Рішення № 106856160, 20.10.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2022 р. справа № 300/3330/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу від 17.07.2022 №301 о/с, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ від 17.07.2022 №301 о/с, поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Підставою звернення із адміністративним позовом є, на думку позивача, протиправно винесений наказ начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 17.07.2022 №301 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.08.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.09.2022, у якому зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача. Додатково повідомив, що згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: за власним бажанням. Водночас, порядок звільнення з цієї підстави врегульований пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлює, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу про прийняте ними рішення про що подають рапорт за командою. З дня подання рапорту про звільнення сторони вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої працівник виявив бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначний ним термін. З урахуванням наведеного відповідач вважає звільнення ОСОБА_1 законним, а тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач в свою чергу 22.09.2022 на адресу суду скерував відповідь на відзив, відповідно до якого підтримав позовні вимоги з наведених у позовній заяві аргументів та надав додаткові пояснення.

Представником відповідача 07.10.2022 подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши зібрані по справі докази та пояснення, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 2015 року проходив службу в Національній поліції, що підтверджується записом №4 в трудовій книжці від 01.09.2014 серії НОМЕР_1 (а. с. 9).

17.07.2022 позивачем на ім`я начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області подано рапорт про звільнення із органів Національної поліції за власним бажанням з 17.07.2022, в якому додатково зазначено про відмову від проходження ВЛК та про відсутність претензій щодо звільнення (а. с. 57).

Згідно витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області «По особовому складу» від 17.07.2022 №301о/с позивача звільнено з 17.07.2022 зі служби в поліції з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції Надвірнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, військове звання старший лейтенант поліції, згідно з частиною 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі рапорта ОСОБА_1 від 17.07.2022 (а. с.56).

20.07.2022 позивачем подано рапорт з проханням не розглядати рапорт про звільнення від 17.07.2022, у зв`язку з його передчасністю та необґрунтованістю (а. с. 65).

Розглянувши рапорт ОСОБА_1 від 20.07.2022, Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області листом від 30.07.2022 №1067/108/01/12-2022 повідомило позивача про відсутність підстав для скасування наказу від 17.07.2022 №301о/с та його призначення на відповідну посаду (а. с. 66).

Не погоджуючись із звільненням, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, з метою захисту порушених прав позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон № 580-VIII).

Положеннями частини 1 статті 17 Закону №580-VIIІ визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 59 Закону №580-VIII окреслено наступне:

- служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша);

- рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (частина третя);

- видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта);

- порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (частина п`ята).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Згідно частини 2 статті 77 Закону № 580-VIII, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Водночас частина 3 статті 77 Закону №580-VIII передбачає, що день звільнення вважається останнім днем служби.

Отже поліцейський може бути звільнений зі служби в поліції, зокрема, за власним бажанням, тільки на основі власного волевиявлення, яке оформлюється відповідним рапортом. Водночас, Законом №580-VIII не врегульована процедура та порядок звільнення особи за власним бажанням, зокрема,умов щодо строків розгляду рапорту про звільнення за власним бажанням, так як і строків реалізації такого рапорту шляхом видання наказу про звільнення.

Статтею 60 Закону №580-VIII передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі Положення №114), яке визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки.

Це Положення з огляду на норму пункту 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» є чинним спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює порядок проходження служби в поліції.

Пунктом 8 Положення №114 визначено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема за власним бажанням при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Положенням №114 вказані особливості звільнення зі служби за ініціативою особи:

- підпункти «ж» пунктів 63 та 64 - особи звільняються зі служби: за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків;

- підпункт «з» особи звільняються зі служби: у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;

- підпункт «и» пункту 64 - особи звільняються зі служби: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

- пункт 68 - особи, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Таким чином, особливостями звільнення зі служби з поліції у разі звільнення з ініціативи особи є:

- у разі звільнення за власним бажанням - заявник має повідомити про наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків;

- у разі звільнення у зв`язку із переходом до служби у інший правоохоронних орган - заявником має бути визначено про бажання звільнитись у зв`язку із таким переходом;

- у разі звільнення у випадках, визначених «Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413- заявником має визначатись обставина, передбачена;

- у разі звільнення за особистим проханням - заявник має попередити прямого начальника про звільнення не пізніш ніж за три місяці до дня звільнення.

Як встановлено з матеріалів справи, 17.07.2022 ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУНП в Івано-Франківській області подав рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, де зазначив датою свого звільнення 17.07.2022.

Як слідує із змісту наявного рапорту позивача від 17.07.2022, останній просив звільнити його зі служби в Національній поліції України за власним бажанням без визначення будь-якої поважної причини, що перешкоджали виконанню службових обов`язків, однак у рапорті позивач чітко зазначив, що претензій щодо свого звільнення не має.

