Рішення № 106856177, 19.10.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 року № 320/2734/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі Головне управління ДПС у Київській області) в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2021 № 0083303-2408-1031 на суму 78992,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки йому на праві власності належить цех з складськими приміщеннями, загальною площею 3649,1 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На думку позивача, вказана нежитлова будівля є будівлею промисловості, оскільки до її складу входять цех та складські приміщення, а тому відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Також позивач стверджує, що вказане приміщення використовується ним для виробництва будівельного обладнання.

Крім того, позивач наголошує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/4185/19 скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.04.2019 № 0090767-5606-1031, яким визначено позивачу податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 - 2018, оскільки нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є будівлею промисловості, а тому в розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Головним управлінням ДПС у Київській області, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки об`єкти оподаткування використовуються позивачем не як промисловим підприємством.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23570000000009403 від 14.09.2015 та як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Київській області (Ірпінське управління), що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.06.2021.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є організація будівництва будівель (41.10).

Судом встановлено, що позивач є власником об`єкта нерухомого майна: цех з складськими приміщеннями загальною площею 3649,1 кв. м, який розташований за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Бажана Миколи, 8, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 42478919 від 19.08.2015.

Відповідно до наданого позивачем витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 42479320 він є власником нерухомого майна, до складових частин якого входять:

- цех, позначений літерою «А», площею 2488,9 кв. м;

- склад, позначений літерою «Б», площею 213,5 кв. м;

- склад, позначений літерою «В», площею 308,4 кв. м;

- склад, позначений літерою «Г», площею 82,5 кв. м;

- склад, позначений літерою «Д», площею 555,8 кв. м;

- накриття, позначене літерою «Ж»;

- огорожа, позначена номером 1-2.

16.02.2021 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф» № 0083303-2408-1031, яким позивачу визначено суму податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 у розмірі 78992,33 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент їх виникнення, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 ПК України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті).

Пунктом 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно із підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Пунктом 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 23.05.2019 № 875-52-VIІ «Про внесення змін до рішення Гостомельської селищної ради № 959-52-VI від 17.01.2015 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в селищі Гостомель» зі змінами та доповненнями визначено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 2020 рік, у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. м бази оподаткування.

У відповідності до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).

Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об`єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX, який набрав чинності 23.05.2020, підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 викладено в такій редакції: «не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Пунктом 30.1 статті 30 ПК України врегульовано, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Відповідно до пункту 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, встановлена підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням за її цільовим призначенням - для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об`єкти за функціональним призначенням.

Отже, норма підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України застосовується, якщо власниками будівель промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання цих будівель за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.07.2020 у справі № 440/937/19, від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, від 28.05.2020 у справі № 826/1338/17.

Таке правозастосування узгоджується і з чинною з 23.05.2020 редакцією підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК (Закон України від 16.01.2020 №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»), згідно з якою з переліку об`єктів оподаткування податком виключені будівлі промисловості, які віднесені до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг,

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові (група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості, що включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості; 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) Будівлі промислові та склади належить клас (код 1251) Будівлі промислові, який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Враховуючи вказані положення, судом встановлено, що об`єкт нерухомого майна загальною площею 3649,1 кв. м, який включає в себе будівлі та споруди, а саме: цех (літ. «А»), площею 2488,9 кв. м; склад (літ. «Б»), площею 213,5 кв. м; склад (літ. «В») площею 308,4 кв. м; склад (літ. «Г»), площею 82,5 кв. м; склад (літ. «Д») площею 555,8 кв. м; накриття (літ. «Ж»), що розташовані за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Бажана Миколи, 8, та належить позивачу на праві власності, є будівлею промисловості.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, а основним видом його діяльності за КВЕД є організація будівництва будівель (41.10).

Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 прийнято та надано чинності Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, згідно із розділом 1 якої Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи. Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

У розділі 4 КВЕД визначено, що виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Термін «виробництво» призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Оскільки види економічної діяльності 41.10 організація будівництва будівель згідно із Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 класифікуються в секції F «Будівництво», яка є промисловим виробництвом, то діяльність позивача належить до видів промислового виробництва.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, що позивач не використовує належні йому приміщення відповідно до основного виду своєї діяльності здається в оренду, лізинг, позичку

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належне позивачу нежитлове приміщення згідно із підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2. статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У порушення вимог частини другої вказаної статті, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Натомість позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 16.02.2021 № 0083303-2408-1031.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн згідно із квитанцією від 04.03.2021 № 40617.

Оскільки позов підлягає задоволенню, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 14, 73- 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головне управління ДПС у Київській області форми «Ф» від 16.02.2021 №0083303-2408-1031.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 39393260; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.