У зв`язку з тим, що відповідач-2 - ОСОБА_1 є фізичною особою, Господарський суд міста Києва звернувся до Томашпільської селищної ради та Державної міграційної служби України із запитами з метою встановлення зареєстрованого місця проживання вищевказаної особи.

05 липня 2022 року через відділ діловодства суду від Державної міграційної служби України надійшла відповідь на запит суду № 6.2-3019/6-22 від 23.06.2022 року щодо надання відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .

30 серпня 2022 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від Гнатківського старостинського округу Томашпільської селищної ради надійшла відповідь на запит суду № 14-11-14/57 від 30.05.2022 року щодо надання відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3544/22, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.10.2022 року

В підготовчому засіданні 04.10.2022 року судом оголошувалася перерва.

17.10.2022 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» надійшла заява № 2781 від 14.10.2022 року "Про забезпечення позову", в якій заявник просить суд:

- накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача-1, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві-1 і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача-2, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві-2 і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- заборонити відповідачу-1 вчиняти дії по відчуженню прав лізингоодержувача на об`єкт лізингу: Сівалку пневматичну точного висіву Vaderstad Tempo L TPL 16, TPL0000563, Номер об`єкта: TPL0000563, у зобов`язанні з ТОВ «ОТП Лізинг» на користь третіх осіб.

Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач-1 тривалий час не виконує договірних зобов`язань за договором фінансового лізингу перед позивачем, не здійснює передбачені договором лізингові платежі, внаслідок чого у нього утворилася значна заборгованість. Позивач зазначає, що договір фінансового лізингу у встановлений законом спосіб розірвано, проте відповідач-1 без достатніх на те правових підстав продовжує користуватись майном позивача, ухиляється від передачі (повернення) об`єкту лізингу позивачеві, зношує майно, отримує від користування майном дохід, дій по погашенню наявної заборгованості не вчиняє. Крім того, відповідач-1 здійснює заходи щодо збільшення кредиторської заборгованості, укладає правочини щодо боргових зобов`язань з іншими кредиторами та вчиняє дії по передачі своїх майнових активів у заставу іншим кредиторам.

Доцільність забезпечення позову щодо відповідача-1 зумовлена неповерненням об`єкту лізингу відповідачем-1, наявністю обґрунтованих підстав вважати про можливість вчинення відповідачем-1 недобросовісних дій по виведенню та приховуванню активів з метою уникнення фактичного погашення заборгованості, стягнення якої є предметом розгляду у даній справі. Відповідач-2 є солідарним боржником перед позивачем, однак своїх зобов`язань відповідач-2 не виконує.

На думку позивача, існує висока вірогідність, що відповідачі здійснять заходи щодо приховування майна від звернення стягнення на них (відчуження, передача в заставу, відступлення (продаж) майнових прав тощо), виведення коштів з рахунків, що унеможливить виконання рішення у справі у даній справі, а у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач-1 матиме можливість набути право власності на вказаний об`єкт лізингу та безперешкодно ним розпоряджатись. При цьому позивач зазначає, що накладення арешту на майно відповідача-1 не перешкоджатиме відповідачу-1 відчужити (перевести) свої права як лізингоодержувача на користь третіх осіб, тому існує доцільність в застосуванні судом кількох забезпечень одночасно. Крім того, позивач вважає, що невжиття судом кількох заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідачів, а також заборони відповідачу-1 вчиняти дії може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Розглянувши заяву № 2781 від 14.10.2022 року "Про забезпечення позову" Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг», суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Як зазначає позивач, необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана тим, що у позивача наявні підстави вважати, що відповідачі намагатимуться у майбутньому уникнути виконання рішення, оскільки відповідач-1 ухиляється від сплати заборгованості за договором фінансового лізингу № 210623-4/ФЛ-Ю-С від 23.06.2021 року, виконання якого забезпечене договором поруки № 210624-8/П від 24.06.2021 року, поручителем за яким є відповідач-2.

Так, в обґрунтування своїх вимог щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротериторія» та ОСОБА_1 та заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротериторія» вчиняти певні дії позивач посилається лише на неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу № 210623-4/ФЛ-Ю-С від 23.06.2021 року, виконання якого забезпечене договором поруки № 210624-8/П від 24.06.2021 року.

Однак, саме лише посилання на наявну заборгованість та звернення до господарського суду з позовом про її стягнення, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Крім того, саме лише посилання на недобросовісність дій відповідачів, які дають підстави вважати, що останні можуть ухилятись від виконання судового рішення, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, оскільки грунтуються на припущеннях, не підтвердженими доказами.

На переконання суду, припущення позивача, викладені у заяві, не містять переконливих підстав для забезпечення позову, адже сама наявність у відповідачів заборгованості перед позивачем, не може вважатися безумовною і достатньою підставою для забезпечення позову.

При цьому, позивачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротериторія» та ОСОБА_1 дій, спрямованих відчуження належного їм майна та зняття коштів зі своїх розрахункових рахунків, як і не надано суду жодних доказів того, що відповідачі мають намір ухилитися від виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у поданій заяві про забезпечення позову Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» не наведено достатніх належних та допустимих, у розумінні вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України, доказів наявності обставин, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви.

Таким чином, заява про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 136, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви № 2781 від 14.10.2022 року "Про забезпечення позову" Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» у справі № 910/3544/22 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали 20 жовтня 2022 року.

Суддя О.В. Котков