Ухвала суду № 106856162, 20.10.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"20" жовтня 2022 р. справа № 300/4156/22

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу за №2057-п від 25.10.2021 про проведення перевірки і податкового повідомлення рішення за №010900/0706 від 25.11.2021, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) 17.10.2022 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу за №2057-п від 25.10.2021 про проведення перевірки і податкового повідомлення рішення за №010900/0706 від 25.11.2021.

Дана позовна заява до суду надійшла засобами електронного зв`язку на електрону пошту із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 17.10.2022" та підписана електронно-цифровим підписом належного ОСОБА_1 .

Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Вивчення змісту адміністративного позову та долучених до нього документів свідчить, що позовна заява не відповідає вимогам встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України з наступних підстав.

За приписами пунктів 4, 5 і 8 частини 5 статті 160 коментованого Кодексу, серед іншого, у позовній заяві зазначається:

- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.11.2021 за №010900/0706 відповідачем став акт перевірки від 25.10.2021, який листом за №193/6/09-19-0706-22 від 06.01.2022 був йому надісланий повторно. Також, з рішення ДПС України від 05.07.2022 про результати розгляду скарги, позивачу стало відомо про наказ від 25.10.2021 за №2057-п про проведення перевірки.

Однак на підтвердження таких обставин позивач не надав копію акта від 25.10.2021, який відповідач йому надіслав листом від 06.01.2022.

В той же час, зміст рішення ДПС України від 05.07.2022 не містить в собі згадки про наказ від 25.10.2021 за №2057-п на проведення перевірки.

Окрім цього, позивач, надав в суд неналежні копії листа відповідача за №193/6/09-19-0706-22 від 06.01.2022 і рішення ДПС України від 05.07.2022, в яких, в наслідок виготовлення таких копій із оригіналів документів, частково відсутній зміст документів. На підставі таких документів суд позбавлений можливості точно і в повному обсязі дослідити та перевірити всю занесене до них інформацію.

Частиною 4 статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини 1, 2, 4, 5 статті 94 КАС України).

Крім того, слід відзначити, що за приписами частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судові витрати за приписами частин 1 та 2 статті 132 КАС України складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

В силу правового регулювання частини 1 статті 4 коментованого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом 3 підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставка судового збору за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем до суду адміністративного позову немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2022 становить 2 481,00 гривень.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частин 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір").

Із прохальної частини адміністративного позову слідує, що позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача про проведення перевірки від 25.10.2021 за №2057-п;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №010900/0706 від 25.11.2021, яким нараховані штрафні санкції в сумі 25 349,00 гривень.

Зміст повідомлення-рішення за №010900/0706 від 25.11.2021, листа відповідача за №193/6/09-19-0706-22 від 06.01.2022 та рішення ДПС України від 05.07.2022 про результати розгляду скарги вказують на те, що у спірних публічно-правових відносинах у сфері дотримання правил податкового законодавства позивач виступає як фізична особа-підприємець.

Відтак, сформовані позовні вимоги суддя вважає позовними вимогами немайнового та майнового характеру, заявленими фізичною особою-підприємцем.

Враховуючи положення частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" позивач повинен сплатити судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 3 473,40 гривень (992,40 гривень + 2 481,00 гривень).

Втім, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до матеріалів позовної заяви не долучено документ про сплату судового збору в сумі 3 473,40 гривень.

Також, пунктам 5 частини 1 статті 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 6 статті 161 КАС України, встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

ОСОБА_1 у прохальній частині поданого адміністративного позову, серед іншого, просить скасувати наказ про проведення перевірки від 25.10.2021 за №2057-п, в той же час із адміністративним позовом позивач звернувся 14.10.2022.

Згідно із частиною 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Жодної мотивації чи обґрунтування дотримання строків звернення до суду позивач не зазначив, будь-які докази про поважність причин пропуску відповідного строку не подав.

Таким чином, із матеріалів справи слідує, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки від 25.10.2021, заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду. Заяви про поновлення строку звернення до суду, із зазначенням причин поважності його пропуску, позивачем не надано.