Наказом ГУНП в Івано-Франківській області від 17.07.2022 №301о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) з 17липня 2022 року.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного наказу позивач, посилаючись на положення пункту 68 Положення №114, зазначив, що його протиправно звільнено за його рапортом який було написано під тиском до закінчення тримісячного строку з дня подання відповідного рапорту. Окрім того, враховуючи, що Законом України «Про Національну поліцію» не врегульована процедура та порядок звільнення особи за власним бажанням, вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати положення Кодексу законів про працю України в частині, що не суперечить Закону №580-VIII.

Судом зазначається, що за змістом статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП).

Відповідно до статті 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у статті 38 КЗпП, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник, при умові, що таке звільнення умовлене неможливістю продовжувати роботу. В усіх інших випадках розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, здійснюється після закінчення двотижневого терміну попередження про звільнення. Зазначеною нормою передбачене також право працівника на залишення на роботі після подання заяви про звільнення за власним бажанням, якщо після закінчення строку попередження про звільнення він не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору.

Правовий аналіз положень статті 38 КЗпП свідчить, що реалізація передбачених цією нормою правовідносин залежить від волевиявлення працівника як щодо ініціювання звільнення з займаної посади шляхом подання заяви про звільнення за власним бажанням, так і щодо вчинення ним дій, які свідчать про його наміри залишитись на роботі після подання такої заяви.

Разом із тим, суд критично оцінює наведені вище твердження позивача, адже аналіз змісту пункту 68 Положення №114 вказує на те, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, зобов`язані повідомити про це прямого начальника не пізніш як за три місяці до дня звільнення, шляхом подання відповідного рапорту, в якому б висловили намір звільнитись через певний період чи/або в конкретну дату.

При цьому, подання особою рапорту на звільнення за власним бажанням, на переконання суду, не породжує у роботодавця обов`язку очікувати визначений пунктом 68 Положення №114 термін для звільнення такої особи.

Верховний Суд України у постановах від 05.12.2011 у справі № 21-236а11, від 29.05.2012 у справі № 21 -122а12, від 10.07.2012 у справі № 21-136а12, усуваючи розбіжності у судовій практиці щодо застосування пункту 68 Положення № 114, дійшов висновку, що до закінчення тримісячного строку попередження відповідні особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.

Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням, обумовлена особливим правовим статусом працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку тощо.

Верховним Судом у постанові від 15.02.2021 у справі №160/3607/19 висловлено правову позицію щодо приписів пункту 68 Положення № 114, яке застосовуються як норма спеціального нормативно-правового акту у питанні регулювання терміну попередження позивачем про звільнення за власним бажанням

У вказаній справі суд касаційної інстанції зазначив, що у межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору можуть домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 810/3376/16, від 20.12.2019 у справі № 826/375/17.

В зазначеній правовій позиції зауважено, що особливістю такого правового регулювання є те, що змістом наведеного законодавчого припису, до закінчення тримісячного строку попередження особа має право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк. У разі якщо сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк, особа має право відкликати поданий рапорт про звільнення до спливу цього строку.

Ця правова позиція підтримана Верховним Судом України у постановах від 09.08.2019 у справі №815/1490/16, від 05.02.2020 у справі № 819/744/16, від 14.01.2021 у справі №822/1093/18 у спорах щодо звільнення поліцейських.

Вищезазначене виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України з підстав поширення дій останнього лише за умови неврегульованості на думку позивача вказаних питань нормами спеціального законодавства.

Крім того, оскільки у поданому рапорті позивач просив звільнити його зі служби в поліції з 17.07.2022, то позивач мав право відкликати рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням до 17.07.2022 року включно.

Призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону (частина 1 статті 48 Закону №580-VIII).

Відповідно до частини 2 статті 77 Закону №580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Водночас наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 №1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2016 за №1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, який розроблено відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими.

До Переліку документів з питань проходження служби, затвердженого наказом МВС України від 23.11.2016 №1235, віднесено рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі.

Пунктом 2 розділу І цього Порядку передбачено, що рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу.

Відповідно до пунктів 1-7 розділу III цього Порядку видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Накази по особовому складу повинні мати єдину самостійну порядкову нумерацію, окрему від наказів іншого характеру (нормативно-правового, організаційно-розпорядчого тощо).

Оригінали наказів по особовому складу зберігаються в підрозділах документального забезпечення органів поліції, які ці накази видали.

Другі примірники наказів або витяги з них надсилаються до підрозділів кадрового забезпечення, фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, управління майном, а також у разі необхідності до інших зацікавлених підрозділів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на ім`я начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області подано рапорт від 17.07.2022, в якому останній просив звільнити його зі служби в Національній поліції за власним бажанням з 17.07.2022.

17.07.2022 начальником Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області направлено начальникові ГУНП в Івано-Франківській області направлено подання про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (а. с. 58).

Резолюції посадових осіб Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області на цьому рапорті, а також видання наказу свідчать про досягнення згоди між сторонами щодо дати звільнення позивача зі служби в поліції.

Отже, Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області мало право звільнити позивача до закінчення строку попередження, передбаченого пунктом 68 Положенням №114, оскільки прохання про це містилося у його рапорті.

Водночас позивач не заперечує факт написання ним 17.07.2022 рапорту про звільнення з поліції за власним бажанням. Проте зазначає, що цей рапорт він написав під тиском.

В той же час, жодних доказів того, що рапорт від 17.07.2022 написаний позивачем під будь-яким тиском матеріали справи не містять, Доводи про відсутність наміру і вільного волевиявлення на звільнення з поліції за власним бажанням належними доказами не підтверджені, а судом не здобуто.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої позивач бажав звільнитися, а саме з 17.07.2022, про що останній зазначив у рапорті від 17.07.2022, на підставі якого в свою чергу видано наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 17.07.2022 №301 о/с.

У день звільнення 17.07.2022 року позивач здав службове посвідчення та спеціальний жетон, що підтверджується актом від 17.07.2022 (а. с. 61), незгоди зі звільненням не висловлював.

Позивачем серед іншого в позовній заяві звернено увагу суду на те, що його в день звільнення не було ознайомлено зі спірним наказом.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 17.07.2022 начальником УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області начальником відділу комплектування майором поліції Куца Н. В., начальником Надвірнянського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області майором поліції Веретенським Є. І, начальником сектору реагування патрульної поліції Надвірнянського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Ковтуном Р. В. ознайомлено ОСОБА_1 із оспорюваних наказом.

Одночасно на виконання вимог пункту 11 наказу МВС від 26.04.2017 №347 «Про організацію виготовлення та видачі службових посвідчень Національною поліцією України» комісією отримано службове посвідчення та спеціальний жетон ОСОБА_1 та запропоновано останньому проїхати до ГУНП в Івано-Франківській області для видачі трудової книжки від чого позивач відмовився, про що було складено відповідний акт (а. с. 61).

Окрім того Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області 21.07.2022 направлено лист від 18.07.2022 №940/108/12-2022, в якому позивачу рекомендовано звернутися до управління кадрового забезпечення ГУНП в Івано-Франківській області для отримання документів на звільнення, який направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а. с. 62-63). Даний лист отримано позивачем 28.07.2022 (а. с. 64).

03.08.2022 Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області 21.07.2022 повторно направлено лист від 02.08.2022 №1074/108/12-2022, яким позивача повторно проінформовано про звільнення та рекомендовано звернутись до управління кадрового забезпечення ГУНП в Івано-Франківській області для отримання документів на звільнення, який направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а. с. 69-70). Даний лист отримано позивачем 12.08.2022 (а. с. 71).

Згідно графіка добових чергувань СРПП Надвірнянського РВП ГУНП на липень, затвердженого начальником Надвірнянського РВП ГУНП, та довідки про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , звільненого 17.07.2022, згідно наказу від 17.07.2022 №301 о/с, здійснено повний розрахунок шляхом нарахування та виплати заробітної плати за період з 01.07.2022 по 17.07.2022, індексації та компенсації за 16 днів невикористаної відпустки (а. с. 74, 72). Остаточний розрахунок з позивачем проведено 28.07.2022, що підтверджується скріншотом виписки про зарахування на картковий рахунок (а. с. 17) та не заперечується позивачем.

Щодо посилань позивача на наявність виправлення дати, що міститься у наказі, судом зазначається таке.

Відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 18.06.2015 №1000/5, датою документа є дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або складення (для актів), засідання колегіального органу (для протоколів).

Згідно пункту 32 розділу ІІ Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, датою документа є дата його реєстрації.

Судом встановлено, що оспорюваних наказ зареєстровано в журналі реєстрації наказів, рішень нарад від 04.01.2022 за порядковим номером 301о/с від 17.07.2022 (а. с. 88).

Враховуючи усі вище викладені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування наказу відповідача від 17.07.2022 №301 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Зважаючи на те, що інша частина позовних вимог є похідною від зазначеного вище, а саме щодо поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно, підстави для їх задоволення також відсутні.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями, 241-246, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (вул. Академіка Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 40108798) про визнання протиправним та скасування наказу від 17.07.2022 №301 о/с, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Головному управлінню Національної поліції в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 20 жовтня 2022 р.