Ухвала суду № 106856183, 19.10.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

19 жовтня 2022 року м. Київ 320/2650/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_2 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати із 17.07.2018 року підвищення до пенсії позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити із 17.07.2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 28 серпня 2020 року по теперішній час.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська обл., місто Фастів, вул.Саєнка Андрія, будинок 10) здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ), як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з 28 серпня 2020 року по теперішній час, з урахуванням виплачених сум.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії повернуто особі, яка її подала.

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду у порядку статті 383 КАС України, яка відповідно до акта передана 04.07.2022 головуючій судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 суд призначив заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду до розгляду у судовому засіданні на 14.07.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області направити ОСОБА_1 копію письмових пояснень від 13.07.2021 з доданими документами та/або докази направлення таких пояснень позивачу (рекомендоване повідомлення, фіскальний чек тощо).

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 суд відклав розгляд справи на 02.08.2022.

В судове засідання, призначене у справі на 02.08.2022 для розгляду заяви про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду сторони не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Водночас, судом встановлено, що до суду надійшло клопотання представника ГУ ПФУ у Київській області про розгляд справи без участі представника відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись приписами ч.3 ст. 194, ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області надало пояснення щодо заяви ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі, у якій повідомило, що рішення суду виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та нормативно-правового поля, а саме, відповідно до розпорядження Головного управління від 11.11.2021 №932300127347 та згідно з довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії за період з 28.08.2020 по 19.08.2021 включно по особовому рахунку № НОМЕР_2 рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 по справі №320/2650/21 виконано в частині перерахунку основної та додаткової пенсії та доплати до пенсії ОСОБА_1 за період з 28.08.2020 по 19.08.2021 включно, відповідно до статей 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії за період з 28.08.2020 по 19.08.2021включно по особовому рахунку № НОМЕР_2 сума доплати пенсії ОСОБА_1 за рішенням суду становить 53198,75 грн. (п`ятдесят три тисячі сто дев`яносто вісім гривень 75 копійок). Дана сума облікована та внесена до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить позивачу не є власністю Головного управління, не знаходяться на його рахунках, фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області просить врахувати, що ним було вжито всі можливі заходи спрямовані на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду по справі №320/2650/21, дане рішення виконано в межах покладених судом зобов`язань в межах своїх повноважень, кошти будуть виплачені ОСОБА_1 в порядку окремої бюджетної програми.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.

08.11.2021 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про добровільне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі № 320/2650/21.

У відповідь на вказану заяву представник позивача отримав від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області лист № 12699-21315/Б-02/8-1000/21 від 23.11.2021, в якому зазначено що рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі №320/2650/21 виконано в межах зобов`язань. Нарахована сума по перерахунку пенсії згідно судового рішення за період з 28.08.2020 по 19.08.2021 становить 56317,68 грн та буде виплачена за окремою бюджетною програмою.

Із доданих до письмового пояснення копії розпорядження про перерахунок пенсії від 28.08.2020 №932300127347 та довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 від 15.11.2021 № 10664/05-16 випливає, що доплата по суду (стаття 39 ЗУ №796) від прожиткового мінімуму зазначено - 4394,00 грн, а місячний розмір пенсії з серпня 2020 року згідно рішення суду становить 6872,98 грн.

Суд звертає увагу на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі №320/2650/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з 28 серпня 2020 року по теперішній час, з урахуванням виплачених сум.

Щодо нарахування позивачу доплати до пенсії, виходячи з двох прожиткових мінімумів у рішенні суду від 28.08.2021 у справі №320/2650/21 не зазначено.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IХ встановлено, що мінімальна зарплата на 01.01.2020 складає 4723,00 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IХ встановлено, що мінімальна зарплата на 01.01.2021 складає 6000,00 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року №1928-IX встановлено, що мінімальна зарплата на 01.01.2022 складає 6500,00 грн.

Отже, застосування відповідачем саме такого механізму перерахунку пенсії позивача, виходячи з двох прожиткових мінімумів безпосередньо вплинуло на її остаточний розмір в сторону зменшення, що призвело до того, що рішення суду відповідачем належним чином не виконано.

Щодо нарахування доплати до пенсії, виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат, суд зазначає наступне.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 зазначено, що Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, крім іншого, вирішив:

- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України;

- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 БК України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.

У постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.

Із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом України від 04.02.2016 №987-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015 (а саме: в редакції від 09.07.2007), була викладена так: «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України».

Вирішуючи вказаний вище спір, Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку щодо застосування розміру доплати до пенсії дві мінімальні заробітні плати.

Тому, виконуючи рішення суду від 19.08.2021 у справі №320/2650/21 відповідач зобов`язаний застосовувати розмір доплати - дві мінімальні заробітні плати.

Щодо того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області обмежило строк нарахування та виплати доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону № 796-ХІІ датою ухвалення рішення суду (19.08.2021) суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як зазначалося раніше, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі №320/2650/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з 28 серпня 2020 року по теперішній час, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до відомостей довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.11.2021 № 10664/05-16 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 вбачається, що виплату підвищення до пенсії передбаченої ст. 39 Закону №796-ХІІ здійснено за період з серпня 2020 року по серпень 2021 року.

Судовим рішенням визначається дата, з якої позивачу слід нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, і виплата такого підвищення не було обмежено кінцевою датою. Варто зазначити, що трактування відповідачем формулювання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії з 28 серпня 2020 року по теперішній час, як обмеження датою прийняття рішення є необґрунтованим.

Зокрема, в тексті рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 зазначено про те, що «...відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796 з 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796».

За правилами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частиною першою статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Суд встановив, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо неналежного виконання рішення суду від 19.08.2021 у справі №320/2650/21, а тому, у суду є підстави для винесення окремої ухвали для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до статті 1291 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, що установлено законом.

Зазначене вказує на неналежне і безвідповідальне виконання службовими і посадовими особами відповідача своїх обов`язків та порушення вищенаведених норм законодавства.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про порушення з боку відповідача норм чинного законодавства при виконанні рішення від 19.08.2021 у справі №320/2650/21, а тому у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241, 248, 249, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, які вчинені на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі №320/2650/21 щодо нарахування доплати до пенсії, виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) та щодо обмеження строку нарахування та виплати доплати до пенсії, у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ датою ухвалення рішення суду - 19.08.2021.

Зобов`язати керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області вжити відповідних заходів для забезпечення виконання рішення суду у вказаній справі та вжити заходів для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Про вжиті заходи з розгляду окремої ухвали повідомити Київський окружний адміністративний суд у місячний строк з дня отримання окремої ухвали.

Копію ухвали направити (видати) учасникам справи та керівнику Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні. набирає законної сили з моменту її підписання.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Панова Г. В.