Рішення № 106856175, 19.10.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 року № 320/12900/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні в місті Києві за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ: 42552598, адреса: вул. Березняківська, буд. 4а, м. Київ, 02152), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо невиконання вимог Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Президентом України від 27 березня 2001 року №215, що полягає у відмові Яготинським РВЦМУ ДМС у м. Києві та Київські області прийняти та розглянути належно оформлені документи для оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України за територіальним походженням;

- зобов`язати ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняти у ОСОБА_1 та розглянути у порядку, передбаченому Законом України "Про громадянство України" та Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень затверджено указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, з урахуванням висновків викладених в судовому рішенні, документи для оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України за територіальним походженням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з народженням дитини у 2021 році позивач звернувся з відповідними документами до уповноваженого органу державної міграційної служби для оформлення набуття його дочкою громадянства України, однак відповідачем було повернуто листом заяву позивача з підстав того, що законодавство України не передбачає можливості подачі документів з питань громадянства України особами, законність перебування на території яких, підтверджується довідкою про звернення за захистом в Україні.

Проте позивач зазначає, що оскільки його донька народилась на території України то остання, відповідно до приписів законодавства України та за територіальним походженням, має право на набуття громадянства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому зазначає, що приймаючи рішення про відмову у прийняті заяви про оформлення громадянства України доньки позивача, уповноважений орган державної міграційної служби діяв на підставі та у межах передбачених чинним законодавством. Так, відповідач у відзиві зазначає, що відповідно до визначеного чинним законодавством порядком передбачено, що під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, однак при зверненні до відповідача позивачем було надано довідку про звернення за захистом в Україні. На думку відповідача, вказана вище довідка не є відповідним документом, який відповідно до вимог чинного законодавства підтверджує проживання на території України на законних підставах та не може братися до уваги як документ який посвідчує особу та її статус.

Позивач з доводами відповідача не погодився та подав відповідь на відзив.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , громадянин Республіки Таджикистан, у 2018 році звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Київській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту.

24.05.2018 Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області прийнято на зберігання від ОСОБА_1 оригінал закордонного паспорту громадянина Таджикистану серії НОМЕР_2 . Замість цього документа видано Довідку про звернення за захистом в Україні № 011902.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 на території України народилась донька ОСОБА_3 , про що зроблено актовий запис від 14.05.2021 №68 Яготинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .

27.07.2021 позивач звернувся до Яготинського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області із заявою про прийняття пакету документів для визнання ОСОБА_2 громадянкою України. При подачі документів до уповноваженого органу, позивачем в заяві було зазначено, що свій паспорт позивач передав на зберігання до управління Державної міграційної служби України у Київській області, а тому до пакету документів було додано ксерокопію перекладу паспорту та довідки про звернення за захистом.

За результатами розгляду заяви Яготинський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області листом від 03.08.2021 повідомив про відсутність можливості оформити набуття громадянства України ОСОБА_2 , оскільки законодавство України не передбачає можливості подачі документів з питань громадянства України особами, законність перебування на території яких, підтверджується довідкою про звернення за захистом в Україні.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України» вбачається, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 1 Конвенції про скорочення без громадянства, Договірна Держава надає своє громадянство народженій на її території особі, яка в іншому разі була б апатридом. Таке громадянство надається: (а) при народженні, в силу закону або (b) при порушенні перед належним органом влади клопотання відповідною особою або від її імені в порядку, встановленому національним законодавством. За умови дотримання положень частини 2 цієї статті жодне подібне клопотання не може бути відхилене.

Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про громадянство України», дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників.

З матеріалів справи судом в свою чергу було встановлено, що ОСОБА_2 - донька позивача, народилася в Україні і є іноземцем, щодо якої її батьком - позивачем по даній справі, подано зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Відповідно до пункту 43 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 (надалі - Порядок), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням дитиною, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем (частина третя статті 8 Закону), один із батьків дитини або інший законний представник подає документи, передбачені підпунктами "а" - "г" пункту 39 цього Порядку, а також копію свідоцтва про народження дитини.

Пунктом 1 Порядку № 215 зазначено, що для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи передбачені розділом II цього Порядку.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 215 заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 215 заяви та інші документи з питань громадянства подаються: особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи в Україні; особою, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем реєстрації особи; особою, яка постійно проживає за кордоном, - до дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи.

Пунктом 5 Порядку № 215 зокрема передбачено, що заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою. Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.

