Рішення № 106861381, 05.10.2022, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/447/22

Номер провадження 2/739/239/22

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Кочура О.О.,

за участі: секретаря Головня І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 45133,50 гривень та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 142937, 00 гривень. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він працював у відповідача в філії «Сосницька дорожньо-експлуатаційна дільниця» на посаді старшого виконроба. 28.07.2021 року його попередили про наступне вивільнення та 30.09.2021 року він був звільнений з роботи згідно п.1статті 40 КЗпП України. При цьому в день звільнення з роботи позивачу не було виплачено заробітну плату за період з 01.06.2021 року по 30.09.2021 року у сумі 45133,50 гривень, що підтверджується довідкою Філії «Сосницька ДЕД» ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» за №45 від 04.05.2022 року. Крім того, позивач посилається на ст.117 КЗпП України та вказує, що з відповідача підлягає стягненню розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні. Даний розрахунок проводиться із застосуванням порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. Позивач розрахував середньоденну заробітну плату 752,30 грн. та вказує, що з відповідача має бути стягнуто на його користь середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що станом на день звернення до суду складає 142937,00 гривень. Ухвалою судді від 20.06.2022 року зазначену позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

В подальшому, позивачем було подано до суду заяву з додатками про поновлення йому трьохмісячного строку звернення до суду в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Оскільки даний строк він пропустив з поважної причини, так як один виховує дитину з інвалідністю, яка часто хворіє і в період часу з 25.09.2021 року по 31.12.2021 року він чотири рази звертався до лікарні з приводу захворювання сина, тому не мав змоги вчасно звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, попередньо подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Представник відповідача у судове засіданняне з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та встановленим законом порядку, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило, правом на подання відзиву не скористався. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося. Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином, повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд ухвалив: здійснити розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами з постановленням заочного рішення. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків: Судом встановлено,що позивач працював на посаді старшого виконроба Філії «Сосницька ДЕД» Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з 03.01.2006 року (а.с. 10). Наказом № 43 від 30.09.2021 року позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпПз 30.09.2021 року (а.с.11). Згідно копії довідки № 45 від 04.05.2022 року Філії «Сосницька ДЕД» Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 станом на 01.05.2022 року становить 45133,50 грн., а саме: за червень 2021 року у розмірі 4847 грн. 50 коп., за липень 2021 року у розмірі 7937 грн. 30 коп., за серпень 2021 року у розмірі 19899 грн. 94 коп., за вересень 2021 року у розмірі 12448 грн. 76 коп. (а.с.12 ). Відповідно до частини першоїстатті 21 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВРпрацівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно частини першоїстатті 115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно частини першоїстатті 47 КЗпПвласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу. Частиною першоюстатті 116 КЗпП Українипередбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством встановлюється Кабінетом Міністрів України. За змістом пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 ( далі Порядок) цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

За змістом абз. 3 пункту 2 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до абз.1 пункт 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Згідно підпунку б пункту 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо. Відповідно до абз. 2 пункту 3 Порядку суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. За змістом пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1-3ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем доведено про нарахований дохід у розмірі 45133 грн 50 коп., відповідач же в день звільнення позивача, що був останнім робочим днем, не здійснив виплату ОСОБА_1 наявної заборгованості із заробітної плати, порушив вимоги законодавства щодо їх виплати. На час розгляду справи судом, відомості про виплату позивачу вказаної заборгованості також відсутні. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України. Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судом встановлено, що належні при звільненні ОСОБА_1 виплати заробітної плати роботодавцем у повному обсязі проведені не були, тому у роботодавця наступає відповідальність перед працівником, що передбаченаст. 117 КЗпП України. Згідно із ч.1ст. 233 КЗпП Українивстановлено скорочені строки для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів. Відповідно до ч. 2ст. 233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені вРішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року. З поданого клопотання позивача вбачається, що він не міг звернутися до суду у встановлений законом трьохмісячний строк з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки один виховує та утримує дитину з інвалідністю, яка часто хворіє, на підтвердження чого надав до суду копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно медичного висновку має захворювання, що дає право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалів віком до 18 років. Згідно рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 15.11.2016 року, малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу залишено проживати з ОСОБА_1 . Також позивач додав до клопотання копію медичної довідки лікаря педіатра, згідно якої він звертався за медичною допомогою з приводу захворювання його сина ОСОБА_2 : 25.09.2021 року, 02.11.2021 року, 28.11.2021 року, 23.12.2021 року.

Вказані вище обставини, суд визнає поважними причинами пропуску позивачем строків, установленихстаттею 233КЗпП України та приходить до висновку про необхідність їх поновлення. Проте, суд відхиляє розрахунок середньоденної заробітної плати, виконаний позивачем, оскільки позивач виконав даний розрахунок помилково, а саме: не розрахував середньомісячну заробітну плату, виходячи з розміру заробітної плати за останні два місяці, що передували місяцю звільнення (липень-серпень) без врахування одноразової виплати матеріальної допомоги.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ від 08.02.1995 № 100, судом здійснено нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 01.10.2021 (наступний день після дати звільнення) по 05.10.2022 (дата ухвалення рішення):

7937,30 грн. (заробітна плата за липень)+ 14969,94 грн. (заробітна плата за серпень без врахування матеріальної допомоги) : 43 дні (кількість робочих днів у вказаних місяцях) = 532,72 грн (середньоденна заробітна плата;

за період з 01.10.2021 по 05.10.2022 було 259 робочих днів;

259 х 532,72 грн. = 137974, 48 грн. (розмір відшкодування).

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2021 року по 05.10.2022 року складає 137 974 грн. 48 коп.

Разом із тим, вирішуючи спір в частині вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві ВП ВС дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогост. 117 КЗпП України. Водночас виходячи з мети відшкодування, передбаченогост. 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, ВП ВС вважала, що сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. ВП ВС вважала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених ВП ВС критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Враховуючи викладений вище висновок ВП ВС, суд, беручи до уваги розмір заборгованості 45133 грн. 50 коп., період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості (майже рік після звільнення заборгованість не сплачена), інші обставини справи, а саме перебування на утриманні позивача дитини з інвалідністю, яка потребує оперативного втручання, суд вважає, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 137 974 грн. 48 коп. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп., оскільки передбачена законом пільга при сплаті судового збору не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, тому відповідно дост. 141 ЦПК Українинеобхідно стягнути з відповідача на користь позивача витрати на відшкодування судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог про відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 957 грн.94 коп. Згідно положень ч. 6ст. 141 ЦПК Українисудовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. за вимогу про стягнення заборгованості із заробітної плати слід стягнути з відповідача в дохід держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за цими вимогами в силу п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст. ст.36,47,116,117,233,234 КЗпП України, ст.21,27 Закону України "Про оплату праці", ст. ст.4,5,12,81,141,263-265,273, 280-284,354,430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково. Поновити ОСОБА_1 трьохмісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ЄДРПОУ - 32016315, місцезнаходження: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Київська, 17,на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 45 133 (сорок п`ять тисяч сто тридцять три) гривні 50 копійок з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2021 по 05.10.2022 у розмірі 137974 ( сто тридцять сім тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 48 копійок та витрати на відшкодування судового збору у розмірі 957 (дев`ятсот п`ятдеся сім) гривень 94 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог- відмовити. Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»в дохід держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок. Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за заявою відповідача протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.О.Кочура