Рішення № 106864931, 20.10.2022, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.10.2022 Справа №905/809/21 (905/224/22)

Суддя Господарського суду Донецької області Чернова О.В., за участю секретаря судового засідання Семенової М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс», м.Маріуполь Донецької області

до відповідача: Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове Донецької області

про стягнення 27778862,26грн, з яких основний борг у вигляді попередньої оплати 23473772,48грн, 3% річних 985898,42грн, інфляційні збитки 3319191,36грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс», м.Маріуполь Донецької області звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове Донецької області про стягнення 27778862,26грн, з яких основний борг у вигляді попередньої оплати 23473772,48грн, 3% річних 985898,42грн, інфляційні збитки 3319191,36грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару на підставі договору №1/У від 27.11.2018, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у вигляді попередньої оплати у розмірі 23473772,47грн, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних збитків.

Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 3, 6, 11, 15, 16, 509, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 691, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, статті 20, 193, 265 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду належним чином засвідчені копії Договору поставки №1/У від 27.11.2018 зі Специфікаціями, Акту звіряння взаємних розрахунків, претензії №39/08-20 від 20.08.2020; платіжних доручень; договорів №12 від 11.11.2020, №13 від 09.12.2020, б/н від 07.09.2020, №14 від 30.09.2021 про відступлення права вимоги.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, на підставі ст. 7 Кодексу України з питань банкрутства справу №905/809/21(905/224/22) передано до провадження судді Чернової О.В.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/809/21 (905/224/22); справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.03.2022.

У зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, підготовче засідання, призначене на 16.03.2022 у справі №905/809/21 (905/224/22) не відбулось.

У період з 12.05.2022 по 20.07.2022 суддя Господарського суду Донецької області Чернова О.В. знаходилась у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.07.2022 зобов`язано учасників справи надати суду обґрунтовані пояснення щодо можливості подальшого розгляду справи та призначення підготовчого засідання у справі №905/809/21 (905/224/22) в умовах воєнного стану у строк до 15.08.2022.

Ухвалою господарського суду від 23.09.2022 призначено підготовче засідання на 11.10.2022.

11.10.2022 від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній підтверджує, що Позивачем здійснено передоплату у розмірі 141716766,90грн, та Відповідач поставив Позивачу вугілля кам`яне на суму 71242994,42грн. У зв`язку із нестабільною ситуацією у вугільній галузі та зменшення видобутку, Відповідач був вимушений припинити постачання кам`яного вугілля, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість. Також у відзиві на позовну заяву Відповідач просить останній просить звільнити останнього від сплати інфляції та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.10.2022 закрито підготовче провадження у справі №905/809/21 (905/224/22) та призначено розгляд справи по суті на 20.10.2022.

У судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомленні шляхом направлення ухвали на електронні пошти сторін.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що сторони повідомлені належним чином про дату та час судового засідання, судом створені усі умови та сторонам наданий достатній час для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2018 між Державним підприємством «Селидіввугілля» (далі Постачальник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (далі Покупець, Позивач) укладено договір №1/У (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю вугілля кам`яне далі Вугілля, в асортименті, за ціною, за реквізитами, з якісними характеристиками згідно Виробничих показників, встановлених шахтам ДП «Селидіввігулля», та зі строками і умовами поставки, наведеними в Специфікаціях до цього Договору.

Покупець зобов`язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим Договором або Специфікаціями до нього (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.2.4. Договору датою поставки Вугілля є дата підписання акту приймання-передачі вугілля, що поставляється за цим Договором переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання відповідного акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами цього Договору.

Період та строк поставки Вугілля встановлюється Сторонами у Специфікаціях цього Договору (п. 2.7. Договору).

Згідно з п.5.4. Договору умови оплати зазначаються Сторонами у Специфікаціях до цього Договору.

Строк дії Договору встановлюється з дати підписання його уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків до повного виконання зобов`язань (п.9.1. Договору).

Сторонами на виконання п. 1.1. Договору підписані Специфікації №1 від 27.11.2018, №2 від 27.11.2018, №3 від 09.01.2019, №4 від 09.01.2019, №5 від 09.01.2019, №6 від 18.02.2019, №7 від 25.03.2019, №8 від 26.03.2019, №9 від 26.04.2019, №10 від 26.04.2019, №11 від 26.04.2019.

Відповідно до змісту вказаних Специфікацій у п. 2 визначені строки поставки: грудень 2018 року травень 2019 року, у п.6 визначені умови оплати: Покупець здійснює передоплату за весь Товар, що постачається за цією Специфікацією, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно з вищевказаними Специфікаціями загальна вартість товару складає 123532359,00грн без ПДВ.

Договір та Специфікації підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Позивач здійснив передоплату поставки товару на загальну суму 141716766,90грн без ПДВ відповідно до платіжних доручень №4570 від 07.12.2018, №4567 від 10.01.2019, №4573 від 11.01.2019, №4578 від 17.01.2019, №4589 від 18.01.2019, №4604 від 22.01.2019, №4510 від 24.01.2019, №4531 від 25.01.2019, №28 від 31.01.2019, №66 від 05.02.2019, №351 від 11.03.2019, №419 від 18.03.2019, №432 від 20.03.2019, №486 від 29.03.2019, №523 від 08.04.2019, №571 від 15.04.2019, №598 від 16.04.2019, №602 від 16.04.2019, №662 від 25.04.2019, №715 від 11.05.2019, №764 від 17.04.2019, №785 від 21.05.2019, №799 від 22.05.2019, №810 від 24.05.2019, №817 від 27.05.2019, №860 від 04.06.2019.

Як стверджує Відповідач, та не заперечує Позивач, Відповідач здійснив поставку товару на суму 71242994,42грн.

В матеріалах справи міститься підписаний Сторонами без зауважень Акт звіряння взаємних розрахунків за період червень 2019 року, відповідно до якого заборгованість Відповідача станом на 30.06.2019 за договором поставки №1/У від 27.11.2018 становить 70473772,48грн.

Позивач звернувся до Відповідача з письмовою претензією №39/08-20 від 20.08.2020 з вимогою про повернення суми попередньої оплати.

На підтвердження направлення претензії до матеріалів справи надані опис поштового відправлення, поштова накладна та фіскальний чек.

07.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (далі Кредитор, Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» (далі Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до п.п.1.1-2.1. якого Кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право грошової вимоги до Державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - Боржник) за Договором №1/Увід 27.11.2018, укладеного між Кредитором та Боржником. Сума грошової вимоги, право вимоги якої відступається за цим Договором, становить 2000000,00грн.

09.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (далі Первісний кредитор, Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» (далі Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до п.п.1.1 якого Первісний кредитор поступається за плату правом часткової вимоги виконання грошових зобов`язань за договором поставки №1/У від 27.11.2018 з Державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - Боржник) на суму 20000000,00грн, а Новий кредитор приймає на себе таке право.

11.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (далі Первісний кредитор, Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» (далі Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до п.п.1.1 якого Первісний кредитор поступається за плату правом часткової вимоги виконання грошових зобов`язань за договором поставки №1/У від 27.11.2018 з Державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - Боржник) на суму 10000000,00грн, а Новий кредитор приймає на себе таке право.

30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (далі Первісний кредитор, Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Росія» (далі Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до п.п.1.1 якого Первісний кредитор поступається за плату правом часткової вимоги виконання грошових зобов`язань за договором поставки №1/У від 27.11.2018 з Державним підприємством «Селидіввугілля» (далі - Боржник) на суму 15000000,00грн, а Новий кредитор приймає на себе таке право.

Загальна сума, на яку було відступлено право грошової вимоги за вищевказаними договорами становить 47000000,00грн.

Відповідач поставки товару на суму 23473772,48грн не здійснив, передоплату не сплатив.

Посилаючись на порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару за договором №1/У від 27.11.2018, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 27778862,26грн, з яких основний борг у вигляді попередньої оплати 23473772,48грн, 3% річних 985898,42грн, інфляційні збитки 3319191,36грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною першою статті 509, статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, правове регулювання якого визначено Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами договір поставки №1/У від 27.11.2018 є належною підставою для виникнення прав та обов`язків у сторін.

Згідно з ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до змісту п. 6 вказаних вище Специфікацій Покупець здійснює передоплату за весь Товар, що постачається за цією Специфікацією, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Судом встановлено, що Позивач здійснив передоплату поставки товару на загальну суму 141716766,90грн без ПДВ відповідно до вказаних платіжних доручень.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з вищевказаними Специфікаціями загальна вартість товару складає 123532359,00грн без ПДВ.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до змісту вказаних Специфікацій у п. 2 визначені строки поставки: грудень 2018 року травень 2019 року.

Як стверджує Відповідач, та не заперечує Позивач, Відповідач здійснив поставку товару на суму 71242994,42грн.

Докази поставки товару на іншу частину сплаченої Позивачем передоплати в матеріалах справи відсутні.

Відповідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звернувся до Відповідача з претензію №39/08-20 від 20.08.2020 з вимогою про повернення суми попередньої оплати. Докази належного направлення претензії (опис поштового відправлення, поштова накладна та фіскальний чек) додані до матеріалів справи.

Як встановлено судом, Позивач здійснив попередню оплату поставки у більшому розмірі, ніж визначено у Специфікаціях, та різниця становить 18184407,90грн.

Належних правових підстав для набуття Відповідачем грошових коштів у розмірі 18184407,90грн судом не встановлено.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд зауважує, що відповідно до підписаного сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків заборгованість Відповідача станом на 30.06.2019 за договором поставки №1/У від 27.11.2018 становить 70473772,48грн, тобто, розмір заборгованості визначено з урахуванням переплаченої суми попередньої оплати.

Відтак, Відповідачу станом на 30.06.2019 було відомо про здійснення Позивачем передоплати у більшому розмірі, ніж визначено у специфікаціях.

Відповідач розмір такої переплати не заперечує, та не спростовує, обґрунтованих пояснень щодо причин неповернення такої суми грошових коштів Позивачу Відповідач суду не надав, як і доказів повернення такої переплати у розмірі 18184407,90грн.

Також докази повернення Відповідачем заборгованості у розмірі 5289364,58грн як попередньої оплати поставки в матеріалах справи відсутні, Відповідач вказану суму заборгованості з повернення попередньої оплати не заперечує та не оспорює.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення суми попередньої оплати, та стягує з Відповідача на користь Позивача борг у загальному розмірі 23473772,48грн, з яких 5289364,58грн попередня оплата за спірним договором та 18184407,90грн безпідставно набуте Відповідачем майно.

Також Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 985898,42грн та інфляційних збитків у розмірі 319191,36грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі 918/631/19.

Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводами скаржника про те, що Відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи, що поставка товару повинна була відбутися у період з грудня 2018 року по травень 2019 року, то у Відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути Позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто, 01.06.2019.

Як вже було встановлено судом, відповідно до підписаного сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків заборгованість Відповідача станом на 30.06.2019 за договором поставки №1/У від 27.11.2018 становить 70473772,48грн, тобто, розмір заборгованості визначено з урахуванням переплаченої суми попередньої оплати.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Отже, підписуючи акту звіряння взаємних розрахунків, Відповідач фактично підтвердив у нього станом на 30.06.2019 наявність заборгованості у розмірі 18184407,90грн.

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку нараховано 3% річних у розмірі 985898,42грн на суму заборгованості 23473772,48грн за період прострочення з 20.08.2020 по 12.01.2022.

Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою Калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової системи «Ліга:Закон», суд встановив, що він є арифметично неправильним, та належний розмір 3% річних становить 985195,07грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду викладеного в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку інфляційних втрат, останнім нараховано на заборгованість у розмірі 23473772,00грн за період з вересня 2020 року по грудень 2021 року інфляційні втрати у розмірі 3319191,36грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою Калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової системи «Ліга:Закон», суд встановив, що він є арифметично неправильним, та належний розмір інфляційних втрат становить 3319401,11грн, однак, враховуючи, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, правомірний розмір інфляційних втрат становить 3319191,36грн.

Щодо клопотання Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове Донецької області про звільнення від сплати інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає про таке.

В обґрунтування вказаного клопотання Відповідач зазначає, у зв`язку із низкою обставин які склалися в державі, зокрема, дестабілізація ситуації у вугільній промисловості, поширення корона вірусу, військова агресія Російської Федерації та введення в Україні воєнного стану, мають негативний вплив на виробництво. Посилаючись на ст. 233 Господарського кодексу України, та ст. 551 Цивільного кодексу України, Відповідач просить звільнити останнього від сплати інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, 3% річних та інфляційні витрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та інфляційних витрат є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

3% річних та інфляційні витрати нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Таким чином, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов`язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, клопотання Відповідача в частині зменшення інфляційних втрат та 3% річних не підлягає в задоволенні.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача 27778158,91грн, з яких основний борг 23473772,48грн, 3% річних 985195,07грн, інфляційні збитки 3319191,36грн.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс», м.Маріуполь Донецької області до Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове Донецької області про стягнення 27778862,26грн, з яких основний борг у вигляді попередньої оплати 23473772,48грн, 3% річних 985898,42грн, інфляційні збитки 3319191,36грн, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове Донецької області (85401, Донецька обл., місто Селидове, вулиця Карла Маркса, 41, ідентифікаційний код 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс», м.Маріуполь Донецької області (01001, місто Київ, вул. Прорізна (Шевченківський р-н), будинок 12А, ідентифікаційний код 33467331) 27778158,91грн, з яких основний борг 23473772,48грн, 3% річних 985195,07грн, інфляційні збитки 3319191,36грн, та витрати зі сплати судового збору у розмірі 416672,38грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова

У судовому засіданні 20.10.2022 складено та підписано повний текст рішення.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.