При цьому суд звертає увагу, що в силу вимог статті 122 КАС України при визначенні початку перебігу строку звернення до суду законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Тобто для визначення факту пропуску строку звернення до суду важливими є як об`єктивні (дата порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.

В частині дотримання ФОП ОСОБА_1 строків звернення до суду із позовними вимогами щодо скасування податкового повідомлення рішення за №010900/0706 від 25.11.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 25 349,00 гривень, суддя виходить із наступних аргументів.

Так, частиною 4 статті 122 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При цьому, в силу вимог частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 58 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас, якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відтак, для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, суддя зазначає, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права.

Крім того, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №1640/2885/18 (провадження № К/9901/20715/19) пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Такий висновок сформований в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №300/2318/21 (провадження №К/9901/43263/21).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В зв`язку із вищенаведеним, у випадку досудового вирішення спору, тобто оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, встановлюється місячний строк звернення до суду, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №010900/0706 від 25.11.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 25 349,00 гривень.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ФОП ОСОБА_1 подав до Державної податкової служби України скаргу в адміністративному порядку, яку рішенням від 05.07.2022 за №6577/6/99-00-06-03-02-06 частково задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення за №010901/0706 від 25.11.2021, а податкове повідомлення-рішення за №010900/0706 від 25.11.2021 залишено без змін.

Вищенаведене рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги №6577/6/99-00-06-03-02-06 від 05.07.2022 позивачем отримано 14.07.2022, що підтверджується роздруківкою з сайту АТ "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення, та підтверджено позивачем самостійно у поданій ним позовній заяві від 14.10.2022 .

Відтак, про рішення, прийняте за результатами закінчення процедури адміністративного оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення, позивач дізнався 14.07.2022, а до суду з позовом звернувся 14.10.2022, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, виходячи з положень частини 3 статті 122 КАС України.

Як зазначено судом вище, позивач зазначив у позовній заяві, що ним не порушено трьох місячного строку звернення до суду, оскільки обчислення строку розпочинається з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення суб`єкта владних повноважень, тобто з 14.07.2022.

Суд звертає увагу, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30.08.2018 в адміністративній справі № 813/2897/16.

Тому, враховуючи встановлені обставини, та висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 1640/2885/18 (провадження № К/9901/20715/19) та від 26.01.2022 у справі №300/2318/21 (провадження №К/9901/43263/21) щодо місячного строку звернення до суду із вказаним позовом, то суддя вважає безпідставним посилання позивача на своєчасне подання ним заяви з підстав необхідності застосування трьох місячного строку звернення до суду.

Враховуючи наведене, позивачу також необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали ОСОБА_1 звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого приписами пункту 56.19 статті 56 ПК України, виходячи з положень частини 3 статті 122 КАС України. При цьому, слід навести нові і належні доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження даних доводів.

Зважаючи на вказане, позовну заяву в цій частині подано без додержання вимог частини 5 статті 160, та частин 3, 4 та 6 статті 161 КАС України.

За приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку із викладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

П О С ТА Н О В И В:

1. Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу за №2057-п від 25.10.2021 про проведення перевірки і податкового повідомлення рішення за №010900/0706 від 25.11.2021, - залишити без руху.

2. Встановити позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема:

2.1. подання належним чином засвідчених відповідно до вимог частини 5 статті 94 КАС України копій доказів (у двох примірниках) на підтвердження обставин, визначених у позові:

- акт перевірки від 25.10.2021, який листом за №193/6/09-19-0706-22 від 06.01.2022 був надісланий повторно позивачу;

- рішення ДПС України від 05.07.2022 і (в повному обсязі).

2.2. долучення до позовної заяви:

- платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 3 473,40 гривень;

2.3. подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням шестимісячного строку щодо оскарження наказу про проведення перевірки від 25.10.2021 за №2057-п, та місячного строку щодо податкового повідомлення рішення за №010900/0706 від 25.11.2021, який встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, а також навести належні доводи на обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, представивши докази на підтвердження таких доводів.

Роз`яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Чуприна О.В.