Рішення № 106860519, 20.10.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2022 року м. Рівне№460/26566/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у виплаті пенсії розмірі, який був встановлений ОСОБА_1 до 1 липня 2022 року на термін до скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування;

зобов`язання відповідача на строк визначений пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», проводити виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 липня 2022 року з врахуванням підвищень, доплат пов`язаних з отриманням 3 групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, визначених частиною четвертою пункту 28 статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, статтею 1 Закону України Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни та абзацом першим пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення від 28.12.2011 N 1381, з врахуванням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року по справі №460/12760/21.

За змістом позовної заяви позивач зазначає, що З 03.09.2020 йому відповідно до вимог Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб було призначено пенсію за вислугою років. На 03.09.2020 розмір пенсії, що була йому призначена Відповідачем з урахуванням підвищення або надбавки, як учаснику бойових дій становив 18487,84 грн. У зв`язку із отриманням інвалідності з 1 липня 2021 року Позивач звернувся до Відповідача та надав усі документи, на підставі яких Відповідачем було проведено перерахунок та за його результатами підсумковий розмір пенсії Позивача (з надбавками) склав 23 028,3 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року по справі №460/12760/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.07.2021 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. У липні 2022 року Позивачем, була отримана пенсія у сумі 20 542 грн., що менше від пенсії яка виплачувалася Позивачу з 1 липня 2021 року, з урахуванням підвищень та доплат пов`язаних із отриманням інвалідності, на підставі посвідчення серії НОМЕР_1 . Відповідачем припинено виплату підвищень, доплат, пов`язаних з отриманням інвалідності, оскільки на 1 липня 2022 припадає закінчення дії посвідчення серії НОМЕР_1 . Приймаючі вказане рішення Відповідачем не було враховано вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» (далі Постанова № 225), відповідно до пункту 3 якої: «Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317; дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666). При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.». Отже, Постановою № 225 продовжено інвалідність для осіб повторний огляд яких припав на період дії військового стану.

Ухвалою суду від 07.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 03.09.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням 33 років вислуги, що становило 70 % сум грошового забезпечення.

З 01.07.2021 позивача переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

08.07.2022 Позивач звернувся з заявою до Відповідача у якій просив, відновити виплату пенсії у розмірі, який був встановлений до 1 липня 2022 року на термін до скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування.

Листом від 15.08.2022 за №13270-11646/М-03/8-1700/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача, що пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб провадиться на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» N 2262-XII, 09.04.1992 (далі Закон). З врахуванням норм Закону Позивачу призначено пенсію за вислугу років, виплата якої проводиться з 03.09.2020 року. З 23.06.2021, в зв`язку з визнанням Позивача особою з інвалідністю 3 групи внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини. Група, причина інвалідності, а також час її настання встановлено медико-соціальною експертною комісією, що діє на підставі положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Відповідно термін інвалідності, згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ №813313, визначений з 23.06.2021 по 30.06.2022 . Одночасно Відповідач зазначив, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що до ветеранів війни належать: особи з інвалідністю внаслідок війни, а статтею 13 Закону обумовлено перелік пільг особам вказаної категорії. Зокрема частиною 4 пункту .28 визначено, що особам з інвалідністю внаслідок війни III групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Разом з тим статтею 1 Закону України Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни особам з інвалідністю внаслідок війни III групи передбачена щомісячна виплата цільової грошової допомоги на прожиття: у розмірі 50 гривень, Частиною 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення від 28.12.2011 N 1381, установлено, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно статей 13 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", збільшуються на 25 відсотків. Однак Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації. Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті рад за місцем реєстрації громадянина. Згідно з матеріалами пенсійної справи Позивача термін групи інвалідності з 01.07.2022 року органами МСЕК не продовжено, відповідно посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_1 від 02.09.2021 року з 01.07.2022 втратило свою чинність, що призвело до припинення виплати пільг і компенсацій, передбачених вищевказаними законодавчими актами. Виплата пенсії за вислугу років не припинялася і її розмір з 01.07.2022 складає 20542.62 грн. В разі внесення змін до законодавчих актів щодо порядку надання пільг і компенсацій або представлення до Головного управління продовженого посвідчення особи з інвалідністю, виплата пільг та компенсацій буде відновлена.

З зазначеною діяльністю відповідача позивач не погоджується, вважає що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на строк визначений пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», зобов`язано проводити виплату пенсії з 1 липня 2022 року з врахуванням підвищень, доплат пов`язаних з отриманням 3 групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, визначених частиною четвертою пункту 28 статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, статтею 1 Закону України Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни та абзацом першим пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення від 28.12.2011 N 1381, з врахуванням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року по справі №460/12760/21.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до наявного у матеріалах справи посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_1 від 02.09.2021 року позивач є особою з інвалідністю 3 групи внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, термін закінчення дії посвідчення припав на 01.07.2022, на дію військового стану в Україні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі Закон № 875-XII), визначаються основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно статті 3 Закону № 875-XII, інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Частиною першою статті 4 Закону № 875-XII визначено, що діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об`єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту; охороні здоров`я; соціальному захисті; забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю; наданні пристосованого житла; сприянні громадській діяльності.

Так, згідно частини другої та третьої 4 Закону № 875-XII, соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду. Пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок оформлення та видачі відповідних посвідчень іноземцям, які відповідно до закону мають право на пільги, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до пункту 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення. Довідка, зазначена в абзаці четвертому пункту 3 цього Порядку, видається на підставі медичного висновку лікарсько-консультативної комісії про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії дитина з інвалідністю або дитина з інвалідністю підгрупи А.

Підсумовуючи вищезазначене, суд робить висновок, що діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 № 133/2022 передбачено продовження строку дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Отже, у Позивача термін закінчення посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_1 від 02.09.2021 року припав на 01.07.2022 року коли в Україні діяв та діє воєнний стан.

Вимоги пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» (далі Постанова № 225), визначено наступне, повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення:

осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317;

дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666).

При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.

Отже, державою створені правові засади щодо проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України, при цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжено до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не було проведено повторний огляд.

При цьому Відповідач приймаючи рішення за заявою Позивача вимоги Постанови № 225 залишив поза увагою, та не врахував у прийнятому рішенні, яке виклав у листі від 15.08.2022 за №13270-11646/М-03/8-1700/22.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Висновками Європейського суду з прав людини, викладеними у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, де суд зазначив, «Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.».

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 квітня 2013 року по справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), суд зазначив щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства було передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Суд, враховує те, що Позивач відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 з 2 квітня 2022 року призваний за мобілізацією та перебуваю на військовій службі, що унеможливлює направлення його на медико-соціальну експертизу для проходження повторного огляду, а отже тим самим позивач, як особа з інвалідністю 3 групи внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, має підставу для продовження інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд, а відповідно має право на виплати гарантовані законодавством, які пов`язані з інвалідністю 3 групи внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини.

Суд наголошує, що право позивача на обрахунок його пенсії без застосування обмеження максимальним розміром було захищене судовим рішенням від 08 жовтня 2021 року по справі №460/12760/21, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Конституційний Суд України, розглядаючи справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до зазначеного, позивач має право на виплату пенсії з 1 липня 2022 року з врахуванням підвищень, доплат пов`язаних з отриманням 3 групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, визначених частиною четвертою пункту 28 статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, статтею 1 Закону України Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни та абзацом першим пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення від 28.12.2011 N 1381, з врахуванням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року по справі №460/12760/21.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України суд стягує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у виплаті пенсії в розмірі, який був встановлений ОСОБА_1 до 1 липня 2022 року на термін до скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на строк визначений пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», проводити виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 липня 2022 року з врахуванням підвищень, доплат пов`язаних з отриманням 3 групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, визначених частиною четвертою пункту 28 статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, статтею 1 Закону України Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни та абзацом першим пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення від 28.12.2011 № 1381, з врахуванням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року по справі №460/12760/21 та раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноваженьГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя

Д.Є. Махаринець