Рішення № 106861469, 19.10.2022, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/89/22

Єдиний унікальний номер 741/948/21

РІШЕННЯ

іменем України

19 жовтня 2022 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Богдан Н.О., Олійник Ю.М., Сокирки Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - АТ «Українська залізниця») про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

УСТАНОВИВ:

У липні 2021 року представник позивача адвокат Таргоній В.М., діючи від імені та представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з указаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві потяг скоїв наїзд на гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який внаслідок отриманих травм помер.

За цим фактом було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100010004207 та розпочато досудове розслідування.

З висновку експерта № 1646 та акта судово-медичного дослідження № 1056 убачається, що між наїздом на загиблого електропоїзда SKODA № 720 в м. Києві на вулиці Грінченка та смертю останнього наявний причинно-наслідковий зв`язок.

Власником електропоїзда SKODA № 720 сполученням Вінниця-Харків є АТ «Українська залізниця», а поїзд обслуговувався складом електропоїзда та локомотивною бригадою приписки філії «Українська залізнична швидкісна компанія» АТ «Укрзалізниця».

Позивачка у справі втратила рідного сина та близьку людину, який був її опорою та підтримкою, чим повністю зруйновано її нормальне життя. ОСОБА_1 взяла на себе всі витрати, пов`язані з похованням сина.

Ураховуючи наведене, позивачка просила стягнути з відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки, на її користь 300 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 10350 грн. на відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника, які вона понесла.

Ухвалою судді від 29 липня 2021 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та установлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - право на подання відповіді на відзив. Одночасно судом задоволено клопотання представника позивача та витребувано з Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017100010004207 від ІНФОРМАЦІЯ_1.

У відзиві на позов представник АТ «Укрзалізниця» адвокат Онищенко О.Ф. просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки згідно з пунктом 2.5 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 24 березня 1998 року за № 193/2633, із змінами, пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів. У даному випадку потерпілий грубо порушив дані Правила, адже він самостійно, умисно рухався по залізничній колії, тобто вчиняв протиправну поведінку (а. с. 40 знизу), коли він не лише передбачав, але і бажав або свідомо допускав настання шкідливого наслідку, а саме потрапляння під поїзд. Звертає увагу на відсутність вини робітників залізничного транспорту, що підтверджується постановою слідчого Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві про закриття кримінального провадження. Позивач до суду не надала судово-психологічну експертизу, яка може бути доказом для визначення можливого розміру грошової компенсації за завдані особі страждання (моральну шкоду). Що стосується відшкодування матеріальної шкоди, зазначає, що додані документи не можуть бути належними доказами на підтвердження понесених матеріальних витрат, оскільки не відповідають вимогам щодо форми та змісту для оформлення розрахункових документів, а з договору неможливо установити, хто був замовником робіт з установлення надгробного пам`ятника (а. с. 39-45).

У відповіді на відзив представник позивача адвокат Таргоній В.М. указує, що порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України згідно з практикою Верховного Суду є предметом оцінки судом доказів у сукупності, але в жодному разі не є підставою для відмови у відшкодуванні шкоди матері загиблого. Втрата сина беззаперечно призвела до необхідності докладати зусиль для організації свого життя зараз та в майбутньому. Унаслідок ДТП позивач втратила рідного сина, близьку людину, який був її опорою та підтримкою, повністю зруйновано її нормальне життя. Матеріальні витрати підтверджуються розрахунковими документами: копіями гарантійного договору, акту виконаних робіт, квитанцій, що відповідає вимогам п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (а. с. 51-54).

26 жовтня 2021 року на адресу Носівського районного суду Чернігівської області з СВ Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017100010004207 від ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням провручення поштового відправлення, надіслала письмову заяву, у якій указала, що не заперечує проти розгляду справи без її присутності (а. с. 101).

Представник позивача адвокат Таргоній В.М. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, що підтверджується довідкою про доставку sms-повідомлення від 12 липня 2022 року (а. с. 94).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 95), на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, проти позову заперечив у повному обсязі (а. с. 97).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами та зібрані у справі докази у сукпності, дійшов настпуного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 16 жовтня 1993 року серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 07 грудня 2004 року серії НОМЕР_2 (а. с. 18-19).

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 23 роки у місті Києві помер ОСОБА_2 (а. с. 17).

Із копії лікарського свідоцтва про смерть № 1646 від 25 травня 2017 року, яке міститься в матеріалах витребуваного кримінального провадження, убачається, що причиною смерті ОСОБА_2 є численні переломи кісток з ушкодженням внутрішніх органів. Пішохід травмований залізничним транспортним засобом.

Із матеріалів кримінального провадження судом також установлено, що постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП України у м. Києві від 30 серпня 2017 року кримінальне провадження, унесене до ЄРДР №12017100010004207 від 24 травня 2017 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, було закрите у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

З указаної вище постанови убачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 18 годині 23 хвилини поблизу будинку АДРЕСА_1 швидким потягом № 720 сполученням «Вінниця- Харків» скоєно наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який унаслідок даного наїзду загинув.

Відповідно до висновку експерта № 1646 від 25 червня 2017 року виявлені на трупі ОСОБА_2 , 1993 року народження, всі ушкодження (поєднана травма тіла) у ОСОБА_2 виникли від дії тупих предметів, могли утворитися в результаті зіткнення поїзда з пішоходом, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження та знаходяться у прямому зв`язку з настанням смерті. На час отримання ушкоджень ОСОБА_2 був тверезий. Причиною смерті ОСОБА_2 є поєднана травма тіла (численні переломи кісток з ушкодженням внутрішніх органів і м`яких ткачнин. На це вказують: наявність вищеописаних ушкоджень, велика кількість крові в лівій і черевній порожнинах, ознаки зовнішньої кровотечі, малокров`я внутрішніх органів, морфологічні ознаки шоку (а. с. 9-12).

При судово-медичному дослідженні (обстеженні) у результаті судово- токсилогічного дослідження крові від трупа гр. ОСОБА_2 , 1993 р. н., не знайдено: метиловий та етиловий спирти, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери (акт № 1056 від 25 травня 2017 року) (а. с. 13, 14).

Згідно з листом АТ «Українська залізниця» від 07 липня 2021 року № Н3-1-08/969 електропоїзд серії Skoda № 720 сполученням Вінниця-Харків, за участі якого ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18 год. 18 хв. по станції Київ-Деміївський на 852 км було зафіксовано несмертельне травмування стороннього чоловіка, який був у навушниках. Вищевазаний поїзд обслуговувався складом електропоїзда та локомотивною бригадою приписки філії «Українська залізнична швидкісна компанія» (а. с. 16).

З наявного у матеріалах справи відзиву на позов слідує, що представник АТ «Укрзалізниця» адвокат Онищенко О.Ф. факту перебування електропоїзда серії Skoda № 720 у власності (на балансі) філії «Українська залізнична швидкісна компанія», а також машиніста такого електропоїзда у трудлових відносинах з АТ «Укрзалізниця» не заперечує. (а. с. 39-45).

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини 1 статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (частина 2 статті 1193 ЦК України).

Фактичною причиною нещасного випадку на залізниці, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1, імовірно, стала особиста необережність ОСОБА_2 та пряме нехтування ним правилами безпеки на залізничному транспорті.

При цьому суд уважає, що порушення потерпілим 2.5 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України 19 лютого 1998 року № 54, відповідно до якого пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів, як це було встановлено постановою про закриття кримінального провадження №12017100010004207 від 24 травня 2017 року, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки за змістом зазначених вище норм матеріального права власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.

Об`єктивні дані щодо вчинення загиблим ОСОБА_2 самогубства, незважаючи на наявність в матеріалах справи постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 30 серпня 2017 року, які б могли бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, у матеріалах справи відсутні.

Отже, обставин непереборної сили або умислу потерпілого ОСОБА_2 судом не встановлено, а відповідачем не доведено.

Відповідачем не спростовано того, що електропоїзд серії Skoda № 720 не перебуває на балансі АТ «Українська залізниця», а машиніст цього поїзду, який керував ним при наїзді на ОСОБА_2 , не виконував свої трудові обов`язки та не перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця».

Отже, АТ «Українська залізниця» має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За пунктом 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За обставин, коли смерть потерпілого ОСОБА_2 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а саме потягу, яким керували працівники АТ «Українська залізниця», тобто перебували з товариством у трудових відносинах, що не заперечувалось під час розгляду справи, тому саме відповідач зобов`язаний відшкодувати матері потерпілого ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю сина, незалежно від своєї вини.

Позивач зазнала значних моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями, викликаними втратою рідного сина. При цьому, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги, що смерть ОСОБА_2 стала наслідком його грубої необережності, а саме порушення ним пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 березня 1998 року, із змінами, а також пункту 3 Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1995 року № 903, із змінами.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає з урахуванням того, що позивач втратила дорослого сина, що унаслідок наїзду на загиблого електропоїздом у неї змінився та був порушений нормальний спосіб життя, вона понесла значне потрясіння, страждання через смерть близької людини, що змусило докладати додаткових зусиль для нормалізації свого життя, а тому, ураховуючи ступінь вини відповідача, глибину фізичних та душевних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, суд робить висновок, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, пов`язаної зі смертю сина ОСОБА_2 , підлягають частковому задоволенню, а саме: на користь позивача із відповідача слід стягнути 60000 (шістдесят тисяч) грн.

У частині позовних вимог про відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника суд зазначає нижченаведене.

Факт виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника на могилі ОСОБА_2 в с. Плоске Носівського району фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) підтверджується гарантійним договором № 27 від 16 лютого 2020 року, актом прийому-передачі виконаних робіт № 17 від 25 квітня 2019 року на загальну суму 10350 грн., що включає: пам`ятник граніт - 6600 грн., надгробна плита - 1800 грн., установка пам`ятника - 1750 грн., доставка в с. Плоске - 200 грн., копією накладною про повну оплату № 17 від 16 лютого 2019 року (а. с. 21, 22, 23).

Відповідно до квитанцій № 17 від 16 лютого 2019 року та № 215 від 30 червня 2019 року замовником ОСОБА_1 сплачено за послуги (роботу): пам`ятник аванс, доплата за пам`ятник, доставка, установка відповідно всього 2000 грн. та 8350 грн. Кошти сплачені підприємцю ОСОБА_3 (а. с. 20).

ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, дата державної реєстрації: 02.11.2005, номер запису: 20630000000001640, КВЕД 96.03 «Організування поховань і надання суміжних послуг», що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також копією свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_3 (а. с. 24).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з положеннями статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Згідно зі статтею 1201 ЦК України, якою врегульовано відшкодування витрат на поховання, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно до положення статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

У випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Тлумачення вказаних вище норм права свідчить, що в цивільному законодавстві містяться правила відшкодування витрат, зокрема, на спорудження надгробного пам`ятника,

За загальним правилом, у разі понесення таких витрат на спорудження надгробного пам`ятника, боржником у зобов`язанні щодо їх відшкодування є особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, а кредитором - особа, яка здійснила такі витрати.

При цьому, у статті 1201 ЦК України не встановлено межі по відшкодуванню витрат на спорудження.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 607/3451/16-ц (провадження № 61-24229сво18).

Отже, оскільки смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (потягу), власником якого є відповідач, та витрати на встановлення надгробного пам`ятника взяла на себе мати покійного, такі витрати підтверджуються квитанціями як розрахунковими документами, суд стягує з відповідача 10350 грн. 00 коп., тобто суму фактично понесених позивачем витрат на спорудження надгробного пам`ятника.

Доводи представника відповідача про невідповідність форми та змісту наданих представником позивача копій документів чинному законодавсту України, а також на відмінність дати акту виконаних робіт із встановлення памятника (25.04.2019) від дати договору (16.02.2020) та неможливості встановити безпосереднього замовника робіт (а. с. 42) не спростовують доводів позивачки про те, що саме нею було сплачено 10350 грн. за спорудження надгробного пам`ятника, не свідчать про нікчемність договору по встановленню надгробного пам`ятника на могилі сина позивачки ФОП ОСОБА_3 та здійснення господарської операції між сторонами, і що вона спричинила реальні зміни їх майнового стану.

Згідно з п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, із відповідача на користь держави належить стягнути 992 грн. 40 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 10350 (десять тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп. на відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач: акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код згідно з ЄДРПОУ 40075815.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2022 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА