Рішення № 106863338, 20.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2022 року м. Київ № 640/16825/21

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України

про визнання неправомірними дії, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні йому третьої групи інвалідності війни пов`язаної з захистом Батьківщини, безстроково згідно з свідоцтвом про хворобу № 2148 від 19 листопада 2020 року, виданим 18 регіональною військово-лікарською комісією.

- зобов`язати відповідача винести рішення щодо призначення йому третьої групи інвалідності війни пов`язаної з захистом Батьківщини, безстроково згідно з свідоцтвом про хворобу № 2148 від 19 листопада 2020 року, виданим 18 регіональною військово-лікарською комісією.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що рішення відповідача про відмову в призначенні йому третьої групи інвалідності війни, пов`язаної з захистом Батьківщини, є незаконним, та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 року у адміністративній справі № 640/16825/21 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну та наявні у нього докази, що стосуються спору.

Враховуючи неподання відповідачем заперечень проти позовних вимог та доказів на їх підтвердження, суд відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , будучи учасником бойових дій (посвідчення НОМЕР_1 ), під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО Донецької і Луганської області 20.03.2017 року внаслідок обстрілу позиції важкої артилерії незаконними збройними формуваннями, одержав осколкове вогнепальне поранення нижніх кінцівок, що підтверджується довідкою про обставини травми №1428 від 12.04.2017 року.

Висновком спеціаліста №34651 від 30.11.2018 року консультативного поліклінічного відділення державної установи «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України», зазначено про проведення серії позивачу хірургічних втручань 07.06.20017 року та 07.05.2018 року та підтверджено встановлений діагноз-наслідки мінно-вибухового, багато-уламкового поранення (20.03.2017) з ушкодженням нижніх кінцівок, переважно лівої, посттравматична невропатія сідничного нерва, переважно великогомілкової порції, виражений парез лівої нижньої кінцівки переважно м`язів згинальної групи, виражений гіпотрофічний синдром, стопинно-динамічні порушення.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №2148 від 19.11.2020 Регіональної військово-лікарської комісії, захворювання пов`язані з проходженням служби та захистом Батьківщини.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 р. №2961-IV медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи

Згідно статті 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ від 21 березня 1991 року особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі статтею 3 вищевказаного Закону інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з пунктами 3, 17, 20 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року ( далі - Положення №1317), медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Як свідчить зміст пункту 26 Положення №1317, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Разом з тим, Пунктом 27 Положення №1317 Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Пунктом 21 Положення визначено, що у разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров`я комісія розробляє на підставі плану медичної та професійної реабілітації, що обов`язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів з конкретизацією трудових рекомендацій, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням.

06.02.2018 року Центральною медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров`я України, позивач був оглянутий вперше та встановлено йому 25% втрати працездатності, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Повторний огляд Центральною медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров`я України 27.11.2018 року з урахуванням консультативного висновку державного НДІ МСПІ від 18.12.2018 року №7867 особою з інвалідністю не визнаний, 25% втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

14.04.2021 року Центральною медико-соціально експертною комісією Міністерства охорони здоров`я України позивачу відмовлено у встановлені групи інвалідності, відповідно до вимог п.27 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року №561, вказавши при цьому, що і разі погіршення стану здоров`я звернутися до ЛКК поліклініки для оформлення направлення на МСЕК. Після його ї буде оглянуто МСЕК.

Згідно з п. 23 вказаного Положення у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Відповідно до п.п. 24, 25 даного Положення рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Вирішення питань стану здоров`я інваліда, визначення ступеня обмеження його життєдіяльності та встановлення групи інвалідності може бути предметом розгляду в адміністративному суді лише з огляду на дотримання передбаченої процедури вирішення вказаних питань, тоді як по суті питання про стан здоров`я позивача та наявність чи відсутність у нього нестійких, оборотних змін та порушень функцій організму може бути предметом розгляду спеціалізованих медичних закладів, висновки яких суд приймає в якості доказів по справі.

За таких обставин, суд позбавлений можливості безпосередньо на підставі вказаних документів робити висновок про стан здоров`я позивача.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У силу положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 263, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України (04053, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, 9, ЄДРПОУ 38260065) про визнання неправомірними дії, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур