Рішення № 106861265, 20.10.2022, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/279/22

Провадження №2/731/103/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2022 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Коваленка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2022 року поштовим зв`язком до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява, відповідно до вимог якої позивач просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 4400 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 22 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СТ «Гарантія» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс №АР/5292038, предметом якого було страхування транспортного засобу марки «DAEWOO FSO LANOS TF69Y», д.н.з. НОМЕР_1 , термін дії якого становив з 23 січня 2021 року по 22 січня 2022 року.

16 липня 2021 року о 04 год. 00 хв. в смт Варва по вул. Миру, поблизу б. №18, відповідач ОСОБА_1 керуючи належним йому автомобілем марки «DAEWOO FSO LANOS TF69Y», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілями марки «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_2 та «ВАЗ-2101», д.н.з. НОМЕР_3 , після чого залишив місце дорожньої пригоди, чим також порушив вимоги п. 2.10 ПДР України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. У зв`язку з цим, 16 липня 2021 року у день скоєння дорожньо-транспортної пригоди до ПАТ «СТ «Гарантія» звернулася потерпіла особа, - ОСОБА_2 , з заявою про страховий випадок. За результатами розгляду якої було проведено відповідне розслідування та визначено розмір матеріального збитку заподіяного власнику даного транспортного засобу. В подальшому, з підстав заявлених потерпілою вимог про страхову виплату за страховим актом №621-21 від 29 листопада 2021 року, позивачем було перераховано, в рахунок страхового відшкодування, кошти у розмірі - 4400 грн.

Позивач стверджує, що відповідно до постанови Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2021 року по факту вказаної події провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП закрито, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ст. 38 КУпАП. При цьому, на думку позивача матеріалами страхової справи доведено факт самовільного залишення місця ДТП відповідачем ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «DAEWOO FSO LANOS TF69Y», д.н.з. НОМЕР_1 , а тому вказане є належним обґрунтуванням на звернення до суду з регресним позовом, до відповідача, як винної особи у даній дорожньо-транспортній пригоді, що встановлено постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 вересня 2021 року.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 01 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 27 вересня 2022 року, яке в подальшому з підстави заявленого стороною позивача клопотання, було відкладене на 20 жовтня 2022 року.

З метою з`ясування всіх обставин по справі та з підстав задоволення відповідного клопотання сторони позивача, судом було витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення №731/418/21 (провадження №3/731/225/21)

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, 11 жовтня 2022 року звернувся до суду з заявою про здійснення розгляду справи без участі сторони позивача, заявлені вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі (а.с. 44).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, перед його початком звернувся до суду з клопотанням щодо здійснення розгляду справи без його участі, заявлені до нього позовні вимоги визнав та не заперечував щодо їх задоволення (а.с. 34).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів №АР/5292038, 22 січня 2021 року між позивачем ПАТ «СТ «Гарантія» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано транспортний засіб марки «DAEWOO FSO LANOS TF69Y», д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до умов якого термін дії становив з 23 січня 2021 року по 22 січня 2022 року. Страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю складає 260000 грн; та за шкоду, заподіяну майну складає 130000 грн. Розмір франшизи 2000 грн (а.с. 6).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За нормами ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На переконання суду, вказаний правочин є правомірним, адже в розумінні ст. 204 ЦК України його недійсність прямо законом не встановлена. Відомості щодо визнання даного Договору недійсним у суду відсутні.

З копії постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 вересня 2021 року, з урахуванням змісту постанови про виправлення описки від 27 жовтня 2021 року, винесених в межах справи №731/352/21, вбачається, що 16 липня 2021 року о 04 год. 00 хв. в смт Варва по вул. Миру, 18, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не впевнився в безпеці маневру та здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_5 та «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. За результатами розгляду даної судової справи останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення. Дана постанова суду не оскаржувалася та набрала законної сили (а.с. 8, 9).

Зазначена постанови в розумінні положень ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України є обов`язковими для суду, який в даному випадку розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову, саме в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та вчиненні вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відповідно дост.6Закону «Прообов`язкове страхуванняцивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Таким чином, аналізуючи положення вищезазначених норм та досліджені письмові докази, суд констатує факт настання страхового випадку, що слугує підставою для здійснення страхувальником страхової виплати.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За результатами вказаної дорожньо-транспортної пригоди до ПрАТ «СТ «Гарантія» звернувся ОСОБА_2 з заявою про відповідний страховий випадок (а.с. 10).

Відповідно до копії Звіту про оцінку №4877 авто-товарознавчого дослідження транспортного засобу «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_2 , належного ОСОБА_4 , складеного 30 липня 2021 року оцінювачем ОСОБА_5 за замовленням ПрАТ «СТ «Гарантія», матеріальний збиток завданий власнику даного транспортного засобу за результатами дорожньо-транспортної пригоди становить 7681, 04 грн (а.с. 12, 13).

22 листопада 2021 року ОСОБА_4 звернулася до ПрАТ «СТ «Гарантія» із заявою №621/21 про страхову виплату, згідно якої просила виплатити їй, як потерпілій особі, власнику пошкодженого транспортного засобу марки «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_2 , суму страхового відшкодування, заподіяну з вини водія автомобіля «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АР/5292038, чинним на дату дорожньо-транспортної пригоди 16 липня 2021 року, що підтверджується копією відповідної заяви (а.с. 10, 11).

Згідно з копією страхового акту від 29 листопада 2021 року №621/21 та розрахунку до нього ПрАТ «Гарантія» здійснила розрахунок виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, пов`язану з пошкодженням автомобіля марки «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_2 , на користь її власника ОСОБА_4 , у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі та розміру франшизи, у сумі - 4400, 87 грн (а.с. 14, 15).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Зазначене страхове відшкодування позивачем було виплачено на користь потерпілої ОСОБА_4 29 листопада 2021 року, що підтверджується копією відповідного платіжного доручення від 29 листопада 2021 року №1757 (а.с. 16).

Згідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

За змістом ст. 12 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Таким чином, позивач ПрАТ «СТ «Гарантія» відшкодувавши ОСОБА_4 заподіяну матеріальну шкоду спричинену відповідачем ОСОБА_1 внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі та франшизи, цим самим належно виконавши своє зобов`язання щодо сплати страхового відшкодування у повному обсязі, у строки та у відповідності до норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз`яснено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 26 цієї Постанови до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки відповідно до правил ст. 993 ЦК України.

Як вбачається з підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Суд бере до уваги, що постановою Варвинського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2021 року провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ст. 122-4 КУпАП, закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. При цьому, зі змісту даної постанови вбачається, що судом було встановлено, що згідно з протоколом ОСОБА_1 16 липня 2021 року о 04 год. 00 хв. в смт Варва, по вул. Миру, поблизу б. 18, керуючи належним йому автомобілем ««DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_2 та ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_6 , після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п. 2.10 в) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП. Дана постанова суду не оскаржувалася та набрала законної сили (а.с. 6 справа №731/418/21).

Суд зважає, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Пленум Верховного Суду України у роз`ясненнях, викладених у п. 2 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» звертає увагу судів на те, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2021 року у справі № 464/5150/16-ц (провадження № 61-15974св20).

Отже факт закриття провадження про справі про адміністративне правопорушення відносно відповідача у зв`язку закінченням строків накладання адміністративного стягнення не свідчить про відсутність правових підстав для настання цивільно-правової відповідальності останнього.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Таким чином, враховуючи наведене та аналізуючи матеріали справи №731/418/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП, а також те, що застосування пункту 7 статті 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення, тому суд не може зробити висновок про відсутність вини відповідача у вчинення даного адміністративного правопорушення у виді самовільного залишення місця пригоди після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, що мало місце 16 липня 2021 року о 04 год. 00 хв., на підставі чого і було здійснено відповідне страхове відшкодування.

Суд зважає, що відповідачем не надано належного обґрунтування на спростування заявлених вимог позивача, оскільки, в розумінні ч. 2 ст. 1166 ЦК України, останнім не надано доказів про відсутність його вини у скоєному

За змістомч.1ст.4та ч.1ст.5ЦК Україникожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин, суд зважаючи на повне та об`єктивне дослідження всіх доказів, які наявні у матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини по справі, беручи до уваги факт визнання відповідачем заявлених до нього позовних вимог в повному обсязі, приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на їх користь страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 4400 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір у сумі 2481 грн (а.с. 1, 17).

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставівикладеного,керуючись ст. 141, 206, 247, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3; код ЄДРПОУ №14229456) страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 4400 (чотири тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» судові витрати в сумі 1240 (однієї тисячі двісті сорока) гривень 50 копійок.

Головному управлінню державної казначейської служби України в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 37972475, що розташоване за адресою: 14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, б. 27, повернути позивачу Приватному акціонерному товариству «Страхове товариство «Гарантія» (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3; код ЄДРПОУ №14229456), з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 1240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 50 копійок, сплаченого позивачем, при поданні позову в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня на р/р НОМЕР_7 , код ЄДРПОУ 37972475, відповідно до платіжного доручення №6469 від 18 серпня 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко