Рішення № 106857885, 14.10.2022, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3680/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2022 року суддя Залізничного районного суду м.Львова Румілова Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Львівський державний завод «Лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 22.07.2022 року звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що вона працювала начальником юридичного відділу Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» та звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України 06.08.2018р. Постановою Львівського апеляційного суду від 14.06.2022р. у справі №462/2118/21 стягнуто із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на її користь компенсацію за всі невикористані дні щорічних додаткових відпусток за особливий характер праці, за період з 23.09.1998 по 30.12.2014 та з 12.01.2015 по 06.08.2018 в розмірі 28 846,62 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України. Стягнуто із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на її користь 28 846 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 30.12.2014 по 01.04.2021 та з 01.11.2018 по 01.04.2021, без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України. Стягнуто з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на її користь 25,69 грн. судового збору. Незважаючи на те, що з дня її звільнення пройшло майже чотири роки, відповідач до цього часу не виплатив їй компенсацію за всі невикористані дні щорічних додаткових відпусток за особливий характер праці. Постановою Львівського апеляційного суду від 14.06.2022р. у справі №462/2118/21 стягнуто з Відповідача на її користь середній заробіток за період до 01.04.2021 року, таким чином, її середній заробіток з 01.04.2021р. по 22.07.2022р. становить 296 787,84 грн. з урахуванням обов`язкових податків та зборів, виходячи з наступного розрахунку: 896,64 грн. (середньоденний заробіток) X 331 (кількість робочих днів за період з 01.04.2021р. по 22.07.2022р.). Розмір її середньоденного заробітку встановлено постановою Львівського апеляційного суду від 23.11.2021р. у справі № 462/5652/18. Відповідач систематично позбавляв її права на оплату праці, починаючи з серпня 2018 року. Просить суд стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на її користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.04.2021р. по день прийняття рішення у справі та стягнути на її користь з відповідача сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн. та понесені судові витрати.

На підставу своїх вимог позивач надала копію трудової книжки, копію постанови Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, а саме першу та останню його сторінку, копію постанови Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року та копію ухвали Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року про виправлення описки в постанові Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року.

Ухвалою суду визначено здійснювати судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач на позовну заяву надав відзив, яким не визнав позовні вимоги, зазначив, що позивач неодноразово зверталась до суду із різного роду позовними заявами до відповідача. Так, постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 року у справі №462/5652/18 стягнуто з ДІІ «ЛДЗ «ЛОРТА» па користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 25 318,32 гри. за період з 6 серпня 2018 року по 31 жовтня 2018 року. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 15 липня 2019 року у справі №462/7770/18 стягнуто з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 компенсацію, як складову частину заробітної плати за роботу в умовах режимних обмежень, за період з липня 2004 року по серпень 2018 року у сумі 38 681,88 грн. та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з липня 2004 року по серпень 2018 року станом на листопад 2018 року у розмірі 61 204,28 грн. Постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року вищевказане рішення залишено без змін. Постановою Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у справі №462/7918/19 стягнуто з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» па користь ОСОБА_1 241004,41 грн. не нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з січня 2008 року по серпень 2018 року та 177 260,77 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати. Постановою Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у справі №462/5652/18 змінено постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 року у даній справі (за нововиявленими обставинами) та стягнуто з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 55 591,66 грн. за період з 6 серпня 2018 року по 31 жовтня 2018 року. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 16 червня 2021 року у справі №462/2241/18 стягнуто з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 різницю компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з січня 2008 року по серпень 2018 року станом на березень 2021 року та за період з січня 2008 року по серпень 2018 року станом на листопад 2019 року, в розмірі 52 995,98 грн.

ПостановоюЛьвівського апеляційногосуду від31грудня 2021року вказанерішення залишенобез змін.Постановою Львівського апеляційного суду від14червня 2022року усправі №462/2118/21 стягнуто з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» па користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті компенсації за всі невикористані дні щорічних додаткових відпусток за особливий характер праці, за період з 23 вересня 1998 року по 30 грудня 2014 року та з 12 січня 2015 року по 06 серпня 2018 року в розмірі 28 846,62 грн. Також,вказанимсудовимрішенням стягнутоз ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 28 846 грн. середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненніза періодиз 30грудня 2014року по01квітня 2021року таз 01листопада 2018року по01квітня 2021року.Загальна сума стягнутих на користь позивача з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» грошових коштів становить 629 257,30 грн. Всі вищезазначенісудові рішенняє виконанимиДП «ЛДЗ«ЛОРТА» та відповідні кошти виплачено ОСОБА_1 4 серпня 2022 року з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» було стягнуто кошти у розмірі 57718, 31грн.за останнімсудовим рішенням(постановоюЛьвівського апеляційногосуду від14червня 2022року усправі №462/2118/21),що підтверджуєтьсяплатіжним дорученнямЗалізничного відділудержавної виконавчоїслужби умісті ЛьвовіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів).Вважає, що ОСОБА_2 зловживає своїми правами. Також відповідач зазначив, що Постановою Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у справі №462/2118/21 з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» стягнуто на користь позивача заборгованість по виплаті компенсації за всі невикористані дні щорічних додаткових відпусток за особливий характер праці, за період з 23 вересня 1998 року по 30 грудня 2014 року та з 12 січня 2015 року по 06 серпня 2018 року в розмірі 28846,62грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 30 грудня 2014 року по 01 квітня 2021 року та з 01 листопада 2018 року по 01 квітня 2021 року у розмірі 28 846 грн. Тобто позивачу вже було виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а тому повторне стягнення за інших період того самого середнього заробітку є протиправнимта законодавчоне допустимим.Також зазначено, що позивач подавала виконавчий документ на виконання, виконавчих проваджень по відповідачу є багато, та державний виконавець виконує усі такі виконавчі листи в порядку черговості. Відповідач немає можливості впливати па черговість стягнення сум з ДП«ЛДЗ «ЛОРТА»виконавцем,атому відповідач уданому випадкуне моженести відповідальністьза діїінших осіб.Також просив звернути увагу на те, що відповідач є державним підприємством військово-оборонної галузі та входить до складу українського оборонного промислового комплексу. На даний час є недостатність фінансування ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» тапри цьомунаявна необхідністьвиконання терміновихзамовлень длядержави.Па підприємствіпрацюють працівники,які виконуютьроботу,за якунеобхідно виплачуватизаробітну плату. ОСОБА_3 не є працівником ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» з 2018 року, але протягом 5 років вже стягнула 630000 грн., вважає позовні вимоги ОСОБА_3 безпідставними та необгрунтованими, а такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши всіобставини посправі таперевіривши їхдоказами,суд дійшовдо наступнихвисновків.

Згідно із ст.2КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Відповідно до ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно дост..81ч.1ЦПК кожнасторона повиннадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказуванняне можеґрунтуватися наприпущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

За ст.79 ЦПК достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За ч.4 ст.82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За ст.117 КЗпПУ ( в ред.від 1.07.2022р) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повніші виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений ч.1 цієї статті.

Як вбачається з копії трудової книжки позивач знаходилась з відповідачем у трудових відносинах, працюючи начальником юридичного відділу Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» та була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України 06.08.2018р.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 року у справі №462/5652/18 стягнуто з ДІІ «ЛДЗ «ЛОРТА» па користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 25 318,32 гри. за період з 6 серпня 2018 року по 31 жовтня 2018 року.

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 15 липня 2019 року у справі №462/7770/18 стягнуто з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 компенсацію, як складову частину заробітної плати за роботу в умовах режимних обмежень, за період з липня 2004 року по серпень 2018 року у сумі 38 681,88 грн. та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з липня 2004 року по серпень 2018 року станом на листопад 2018 року у розмірі 61204,28грн.

Як вбачається з постанови Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року за ново виявленими обставинами була змінена постанова Львівського апеляційного суду від 16 травня 2019 року по справі №462/5632/18 та стягнуто з ДП «ЛДЗ «Лорта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 55591,68 грн. за період з 6 серпня по 31 жовтня 2018 року .

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у справі №462/7918/19 стягнуто з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» па користь ОСОБА_1 241004,41 грн. не нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з січня 2008 року по серпень 2018 року та 177 260,77 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14.06.2022р. у справі №462/2118/21 стягнуто із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на її користь компенсацію за всі невикористані дні щорічних додаткових відпусток за особливий характер праці, за період з 23.09.1998 по 30.12.2014 та з 12.01.2015 по 06.08.2018 в розмірі 28 846,62 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України. Також стягнуто із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на її користь 28 846 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 30.12.2014 по 01.04.2021 та з 01.11.2018 по 01.04.2021, без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України, стягнуто з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на її користь 25,69 грн. судового збору.

4серпня 2022року ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» сплатило кошти у розмірі 57 718.31 грн. за постановою Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у справі №462/2118/21, що підтверджується платіжним дорученням №30565, платник Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117КЗпП України не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

Метою законодавчого регулювання умов відшкодування працівнику за час затримки усіх виплат при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК) загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. У трудових відносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи права відповідно до частини третьої статті 13 ЦК, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відшкодування, передбачене статтею 117КЗпП спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають відмові у повному обсязі, оскільки позивач зловживає своїми правами .

Судом встановлено, що фактичний розрахунок вже було здійснено на виконання рішень суду, між сторонами існував спір щодо необхідності виплати коштів.

Стаття 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно ч.1 ст.55 Конституції України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010 передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

За таких обставин суд вважає, що стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставним, оскільки фактичний розрахунок вже був здійснений.

Тому суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст.10, 11, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У позові ОСОБА_1 до Державного підприємства Львівський державний завод «Лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 14 жовтня 2022 р.

Суддя: Н.М.Румілова