Відповідно до підпунктів «а» - «г» пункту 39 Порядку № 215, один із батьків дитини або опікун чи піклувальник подає такі документи:

а) заяву про оформлення набуття дитиною громадянства України за територіальним походженням;

б) дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм) дитини;

в) заяву дитини віком від 14 до 18 років про згоду щодо набуття громадянства України;

г) зобов`язання припинити іноземне громадянство - для дітей, які є іноземцями.

Для дітей-іноземців, які є громадянами (підданими) кількох держав, - зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається для дітей, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є діти, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що вказані у зазначених пунктах порядку документи були подані позивачем 27.07.2021 до Яготинського районного відділу ДМС України.

Відповідно до пункту 5 Порядку, під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою.

Відповідно до пункту 4 Порядку, заяви та інші документи з питань громадянства подаються особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи в Україні.

З матеріалів справи вбачається, що під час подання документів до Яготинського районного відділу ДМС України позивачем була подана довідка про звернення за захистом в Україні та копія паспортного документа іноземця.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов`язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України

Суд звертає увагу, що відповідно до наданих позивачем документів вбачається, що останній проживає в Україні на законних підставах, що підтверджується довідкою про звернення за захистом в Україні, яка, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового чи тимчасового захисту» є документом, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочався з моменту звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до остаточного визначення статусу такої особи у розпочатій процедурі.

Позивач звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в 2020 році і як вбачається з наявних матеріалах доказів по сьогоднішній день уповноваженим органом рішення прийнято не було.

Відповідно до довідки про звернення за захистом на ім`я позивача, місце перебування зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування», місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Виходячи з аналізу викладеного та враховуючи той факт, що на момент звернення позивача до уповноваженого органу з заявою щодо оформлення набуття його донькою громадянства України його паспортний документ знаходився на збереженні у відповідача, до якого територіально відноситься Яготинський районний відділ ДМС України, позивач подаючи відповідачу довідку про звернення за захистом в Україні як документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, на переконання суду фактично було пред`явлено відповідачу документ, що посвідчує особу позивача, що в свою чергу відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, можна прийти до висновку, що позивачем були подані всі необхідні документи у встановленому законом порядку, а твердження Державної міграційної служби України про відсутність у позивача документів, передбачених пунктом 5 Порядку не відповідають дійсності.

При цьому, під час подачі документів позивачем також до заяви про оформлення набуття громадянства України, було додано копію перекладу паспорта громадянина Республіки Таджикистан, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що для оформлення набуття громадянства України за народженням дитини батьки або один із батьків повинні надати копії документів, зокрема, копію свідоцтва про народження дитини і копію паспорта громадянина України, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження.

Водночас, суд звертає увагу, що чинними на момент виникнення спірних правовідносин нормами не передбачено обов`язку батька дитини, яка бажає отримати громадянство України за народженням надавати оригінали таких документів, зокрема оригінал паспорту громадянина України, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі № 802/2417/17-а.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Яготинського районного відділу ДМС України прийняти у позивача документи для оформлення набуття його донькою громадянства України, суд зазначає наступне.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Позивач, заявляючи одну з позовних вимог про зобов`язання Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Яготинського районного відділу ДМС України, а саме в частині щодо прийняти у ОСОБА_1 документи для оформлення набуття його дочкою громадянства України, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача.

Аналогічна правова позиція щодо наведених обставин викладена у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі N 233/2084/17 (N К/9901/2399/17).

Враховуючи викладене, суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження відповідача у питаннях прийняття рішення щодо набуття громадянства України.

У зв`язку з чим, суд вважає що належним та допустимим захистом прав позивача буде зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Яготинського районного відділу ДМС України повторно розглянути документи подані громадянином Республіки Таджикистан ОСОБА_1 для вирішення питання оформлення набуття його дочкою громадянства України, з урахуванням висновків викладених у даному судовому рішенні.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваних дій з урахуванням вимог, визначених частиною 2 статті 19 Конституції України, частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 30.09.2021 №0.0.2284774932.1.

Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Яготинського районного відділу ДМС України за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Яготинського районного відділу ДМС України щодо відмови прийняти документи для оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України за територіальним походженням.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Яготинського районного відділу ДМС України повторно розглянути документи подані громадянином Республіки Таджикистан ОСОБА_1 для вирішення питання оформлення набуття його дочкою ОСОБА_2 громадянства України та прийняти рішення з урахуванням висновків викладених у даному судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Яготинського районного відділу ДМС України (ЄДРПОУ: 42552598, адреса: вул. Березняківська, буд. 4а, м. Київ, 02152).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2022.

Суддя Панченко Н.Д.