Рішення № 106865120, 17.10.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2022Справа № 910/969/22 (295/1261/22)За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енджой Тревел"

про стягнення грошових коштів у розмірі 43 718,00 грн.

в межах справи №910/969/22

За заявою Фізичної особи-підприємця Роскіна Олега Романовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Представники учасників: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна".

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06.07.2022 по справі № 295/1261/22 справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енджой Тревел" про стягнення коштів передано до Господарського суду міста Києва для розгляду в рамках провадження у справі № 910/969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 прийнято справу № 295/1261/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Україна» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енджой Тревел» про стягнення грошових коштів у розмірі 43 718,00 грн. до розгляду в межах справи № 910/969/22.

Ухвала про прийняття справи до розгляду в межах справи № 295/1261/22 була вручена позивачу 27.08.2022, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105492519215 з відміткою про вручення відповідної ухвали суду.

Також ухвала суду від 17.08.2022 направлена відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресами місцезнаходження позивача та відповідача-1 згідно відомостей із позовної заяви та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяв про зміну місцезнаходження вказаних сторін.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Ухвала суду від 17.08.2022 направлена також третій особі рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 5.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження третьої особи згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 між ОСОБА_1 (далі - замовник), ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" (далі - туроператор ), який діє від імені та в інтересах Туристичних компаній MOUZENIDIS TRAVEL S.A, MOUZENIDIS TRAVEL СYPRUS LTD, MOUZENIDIS TRAVEL TBILISI LTG, MOUZENIDIS HUNGARY TRAVEL AGENCY Kft, та ТОВ «Енджой Тревел» (далі - турагент) укладено договір на туристичне обслуговування № МЗТ/ STH08070AT (далі - договір).

ТОВ «Енджой Тревел» діяло за дорученням ТОВ «Музенідіс Тревел Україна» на підставі агентського договору на реалізацію туристичного продукту АДТА/18-KIV.01380 від 30.10.2018.

Відповідно до п. 1.2. Договору туроператор через турагента зобов`язувався забезпечити надання комплексу туристичних послуг, а замовник зобов`язується на умовах даного договору прийняти та оплатити його.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що послуги, які входять до складу Турпродукту, безпосередньо надаються Замовнику третіми oсобами - перевізником, готелем (або іншим засобом розміщення), страховою організацією та іншими особами.

Відповідно до п. 2.5 Договору не пізніше дня, наступного за днем укладення договору, замовник зобов`язаний сплатити не менш, ніж 50 % від загальної вартості турпродукту, яка складає 38 718,00 грн. в еквіваленті згідно офіційного курсу, опублікованого на сайті оператора, 1 250,00 євро, якщо інше не зазначено в рахунку на оплату, та не пізніше ніж за 21 календарний день до початку подорожі повністю оплатити загальну вартість турпродукту, якщо сторони не уклали окремий додаток до договору про інше, або інше не зазначено в рахунку на оплату. Тур оплачено повністю 1 250 євро по курсу згідно курсу оператора на день доплати.

Відповідно до п. 5.1 Договору Туроператор зобов`язаний забронювати та надати Замовнику турпродукт (пакет туристичних та пов`язаних послуг), замовлених Замовником в повному обсязі, кількості, якості та у визначені цим Договором терміни, про які сторони попередньо домовилися, за умови сплати повної вартості турпродукту Замовником у строки, встановлені даним Договором та додатками до нього.

Згідно з п.5.3 Договору Туроператор зобов`язаний у випадку виникнення обставин, що роблять неможливими надання Замовнику послуг з вини Туроператору (за винятком випадків форс-мажорних обставин та відмова консульських установ у видачі замовнику та/або туристам) у разі невжиття заходів для заміни замовлених послуг па альтернативні, повернути кошти, оплачені замовником, в т.ч. туристом, за врахуванням фактично понесених Туроператором, Турагентом витрат.

Згідно з додатком № 1 до договору запланована дата подорожі - 07.07.2020, Греція, Халхідікі.

На виконання умов договору позивач сплатив на рахунок відповідача згідно з дублікатом квитанції від 17.06.2020 № 0.0.1739220477.1 суму в розмірі 19 656,00 грн., згідно з дублікатом квитанції від 05.03.2020 № 0.0.1639488660.1 суму в розмірі 832,00 грн. та згідно з дублікатом квитанції від 28.03.2020 № 0.0.1662773740.1 суму в розмірі 10 030,00 грн.

У подальшому, 17.07.2020 договір переукладено з перенесенням дати надання туристичних послуг на нову дату, а саме 07.07.2021 відповідно до додатку № 1 до договору.

17.06.2021 на офіційному сайті відповідача розміщено повідомлення, відповідно до якого компанія тимчасово призупинила виконання свої зобов`язань в період з 27.06.2021 до 31.07.2021, в тому числі зобов`язань за договором на туристичне обслуговування № МЗТ/ STH08070AT від 28.02.2020, який припадає на вказаний період.

24.06.2021 та 30.07.2021 позивач звертався до відповідача та третьої особи з заявою та претензією про повернення грошових коштів за не надані туристичні послуги, однак отримав відмову в задоволенні вимоги.

Так, листом від 09.09.2021 № 162 відповідач повідомив, що станом на час звернення позивача з заявою про повернення коштів, діяльність туроператора Mouzenidis Travel тимчасово припинена та останній не здійснює повернення коштів за скасовані подорожі.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першій статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про туризм" туристичні оператори юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Відповідно до частин першої-третьої статті 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста (частина восьма статті 20 Закону України "Про туризм").

Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону України "Про туризм" туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Згідно з ч. 10 ст. 20 Закону України "Про туризм" турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Як передбачено ч. 12 ст. 20 Закону України "Про туризм" туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь.

У статті 23 Закону України "Про туризм" визначено, що ваучер форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.

Статтею 33 Закону України "Про туризм" передбачено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України "Про туризм" за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Згідно із ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

У відповідності до ст. 305 Господарського кодексу України відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.

Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Як встановлено судом, 28.02.2020 ТОВ "Музенідіс Тревел ", від імені та в інтересах Туристичних компаній MOUZENIDIS TRAVEL S.A, MOUZENIDIS TRAVEL СYPRUS LTD, MOUZENIDIS TRAVEL TBILISI LTG, MOUZENIDIS HUNGARY TRAVEL AGENCY Kft (далі - Туроператор) та за дорученням якого на підставі агентського Договору на реалізацію туристичного продукту, укладено з позивачем договір в особі турагента ТОВ «Енджой Тревел» на туристичне обслуговування № МЗТ/ STH08070AT.

Положення договору передбачали, що запланована дата подорожі - 07.07.2020, Греція, Халхідікі.

У той же час, Указом Президента України № 87/2020 від 13 березня 2020 року введено в дію рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинено корона вірусом SARS-CoV-2 , відповідно до якого з 17 березня 2020 року закрито регулярне пасажирське сполучення через державний кордон України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" урядом запроваджено режим надзвичайної ситуації на всій території України в термін до 31 жовтня 2020 року, одночасно із запровадженням карантину до 31 жовтня 2020 року, тобто у період заброньованого туру.

Станом на липень 2020 року перетин державного кордону України з туристичними цілями громадянами України був обмежений, перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення припинено, а тому туристичне обслуговування у зазначеному у договорі від 28.02.2020 № МЗТ/ STH08070AT напрямку був неможливим.

У той же час, 17.07.2020 договір № МЗТ/ STH08070AT переукладено з перенесенням дати надання туристичних послуг на нову дату, а саме 07.07.2021 відповідно до додатку № 1 до договору № МЗТ/ STH08070AT.

Судом встановлено, що турпродукт, визначений у додатку 1 до договору від 17.07.2020 № МЗТ/ STH08070AT на туристичне обслуговування, позивачем не отриманий, а оплачені грошові кошти Туроператором не повернуті.

У той же час, відповідач має ліцензію на надання туристичних послуг та відповідно до агентського договору № АДТА/18-KIV.01380 від 30.10.2018 є компанією на території України, яка діє від імені та в інтересах Туристичних компаній MOUZENIDIS TRAVEL S.A. MOUZENIDIS TRAVEL CYPRUS LTD, MOUZENIDIS TRAVEL TBILISI LTD, від імені та за дорученням, тобто агентський договір є формою підтвердження повноважень компанії.

Відтак, відповідач здійснює діяльність за дорученням, від імені, під контролем і за рахунок грецької компанії, у звязку з чим саме відповідач несе зобов`язання за договором на туристичне обслуговування перед позивачем, а сплата ним збитків за порушення умов вказаного договору наділяє правом останнього пред`явити вимоги до грецької компанії MOUZENIDIS TRAVEL S.A.

Разом із цим, світова пандемія спричинена коронавірусом SARS-CoV-2 є загальновизнаним фактом

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Серед невичерпного переліку форс-мажорних обставин у цій нормі знаходиться і карантин.

Водночас, саме по собі запровадження карантину не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання абсолютно всіх договірних зобов`язань. Зацікавлена сторона повинна довести, що вона не в змозі виконувати конкретні зобов`язання і що цю неможливість зумовив саме карантин. Особа має обґрунтувати наявність причинно-наслідкового зв`язку між встановленим карантином та неможливістю виконання своїх зобов`язань за договором, а також в частині повернення позивачу фактично сплачених ним грошових послуг, враховуючи, що туристичні послуги останньому надані не були.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 25 Закону України "Про туризм" встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

За правилом ч. 11 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.

Тобто, згідно із наведеною нормою закону саме туроператор несе відповідальність перед туристом за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/16256/19 (провадження № 61-9034св20), від 30 серпня 2021 року у справі № 559/1604/18 (провадження № 61-782св20).

Таким чином, враховуючи, що відповідач, діючи в особі Туроператора, порушив умови договору на туристичне обслуговування № МЗТ/ STH08070AT від 17.07.2020, не надав передбачені послуги та не повернув позивачу повну суму сплачених коштів за замовлені туристичні послуги згідно договору, суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача сплачених позивачем коштів.

Разом із цим, як слідує з наданих до матеріалів справи платіжних доручень, позивачем сплачено на рахунок відповідача 30 518,00 грн., а саме: згідно з дублікатом квитанції від 17.06.2020 № 0.0.1739220477.1 суму в розмірі 19 656,00 грн., згідно з дублікатом квитанції від 05.03.2020 № 0.0.1639488660.1 суму в розмірі 832,00 грн. та згідно з дублікатом квитанції від 28.03.2020 № 0.0.1662773740.1 суму в розмірі 10 030,00 грн.

Ураховуючи те, що фактично в матеріалах справи наявні докази сплати позивачем за договором № МЗТ/ STH08070AT відповідачу лише 30 518,00 грн., суд дійшов висновку про задоволення позову частково, в межах вказаної суми.

Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У той же час, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами завдання відповідачем моральної шкоди, яка призвела до погіршення або позбавлення можливості реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Ураховуючи те, що вимоги позову в цій частині не обґрунтовані належним чином та не доведені жодними доказами, суд дійшов висновку в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 5000,00 грн. моральної шкоди відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо заявлених позивачем до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в орієнтовному розмірі 15 000,00 грн., то за відсутності передбачених частиною 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд наразі розподіл даних витрат не здійснює.

У той же час, за положеннями частини 8 статті 129 ГПК України такі докази подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження).

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 30 518 (тридцять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп. вартості туристичних послуг.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811) у дохід Державного бюджету України 305 (триста п`ять) грн. 18 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.10.2022.

Суддя Д.В. Мандичев